Постанова № 68111454, 02.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" серпня 2017 р. № 820/737/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Стрєлка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року № 0000221402 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями в розмірі 9141844,00 грн. та за штрафними санкціями 1839816, 25 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року № 0000231402 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язання в розмірі 10157606,00 грн. та штрафними санкціями 5078803,00 ) у повному обсязі;

2. Судові витрати в розмірі 200 000,00 покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року № 0000221402 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями в розмірі 9141844,00 грн. та за штрафними санкціями 1839816, 25 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року № 0000231402 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язання в розмірі 10157606,00 грн. та штрафними санкціями 5078803,00 грн.). Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення від 30.01.2017 року № 0000221402 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями в розмірі 9141844,00 грн. та за штрафними санкціями 1839816, 25 грн.) та від 30.01.2017 року № 0000231402 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язання в розмірі 10157606,00 грн. та штрафними санкціями 5078803,00 грн.) є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа з 16.09.2009р. та перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців від 08.02.2017р. за № 1002141368, видами діяльності Позивача є інші будівельно - монтажні роботи; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; установлення та монтаж машин і устаткування.

Позивач має ліцензію від 21.10.2014, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією України, термін дії якої з 23.09.2014 до 23.09.2019 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, дозволи на роботи підвищеної небезпеки.

ГУ ДФС у Харківській області проведена планова виїзна перевірка до Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016р., за результатами якої складений акт від 06.01.2016 №10/20-40-14-02-07/04734213, в якому зазначається наступне:

1. Заниження податку на прибуток всього у сумі 9 141 844 грн., у т.ч.:

- 2015 - 1 782 579 грн.,

- 9 місяців 2016 - 7 359 265 грн., а саме:

§ 1 квартал 2016 - 1 031 765 грн.,

§ 2 квартал 2016 - 1 715 131 грн.,

§ 3 квартал 2016 - 4 612 369 грн. за рахунок:

- завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2050 „Собівартість реалізованої продукції (товарiв, робіт, послуг)" розділ І. Фінансові результати Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (Форма № 2) за період 2015 - 9 місяців 2016 на загальну суму 50 788 025 грн., у т.ч. за 2015 - 9 903 215 грн., 9 місяців 2016 - 40 884 810 грн. (1 квартал 2016 - 5 732 029 грн., 2 квартал 2016 - 9 528 508 грн., 3 квартал 2016 - 25 624 273 грн.), що є порушенням п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.137 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII), Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» П(С)БО16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п.2 ст.3, ст.4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТУ) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі - П(С)БO 1), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

2. Заниження податку на додану вартість в сумі 10 157 606 грн., в т.ч. за:

§ листопад 2015 року в сумі 688 884 грн.,

§ грудень 2015 року в сумі 1 291 759 грн.,

§ січень 2016 року в сумі 307 165 грн.,

§ лютий 2016 - 835 387 грн.,

§ березень 2016 року в сумі 3 854 грн.,

§ травень 2016 року в сумі 528 350 грн.,

§ червень 2016 року в сумі 1 283 713 грн.,

§ липень 2016 року в сумі 2 741 118 грн.,

серпень 2016 року в сумі 2 477 376 грн. за рахунок порушень п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 "Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме так як підтвердити факт отримання ТОВ «НМУ «ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ» ТМЦ/послуг отриманих від ТОВ "ДАК СТОУН" (податковий номер 40253711, Полтавська область), ТОВ "ВОЛЛЕР" (податковий номер 40046103, Полтавська область) з причини нереальністі здійснення господарських операцій дана сума виключається зі складу податкового кредиту ТОВ «НМУ «ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ» за листопад 2015 року в сумі 688 884 грн., за грудень 2015 року в сумі 1 291 759 грн., за січень 2016 року в сумі 307 165 грн., за лютий 2016 року в сумі 835 387 грн., за березень 2016 року в сумі 3 854 грн., за травень 2016 року в сумі 528 350 грн., за червень 2016 року в сумі 1 377 352 грн., за липень 2016 року в сумі 2 647 479 грн., за серпень 2016 року в сумі 2 477 376 грн. відповідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V.

Позивач не погодився з висновками вище зазначеного акту та надав на нього заперечення від 16.01.2017р., що залишено без задоволення від 25.01.2017р.

За результатами висновків, що викладені у акті, відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

· від 30.01.2017р. № 0000221402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9 141 844,00 грн. та за штрафними санкціями 1 839 816,25 грн.;

· від 30.01.2017р. № 0000231402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 10 157 606,00 грн. та за штрафними санкціями 5 078 803,00 грн..

Суд, вивчивши доводи сторін, обґрунтованість висновків акту, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, встановив наступне.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем вимог п.44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, ст. 137 ПК України, а також п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст. 102 ПК України є відсутність, на думку контролюючого органу, реальності здіснення господарських операцій із платниками податків, а саме: ТОВ «ДАК СТОУН» та ТОВ «ВОЛЛЕР».

