Постанова № 68109945, 03.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017 року Справа № 904/4478/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецова В.О., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання Манчік О.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник ( дов. від 01.05.2017 р. № 283-4016 )

від відповідача: ОСОБА_2 представник ( дов. від 30.12.2016 р. № 82 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 р. у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

( м. Нікополь Дніпропетровської області )

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"

( м. Кривий Ріг Дніпропетровської області )

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" суму пені та 3 % річних за неналежне виконання умов договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 р. у загальному розмірі 353 657 грн. 61 коп. Ціна позову складається з наступних сум: - 324 611 грн. 80 коп. - пеня; 29 045 грн. 81 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов'язань за договором поставки в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 р. ( суддя Фещенко Ю. В. ) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" - 194 767 грн. 08 коп. - пені, 29 045 грн. 81 коп. - 3% річних, 5 304 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності прострочення оплати поставленого товару, підтверджується матеріалами справи. Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд керуючиcь п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені до 60 %.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство"Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд задовольнити апеляційну скаргу - змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 р. по справі № 904/4478/17 в частині стягнення пені в розмірі 194 767 грн. 68 коп., 3 % річних в розмірі 29 045 грн. 81 коп. та 5 304 грн. 86 коп. судового збору та винести в цій частині нове рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" пені в розмірі 64 922 грн. 36 коп. та 1 060 грн. 97 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на те, що у Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» наявні підстави для зменшення неустойки ( пені ) на 80 %, оскільки Відповідач повністю погасив основну заборгованість перед Позивачем до звернення до суду, а боржник має важкий майновий стан. Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Також, Відповідач вважає, що заявлений розмір штрафних санкцій ( пені ) нарахований Позивачем та стягнутий місцевим судом у розмірі 194 767 грн. 68 коп., занадто великий, не відповідає обставинам справи, розміру понесеним збиткам Позивача, може привести до ускладнення та навіть зупинки діяльності підприємства та підлягає значному зменшенню.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач погоджується з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, вважає його законним, обґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції в цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а також фактичними обставинами справи. Позивач вважає доводи апеляційної скарги Відповідача безпідставними, необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Стосовно посилання Скаржника на тяжку економічну ситуацію в країні, то Позивач зазначає на тому, що вона носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Євстигнеєва О.С.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2017 р. у справі № 904/4478/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 03.08.2017 р.

У судовому засіданні 03.08.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" ( Постачальник ) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" ( Покупець ) укладено Договір поставки № 161504/1506163 ( а. с. 16 - 22 ), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити відповідно до п. 3.4. договору феросплави, товар, протягом строку з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., на умовах, в кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною. Договір підписано із протоколом розбіжностей від 25.12.2015 р. ( а. с. 23 - 24 ).

У відповідності до п. 1.1. договору між Постачальником та Покупцем були підписані наступні специфікації: специфікація № 1 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 ( а. с. 25 ); специфікація № 2 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 ( а. с. 26 ); специфікація № 3 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 ( а. с. 28 ); специфікація № 4 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 ( а. с. 30 ); специфікація № 5 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 ( а. с. 31 ); специфікація № 6 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 ( а. с. 33 ); специфікація № 7 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 ( а. с. 34 ).

Поставка товару за договором здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровська залізниця; вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" (АТ "Корум Криворізький завод гірничого обладнання"), 50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, Україна, Код-1848. Станція призначення: ст. Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровської з.д., код станція - 467108; вантажовідправник та виробник: Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", Україна, 53200, м. Нікополь, Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310. Станція Нікополь, Придніпровської з.д., код станції: 466001, код вантажовідправника: 3925; вантажовідправник та виробник: Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11. Станція Запоріжжя-Ліве, Придніпровської з.д., п/путь вантажовідправника, код станції - 460005, код вантажовідправника - 1204; можлива поставка товару на умовах ФСА (FCA), вантаж вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партія поставки товару за договором є кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній залізничній накладній ( п. 2.1. договору ).

Датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно до п. 2.1. Постачальник приймає на себе зобов'язання по організації та оплаті транспортування та супроводження товару по шляху його прямування. Постачальник несе ризик випадкової втрати та/або псування товару до моменту прибуття товару на залізничну станцію Кривий Ріг - сортування, Придніпровської з.д., що підтверджується штемпелем залізничної станції на залізничній накладній. Покупець зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дати прибуття товару, направити засобами факсимільного та/або електронного зв'язку, з подальшою відправкою кур'єрською поштою в адрес Постачальника, завірену копію залізничної накладної з штемпелем залізничної станції Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровської з. д. ( п. 2.3. договору ).

Товар вважається поставленим Постачальником у відповідності з базисом поставки, вказаним в п. 2.1. договору: по якості - відповідно сертифікату якості, виданому виробником; по кількості - відповідно до кількості, вказаній в сертифікаті якості, накладна на відпуск товару з відміткою ваговій та/або в товаросупровідних документах, виданих вантажовідправником ( п. 4.4. договору).

У додатковій угоді № 1/1601430 від 30.03.2016 р. до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 р., сторони дійшли згоди доповнити п. 3.2. розділу 3 "Ціна та умови оплати" договору поставки текстом наступного змісту: "При поставці товару на умовах FCA - склад вантажовідправника, автотранспортом покупця, в другому кварталі 2016 року Покупцю надається дисконт в розмірі еквіваленту 12,00 доларів США за метричну тону по курсу НБУ на дату складання специфікації.

Ст. 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору та специфікацій в період з 11.03.2016 р. по 15.06.2016 р. Постачальник поставив Покупцю товар, що підтверджується наступними накладними: залізничною накладною № 47179916 від 11.03.2016 (а.с.42); залізничною накладною № 47179981 від 11.03.2016 (а.с.47); залізничною накладною № 45142692 від 09.04.2016 (а.с.51); видатковою накладною № 008123 від 13.05.2016 (а.с.55); залізничною накладною № 46629499 від 18.05.2016 (а.с.59); залізничною накладною № 46758652 від 22.05.2016 ( а. с. 63 ); залізничною накладною № 47717731 від 15.06.2016 ( а. с. 70 ).

Відповідно до п. 3.4. договору Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставку товару шляхом передачі за допомогою електронного або факсимільного зв'язку наступних документів: рахунку постачальника, копії з.д. квитанції; сертифіката якості, у відповідності до п. 3.9. договору.

Покупець гарантує Постачальнику своєчасне здійснення оплати у відповідності з графіком оплати. У випадку прострочення оплати, постачальник залишає за собою право призупинити відвантаження в адресу покупця до повного погашення заборгованості. При цьому, штрафні санкції відповідно до пункту 7.7. по відношенню до постачальника застосовуватися не будуть. Вартість відвантаженого товару в специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, визначених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України, по курсу НБУ на дату оплати ( п. 3.5. договору ).

На оплату поставленого товару, Позивачем було виставлені рахунки: рахунок № 205379 від 11.03.2016 на суму 1 307 899 грн. 32 коп. (а.с.40); рахунок № 205386 від 11.03.2016 на суму 2 242 448 грн. 23 коп. (а.с.44); рахунок № 206043 від 09.04.2016 на суму 2 426 400 грн. 34 коп. (а.с.49); рахунок № 206662 від 13.05.2016 на суму 719 172 грн. 55 коп. (а.с.53); рахунок № 206746 від 18.05.2016 на суму 1 749 404 грн. 68 коп. (а.с.57); рахунок № 206768 від 22.05.2016 на суму 1 445 012 грн. 38 коп. (а.с.61); рахунок № 207269 від 15.06.2016 на суму 2 765 459 грн. 28 коп. ( а. с. 65 ).

У додатковій угоді № 2/1601800 від 01.04.2016 р. до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 р. сторони дійшли згоди внести зміни в п. 3.8. розділу 3 "Ціна та умови оплати" договору поставки текстом наступного змісту: "3.8. При перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов'язаний вказати: "Оплата за товар по договору № 161504/1506163 від 25.12.2015". При цьому отримані грошові кошти розподіляються постачальником наступним чином: 1) сплачуються рахунки, які виписані на різницю між базовою ціною продукції на дату відвантаження та ціною такої продукції на дату зарахування грошових коштів від покупця; 2) сплачуються рахунки, які виписані по базовій ціні продукції на дату відвантаження (такі рахунки оплачуються в порядку календарної черги виникнення заборгованості).

