Постанова № 68110045, 02.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд Постанова

Іменем України

02.08.2017 року справа №908/696/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: За участю представників сторін: від прокуратури: від позивача-1: від позивача-2: від відповідача-1 (апелянта): від відповідача-2:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за посвідченням №028256 від 15.08.2014 року; не зявились; не зявились; ОСОБА_5 за довіреністю №31 від 17.05.2017 року; не зявились;розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід30.05.2017 року у справі№ 908/696/17 (суддя Колодій Н.А.)за позовом: позивач-1: позивач-2:Заступника прокурора Запорізької області - начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції України, м. Дніпро Державна установа Дружелюбівський виправний центр (№1), с. Дружелюбівка, Вільнянського району Запорізької областідо відповідача-1: до відповідача-2: проОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", м. Запоріжжя визнання недійсним та скасування наказів, зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції України та Державної установи Дружелюбівський виправний центр з позовом до відповідачів ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" про визнання недійсними та скасування наказів ОСОБА_6 управління Держгеокадарстру у Запорізькій області: від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; наказу від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 43,4183 га кадастровий номер 2321581400:03:003:0041 в постійне користування" та зобовязання повернути земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області в інтересах Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції України та Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№1) до відповідачів: ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" задоволено; визнано недійсним наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 року за № 8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; визнано недійсним наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 43,4183 га кадастровий номер 2321581400:03:003:0041 в постійне користування"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 43,4183 га (кадастровий номер 2321581400:03:003:0041) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів. Вирішено питання щодо розподілу витрат повязаних зі сплатою судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим господарським судом першої інстанції рішенням, відповідач-1 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів ОСОБА_6 управління Держгеокадарстру у Запорізькій області: від 12.08.2016 року за № 8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; наказу від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 43,4183га кадастровий номер 2321581400:03:003:0041 в постійне користування" та прийняти в цій частині нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині задоволених вказаних позовних вимог.

При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазнчає, що місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки тому факту, що головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 15.05.2017 року було видано наказ за №8-2365/15-17-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою". Зазначеним наказом, серед іншого, прийнято рішення про припинення ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 43,4183га (кадастровий №2321581400:03:003:0041) розташованого на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району (за межами населених пунктів) зареєстрованого у суб'єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно 11.10.2016 року за №16888311. Враховуючі викладені обставини, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області з посиланням на ст. 4 Земельного кодексу України, та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин вважає, що дії відповідача-1, пов'язані з виданням наказу від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16-СГ, повністю узгоджуються з імперативною нормою, викладеною в ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин та підстав, на переконання заявника апеляційної скарги, об'єктивна юридична оцінка наказу ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16-СГ, яку необхідно здійснити, полягає в тому, що в розумінні ч. 2 ст. 4 ГПК, вказаний акт місцевого органу виконавчої влади відповідає Конституції України та іншим законодавчим актам України. Крім цього, апелянт з посиланням на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за №18, якою передбачено, що припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, вважає, що оскільки оскаржувані накази були відмінені, тобто скасовані під час розгляду справи №908/696/17, за приписами вказаної постанови пленуму суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі в частині відповідних позовних вимог.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів та визначено у наступному складі: ОСОБА_1 головуючий (суддя-доповідач), судді БудкоН.В., ОСОБА_3

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 20.07.2017року від Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції України, позивач-1 вказав про безпідставність доводів викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, у звязку із чим просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 просив залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1341 від 01.08.2017 року у звязку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_7 через перебування у відпустці на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/696/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2017 року змінено відсутню суддю та визначено наступний склад колегії: ОСОБА_1 головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

01.08.2017 року через канцелярію суду від позивача-2 надійшло клопотання, в якому Дружелюбівський виправний центр (№1) просить суд розглянути справу без участі його представника, а також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 01.08.2017року від прокуратури Харківської області, представник позивачів вказав про безпідставність доводів викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, у звязку із чим просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 просив залишити без змін.

02.08.2017 року в судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник апелянта - ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення суду господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, призначеному на 02.08.2017 року, був присутній прокурор прокуратури Харківської області, який заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 без змін.

Представники позивачів та відповідача-2 в судове засідання не зявились. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судове засідання апеляційної інстанції не була визнана обовязковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї ст. передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Згідно Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.02.2017 року за №433/15, Територіальний орган Міністерства юстиції Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України є органом державної влади, який утворюється для реалізації повноважень Міністерства юстиції на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Південно-Східне регіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції згідно завдань, визначених його Положенням, зобовязане забезпечити ефективне використання та збереження права постійного користування державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" спірними земельними ділянками.

