Постанова № 68110598, 20.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 р. Справа № 804/3707/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2017 року ОСОБА_3 звернувся із адміністративним позовом, в якому просить визнатипротиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.11.2016 року № 4967-1303 та від 12.01.2017 року № 230/10/04-36-10-01-09.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він не є власником чи користувачем земельної ділянки, тому обовязок сплачувати земельний податок виникне тільки після укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Представник позивачів в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Відповідачі 1 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником нежитлових приміщень по вул.. Святослава Хороброго, 26 у м. Дніпро загальною площею 533,3 кв.м.

11.11.2016 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 4967-1303, якими позивачу визначено грошове зобовязання з земельного податку на 2016 рік в сумі 41056,61 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, однак рішенням від 12.01.2017 року № 230/10/04-36-10-01-09 у задоволенні скарги було відмовлено та збільшено грошове зобовязання на суму 19521,77 грн.

17.01.2017 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на виконання рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.01.2017 року № 230/10/04-36-10-01-09 прийняте податкове повідомлення-рішення № 1140-1303, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з земельного податку на 2016 рік на суму 19521,77 грн.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обовязок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому згідно пункт 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особавласник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення площею 533,3 кв.м., за земельну ділянку під яким податковою інспекцією податковими повідомленнями-рішеннями від 11.11.2016 року № 4967-1303 та від 17.01.2017 року № 1140-1303 нарахувала земельний податок.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обовязок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постановах Верховного Суду України у постанові від 07.07.2015 року справа № 21-775а15 та від 02.12.2015 року №21-3517а15.

Щодо твердження позивача про те, що рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», яким було встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі в разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому порядку не оформлено, становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що відповідачем не заперечується та додатково підтверджується розрахунком, на підставі якого було здійснено нарахування земельного податку, наданим податковим органом скасоване постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року, суд зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.07.2017 року по справі № 200/26369/15-а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 липня 2017 року

Суддя ОСОБА_1