Постанова № 68111830, 02.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року справа №812/1393/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов`яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі № 812/1393/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Слов`яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 17 серпня 2015 року № Ф-15, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2016 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 17 серпня 2015 року № Ф-15 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 3-5).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 1-2).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Слов`яносербську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 37-38).

22 травня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 17 серпня 2015 року № Ф-15 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року в сумі 6 339,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 103-106).

Не погодившись із судовим рішенням, Слов`яносербська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права - положення Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, просила суд скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що платники податку зобов'язані виконувати всі встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» функції.

Враховуючи те, що за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, фіскальним органом правомірно сформовано податкову вимогу, яка не підлягає скасуванню (а.с. 114-116).

Позивач та представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем з 14 березня 2013 року, зареєсторованим Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23710000000001325. Обліковується на податковому обліку в Старобільській ОДПІ (Новоайдарське відділення) з 15 березня 2013 року за № 12231348265. Перебуває на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного внеску.

За даними картки особового рахунку платника ОСОБА_2 станом на 31 липня 2015 року мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 11 214,43 грн., яка утворилася за наступні періоди:

- 21 жовтня 2013 року нарахована до сплати сума єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку платника за 2013 рік (а. с. 56);

- за даними картки особового рахунку платника за 2014 рік (а. с. 58-59) протягом 2014 року до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20 січня 2014 року - 1 218,67 грн.; 22 квітня 2014 року - 1 267,95 грн.; 21 липня 2014 року - 1 267,95 грн.; 20 жовтня 2014 року - 1 267,95 грн.;

- за даними картки особового рахунку платника за 2015 рік (а. с. 60-61) позивачем до 31 липня 2015 року до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20 січня 2015 року - 1 267,95 грн.; 20 квітня 2015 року - 1 267,95 грн.; 20 липня 2015 року - 1 267,95 грн., 19 жовтня 2015 року - 1 323,47 грн.

17 серпня 2015 року Старобільською ОДПІ сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-15, у якій зазначено що загальна сума боргу ОСОБА_2 станом на 31 липня 2015 року становить 11 214,43 грн. (а. с. 7). Зазначену вимогу отримано позивачем.

Крім того, судами також встановлено, що позивач 06 червня 2016 року звернувся до Новоайдарсього відділення Слов'яносербської ОДПІ із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року (а.с. 84).

Спірним питанням у справі, є правомірність направлення податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску із урахуванням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464) та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669).

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного , встановлених ч.2 ст.6 Закону України № 2464, як здійснюючий діяльність на території проведення антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року до дня закінчення антитерористичної операції, в іншій частині податкова вимога відповідає нормам законодавства та є правомірною.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі Закон №2464), Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон №1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Пунктом 10 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Відповідно до абз.1 п.1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як вбачається з положень ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ст.25 Закону№2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків позивача, станом на 31 липня 2015 року мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 11 214,43 грн. (а.с. 60). На зазначену суму відповідачем надіслана вимога № Ф-15 від 17 серпня 2015 року (а.с. 55).

Як вбачається з предмету позову, позивач просить скасувати спірну вимогу у зв'язку із звільненням його від обов'язку передбаченого Законом № 2464 на період проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669), яким, зокрема, внесено зміни до Закону № 2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 наступного змісту: платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Зазначена норма в ЗУ №1669 проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Однак на момент складання спірної вимоги( серпень 2017 року) в ЗУ № 2464 діючим є п. 9 4. Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ , відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу не було надано ані заяви, ані сертифікату, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції для звільнення його від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску або списання безнадійного боргу відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Така заява подана до фіскального органу 06 червня 2016 року (а.с. 84), вже після винесення спірної вимоги.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку,що відповідач, нас час винесення спірної вимоги, діяв правомірно в межах діючого законодавства, оскільки у позивача станом на 31 липня 2015 року рахувався борг в розмірі 11214 грн.43 коп. та були відсутні підстави для звільнення позивача від обов'язку за виконання зобов'язань по сплаті єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що положення Закону № 1669 в частині змін, внесених ним до Закону № 2464 не може бути використані до спірних правовідносин, як вважає позивач.

Таким чином, спірна вимога про сплату боргу є правомірною.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, що тягне за собою скасування постанови суду першої інстанції з урахуванням положень ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов`яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі № 812/1393/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Слов`яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Слов`яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 17 серпня 2015 року № Ф-15 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова