Постанова № 68110037, 26.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа№ 910/7003/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: Гурова А.А. за дов. №18 від 29.12.2016, Ігнатенко Т.В. за довіреністю від 01.06.2017;

від відповідача 1 за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: не з'явився;

від відповідача 2 за первісним позовом, третьої особи 1 за зустрічним позовом: Ігнатенко Т.Б. за дов. №7586/15/14-16 від 30.12.2016;

від третьої особи 1 за первісним позовом, третьої особи 2 за зустрічним позовом: Коробченко А.В. за дов. №09/21 від 01.06.2017;

від третьої особи 2 за первісним позовом, третьої особи 3 за зустрічним позовом: Ревенко О.В. за дов. № 1611 від 20.03.2017;

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.04.2017 (суддя Чинчин О.В.)

у справі № 910/7003/16

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ"

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Миколаївській області

2) Міністерства інфраструктури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору 1) Державне підприємство "Миколаївський морський

торговельний порт"

2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)

про визнання недійсними односторонних правочинів

та

за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Миколаївській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору 1) Міністерство інфраструктури України

2) Державне підприємство "Миколаївський морський

торговельний порт"

3) Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)

про виселення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» (далі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі також - «Відповідач - 1») та Міністерства інфраструктури України (далі також - «Відповідач - 2») про визнання недійсними односторонніх правочинів.

Первісні позовні вимоги мотивовано тим, що 01.03.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» (Орендар) було укладено Договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864. 28.12.2015 Позивач звернувся з листом №1050 до Відповідача - 1 про продовження терміну дії договору на той самий строк і на тих самих умовах. Листом №14-11-02617 від 29.12.2015 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» про припинення після закінчення строку Договору оренди №РОФ - 864 від 01.03.2010. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області відмовило Позивачу у продовженні строку дії договору на підставі листа Міністерства інфраструктури України №14240/16/10-15 від 23.12.2015. Як зазначає Позивач, лист Міністерства інфраструктури України №14240/16/10-15 від 23.12.2015 року про відмову у погодженні терміну дії договору оренди №РОФ-864 від 01.03.2010 року та лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №14-11-02617 від 29.12.2015 є односторонніми правочинами, які є недійсними. Так, Міністерство інфраструктури України у визначений договором та законом строк не попереджало Позивача про намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб, тому подальше вчинення одностороннього правочину від 23.12.2015 є незаконним.

Зустрічні позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області вмотивовано тим, що Договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 є припиненим з 01.01.2016, проте Відповідач за зустрічним позовом продовжує користуватись орендованим майном без правових підстав. За таких підстав, просить Суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» з орендованого державного майна, а саме: відкритих складських площ (інв. №410) загальною площею 13951 кв.м., розташовані за адресою: вул. Заводська, 23/17, м Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 (суддя Лиськов М.О.) первісний позов задоволено в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Визнано недійсним односторонній правочин, оформлений листом Міністерства інфраструктури України від 23.12.2015 № 14240/16/10-15 про відмову у погодженні продовження терміну дії договору оренди від 01.03.2010 № РОФ-864. Визнано недійсним односторонній правочин, оформлений листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 29.12.2015 № 14-11-02617 про припинення після закінчення строку договору оренди від 01.03.2010 № РОФ-864. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" 1 378 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" 1 378 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі №910/7003/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/7003/16 скасовано і справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/7003/16 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України про визнання недійсними односторонніх правочинів - відмовлено повністю.

У задоволенні зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" про виселення - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/7003/16 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов про виселення задовольнити, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/7003/16 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) у справі №910/7003/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Мальченко А.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2017 вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 06.06.2017.

06.06.2017 у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи до 27.06.2017.

27.06.2017 у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи до 11.07.2017.

На підставі розпорядження керівника апарату від 11.07.2017 №09-52/502/17 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №910/7003/16, за наслідками якого апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/7003/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Руденко М.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) до провадження у визначеному складі суду та призначено її до розгляду на 26.06.2017.

