Постанова № 68110304, 03.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" серпня 2017 р. Справа № 924/353/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №300-122/03-78 від 13.07.2017р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №8-17/ від 04.07.2017р.);

ОСОБА_3 (довіреність №18-01/16 від 18.01.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Дочірнього підпри-ємства «Старокостянтинівський молочний завод» на рішення господарського суду Хмельниць-кої області від 22.05.2017р. у справі №924/353/17

за позовом Антимонопольного комітету України м.Київ

до Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод»

м.Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 790 311 грн. штрафу та 790 311 грн. пені,-

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017р. у справі №924/353/17 (суддя Виноградова В.В.) задоволено позов Антимонопольного комітету України (надалі в тексті АМК України) до Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» (надалі в тексті Підприємство) про стягнення 790 311 грн. штрафу та 790 311 грн. пені згідно рішення АМК України від 16.02.2016р.(арк.справи 91-93).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у справі №910/9776/16 залишено в силі рішення АМК України від 16.02.2016р. у справі №68-р про накла-дення на Підприємство штрафу в сумі 790 311 грн. При цьому, Позивачем дотримано всі правила обчислення пені, які визначені ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою встановлено обовязковість нарахування пені в разі несплати штрафу. Пеня в сумі 790 311 грн. не перевищує розміру штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України.(арк. справи 92-93).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Підприємство подало скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить змінити рішення господарського суду Хмель-ницької області від 22.05.2017р. у даній справі та прийняти нове, яким розстрочити виконання рішення суду першої інстанції згідно з графіком, який додається.(арк.справи 103-108).

Скаржник зазначає, що при вирішенні даної справи, судом неповно зясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, а також не враховано по-зиції Європейського суду з прав людини. Так, апелянт вказує, що суд безпідставно не взяв до ува-ги, що рішення Позивача від 16.02.216р. №68-р є незаконним. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не відклав розгляд справи для надання Підприємству можливості подати додаткові докази. Просить апеляційний суд долучити докази скрутного матеріального становища, які не зміг подати в першу інстанцію, а також розстрочити виконання рішення Антимонопольного комі-тету.(арк.справи 105-107).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 15.06.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 101).

У звязку із перебуванням у щорічній відпустці судді Мельника О.В. та судді Розізнаної І.В. на підставі розпорядження керівника апарату від 03.08.2017р. автоматизованою системою до-кументообігу суду проведено автоматичну заміну складу колегії суддів, визначено колегію: голо-вуючий суддя Грязнов В.В., суддя Гулова А.Г., суддя Філіпова Т.Л. Колегія у даному складі 03.08. 2017р. прийняла до провадження апеляційну скаргу Підприємства.(арк.справи 169-171).

На адресу суду 24.07.2017р. поштою надійшов відзив Позивача на апеляційну скаргу, в яко-му він просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.(арк.спра-ви 145-148).

Крім того, 02.08.2017р. поштою від Скаржника надійшли оригінали доказів направлення апеляційної скарги Відповідачеві.(арк.справи 161-164) та у день судового засідання 03.08.2017р. клопотання про затвердження графіка погашення заборгованості.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.08.2017р. представники Відповідача підтри-мали апеляційну скаргу в повному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2016р. Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №68-р у справі №227-26.4/219-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що ДчП «Старокостянтинівський молочний завод» вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом по-відомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей на упаковці виробленого ним про-дукту «масло солодковершкове селянське» щодо його назви та характеристик, які можуть впли-нути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту.(арк.справи 9-19).

За вчинення порушення на Підприємство накладено штраф в сумі 790 311 грн. Крім того, Підприємство застережено про строк сплати штрафу, необхідність подання документів, що підт-верджують його сплату та можливість оскарження в суді рішення Комітету.(арк.справи 19).

Матеріалами справи стверджено, що копія рішення від 16.02.2016р. №68-р була надіслана на адресу Відповідача 23.03.2016р. та отримана останнім 28.03.2016р.(арк.справи 20-21).

Не погоджуючись із рішенням Комітету від 16.02.2016р. №68-р Підприємство оскаржило його в судовому порядку, звернувшись із позовною заявою до господарського суду міста Києва, за наслідками розгляду якої рішенням у справі №910/9776/16 від 10.08.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017р., рішення Комітету залишено в силі, а у позові від-мовлено в повному обсязі.(арк.справи 22-55).

Оскільки Відповідач у встановлені строки в добровільному порядку штрафу не сплатив, АМК України звернувся до суду із позовом про стягнення на підставі рішення №68-р від 16.02. 2016р. 790 311 грн. штрафу та 790 311 грн. пені, нарахованої відповідно до ч.5 ст.56 Закону Укра-їни «Про захист економічної конкуренції».(арк.справи 2-5).

