Рішення № 68109894, 31.07.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р. Справа № 926/2191/17

За позовом іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед»

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про повернення майна

Суддя О.В. Гончарук

від позивача - Гедіч Ю.С., довіреність від 23.02.2017, Сентябрьова Г.В., довіреність від 24.07.2017;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед» звернулося з позовом в якому просить, з урахуванням зміни предмета спору, зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути належний іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед» холодильник (охолоджувач) FRIGOGLASS FV1200 B COKE, інвентарний номер 0560С73891, серійний номер RO120622411.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.07.2017 (суддя Ніколаєв М.І.) порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 13.07.2017.

Ухвалою суду від 13.07.2017 за клопотанням представника відповідача з метою надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи, розгляд справи відкладено на 26.07.2017.

Згідно з розпорядженням щодо повторного автоматичного розподілу справ від 26.07.2017, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ніколаєва М.І., справу №926/2191/17 передано судді Гончаруку О.В.

На день вирішення спору, 26.07.2017, представники позивача, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, наполягали на задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача просив надати йому додатковий час, необхідний для з'ясування зазначених обставин на які посилалися представники позивача.

За усним клопотання представника відповідача, у судовому засіданні 26.07.2017, з урахуванням особистого графіку зайнятості цього представника в інших судових засіданнях, оголошено перерву до 31.07.2017.

У судове засідання 31.07.2017 відповідач не з'явився, подавши через канцелярію господарського суду клопотання про відкладання розгляду справи на іншу дату, що мотивується його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Присутні у судовому засіданні представники позивача просять суд взяти до уваги, що представником позивача вже втретє за весь час розгляду справи господарським судом Чернівецької області ініціюється питання про відкладення розгляду справи. При цьому представники позивача тричі прибувають до господарського суду Чернівецької області, долаючи чималу відстань з міста Києва.

Відтак, представники позивача просять суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та продовжити розпочатий у судовому засіданні 26.07.2017 розгляд справи по суті.

Відповідно до 2.3 Постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка відповідача та/або його представника в судове засідання 31.07.2017 обов'язковою не визнавалась, суд, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Представники позивача наполягають на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд в с т а н о в и в наступне.

Згідно з частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 28.05.2014 між Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед» (ККБУ за договором, позивач у справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором, відповідач у справі) укладено Договір оренди №7217814 (далі - Договір), за умовами п.п. 1.1 якого ККБУ у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, передає, а орендар приймає в оренду охолоджувач (обладнання за договором) для охолодження і продажу напоїв з товарним знаком компанії Кока-Кола, що постачатимуться ККБУ.

Розділами 2-7 Договору сторони погодили права та обов'язки сторін, умови оренди, відповідальність та відшкодування збитків тощо.

Згідно п. 6.1 Договору строк дії договору встановлюється сторонами на термін, встановлений у додатку №1 до договору з моменту отримання обладнання (вказаного в додатку №2 до договору). Передача обладнання орендарю оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі обладнання або товарно-транспортної накладної на встановлення обладнання.

Вказаний Договір підписаний орендарем особисто та ККБУ та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Як визначено сторонами п.1.1 Договору предмет договору (обладнання) належить ККБУ на праві власності та завжди залишається у власності ККБУ.

Заставна вартість обладнання вказана у акті приймання-передачі обладнання або товарно-транспортній накладній на встановлення (передачу) обладнання. Акт приймання-передачі обладнання або товарно-транспортна накладна на встановлення (передачу) обладнання (в залежності від того, яка форма документа була обрана сторонами є додатками договору №3 та №2).

Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За умовами п. 2.1 Договору ККБУ зобов'язується встановити обладнання на місце, попередньо узгоджене між ККБУ та орендарем.

У відповідності до п. 6.1 Договору передача обладнання орендарю оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі обладнання або товарно-транспортної накладної на встановлення обладнання сторонами.

Судом встановлено за матеріалами справи та відповідачем не заперечувався той факт, що у відповідності до умов Договору останній передав, а відповідач прийняв у користування обладнання - холодильник (охолоджувач) FRIGOGLASS FV1200 B COKE (інвентарний номер 0560С73891, серійний номер RO120622411) у робочому стані, без зовнішніх ознак пошкодження, адреса встановлення: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13), заставною вартістю 2853,35 грн., на підтвердження чого позивачем надано підписані обома сторонами форму на встановлення та переміщення охолоджувача (Додаток № 1 до Договору) та товарно-транспортну накладну №7229-8013556244 на встановлення обладнання (Додаток №2 до Договору).

За таких обставин господарським судом встановлено, що Іноземним підприємством «Кока-кола Беверіджис Україна Лімітед» належним чином виконано свій обов'язок з передачі відповідачу на підставі Договору орендованого обладнання, а відповідачем, у свою чергу, прийнято орендоване обладнання без будь-яких зауважень.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до Додатку №1 до Договору термін дії договору оренди обладнання складає - 12 місяців, починаючи з моменту отримання обладнання, а також п.п. 6.1. Договору сторони обумовили між собою можливість автоматичної пролонгації строку дії договору на той самий строк за відсутності заперечень сторін.

При цьому пунктом 6.3 Договору сторони передбачили право ККБУ на розірвання договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це орендаря не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати розірвання.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Згідно з частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм та умов Договору, підставою для розірвання договору може бути, зокрема, намір орендодавця (позивача) щодо розірвання укладеного Договору в односторонньому порядку незалежно від виконання/невиконання умов останнього орендарем, за умови належним чином здійсненого повідомлення відповідача про вказаний намір щодо розірвання.

З огляду на викладене, позивач направив відповідачу вимогу №4 від 17.05.2017 про розірвання Договору в порядку п. 6.3 Договору та вимагав повернення орендованого обладнання.

Факт направлення зазначеного повідомлення відповідачеві підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 18.05.2017 та фіскального чеку від 18.05.2017.

Доказів задоволення вимог про повернення орендованого обладнання або надання обґрунтованої відповіді матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Окрім цього, згідно п.3.15 Договору орендар зобов'язаний на першу вимогу ККБУ повернути обладнання ККБУ відповідно до строків і умов, встановлених у цьому Договорі.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, відповідач, всупереч вимог статті 785 Цивільного кодексу України та умов п.3.15 Договору, на вимогу позивача спірне обладнання не повернув, а тому позивач правомірно просить повернути його в судовому порядку.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись, статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути належний іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, 51 км. Санкт-Петербурзького шосе; код ЄДРПОУ 21651322) холодильник (охолоджувач) FRIGOGLASS FV1200 B COKE (інвентарний номер 0560С73891, серійний номер RO120622411), заставною вартістю 2853,35 грн.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (07442, Київська область, Броварський район, Велика Димерка 51 км. Санкт-Петербурзького шосе; код ЄДРПОУ 21651322) 1 600,00 грн. судового збору.

4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення підписано 04.08.2017.

Суддя О.В. Гончарук