Через відділ документального забезпечення суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити рішення суду без змін.

Від третьої особи 1 за перісним позовом надійшли письмові пояснення, у яких вимоги апеляційної скарги підприємство підтримало та просило її задовольнити повністю.

Від апелянта надійшла заява про скасування заходів забезпечення первісного позову, які накладені ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2016.

Відповідачем 2 за первісним позовом до суду надані письмові пояснення, у яких він погодився з апеляційною скаргою та просив її задовольнити.

Від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про припинення апеляціного провадження у справі, оскільки рішенням у справі не порушено права апелянта.

Крім того, від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляцінй скаргу.

В судове засідання 26.07.2017 з'явились представники позивача за первісним позовом, відповідача 2 за первісним позовом та третіх осіб.

Ухвалою суду Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідача 1 за первісним позовом не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 1 за первісним позовом.

Колегією суддів відповлено у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про припинення апеляційного провадження, у зв'язку з тим, що апелянт був залучений судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково та задовольнити зустрічний позов.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача 2 за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково та задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи 1 за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково та задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи 2 за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково та задовольнити зустрічний позов.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» (Орендар) було укладено Договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - відкриті складські площі (інв. №410) загальною площею 13951 кв.м., розташовані за адресою: вул.Заводська, 23/17, м.Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», вартість яких складає 1588100 грн. згідно з незалежною оцінкою станом на 31.08.2009.

Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою використання за функціональним призначенням при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.

Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 7.1 Договору Орендодавець зобов'язаний передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Пунктом 10.1 Договору сторонами встановлено, що Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.03.2010 до 31.01.2013 включно.

Умовами п.10.6 Договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - відкриті складські площі (інв. №410) загальною площею 13951 кв.м., розташовані за адресою: вул. Заводська, 23/17, м.Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», вартість яких складає 1588100грн. згідно з незалежною оцінкою станом на 31.08.2009, що підтверджується Актом приймання - передавання від 01.03.2010.

Договором №2 від 24.04.2013 до Договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 сторонами внесено зміни до п. 10.1. Договору та визначено строк дії договору до 31.12.2015 включно. Також викладено п.10.4 в новій редакції: «У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, із урахуванням змін у законодавстві, які діють на дату продовження цього договору. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору. Продовження терміну дії Договору відбувається за умови відсутності заперечень органу управління об'єктом оренди згідно з ч.3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області листом №14-08-01479 від 03.08.2015 просило Міністерство інфраструктури України погодити зміну строку дії договору оренди майна до 31.12.2030.

Листом №1050 від 28.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» звернулось до Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області і з посиланням на п.10.4 Договору заявило та підтвердило своє бажання і намір скористатися своїм переважним правом та продовжити Договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 на той самий строк і на тих самих умовах, який був отриманий Відповідачем - 1 28.12.2015, що підтверджується відповідним штампом.

Листом №14-11-02617 від 29.12.2015 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» про припинення після закінчення строку Договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 відповідно до п.1 ч.2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.6 договору, враховуючи позицію Міністерства інфраструктури України щодо непогодження продовження договору оренди, та просило повернути майно з оренди та підписати акт приймання - передачі.

Як вбачається з листа Міністерства інфраструктури України №14240/16/10-15 від 23.12.2015, адресованого Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області та ДП «Миколаївський морський торговельний порт», Міністерство розглянуло матеріали, надані листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №14-08-01479 від 03.08.2015 щодо зміни строку до 31.12.2030 дії договору оренди №РОФ - 864 від 01.03.2010 та повідомило, що не погоджує продовження терміну дії вказаного договору на новий термін. Міністерство зазначило, що після закінчення терміну оренди орендоване майно необхідно повернути балансоутримувачу у порядку встановленому законодавством.