Матеріали справи містять:

- заяву ДчП «Старокостянтинівський молочний завод» від 16.05.2017р. Антимонопольному комітету України про розстрочення сплати штрафу накладеного рішенням від 16.02.2016р. №68-р у справі №227-26.4/219-12.(арк.справи 87-88).

Крім того, Скаржник додав до апеляційної скарги:

- платіжне доручення від 30.05.2017р. №14220 на суму 76 000 грн. про часткову сплату Підприємством штрафу, накладеного рішенням АМК від 16.08.2016р. №68-р.(арк.справи 119).

- копії звітів про фінансовий стан ДчП «Старокостянтинівський молочний завод» за 2016-2017 роки.(арк.справи 120-127).

- копію кредитного договору Відповідача.(арк.справи 128-139).

- постанови про відкриття виконавчих проваджень та про повернення виконавчого доку-мента, де стягувачем є ДчП «Старокостянтинівський молочний завод».(арк.справи 140-142).

- витяг із протоколу засідання АМК України від 24.05.2016р. №36 про відмову Підприємс-тву в розстрочці виконання рішення від 16.08.2016р. №68-р.(арк.справи 149, 151).

- листи АМК України про надання інформації Підприємству про відмову у розстрочці ви-конання рішення від 16.02.2016р.(арк.справи 150, 152-157).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення штрафу та пені згідно рішення Антимонопольного комітету.

Основним завданням Антимонопольного комітету України, відповідно до ст.3 Закону Ук-раїни «Про Антимонопольний комітет України» є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності субєктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про за-хист економічної конкуренції.

Положеннями ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що до повноважень Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням за-конодавства про захист економічної конкуренції відносяться, зокрема, розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за ци-ми заявами і справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конку-ренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, перевірка та перегляд рішення у справах, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної кон-куренції; звернення до суду з позовами, у звязку із застосуванням законодавства про захист еко-номічної конкуренції.

Економічна конкуренція (конкуренція), згідно ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» це змагання між субєктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими субєктами господарювання, внаслідок чого споживачі, субєк-ти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий субєкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності .

Статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення субєктом господарювання, без по-середньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема, внаслідок обраного способу їх вик-ладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, ви-конання, надання) товарів, робіт, послуг цього субєкта господарювання. Інформацією, що вво-дить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про поход-ження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи гос-подарську діяльність субєкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не ма-ють, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбан-ня, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, у 2012 році в різних областях України територіальними органами Держспоживінспекції України під час здійснення контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та держав-ного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил були виявлені та встановлені непоодинокі факти наявності рослинних жирів у «маслі солодковершковому селянсь-кому» Підприємства-виробника. Як наслідок Антимонопольним комітетом України зазначені дії ДчП «Старокостянтинівський молочний завод» визнано недобросовісною конкуренцією, яка тяг-не за собою відповідальність у вигляді штрафу, накладення якого здійснюється відповідно до ч.37 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та 16.02.2017р. прийнято рішення № 68-р у справі №227-26.4/219-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкурен-ції та накладення штрафу».(арк.справи 9-19).

Вчинення субєктами господарювання дій, визначених цим законом як недобросовісна кон-куренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до пяти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) субєкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.(ст.21 Закону «Про захист від недобросовісної кон-куренції»),

Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до ч.6 ст.52 вищеназваного Закону України «Про захист економічної конкурен-ції» рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мініму-мів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністра-тивною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач за порушення, передбачене статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вво-дить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей на упаков-ці виробленого ним продукту «масло солодковершкове селянське» щодо його назви та характер-ристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту, рішенням №68-р від 16.02.2016р. у справі №227-26.4/219-12 наклав на Відповідача штраф у сумі 790 311 грн.(п.2 вказаного рішення).(арк.справи 19).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпо-рядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіаль-ного відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обовязковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Їх невиконання тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Крім того, відповідно до ч.8 названої статті протягом пяти днів з дня сплати штрафу, су-бєкт господарювання зобовязаний надіслати до територіального відділення документи, що підт-верджують сплату штрафу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріали справи не містять доказів виконання рішення ДчП «Старокостянтинівський мо-лочний завод» рішення АМК України від 16.02.2017р. №68-р у справі №227-26.4/219-12 «Про по-рушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Колегія суддів звертає увагу, що ч.1 ст.60 Закону встановлено, що заявник, відповідач, тре-тя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Крім того, згідно з ч.ч.2,3,5,7 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіаль-них відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішень-ня про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у роз-мірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного від-повідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійс-ним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

На час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рі-шення органу АМК України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господар-ського суду нарахування пені зупиняється, що передбачено абз.3-5 ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно пе-ріодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Такої ж правової позиції дот-римується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.20.2 постанови Пле-нуму ВГСУ від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного зако-нодавства».

Вирішуючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що Підприємство скористалось своїм правом, оспоривши рішення АМК України від 16.02.2017р. №68-р у справі №227-26.4/219-12 в судовому порядку.

Разом з тим, рішенням господарського суду міста Києва, у справі №910/9776/16 від 10.08. 2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11. 2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017р. рішення АМК Ук-раїни залишено в силі, а Підприємству відмовлено у позові.(арк.справи 22-55).

Таким чином, рішення АМК України від 16.02.2017р. №68-р у справі №227-26.4/219-12, на підставі якого Позивач нарахував штраф та пеню є чинним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у Позивача виникло право на стягнення пені із застосуванням законодавчих обмежень щодо періоду її нарахування, а саме: зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду госпо-дарськими судами справи про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

При цьому, Позивач просить стягнути з Відповідача 790 311 грн. пені, сума якої нарахова-на та обчислена відповідно до ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», із об-меженням розміром штрафу, накладеного рішенням АМК України, сума якого становить 790 311 грн., про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, відхиляється посилання Скаржника на недотримання судом першої інстанції позицій Європейського суду з прав людини щодо порушення права на рівність учасників судово-го процесу через ненадання йому можливості подати додаткові докази та відхиленні клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи наступне.

Колегія суддів апеляційного суду при цьому приймає до уваги наведену в додатку до Ін- формаційного листа Вищого господарського суду України від 22.04.2016р. №01-06/1444/16 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практи-ку Європейського суду з прав людини» практику справ ЄСПЛ щодо рівності учасників судового процесу.

Так, ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримі-налльному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представ-ляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає «справедливого ба-лансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлен-ня своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонен-том. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рі-шення у справі Мала проти України, № 4436/07 від 03.07.2014р.). Суд нагадує, що принцип про-цесуальної рівності сторін, зокрема, означає надання сторонам судового процесу можливості оз-найомитись з усіма предявленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.(рішення у справі Жук проти України, №45783/05 від 21.10.2010р.).

Матеріалами справи стверджується, що розгляд справи в суді першої інстанції відкладався ухвалою від 10.05.2017р. при цьому, провадження в суді першої інстанції тривало з 20.04.2017р. по 22.05.2017р. Таким чином, Відповідач не був позбавлений можливості заявити про існування належних доказів і подати їх.

Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом і прерогативою суду, основною умо-вою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Такої ж пози-ції дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає жодних порушень судом першої інстанції ні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а ні принципу рівності сторін пе-ред судом, а також, з підстав ст.101 ГПК України, відхиляє зазначене в апеляційній скарзі клопо-тання про долучення додаткових доказів, оскільки для подання до суду першої інстанції копій зві-тів про фінансовий стан ДчП «Старокостянтинівський молочний завод» за 2016-2017 роки (арк. справи 120-127), копії кредитного договору Відповідача.(арк.справи 128-139), постанов про відк-риття виконавчих проваджень та про повернення виконавчого документа, де стягувачем є ДчП «Старокостянтинівський молочний завод» (арк.справи 140-142) перешкоди були відсутні, нато-мість сплата Підприємством згідно платіжного доручення №14220 від 30.05.2017р. 76 000 грн. частини штрафу, накладеного рішенням АМК від 16.08.2016р. №68-р (арк.справи 119) відбулась лише після прийняття судом першої інстанції рішення від 22.05.2017р.

З аналогічної причини не приймаються апеляційним судом витяг з протоколу засідання АМК України від 24.05.2016р. №36 про відмову Підприємству у розстрочці виконання рішення від 16.08.2016р. №68-р.(арк.справи 149, 151) та листи АМК України про надання інформації Підп-риємству про відмову у розстрочці виконання рішення від 16.02.2016р.(арк.справи 150, 152-157).

При цьому, в апеляційній скарзі Відповідач просить розстрочити виконання оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі згідно запропонованого графі-ку. Разом з тим, у відповідності до ст.121 ГПК України, лише за наявності обставин, що усклад-нюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провад-ження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десяти-денний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у винят-кових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рі-шення, ухвали, постанови.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна інстанція не наділена правом видавати виконавчі документи, таким чином заява про розстрочку може бути подана до суду першої інстанції.

Вбачається, що Скаржник не наводить жодних обставин, які можуть буди підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Із зазначених мотивів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для нарахування Позивачем та заявлення до стягнення 790 311 грн. штрафу та 790 311 грн. пені були всі правові підстави, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задо-волення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017р. у справі №924/353/17 за-лишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/353/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.