Постанова № 68110845, 01.08.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 809/911/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Цугорки Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТІМ ЮА" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій при проведенні камеральної перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0001851200,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТІМ ЮА" звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій при проведенні камеральної перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0001851200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Коломийською обєднаною державною податковою інспекціє проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТІМ ЮА", за результатами якої Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області сформовано акт від 16.05.2017 та спірне податкове повідомлення- рішення, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 33 810 грн. На думку контролюючого органу, встановлено відсутність реальних господарських операцій між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн" та позивачем, оскільки не підтверджено факт надання послуг, а тому останнім безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ за березень 2017 року.

Позивач вважає дії Коломийської ОДПІ протиправними, з тих підстав, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі її повноважень, та вчинив дії, які можливі тільки при проведенні фактичної перевірки субєкта господарювання.

Крім того, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТІМ ЮА" здійснило господарську операцію та отримало від контрагента ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн" послуги згідно договору. Отримання податкової накладної від даного ОСОБА_3 засвідчує факт придбання та отримання послуг, що дає право на отримання податкового кредиту. Отже, дії контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки слід визнати протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0001851200 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача. Додатково пояснив, що прийняттю спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення під час проведення камеральної перевірки безтоварності всіх інших господарських операцій контрагента позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн" у лютому-березні 2017 року. У даного контрагента відсутній кваліфікований персонал для надання послуг, як і відсутня необхідна первинна документація. Позивачем не представлено жодної інформації на підтвердження реальності фактичного отримання послуг від даного контрагента. Вважає дії податкового органу правомірними, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, показання свідка, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТІМ ЮА" 14.08.2015 зареєстроване юридичною особою, що підтверджується копією виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.34-36).

Коломийською обєднаною державною податковою інспекціє проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТІМ ЮА", за результатами якої Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області сформовано акт від 16.05.2017 №3049/09-19-12/39951661 (а.с.17-24).

За результатами висновків перевірки, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0001851200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 33 810 грн. (а.с.25).

Акт перевірки та вказане податкове повідомлення-рішення позивачу направлено 07.06.2017 (а.с.26). Не погодившись з висновками акту за результатами камеральної перевірки, позивачем скеровано заперечення на нього до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (а.с.28-33).

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області при проведенні камеральної перевірки 16.05.2017 ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТІМ ЮА" слід зазначити таке.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем за наслідками проведення державним інспектором Коломийської обєднаної державної податкової інспекції камеральної перевірки податкової звітності вказаного ОСОБА_3 з податку на додану вартість за березень 2017 року, оформленої актом від 16.05.2017 № 3049/09-19-12/39951661. Перевіркою встановлено факт безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 27048 грн.

Судом також з'ясовано, що згідно договору від 05.01.2017, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн", останній зобовязується надати інформаційно-консультаційні послуги, зокрема можливість та перспективи ведення комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів, попит на продукцію, перспективи його розвитку, відомості про потенційних споживачів, визначення можливих та діючих конкурентів, тощо (а.с.60-62).

На думку контролюючого органу, встановлено відсутність реальних господарських операцій ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн" у лютому-березні 2017 року, в звязку з неможливістю підтвердити факт отримання послуг, а також людського ресурсу для здійснення господарських операцій.

Позовні вимоги щодо визнання протиправними дій при проведенні камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість позивачем звернуті до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, в той же час, як зібрання інформації відносно платника в межах проведення перевірки та власне її проведення здійснювала Коломийська обєднана податкова інспекція, а тому в задоволенні позову щодо визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області слід відмовити.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При камеральній перевірці контролюючим органом використано податкову декларацію податку на додану вартість за березень 2017 року від 20.04.2017 №9070859078, інформацію компютерних баз даних ІС «Податковий блок» (автоматизована система перегляду результатів співставлення та співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)), «Облік платежів», «Обробка ПЗ та платежів», податкову інформацію надану ГУ ДФС у Херсонській області щодо ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн" за звітні періоди декларування ПДВ лютий-березень 2017 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Відповідачем на адресу позивача також надсилався запит від 10.04.2017 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн", однак платником відмовлено в наданні такої інформації.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Кодексу, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

У даній справі, висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також безпідставним формуванням податкового кредиту, мотивований відсутністю у контрагента позивача відповідних ресурсів для надання послуг. Тобто наведений висновок контролюючого органу фактично зводиться до заперечення достовірності задекларованого позивачем показника ПДВ та податкового кредиту, що не відповідає змісту проведеного контролюючим органом контрольного заходу.

