Рішення № 68109851, 02.08.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2017 р.Справа № 924/483/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС", м. Южноукраїнськ, Миколаївська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", м. Хмельницький

про стягнення 33762,20 грн., з яких 22508,14 грн. - пені та 11254,06 грн. - штрафу

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №573 від 26.04.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 03.05.2017р.

У судовому засіданні, згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 33672,20 грн. - штрафних санкцій.

У судовому засіданні 02.08.2017р. представник позивача, посилаючись на технічну помилку у резолютивній частині позовної заяви, усно заявив клопотання про збільшення розміру позовних вимог, згідно якого просив стягнути з відповідача 33762,20 грн., з яких 22508,14 грн. - пені та 11254,06 грн. - штрафу.

В обгрунтування вказаного клопотання представником позивача подано уточнений розрахунок позовних вимог, в якому наведено загальну суму штрафних санкцій - 33762,20 грн. та окремо розраховані суми пені (22508,14 грн.) і штрафу (11254,06 грн.), які він і просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.08.2017р. не заперечував стосовно заявленого позивачем збільшення розміру позовних вимог.

За приписами статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заявлене клопотання про збільшення розміру позовних вимог будь-чиїх прав чи охоронюваних законом інтересів не порушує, судовий збір сплачено в межах збільшеної суми, клопотання судом прийнято.

В обгрунтування позовних вимог посилався на невиконання відповідачем умов договору №53-123-11-16-02954 від 02.12.2016р. щодо поставки товару у строки, передбачені п. 3.1. Зокрема, стверджував, що за умовами договору відповідач зобов'язався протягом 12.12.2016р. - 21.12.2016р. поставити позивачу брюки на утепленій підкладці, костюм жіночий, костюм медичний у кількості, асортименті та за цінами, встановленими у специфікації №1 (додатку до договору), що є його невід'ємною частиною. Стверджував, що відповідач порушив договірні зобов'язання, постачання товару не здійснив, з огляду на що заявлено до стягнення штрафні санкції, нарахування яких обумовлено наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування (п. 4.1).

Відповідач позовні вимоги визнав частково та просив відмовити в стягненні штрафних санкцій у період дії об'єктивних обставин та зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню, стверджуючи, що поставку товару за договором він здійснив, а затримка в поставці відбулась у зв'язку з виведенням з ладу швейного обладнання, недостатньої кількості персоналу, піковим сезонним навантаженням.

Просив взяти до уваги ті обставини, що у встановлений договором строк для постачання, відповідач виконував значний обсяг замовлень по іншим договорам з різними замовниками, в тому числі по договору, укладеному з позивачем, яким передбачалося пошиття 2860 костюмів до кінця року. Відзначав, що в середньому на 1 працівника покладено пошиття 3 костюмів в день; у період з 12.12.2016р. по 21.12.2016р. для виконання замовлень було задіяно 24 особи на виробництві (швачки, закрійники, конструктор-технолог) з встановленим 5-денним графіком роботи, а залучення підрядних організацій умовами закупівлі не передбачалось.

Стверджував, що позивача було повідомлено про виникнення об'єктивних обставин, що спричинили затримку у виконанні замовлення - виведення з ладу 38 одиниць швейного обладнання через коливання напруги, що суттєво впливало на об'єми продукції, яка виготовлялася, а введення в експлуатацію відремонтованих швейних машин тривало до кінця лютого 2017 року.

Вказує, що у листах від 11.01.2017р. та від 09.02.2017р. позивачу була висловлена пропозиція продовжити строк постачання товару до 28.03.2017р., шляхом укладення додаткової угоди, яка ним проігнорована. Натомість, позивачем надіслано претензію про сплату штрафних санкцій. На думку відповідача, залишення без відповідей та задоволення листів з пропозицією погодження нових строків поставки, свідчить про порушення позивачем ч. 3 ст. 188 ГК України.

На переконання відповідача, заявлений розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню, оскільки позивачем не підтверджено наявність збитків, порушення зобов'язань були незначними, не спричинили негативних наслідків для позивача чи для інших учасників господарських відносин та не порушили їх майнові інтереси. Відповідач здійснив поставку товару по договору в повному обсязі та в межах строку його дії (до 31.12.2017 року). Стверджує, що його дохід (у вигляді торгової націнки) є значно меншим за розмір штрафних санкцій, визначених позивачем. Посилаючись на декларацію про прибуток за 1 квартал 2017 року, просить врахувати те, що стягнення штрафних санкцій в повному обсязі призведе до збільшення фінансового навантаження на відповідача, неможливості погашення існуючої кредиторської заборгованості перед контрагентами та державою.