З матеріалів справи вбачається, що на протязі 2016 року з ТОВ «ДАК СТОУН» укладено ряд договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей: №№ 2505/16 від 25.06.2016, 3105/16 від 31.05.2016, 0107/16 від 01.07.2016, 1407 від 14.07.2016, 1407/016 від 14.07.2016, 1507/16 від 15.07.2016, 0707/16 від 07.07.2016, 19.07.2016 від 19.07.2016, 2207/16 від 22.07.2016, 2007/16 від 20.07.2016, 2107/16 від 21.07.2016, 2407/16 від 24.07.2016, 2607/16 від 26.07.2016, 2907/16 від 29.07.2016, 0807/16 від 08.07.2016, 0208/16 від 02.08.2016, 2308/16 від 23.08.2016, 3108/16 від 31.08.2016; а також договір на надання послуг №3006/16 від 30.06.2016, який було розірвано сторонами без виконання.

Відповідно до виписки ТОВ «ДАК СТОУН» є зареєстрованою юридичною особою в м.Полтава, по пров.Спортивний, 4 В, директор Мацицький С.В. (наказ №01-к від 12.02.2016р.), та є платником ПДВ (витяг №1616014501475), основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

Всі товарно-матеріальних цінностей за договорами з ТОВ «ДАК СТОУН» були поставлені Позивачу відповідно до договірних зобов'язань, за кожною поставкою містяться підписані сторонами видаткові накладні, належним чином оформлені Акти прийому-передачі та/або товарно-транспортні накладні, прийнятті та зареєстровані ДФС податкові накладні, також позивачем надано докази оприбуткування придбаних у ТОВ «ДАК СТОУН» ТМЦ та їх списання, докази сплати за придбані ТМЦ. Заборгованість по оплаті перед ТОВ «ДАК СТОУН» у позивача відсутня.

Таким чином, податкові накладні, що виписані ТОВ «ДАК СТОУН» та зареєстровані ДФС відповідають вимогам 198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст. 102 ПК України.

Позивач відніс ПДВ за період травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016 в сумі 500 450 грн., 1 377 352 грн., 2 647 479 грн., 2 477 376 грн. до складу податкового кредиту по податковим накладним, складених ТОВ "ДАК СТОУН" та відобразив у декларації з податку на додану вартість, поданої до податкового органу.

Придбані у ТОВ «ДАК СТОУН» ТМЦ були використання для виконання робіт за підрядними договорами із іншими Замовниками, що вбачається у підписаних між позивачем та Замовниками актами виконаних робіт за формою КБ-2в в розмірі кошторису на використання матеріалів.

На виконання умов договорів разом із поставкою ТМЦ надавались паспорти та сертифікати якості, інша технічна документація, що підтверджує якість матеріалів та реальність господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВОЛЛЕР» були підписані наступні договори:

· № 2910/1 від 29.10.2016 на виконання будівництва ПЛ 10 кВ,

· №2910/2 від 29.10.2016 на виконання електромонтажних робіт,

· №2910/3 від 29.10.2016 на виконання робіт з первинного програмування та параметризації електронних багатофункціональних приладів електроенергії,

· №050116 від 15.01.2016 на виконання робіт з первинного програмування та параметризації електронних багатофункціональних приладів електроенергії,

· №080116 від 08.01.2016 на виконання електромонтажних робіт,

· №4 від 20.03.2016 та №5 від 01.04.2016 на поставку матеріалів.

Відповідно до виписки ТОВ «ВОЛЛЕР» є зареєстрованою юридичною особою в м.Полтава, є платником ПДВ (витяг №1516014501115), видами діяльності є: електромонтажні роботи, будівництво споруд та енергопостачання, ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового значенням, неспеціалізована оптова торгівля (відомості з ЄДР).

На виконання договорів підряду між позивачем та ТОВ «ВОЛЛЕР» підписані акти виконаних робіт (за формами КБ-2В та КБ-3), акти здачі-приймання виконаних робіт. Виконання робіт проводилась на підставі проектно-технічної документації з метою виконання договірних зобов'язань між позивачем та Замовниками таких робіт. В матеріалах справи містяться лист від Замовників, в яких останні дозволяють залучить ТОВ «ВОЛЛЕР» в якості субпідрядника для виконання робіт.

Поставка матеріалів від ТОВ «ВОЛЛЕР» здійснювалась на підставі підписаних сторонами видаткових накладних, належним чином оформлених Актів прийому-передачі та/або товарно-транспортних накладних, якість придбаних матеріалів підтверджується документами про відповідність товару.

Податкові накладні, що складені ТОВ «ВОЛЛЕР» прийнятті та зареєстровані ДФС, також позивачем надано докази оприбуткування придбаних у ТОВ «ДАК СТОУН» ТМЦ та їх списання, докази сплати за придбані ТМЦ та виконанні роботи.

Таким чином суд приходить до висновку, що податкові накладні, що виписані ТОВ «ВОЛЛЕР» та зареєстровані ДФС відповідають вимогам 198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст. 102 ПК України.