За змістом підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

А отже з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам.

Однак, з врахуванням наданих представниками сторін документів щодо здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом згідно договору від 05.01.2017, вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0001851200, суд дійшов до висновку, що таке прийнято з урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.

Відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, вважає, що понесені позивачем витрати на придбання послуг не підтверджені первинними документами, а самі послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Як уже зазначалося, згідно договору від 05.01.2017, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн", останній зобовязується надати інформаційно-консультаційні послуги, зокрема можливості та перспективи ведення комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів, попит на продукцію, перспективи його розвитку, відомості про потенційних споживачів, визначення можливих та діючих конкурентів, тощо (а.с.60-62).

На підтвердження виконання вказаного договору, його сторонами були сформовані акт надання послуг направлених на стимулювання споживчого попиту продукції від 07.03.2017 №120 та рахунок на оплату від 07.03.2017 №3, згідно якого вартість наданих послуг становила 162 285,72 грн. (а.с.63-64).

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн" зареєстровано на адресу контрагента покупця ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ТІМ ЮА" податкову накладну від 07.03.2017 №98, із зазначенням суми ПДВ 27047,62 грн. Дану операцію позивачем відображено у складі податкового кредиту в декларації по ПДВ за березень 2017.

З отриманої в ході перевірки інформації вбачається, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн" зареєстроване у м.Херсоні 09.12.2016, як платник податків взято на облік в органах державної фіскальної служби 09.12.2016, зареєстровано в якості платника ПДВ 03.02.2017. Відповідно до податкового розрахунку за І квартал 2017 року у штаті ОСОБА_3 працювала одна особа, обєкти оподаткування відсутні, в тому числі будь-які транспортні засоби. Згідно аналізу баз даних ЄРПН контролюючим органом встановлено, що протягом лютого-березня 2017 року новостворене ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Брейлінн" документувало придбання великої кількості різноманітних товарів, відмінних від раніше придбаних, зокрема продуктів харчування, квітів, лігроїно-газейлевої фракції, будівельних матеріалів, вугілля деревяного, запчастин тощо, в цей же час надаючи різного роду послуг з розміщення реклам, суборенди приміщень, розробки програмного забезпечення, послуг з розробки музичного контенту шоу та інші. Проведеним аналізом баз даних встановлено, що контрагент позивача немає будь-яких власних, орендованих складських приміщень, відповідної матеріально-технічної бази, трудових ресурсів для виконання такої великої кількості господарських операцій в тому числі надання послуг.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. А пунктом 138.10.4 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до інших операційних витрат належать витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства.

Відповідно до пп.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

До витрат, не відносяться не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання робіт, послуг, здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Також суд зазначає, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд приходить до висновку, що акт надання послуг №120 від 07.03.2017 та рахунок на оплату №3 від 07.03.2017 не містять деталізації змісту послуг, що позбавляє їх правової та доказової сили. На підтвердження того, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами відбулися, позивачем не представлено інших документів, які б розкривали зміст та обсяг отриманих позивачем послуг, зокрема, звіти про виконані роботи з надання послуг направлених на стимулювання споживчого попиту продукції (у яких викладено результати та висновки проведених досліджень, вказано про надані консультаційні послуги, інформацію щодо тактики та стратегії розвитку підприємства та ін.).

На думку суду, позивачем операція з придбання послуг у контрагента фактично не спричинила реальних правових наслідків, оскільки акт надання послуг має типовий зміст без конкретизації наданих послуг, не містить інформації, щодо осіб, які надавали послуги та консультації, як і не містить такого переліку та звіту про надання послуг по проведенню інформаційно-консультаційних послуг.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку з фактами неподання позивачем доказів фактичного вчинення дій у процесі виконання розглядуваної операції, відсутності названого виконавця за місцезнаходженням, відсутності будь-яких ресурсів для здійснення господарської діяльності розцінюються судом як доказ розглядуваної операції без реального її виконання, що виключає правомірність її відображення у податковому обліку позивача та формування податкового кредиту.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог також щодо скасування податкового повідомлення рішення від 06.06.2017 №0001851200.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4

Постанова складена в повному обсязі 04.08.2017.