В матеріалах справи наявні корегувальні рахунки: рахунок № 205379АК від 29.04.2016 на суму -17 049 грн. 07 коп. (а.с.41); рахунок № 205386АК від 29.04.2016 на суму -22 574 грн. 28 коп. (а.с.45); рахунок № 205386АК1 від 11.05.2016 на суму -6 465 грн. 53 коп. (а.с.46); рахунок № 206043АК від 08.07.2016 на суму -149 073 грн. 90 коп. (а.с.50); рахунок № 206662АК від 08.07.2016 на суму -10 614 грн. 36 коп. (а.с.54); рахунок № 206746АК від 08.07.2016 на суму -25 819 грн. 62 коп. (а.с.58); рахунок № 206768АК від 08.07.2016 на суму -22 139 грн. 62 коп. (а.с.62); рахунок № 207269АК від 12.08.2016 на суму -12 699 грн. 67 коп. (а.с.66); рахунок № 207269АК1 від 16.09.2016 на суму 19 855 грн. 78 коп. (а.с.67); рахунок № 207269АК2 від 07.12.2016 на суму 28 550 грн. 95 коп. (а.с.68); рахунок № 207269АК3 від 07.12.2016 на суму 18 547 грн. 92 коп. (а.с.69).

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами - поставлений в період з 11.03.2016 р. по 15.06.2016 р. товар та вказані рахунки були оплачені Відповідачем із простроченням ( а. с. 84-85 ).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання ( ч. 1 ст. 230 ГК України ).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у п. 7.6. договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочки оплати, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що Позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а Відповідачем порушені, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання Відповідачем з 22.04.2016 р. по 07.12.2016 р. в сумі 324 611 грн. 80 коп. та на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував 3% річних за загальний період прострочення з 22.04.2016 р. по 06.12.2016 р. у сумі 29 045 грн. 81 коп.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафу, в якому він просив суд зменшити розмір пені у сумі 324 611 грн. 80 коп. на 80 % ( до 64 922 грн. 36 коп. ). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що поставлений у спірний період товар оплачений Відповідачем у повному обсязі, прострочення носить незначний характер, а підприємство Відповідача перебуває у скрутному фінансовому становищі. На підтвердження вказаних обставин Відповідачем був наданий звіт підприємства про фінансові результати ( звіт про сукупний дохід ) за 2016 рік та Баланс ( Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 р. ( а. с. 158 -159 ).

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 3 ст. 83 ГПК України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Перевіривши розрахунки, надані Позивачем, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства, а факт порушення умов договору Відповідачем не спростований належними та допустимими доказами.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, взявши до уваги те, що: поставлений у спірний період товар оплачений Відповідачем у повному обсязі до звернення з позовом до суду; прострочення переважно носило незначний характер ( у більшості випадків прострочення складає близько 1-2 тижнів і прострочення лише за трьома накладними складає більше місяця ); Відповідачем належними доказами підтверджено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі; за своєю правовою природою пеня та штраф, як види штрафних санкцій, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та не може виконувати компенсаційну функцію чи збагачення; пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, - суд першої інстанції дійшов висновку про наявніст підстав для зменшення розміру пені в сумі 324 611 грн. 80 коп. до 60 %, а саме: до 194 767 грн. 08 коп.

Причиною апеляційного розгляду у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для більшого зменшення - на 80 % ( а не на 40 %, на які зменшив суд ) розміру штрафних санкцій ( пені ), яка підлягає стягненню з підприємства внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару.

Таким чином, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідач не заперечує факту наявності прострочення сплати основного боргу, в свою чергу, не погоджується із стягненням із нього відповідного розміру похідних вимог у вигляді пені.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України , п.3 ч.1 ст.83 ГПК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду ( постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 р. № 3-35гс13 ).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши доводи апеляційного оскарження Відповідача, зокрема посилання на важке фінансове становище, внаслідок чого слід скасувати частково рішення суду першої інстанції та стягнути зменшені суми похідних вимог, колегія суддів не приймає їх до уваги, при цьому зазначає, що відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання ( підприємцями ) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. П. 4 ч. 1 ст. 44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За результатом апеляційного перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 р. у справі № 904/4478/17 залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017р. у справі № 904/4478/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 04.08.2017 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяВ.О. Кузнецов

СуддяО.С. Євстигнеєв