Вказаний лист був отриманий Відповідачем - 1 29.12.2015 за вх. №08/03570, що підтверджується відповідним штампом.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області листом №07/02 від 04.01.2016 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» про припинення дії договору оренди №РОФ-864 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та заперечило щодо подальшого використання об'єкта оренди без відповідної правової підстави.

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що лист Міністерства інфраструктури України №14240/16/10-15 від 23.12.2015 про відмову у погодженні терміну дії договору оренди №РОФ-864 від 01.03.2010 та лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №14-11-02617 від 29.12.2015 є односторонніми правочинами, які є недійсними. Так, Міністерство інфраструктури України у визначений договором та законом строк не попереджало Позивача про намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб, тому подальше вчинення одностороннього правочину від 23.12.2015 є незаконним. Також, доводи про порушення Позивачем умов договору оренди не відповідають дійсності та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Односторонній правочин було вчинено Відповідачем - 1 29.12.2015 про припинення після закінчення строку дії договору на підставі статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у зв'язку з вчиненням одностороннього правочину 23.12.2015 Відповідачем - 2, тобто Відповідач - 1 вчиняв односторонній правочин без достатніх підстав, оскільки рішення органу, уповноваженого управляти майном від 23.12.2015 є недійсним та не створює жодних правових наслідків. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом Міністерства інфраструктури України від 23.12.2015 №14240/16/10-15 про відмову у погодженні продовження терміну дії договору оренди №РОФ - 864 від 01.03.2010; визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №14-11-02617 від 29.12.2015 про припинення після закінчення строку договору оренди №РОФ - 864 від 01.03.2010.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Умовами п. 10.6 Договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За наведених обставин, строк дії договору оренди №РОФ-864 закінчився у грудні 2015 року. Саме з настанням цієї календарної дати пов'язується припинення правовідносин за договором оренди №РОФ-864, припинення самого договору, а не з листа Регіонального відділення №14-11-02617 від 29.12.2015, який позивач вважає одностороннім правочином.

Так сторони, підписавшись під текстом договору оренди №РОФ-864 взяли на себе відповідні зобов'язання, та домовились про строк дії договору та конкретну дату, з настанням якої договір припиняється. Також сторони в умовах договору лише передбачили можливість його продовження або внесення будь-яких змін. Договором оренди не встановлено прямого конкретного обов'язку сторін його продовжувати або змінювати. Дані дії можливі лише за домовленістю (обопільною згодою) сторін з обов'язковим укладенням додаткового договору.

Листом від 28.12.2015 №1050 позивач запропонував продовжити договір оренди на тих же умовах та на той же строк. Регіональне відділення оскаржуваним листом від 29.12.2015 №14-11-02617 надало відповідь на даний лист позивача повідомивши його про відмову в продовженні договору та, що відповідно до підписаної сторонами угоди строк дії договору закінчується 31 грудня 2015 року та, як наслідок, договір припиняється, а отже у орендаря виникає обов'язок повернення майна державі. Одночасно було повідомлено, що власник майна в особі Міністерства інфраструктури України заперечує щодо подальшого продовження оренди майна за договором № РОФ-864.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Оскаржувані листи від 23.12.2015 №14240/16/10-15, від 29.12.2015 №14-11-02617 безпосередньо не змінював та не припиняв цивільні права та обов'язки, які виникли між сторонами за договором оренди №РОФ-864. Підставою припинення правовідносин стало настання відповідної календарної дати 31 грудня 2015 року, яку сторони і визначили при підписані договору оренди. Саме з закінченням строку пов'язано припинення договору, та настання обов'язку орендаря щодо повернення майна орендодавцю.

Отже, умови припинення договору оренди сторони обговорили ще раніше - при укладені договору у 2010 році, і вони, в даному випадку, пов'язані із закінченням строку, на який договір укладався. Оскаржувані позивачем листи є лише повідомленнями про виконання зазначених вище умов договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що лист Міністерства інфраструктури України №14240/16/10-15 від 23.12.2015 та лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №14-11-02617 від 29.12.2015 не порушують прав Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ», а тому їх оскарження у судовому порядку не призведе до відновлення порушених прав, про захист яких подано позов у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України про визнання недійсними односторонніх правочинів є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявленого зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» про виселення, судова колегія зазначає наступне.