Із відзивом відповідача позивач не погодився, надавши свої заперечення. З приводу посилань відповідача на ігнорування його звернення про укладення додаткової угоди та порушення норми ч. 3 ст. 188 ГК України, позивач, посилаючись на п. 9.1 договору, стверджував, що пропозицій з боку відповідача стосовно укладення додаткової угоди на його адресу не надходило, а листом №01/17-20 від 11.01.2017р. відповідач лише просив подовжити строк постачання товару. Окрім того, як зауважив позивач, договір, укладений за результатами проведення конкурсних торгів відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" і тому всі зміни до даного договору (зміна істотної умови) вносяться лише на підставі п. 4 ч. 4 ст. 36 цього Закону. Вказує, що з боку відповідача не було надано жодного документального підтвердження об'єктивних обставин, як того вимагає п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Не погоджується позивач й зі зменшенням розміру штрафних санкцій, вважаючи недоведеністю вказаної вимоги та відсутністю правових підстав для їх зменшення. На думку позивача, важкий фінансовий стан підприємства, в силу ст. ст. 33, 34 ГПК України, не є належним доказом наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення договірного зобов'язання. Також, вважає, що фактори звичайного комерційного ризику, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, не є випадком в розумінні ст. 617 ЦК України, який є підставою для звільнення від відповідальності. Вважає, що саме відповідач винен в тому, що його устаткування вийшло з ладу, внаслідок неналежного використання. Звертає увагу на те, що у листі та відповіді на претензію від 09.02.2017р. №02/17-72 відповідач просив подовжити строк постачання ТМЦ до 28.03.2017р., а то і в більш ранній строк, а здійснив постачання першої партії лише 10.05.2017р. Про негайне добровільне усунення порушення мова взагалі не йшлася. Також, позивач стверджує про постійне порушення відповідачем зобов'язань по укладеним договорам і даний випадок не є винятковим. На підтвердження зазначеного посилається на справи №924/422/17, №924/1109/16.

Не погоджуючись із запереченнями позивача, відповідач надав письмові пояснення, в яких повідомив, що листом №01/17-20 від 11.01.2017р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду з новим строком поставки; проект додаткової угоди був надісланий 18.01.2017р. на електронну адресу позивача з копією інженеру УВТК ОСОБА_3, який був контактною особою по даному договору. В той самий день, проект додаткової угоди, підписаної з боку відповідача директором ОСОБА_4 та завіреної печаткою, був відправлений позивачу кур'єрською доставкою Нової пошти. Однак, як стверджує відповідач, від позивача листа-відповіді з прийняттям чи відхиленням пропозиції додаткової угоди не надходило.

Відповідач вважає, що ним надано документальне підтвердження виникнення об'єктивних обставин, що спричинили продовження строків постачання - це листи філії "Велтекс-Хмельницький", які засвідчують факт виведення з ладу швейного обладнання та відображають скільки часу пішло на налагодження його функціонування та введення в експлуатацію після ремонту. Не погоджується відповідач з твердженням позивача, що саме відповідач винен у виведенні з ладу машинок, оскільки збої у роботі обладнання були спричинені значним коливанням напруги і філія "Велтекс-Хмельницький" про це чітко зазначила у своїх листах. Також, відповідач просить взяти до уваги те, що як по справі №924/1109/17, так і по справі №924/422/17, на які посилається позивач, ВП "ЮУАЕС" виступав відповідачем за зустрічним позовом за порушення строків оплати товару і саме з боку позивача порушення грошових зобов'язань носить систематичний характер.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача наполягав на позиціях, висловлених у відзиві та письмових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія" "Енергоатом" засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (п. 1.1 Статуту ДП "НАЕК "Енергоатом").

02.12.2016р. між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС", як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", як постачальником, укладено договір №53-123-11-16-02954, який набуває чинності з дати реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" та закінчується 31.12.2017р. (п.п. 12.1., 12.2).