Враховуючи вищевикладене, у правовідносинах щодо захисту та відновлення права постійного користування Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" на спірну земельну ділянку органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Як зазначає прокурор, при опрацюванні відомостей, розміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та єдиному реєстрі судових рішень, встановлено що за другим відповідачем на цей час зареєстровано право постійного користування на спірну земельну ділянку. Проте, інформація, що зазначене право було оскаржено першим позивачем, як органом державної влади, який реалізує повноваження Міністерства юстиції України на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, до суду - відсутня.

Вказане свідчить про неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави уповноваженим органом Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та наявність відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави в суді саме прокурором.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом були дотримані вимоги ст. ст. 2, 29 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині визначення в чому полягає порушення інтересів держави, а також обґрунтування необхідності їх захисту, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В якості додатку до позовної заяви було надана копія повідомлення позивачів про здійснення представництва прокурором шляхом предявлення позову, яке було направлено поштою, що підтверджується відтиском штампу вихідної кореспонденції та реєстром на просту кореспонденцію.

Заступник прокурора Запорізької області предявляючи позовну заяву обґрунтував порушення інтересів держави не лише у порушенні встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, а й неможливістю реалізації державної політики у сфері виконання покарань.

Вбачається, що позов прокурором предявлено в інтересах двох позивачів Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)". При цьому, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, визначено Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, яке неналежним чином здійснює свої повноваження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 року за №343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" ліквідовано Державну пенітенціарну службі України, а її правонаступником визначено Міністерство юстиції України.

Вказаною постановою також затверджено Перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що відносяться до сфери управління Міністерства юстиції, до складу якого увійшов і Дружелюбівський виправний центр (№1).

Постановою Кабінету міністрів України від 18.05.2016 року за №348 "Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, у тому числі Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації

В результаті дослідження характеру спірних правовідносин прокурором при зясуванні наявності підстав для представництва, встановлено, що безпосередньо інтереси держави порушено неможливістю забезпечити державною установою "Дружелюбівський виправний центр (№1)" здійснення функції, делегованих державою, щодо організації виконання покарань у вигляді обмеження волі.

Відповідно до листа Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" на останню покладено забезпечення створення умов для залучення засуджених, відповідно до вимог КВК України до суспільно-корисної оплачуваної праці та забезпечення (при наявності умов) створення і розвитку підсобного господарства з метою вироблення сільськогосподарської продукції для покращення матеріально-побутового забезпечення засуджених, а також персоналу виправного центру.

Реалізація вказаних делегованих повноважень держави можлива лише за умови наявності в установи виконання покарань відповідних засобів, зокрема, земельних ділянок.

Відповідно до Положення про Державну установу "Дружелюбівський виправний центр (№1)" затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 року №3679/128/5 Дружелюбівський виправний центр є державною установою, яка входить до складу державної кримінально-виконавчої служби України.

Органом управління виправного центру є Міністерства юстиції України. Діяльність виправного центру контролюється та координується Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

З огляду на наведене, з метою реального та максимально ефективного поновлення інтересів держави прокурор визначив в якості другого позивача саме Державну установу "Дружелюбівський виправний центр (№1)".

Прокуратурою області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді встановлено факт незаконного надання ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області у постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)".

ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.19).

Орієнтовний розмір земельної ділянки - 44 га. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ від 10.10.2016 року за №8-3780/15-1бсг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування", яким затверджено розроблений проект землеустрою та передано у постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 43,4183 га (кадастровий номер 2321581400:03:003:0041) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів (а.с.20).

Прокурор вважає, що накази ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 року за №8-2544/15-1бсг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 року за №8-3780/15-1бсг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" видано з порушенням вимог земельного законодавства та перевищенням повноважень, що і зумовило необхідність звернення до суду та на підставі чого прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора Запоорізької області в повному обсязі господарський суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані накази ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області суперечать ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та порушують право постійного користування землею державної установи Дружелюбівський виправний центр.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи з урахуванням повноважень визначених в ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника апелянта та прокурора прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 177, 181, 324, гл. 30 Цивільного кодексу України, ст. 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З огляду на приписи ст. ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, ст. ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Як вбачається з матеріалів справи, на території с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області з 1988 року по 29.11.1999 року функціонувала установа ЯЯ 310/1 Управління внутрішніх справ Запорізького облвиконкому (на даний час державна установа "Дружелюбівський виправний центр"(№1), позивач-2 у даній справі.

На підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991 року за №58 державною установою ЯЯ 310/1 Управління внутрішніх справ Запорізького облвиконкому 24.01.1997 року отримано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №710.

Вказаним державним актом посвідчено отримання установою ЯЯ 310/1 Управління внутрішніх справ Запорізького облвиконкому у постійне користування земельної ділянки загальною площею 2788 га для ведення сільського господарства, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 року за №165 державну установу ЯЯ 310/1 Управління внутрішніх справ Запорізького облвиконкому перейменовано в Дружелюбівську виправну колонію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№1).

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.11.2004 року за №219 Дружелюбівську виправну колонію (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр (№1).