Зустрічні позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області вмотивовано тим, що Договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 є припиненим з 01.01.2016, проте Відповідач за зустрічним позовом продовжує користуватись орендованим майном без правових підстав. За таких підстав, просить Суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» з орендованого державного майна, а саме: відкритих складських площ (інв. №410) загальною площею 13951 кв.м., розташовані за адресою: вул. Заводська, 23/17, м Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт».

Пунктом 10.1 Договору сторонами встановлено, що Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.03.2010 до 31.01.2013 включно.

Умовами п. 10.6 Договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Договором № 2 від 24.04.2013 до Договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 Сторонами внесено зміни до п. 10.1. Договору та визначено строк дії договору до 31.12.2015 включно.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Листом №14-11-02617 від 29.12.2015 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» про припинення після закінчення строку Договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 відповідно до п.1 ч.2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.6 договору, просило повернути майно з оренди та підписати акт приймання - передачі.

Місцевий господарській суд дійшов висновку, що зазначений лист не є свідченням того, що сторона договору у відповідності до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна» заявила про припинення договору після закінчення терміну його дії. З таким висновком колегія суддів погодитися не може.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року у справі №910/268/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2016, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України про визнання договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Миколаївський морський торговельний порт", №РОФ-864 від 01.03.2010 укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" продовженим на той самий строк і на тих самих умовах та зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївської області укласти з ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" додатковий договір про продовження на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Миколаївський морський торговельний порт" №РОФ-864 від 01.03.2010, відмовлено повністю.

У вказаній постанові зазначено, що в даному випадку уповноважений орган управління об'єктом оренди - Міністерство інфраструктури не погодив продовження терміну дії договору оренди та орендодавець - РВ Фонду державного майна України по Миколаївській області заявив про припинення дії вищевказаного договору оренди. Також, конкурс на оренду спірного приміщення не проводився, а тому можливість реалізації такого переважного права ще не настала. Відтак, це право не є порушеним і не потребує судового захисту у обраний позивачем спосіб. В разі виникнення наведених вище обставин, з якими закон пов'язує набуття переважного права на укладення договору оренди на новий термін (рівність умов, запропонованих претендентами; укладення договору оренди з іншою особою, відсутність у власника наміру використовувати майно для своїх потреб), ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" не буде позбавлений можливості звернутися за судовим захистом свого переважного права. Тобто, переважне право, на яке посилається позивач, стосується саме укладення договору на новий термін, а не права продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах.

Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна»).

У разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч. І ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна»)

Стаття 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає: пролонгацію договору на новий строк (якщо умови не змінюються) та переважне право на укладення договору.

Частиною 3 статті 17 Закону встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У ран якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.

У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.

На виконання викладених вимог суд встановлює, з якою метою буде використовуватися нерухоме майно, що є предметом договору. Ця обставина, у разі з'ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення власником вимог, встановлених ч. З ст. 17 Закону.

Неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та с підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства", суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу І таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35) (Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у справі №914/433/16 (3-122гс17)).

ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" з метою скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди подав відповідну заяву. Однак вона була відхилена, а майно не було передано в оренду іншому орендарю. Тобто переважне право ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" не порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендодавець - Регіональне відділення ФДМУ по Миколаївській області в листі №14-11-02617 від 29.12.2015 вказало на припинення договору та необхідність повернення майна за актом приймання-передачі.

В нормах ЦК, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умовах договору передбачена заява сторони договору.

Закон України "Про управління об'єктами державної власності" надає відповідні повноваження Фонду державного майна України.

Таким чином рішення суду щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ґрунтується на невірному тлумаченні змісту листа орендодавця №14-11-02617 від 29.12.2015 (т. 1 стор. 37) та постанови КАГС у справі № 910/268/16.