За умовами вказаного вище договору, постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити за брюки на утепленій підкладці, костюм жіночій, костюм медичний, у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2016 року (п. 1.1 договору).

Загальну вартість товару обумовлено в п. 2.1 договору, яка склала 160772,40 грн. з ПДВ. Вартість товару в цій же сумі погоджено сторонами у специфікації №1, як додатку до договору.

Терміни постачання товару погоджено у п. 3.1 договору, згідно якого постачання здійснюється з 12.12.2016р. по 21.12.2016р., транспортом постачальника, на умовах: DDP, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс - 2010. Термін постачання може бути змінений за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди.

У листі №01/17-20 від 11.01.2017р., адресованому позивачу, відповідач запропонував продовжити строк постачання товару до 28.03.2017р., посилаючись на виведення з ладу швейного обладнання, що суттєво вплинуло на об'єми виготовлення товару. Лист позивачу надіслано 11.01.2017р., а отримано ним 16.01.2017р., про що свідчать фіскальний чек №1347 від 11.01.2017р., опис вкладення у рекомендований лист, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, 18.01.2017р. відповідач надіслав на електронну адресу позивача office@ukrintek.com проект додаткової угоди запропонувавши нову редакцію п. 3.1 договору, а саме: постачання здійснюється по 28.03.2017р. автотранспортом постачальника на умовах: DDP, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс - 2010, про що свідчать скриншоти №1 та №2. Також, в матеріалах справи наявна експрес-накладна №59000231890073 від 18.01.2017р. кур'єрської доставки Нової пошти про направлення документів позивачу.

У свою чергу, позивач надіслав відповідачу претензію за №32/457 від 12.01.2017р. з вимогою сплати пені та штрафу за непоставку товару в обумовлені договором строки, про що свідчить опис вкладень у цінний лист від 16.01.2017р.

У відповідь на претензію позивача, відповідач листом №02/17-72 від 09.02.2017р. повторно повідомив про непоставку товару з об'єктивних причин та продовження строків поставки. Лист позивачу надіслано 10.02.2017р., а отримано ним 14.02.2017р., про що свідчать фіскальний чек №6104 від 10.02.2017р., опис вкладення у рекомендований лист, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Товар загальною вартістю 160772,40 грн. відповідачем було поставлено позивачу впродовж травня червня 2017 року, що підтверджується видатковими накладними №748 від 05.05.2017р. на суму 16984,80 грн., №910 від 24.05.2017р. на суму 138684,48 грн., №975 від 02.06.2017р. на суму 5103,12 грн.

За умовами п. 4.1 договору, за порушення термінів постачання товару, які передбачені договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

На підставі п. 4.1 договору, позивач нарахував пеню та штраф. Згідно розрахунків позивача, пеня складає 22508,14 грн. за період з 22.12.2016р. по 10.05.2017р (140 днів)., а штраф (7%) - 11254,06 грн.

В матеріалах справи містяться договори поставки, укладені відповідачем з іншими замовниками, та специфікації, як додатки до цих договорів (№12306/53-124-08-16-05983 від 21.12.2016р., №8214 від 21.03.2016р., №535 від 05.10.2016р., №53-123-01-16-02938 від 29.11.2016р.); табель обліку використання робочого часу відповідача з 01.12.2016р. по 31.12.2016р.; лист філії "Веллтекс-Хмельницький" №1 від 05.01.2017р., адресований відповідачу, в якому повідомлялося, що значні коливання напруги в мережі живлення приладів спричинили збої у налаштуваннях швейного обладнання, роботи по відновленню якого будуть проведені в рамках гарантійного обслуговування; лист філії "Веллтекс-Хмельницький" №2 від 28.02.2017р., адресований відповідачу, в якому його повідомили про завершення робіт по усуненню збоїв, налаштування та налагодження швейного обладнання; калькуляція вартості одиниці товару, надана відповідачем; податкова декларація відповідача з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017 року.