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.2011 року за №480 Дружелюбівський виправний центр Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1).

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 року за №3679/128/5 державну установу "Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" перейменовано у державну установу "Дружелюбівський виправний центр (№1)".

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 25.11.2003 року за №630 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1" надано дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівській виправній колонії (№1) загальною площею 2718 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради.

На виконання вказаного розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення Дружелюбівської виправної колонії (№1), відповідно до умов договору за №71 від 23.02.2004 року, протягом 2004 - 2005 років виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В подальшому, розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 27.10.2005 рку за №765 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1" затверджено технічну документацію по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 загальною площею 2552,0047 га, з них: сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в тому числі ріллі 2095,9430 га, на території Дружелюбівської сільської ради.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 43,4183га (кадастровий номер 2321581400:03:003:0041) на момент її передачі ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області у постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП №001312 від 24.01.1997 року перебувала у постійному користуванні Дружелюбівського виправного центру (№1).

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії (№1) на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області підтверджується факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні позивача-2.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених ч. 8 ст. 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Законом України від 06.09.2012 року № 5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 01.01.2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Таким чином, органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідач-1 у даній справі.

Згідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином з аналізу наведених вище положень законодавства слід дійти висновку, що законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою позивача-2, що в подальшому дає можливість передати її в постійне користування відповідача-2, є безумовне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення. Тобто, рішення про відмову від постійного користування спірною земельною ділянкою площею 43,4183га, в порядку передбаченому ст. 142 Земельного кодексу України повинно бути здійснено саме Дружелюбівським виправним центром (№1), враховуючи, що останній, як правонаступник установи ЯЯ310/1 Управління внутрішніх справ Запорізького облвиконкому, користується земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та відповідно до приписів чинного законодавства не зобовязаний вчиняти дії, повязані із переоформленням такого права.

Разом з тим, як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, на час прийняття оскаржуваних наказів ОСОБА_6 управління Держгеокадарстру у Запорізькій області: від 12.08.2016 року за № 8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", наказу від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 43,4183га кадастровий номер 2321581400:03:003:0041 в постійне користування" позивач-2 не звертався з заявою про відмову від свого права постійного користування спірною земельною ділянкою, в свою чергу, відповідач-1 не приймав відповідних рішень про припинення вказаного права у відповідності до ст. 142 Земельного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводам прокурора та висновком місцевого господарського суду, що з урахуванням ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та ст. 19 Конституції України відповідач-1 зміг би розпорядитись спірною земельною ділянкою виключно після припинення у встановленому законом порядку права постійного користування позивача-2 на неї.

Проте, матеріали справами підтверджено, що право постійного користування Дружелюбівського виправного центру (№1) на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку на момент видання ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області спірних наказів припинено не було, адже земельна ділянка у користувача не вилучалась та знаходилась в постійному користуванні.

Враховуючи викладені обставини справи, накази ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області: від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" суперечать ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, при їх прийнятті було порушено передбачений ст.ст. 116, 123, 142 Земельного кодексу України порядок передачі в постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" спірної земельної ділянки та права Дружелюбівського виправного центру (№1), як належного землекористувача зазначеної земельної ділянки, атому висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодекс України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, накази ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування», які видано з порушенням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, судом першої інстанції правомірно визнано недійсними, а позовні вимоги прокурора в цій частині обгрунтовано задоволено.

При розгляді позовної вимоги прокурора про зобовязання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути земельну ділянку, колгія суддів виходить з наступних підстав.

Положеннями ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається з інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 66), на підставі наказу ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", у встановленому законом порядку 11.10.2016 року за №16888311 зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 43,4183 га (кадастровий номер 2321581400:03:003:0041) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Із наявної в матеріалах справи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається запис про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів".

При цьому, в процесі розгляду справи в господарському суді першої інстанції відповідачем-1 було заявлено клопотання про припинення провадження у справі, яке обґрунтоване фактом відмови ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" від права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке відобразилось у письмовому проханні відповідача-2 до відповідача-1 визнати такими, що втратили чинність накази ОСОБА_6 управління Держгеокадарстру у Запорізькій області: від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", наказу від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 43,4183га кадастровий номер 2321581400:03:003:0041 в постійне користування", на що, в свою чергу, ОСОБА_6 управлінням Держгеокадарстру у Запорізькій області, за результатами розгляду заяви відповідача-2 та з метою вжиття заходів наведених в п. 5 листа Національного антикорупційного бюро України (вих.№0433-048/12813 від 07.04.2017р.), було видано наказ від 15.05.2017 року за №8-236/15-17-СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою", яким серед іншого, припинено ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" право постійного користування на спірну земельну ділянку. Також в п. 4 наказу від 15.05.2017 року за №8-236/15-17-СГ зазначено: накази від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; наказу від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 43,4183га кадастровий номер 2321581400:03:003:0041 в постійне користування" вважати такими, що втратили чинність. За таких обставин, відповідач-1 вважає, що вимоги викладені в п. 1, 2 позовної заяви прокурора є такими що виконані, а тому відсутній предмет спору, що є наслідком припинення провадження у справі (в частині вимог про визнання незаконними наказів) на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції при розгляді наданих доказів не знаходить підстав для припинення провадження, а відтак вважає вказану позицію відповідача-1 безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного процесуального права, з огляду на наступне.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування ГПКу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року за №7-рп/2009 у справі №1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням ч. 2 ст. 4 ГПК України.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, з огляду на вищевикладене, враховуючи індивідуально правовий характер оспорюваних наказів відповідча-1, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що предметом судового розгляду в даному випадку є встановлення правомірності прийняття ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області вказаних оскаржуваних наказів, тобто оцінка дій державного органу, вчинених останнім, на момент винесення даних наказів

На переконання колегії суддів, у місцевого господарського суду не було правових підстав для припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки сам лише факт прийняття ОСОБА_6 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області зазначеного вище наказу від 15.05.2017 року за №8-236/15-17-СГ не свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмету спору, адже спірні накази накази від 12.08.2016 року за №8-2544/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ лише визнано таким, що втратили чинність, тобто, судом не було досліджено правомірність його прийняття, оскільки не зясовано право ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області розпоряджатися спірною земельною ділянкою та приймати відносно неї які-небудь рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис від 11.10.2016 року за №16888311 про право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 43,4183га (кадастровий номер 2321581400:03:003:0041) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі наказу ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" за ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", який на момент прийняття рішення суду першої інстанції та його перегляду в апеляційному порядку не скасований. Присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_6 управління Дежгеокадастру у Запорізькій області не заперечував та вказав про наявність таких відомостей в Державному реєстрі.

Зорема, оспорюваний наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 року за №8-3780/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" було виконано, 11.10.2016 року право на постійне користування спірною земельною ділянкою було зареєстровано за відповідачем-2, про що в Державному реєстрі міститься відповідний запис.

Отже, спірні накази ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області про розроблення технічної документації та передачу земельної ділянки є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації, а саме: після внесення запису про право постійного користування земельною ділянкою відповідачем-2 до Державного реєстру, витяг про що посвідчує право постійного користування та державну реєстрацію цього права.

Таким чином, оскільки оспорювані накази за своєю правовою природою та цільовим призначенням є правоустановчими документами, на підставі яких здійснювалась державна реєстрація права на постійне користування земельною ділянкою за відповідачем-2, яка до того ж до теперішнього часу не змінена, адже після скасування відповідачем-1 своїх наказів жодних змін в Державному реєстрі не відбулось, запис про державну реєстрацію права постійного користуванння зберігається за ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" та на теперішній час його не змінено чи не скасовано, чим порушуються права та інтереси законного землекористувача - Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1), то при розгляді вказаних позовних вимог суд зобов'язаний надати правову оцінку оспорюваним наказам саме на момент їх прийняття, насліком чого є прийняття рішення по суті розглянутого спору, а не припиняти провадження за відсутністю предмета спору, як помилково вважає відповідач-1.

До того ж, як вже вище було зазначено, що право на постійне користування земельною ділянкою у позивача-2 на момент видачі наказів не припинилось, та саме на підставі його заяви, а не відповідача-2, ОСОБА_6 управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області лише можливо прийняти рішення (видати наказ) щодо припинення права постійного користування, що також свідчить про неправомірність застосування відповідачем-1 ст. 141 Земельного кодексу України, адже припинення права постійного користування можливо, зокрема, у разі добровільної відмови землекористувача (п. 3 наведеної статті), яким по суті розглянутого спору відповідач-2 не являвся у звязку із видачею відповідачем-1 неправомірних оспорюваних наказів.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на відсутність неврегульованих питань, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки предметом позову прокурора у даній справі є також визнання недійсним та скасування наказів, що зумовлює обов'язок суду при вирішенні цього спору в будь-якому випадку надати оцінку обґрунтованості доводів прокурора про вказані порушення інтересів держави саме фактом та наслідками їх прийняття, встановити наявність/відсутність порушень вимог закону, та в залежності від цих обставин прийняти рішення по суті спору.

Таким чином, враховуючи що, право постійного користування на земельну ділянку у відповідача-2 на момент розгляду справи не припинено і взявши до уваги той факт, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно користувачем спірної земельної ділянки значиться ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", тобто, незважаючи на добровільну відмову від користування земельною ділянкою, відповідні зміни до реєстру внесені останнім не були, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобовязання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 43,4183га (кадастровий номер 2321581400:03:003:0041).

Інші доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим апеляційна скарга ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача-1.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 року у справі №908/696/17 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3