Вказані докази свідчать про дотримання орендодавцем вимог законодавства та умов договору щодо припинення дії договору оренди (без пролонгації) та наявності правових підстав для задоволення позову про виселення орендаря у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди з 31.12.2015.

Колегія суддів не погоджується з твердженням місцевого суду, що листом Міністерство інфраструктури України №14240/16/10-15 від 23.12.2015 відмовило у зміні строку дії Договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ - 864 від 01.03.2010 до 31.12.2030, а не відмовило Позивачу за первісним позовом у продовженні договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах.

Як вбачається з листа Міністерства інфраструктури України №14240/16/10-15 від 23.12.2015, Міністерство розглянуло матеріали, надані листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №14-08-01479 від 03.08.2015 щодо зміни строку (до 31.12.2030) дії договору оренди №РОФ - 864 від 01.03.2010 та повідомило, що не погоджує продовження терміну дії вказаного договору на новий термін та зазначило, що після закінчення терміну оренди орендоване майно необхідно повернути балансоутримувачу у порядку встановленому законодавством.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Державного пидпріємства «Адмінистрація морськіх портів України» в особі Міколаївської филії Державного підприємства «Адміністрація морськіх портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) та часткове скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі з прийняттям нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили вжито заходів до забезпечення позову , а саме:

- заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області та іншим особам чинити ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» перешкоди у користуванні державним нерухомим майном - відкритими складськими площами (інв. № 410) загальною площею 13951 м. кв., а саме: відкритим складом № ІІІ площею 5051,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63202, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1699); відкритим складом № ІV площею 400,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63203, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1701); відкритим складом № V площею 8500,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63204, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1720), розташованими за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» та передані у користування ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» від 01.03.2010 р. № РОФ-864;

- заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області та іншим особам вчиняти дії щодо виселення ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» з державного нерухомого майна - відкритих складських площ (інв. № 410) загальною площею 13951 м. кв., а саме: з відкритого складу № ІІІ площею 5051,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63202, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1699); з відкритого складу № ІV площею 400,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63203, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1701); з відкритого складу № V площею 8500,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63204, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1720), розташованих за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» та передані у користування ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» від 01.03.2010 р. № РОФ-864;

- заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області, Міністерству інфраструктури України та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на передачу у користування або відчуження третім особам державного нерухомого майна та/або його окремих частин - відкритих складських площ (інв. № 410) загальною площею 13951 м. кв., а саме: відкритий склад № ІІІ площею 5051,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63202, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1699); відкритий склад № ІV площею 400,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63203, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1701); відкритий склад № V площею 8500,0 кв.м. (інв.№410 - новий інв.№63204, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1720), розташовані за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» та передані у користування ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» від 01.03.2010 р. № РОФ-864.

Відповідно до статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного пидпріємства «Адмінистрація морськіх портів України» в особі Міколаївської филії Державного підприємства «Адміністрація морськіх портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/7003/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/7003/16 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» (54020, м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз,1/1, код ЄДРПОУ 32655926) з орендованого державного нерухомого майна, а саме відкритих складських площ (інв. №410) загальною площею 13951 кв.м., розташованих за адресою: вул.Заводська, 23/17, м.Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/17, код ЄДРПОУ 01125608).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» (54020, м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз,1/1, код ЄДРПОУ 32655926) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (54020, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20, а/с№34, код ЄДРПОУ 20917284) 1450 (тисяча чотириста п'ятдесят) грн судового збору за подання позовної заяви.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/7003/16 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» (54020, м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз,1/1, код ЄДРПОУ 32655926) на користь Державного пидпріємства «Адмінистрація морськіх портів України» в особі Міколаївської филії Державного підприємства «Адміністрація морськіх портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23, код ЄДРПОУ 01125608) 4547,40 (чотири тисячі п'ятсот сорок сім ) грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

8. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/7003/16.

9. Матеріали справи №910/7003/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко