Постанова № 68110309, 03.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа № 906/164/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Грязнов В.В. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

прокурор - Маринич В.В.

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - ОСОБА_1, ОСОБА_2

третьої особи на стороні позивача - не з'явився

третьої особи на стороні відповідачів - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.17 р. у справі №906/164/17

за позовом: Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1) Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області

2) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Житомирської районної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Барашівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області

про визнання недійсним договір оренди частини нежилого приміщення №4 від 01.01.2004р. та зобов'язати звільнити нежитлове приміщення площею 15,5 кв.м.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.05.17 р. у справі №906/164/17 (суддя Кудряшова Ю.В. ) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди частини нежилого приміщення №4 від 01.01.2004, укладеного між Відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації (10003, м. Житомир, вул. Л.Українки, 1, ід. код 02143040) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_3, 18, ід. код 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ід. код 01184114), запільною площею 15,5 м.кв., розташованого в приміщенні Барашівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області, вартість якого становить 7332,00 грн., та припинено зобов'язання за договором на майбутнє. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Укртелеком (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_3, 18, ід. код 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ Укртелеком (10003, м. Житомир, вул. Л.Українки, 1, ід. код 02143040) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 15,5 кв.м., вартістю 7332,00 грн., розташоване в приміщенні Барашівської ЗОШ І-Ш ступенів за адресою: 12416, Житомирської області, Житомирського району, с. Барашівка, вул. 1 Травня, 39 та повернути його Відділу освіти Житомирської РДА (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, 1, ід. код 02143040) шляхом підписання акту прийому-передачі.

Не погоджуюсь із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить прийняти постанову про скасування рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.2017р. по справі №906/164/17 за позовом першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури до Відділу освіти Житомирські РДА та Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» і прийняти нове рішення, яким відмовити першому заступнику керівника Житомирської місцевої прокуратури у задоволені позову повністю.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права, а тому має бути скасованим, а позов прокурора залишеним без задоволення.

Зокрема, апелянт посилається на ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту", ч. 1, ч.4 ст. 61 ЗУ "Про освіту", ч. 1, ч.5 ст. 63 ЗУ "Про освіту" та Постанову Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 р., наведені норми законодавства на думку скаржника, слід застосовувати у нормативному поєднанні, які в своїй сукупності становлять нормативно-правову базу для реалізації питань оренди державного та комунального майна в спірному випадку.

З огляду на наведені положення законодавства, апелянт вважає, що чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об'єкта освіти, як цілісною майнового комплексу а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально- виробничній, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально- побутових умов колективу відповідного навчального закладу.

Також, скаржник звертає увагу, на те, що прокурором не доведено обставин, що мають суттєве значення для cправи, зокрема порушення прав вихованців та осіб, які працюють у даному навчальному закладі умовами договору, підстав для втручання публічного органу в право на мирне користування майном, що приміщення, площею 15,5 кв.м., яке розташоване на першому поверсі вбудованого приміщення, необхідне для використання у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності навчального закладу, що орендоване за договором приміщення до його укладення використовувалося навчальним закладом у навчально-виховній роботі, технологічно пов'язане з навчально-виховним процесом.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "15" червня 2017 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.17 р. у справі № 906/164/17 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

18.07.2017р. Відділ освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, та заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

02.08.2017р. від Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.17 р. у справі №906/164/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_4 від 03.08.17 р. у справі №906/164/17 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гудак А.В. та судді Олексюк Г.Є., та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/164/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017р. призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.17 р. у справі №906/164/17, колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.

03.08.2017р. в судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" - ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.17 р. у справі № 906/164/17 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати.

Представник Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" - ОСОБА_2 підтримав доводи представника - ОСОБА_1

Прокурор - Маринич В.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.17 р. у справі № 906/164/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2004р. між відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації та Відкритим акціонерним товариством Укртелеком в особі Житомирської філії ВАТ Укртелеком укладено договір оренди нежилого приміщення №4.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ Укртелеком від 14.06.2011р., Відкрите акціонерне товариство Укртелеком з 17.06.2011р. змінило найменування на Публічне акціонерне товариство Укртелеком (ПАТ Укртелеком).

Згідно п. 1.1 договору предметом правочину є передача в строкове платне користування нежиле приміщення під АТС за адресою: с. Барашівка Житомирського району Житомирської області, а саме, приміщення ЗОШ І-Ш ступенів загальною корисною площею 15,5 кв.м., що знаходиться на балансі відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.4 договору останній діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2004р. Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення дії договору ні одна зі сторін не заявила про його припинення.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

01.01.2004р. сторонами підписано акта приймання-передачі об'єкта оренди та передано ВАТ Укртелеком.

Згідно висновку про вартість оцінюваного майна від 02.02.2004р. ринкова вартість об'єкта оренди становить 7332,00 грн. без ПДВ.

Договір неодноразово був пролонгований (відповідно до п.п. 8.1, 8.4 договору) а відтак є чинним на момент звернення до суду на умовах і термін, визначений договором від 01.01.2004р.

Згідно Статуту Барашівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ПАТ Укртелеком є діяльність у сфері проводового електрозв'язку.

Враховуючи те, що основна діяльність ПАТ Укртелеком, а також мета, з якою передано, згідно договору, орендоване приміщення, не має відношення до організації та проведення навчально-виховного процесу у школі, з огляду на порушення інтересів держави в частині гарантування конституційного права громадян на освіту, відсутність вжитих районною радою заходів щодо розірвання договору, прокурор звернувся до суду з позовом, що розглядається в межах даної судової справи.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсним спірного договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом даного судового розгляду є вимога про визнання недійсним договору оренди, у зв'язку із суперечністю вимогам закону, оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для використання за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом, а також про зобов'язання орендаря звільнити та повернути позивачу зазначене житлове приміщення.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Статтею 215 вказаного кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язане з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Аналіз вищевказаних норм матеріального права свідчить про те, що законодавством прямо передбачено заборону передачі в оренду об'єктів освіти не для цілей навчально-виховного процесу, причому об'єкт освіти це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Вказане зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

Рішенням 15 сесії 23 скликання Житомирської районної ради від 25.12.2001 Про розмежування майна комунальної власності між власністю територіальних громад приміщення Барашівської загальноосвітньої школи ІIII ступенів в с. Барашівка Житомирського району Житомирської області прийнято у спільну власність територіальних громад Житомирського району.

Розпорядженням заступника голови Житомирської районної ради № 23 від 24.05.2005, яке затверджено рішенням 23 сесії 4 скликання Житомирської районної ради від 02.08.2005 відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації надано дозвіл на передачу в оренду ВАТ Укртелеком приміщення Барашівської ЗОШ ІIII ступенів площею 15,5 кв.м. з метою надання послуг зв'язку.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що приміщення Барашівської ЗОШ ІIII ступенів площею 15,5 кв.м., частина якої була надана в оренду відповідачу згідно спірного договору, належить до об'єктів освіти, а тому не підлягає наданню в оренду для інших цілей а саме надання послуг звязку. При цьому колегія суддів враховує, що невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним передачі такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України №922/1805/15 від 20.04.2016 року, № 922/5066/15 від 21.03.2016 року.

Враховуючи вищевикладений аналіз норм законодавства, виходячи з імперативної норми, яка забороняє нецільове використання об'єктів освіти, колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги щодо можливості надання навчальними закладами платних послуг. Посилання апелянта при цьому на положення п. 2 ст. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 р., не можуть вважатися переконливими, оскільки обставинам справи не відповідають. Наведеним пунктом постанови визначено, що до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Натомість, розміщення на території навчального закладу АТС є розміщенням промислового обєкту, що жодним чином не може відповідати тим правилам, які описані у наведеній вище правовій нормі.

Таким чином, доводи апелянта стосовно використання приміщення без завдання шкоди навчальному процесу та учням , а також з метою надати послуги телекомунікаційного звязку також і учасникам навчального процесу не можуть бути прийняті до уваги.Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки спірне майно, що знаходиться на балансі Житомирської райдержадміністрації може бути використане лише для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, таке майно належить до об'єктів освіти, утримання якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

Суд першої інстанції при вирішенні спору у повній мірі встановив наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків та зазначив про це у судовому рішенні.

Щодо вимоги про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.приміщення

Як визначено ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, визнання недійсним договору оренди має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" повернути орендовану частину нежитлового приміщення площею 15,5 кв.м. та вартістю 7332,00 грн., розташованого в приміщенні Барашівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області, шляхом звільнення та підписання Акту приймання-передачі Барашівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів та балансоутримувачу - Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації, задоволено судом першої інстанції правомірно.

Посилання апелянта на інші обставини, які він вважає суттєвими і на які посилається, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги, а відтак відхиляються.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як розяснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.17 р. у справі №906/164/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області - без змін.

Справу №906/164/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.