Позивач відніс ПДВ за період листопад 2015, грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016, травень 2016 в сумі 688 884 грн., 1 291 759 грн., 307 165 грн., 835 387 грн., 3 854 грн., 27 900 грн. до складу податкового кредиту по податковим накладним, складених ТОВ "ВОЛЛЕР" та відобразив у декларації з податку на додану вартість, поданої до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "ДАК СТОУН" та ТОВ "ВОЛЛЕР" виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а позивач прийняв ТМЦ та роботи за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

В ході судового розгляду судом встановлено, що придбані ТМЦ та роботи за вказаними договорами з ТОВ "ДАК СТОУН" та «ТОВ "ВОЛЕЕР" були необхідні для надання виконання робіт за договорами генпідряду з контрагентами - покупцями, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами прийманнями виконаних робіт, проектами виконання робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, технічні акти, тощо.

В ході судового розгляду судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти ТОВ "ДАК СТОУН" та ТОВ "ВОЛЛЕР" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними витягамипро взяття на облвк платника ПДВ та витягами з Єдиного державногореєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

На підставі зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаних ТМЦ та виконаних робіт) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Вищенаведені первинні документи, виписані ТОВ «ДАК СТОУН» та «ВОЛЛЕР» (податкові накладні ) за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704), спричиняли втрату означеними видатковими накладними юридичного статусу первинних документів не вбачається.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПКУ прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати визначається у ст. 317 ПКУ.

В судовому засідання представник відповідача не заперечувала проти вірного складання податкових накладних та факту їх реєстрації.

Щодо твердження відповідача про невірно складені товаро-транспортні накладні то зазначене твердження суд вважає безпідставними, оскільки ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагентів товару, факт відсутності товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат. Оскільки до кожної накладної на поставку товару є документ, що підтверджує реальний факт прийму-передачі товару, таку операцію слід вважати дійсною та такою, що спричинила настанню юридичних наслідків. ТТН призначена лише для підтвердження факту перевезення придбаних товарів. А тому якщо придбання ТМЦ належним чином підтверджено (є договір поставки, акт приймання-передачі товару, виписки по рахунку, що свідчать про факт оплати тощо), то відсутність ТТН у жодному разі не говорить про те, що операція придбання ТМЦ не відбулася.

Також до кожної поставки ТМЦ між позивачем та ТОВ «ДАК СТОУН» та ТОВ «ВОЛЛЕР» оформлялися Акти приймання-передачі. До того ж в матеріалах справи містить відповідь ГУ ДФС у Харківській області на запит позивача, щодо надання роз'яснень щодо необхідних та достатніх документах, для підтвердження факт отримання ТМЦ (в тому числі експрес-накладної ТОВ «Нова пошта»). У своїх відповіді відповідач зазначив, що первинними документами, що підтверджують факт отримання ТМЦ за кількістю, якістю, ціною є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна або Акт приймання-передачі.

При цьому, як в акті перевірки так і в судовому засіданні відповідач не надав будь-якої конкретизації щодо допущених позивачем порушень при складанні ТТН.

Висновок, що викладений у акті з приводу відсутності у позивача можливості здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів є невірним, оскільки поставки ТМЦ здійснювалась на транспортом контрагентів, місце доставки були: або юридична адреса позивача, або місце знаходження об'єкту, на якому виконувалися роботи. У позивача наявна достатня матеріально-технічна база та мається власний автотранспорт, за штатним розкладом кількість працівників - 63 людини.

Відповідач не надав доказів для підтвердження недостатності трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Також в судовому засіданні відповідач не надав доказів недійсності укладених між позивачем та ТОВ «ДАК СТОУН», ТОВ «ВОЛЛЕР» вищезгаданих договорів.

В судовому засіданні встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як вже зазначалося вище, позивач згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців визнано видами діяльності: інші будівельно - монтажні роботи; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; установлення та монтаж машин і устаткування.

Подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд вважає висновки акту щодо не доведення позивачем використання отриманих ТМЦ та робіт саме для ведення власної господарської діяльності безпідставними, оскільки придбання позивачем ТМЦ та робіт у контрагентів ТОВ "ДАК СТОУН", ТОВ "ВОЛЛЕР" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: електромонтажних робіт, первенної параметризації засобів вимірювання, монтаж і ремонт трансформаторів всіх напруг, тощо, шляхом укладення договорів підряду, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами генпідряду з контрагентами - покупцями, актами прийманнями виконаних робіт, проектами виконання робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, тощо.

Зазначена закупівля ТМЦ та робіт у контрагентів безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують умови здійснення будівельно - монтажних робіт для контрагентів - покупців, що направлено на отримання доходу.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, матеріали справи не містять, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем було повністю дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "ДАК СТОУН", ТОВ "ВОЛЛЕР", позивачем подано декларації з ПДВ, вірно зроблені розрахунки податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "ДАК СТОУН", ТОВ "ВОЛЛЕР" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість та сплати податку на прибуток підприємства, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.01.2017р № 0000221402 та від 30.01.2017р. № 0000231402 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 30.01.2017 року № 0000221402 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями в розмірі 9141844,00 грн. та за штрафними санкціями 1839816,25 грн.) та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 30.01.2017 року № 0000231402 (на суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язання в розмірі 10157606,00 грн. та штрафними санкціями 5078803,00 грн.).

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" сплачений судовий збір у сумі 200 000 (двісті тисяч) грн.00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 04 серпня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.