Дослідивши надані докази, оцінивши їх в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк поставки товару сторони погодили у пункті 3.1 договору. Так, зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що товар мав бути поставлений відповідачем у строк з 12.12.2016р. по 21.12.2016р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив терміни поставки товару, здійснивши поставку через 5 місяців після строку, обумовленого в договорі (впродовж травня-червня 2017 року). Отже, відповідачем порушено умови щодо поставки товару у строки, встановлені договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Аналогічні приписи містить стаття 199 Господарського кодексу України, згідно якої виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, у відповідності до частини 1 статті 216 та частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, за правопорушення у сфері господарювання до учасників господарських відносин можуть бути застосовані заходи впливу у вигляді господарсько-правової відповідальності шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У відповідності до ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи з наведеної норми, сторони договору не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання. При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-121гс11 та у справі №3-24гс12, а також у п. 2.1 та п.2.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14.

У даному випадку, позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, тому саме приписами ч. 2 ст. 231 ГК України керувались сторони, узгоджуючи пункт 4.1 договору, передбачивши обов'язок відповідача зі сплати позивачу пені за порушення термінів поставки у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення та штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Оскільки умовами договору сторони погодили строки поставки товару, які відповідач порушив, відтак, сплата ним неустойки має здійснюватись у визначеному законом та договором розмірі за кожен день прострочення поставки товару, тобто у вартісному виразі тієї його кількості, яка не була поставлена своєчасно.

Відповідно, перевіривши розрахунки заявлених до стягнення пені та штрафу, суд приходить до висновку, що позивач правомірно та в межах можливих нарахувань заявив до стягнення 22508,14 грн. - пені та 11254,06 грн. - штрафу.

Об'єктивні обставини, на які посилається відповідач, як-то: виведення з ладу швейного обладнання не з його вини, пікове сезонне навантаження, укладені договори поставки з іншими замовниками, недостатня кількість персоналу, не може слугувати підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобовязань, не залежить від дій позивача, що порушує його право на отримання товару, обумовленого договором, у погоджені строки.

Так само, не може бути підставою для звільнення від відповідальності посилання відповідача на порушення позивачем ч. 3 ст. 188 ГК України, яке полягає у залишенні без відповідей та задоволення листів з пропозицією погодження нових строків поставки шляхом укладення додаткової угоди.

До того ж, згідно ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У статті 44 ГК України закріплено принципи підприємницької діяльності, серед яких закріплено принцип самостійного вибору постачальників продукції та принцип комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Тобто, уклавши договір та прийнявши на себе обов'язок з поставки товару у строки, передбачені договором, відповідач виходив з власного комерційного ризику.

У той же час, при стягненні пені та штрафу судом враховується, що згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вказаних статтей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У даному випадку, при вирішенні питання про зменшення розміру пені та штрафу приймається до уваги ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором, а саме те, що поставка товару здійснена у повному обсязі та в межах строку дії договору. Також, приймаються об'єктивні причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем - виведення з ладу швейного обладнання, на якому виготовлявся товар, що поставлявся; вживання відповідачем заходів повідомлення позивача про об'єктивні причини затримки поставки товару та неодноразові пропозиції змінити строки поставки.

Вказані вище обставини є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо порушення строків поставки товару та, навпаки, використання ним можливостей для виконання своїх обов'язків шляхом погодження нових строків поставки.

Судом також враховується, що порушення строків поставки не потягло за собою значних збитків для позивача, не спричинило негативних наслідків для позивача або для інших учасників господарських відносин та не порушило їх майнові інтереси. Окрім того, прострочення виконання зобов'язання з поставки товару забезпечено та заявлено до стягнення двома видами неустойки і штрафом, і пенею.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто до 11254,07 грн. пені та до 5627,03 грн. штрафу та задовольнити позовні вимоги в цій частині. У решті заявлених до стягнення 11254,07 грн. пені та 5627,03 грн. штрафу необхідно відмовити. Крім того, суд вважає, що таке зменшення, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, згідно якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи суми, які підлягали б задоволенню без зменшеної судом неустойки, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС", м. Южноукраїнськ, Миколаївська область до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", м. Хмельницький про стягнення 33762,20 грн., з яких 22508,14 грн. - пені та 11254,06 грн. - штрафу задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" (м. Хмельницький, вул. Трудова, 9; код 37462850) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона; код 20915546) 11254,07 грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 07 коп.) пені, 5627,03 грн. (п'ять тисяч шістсот двадцять сім гривень 03 коп.) штрафу, 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 11254,07 грн. пені та 5627,03 грн. штрафу відмовити.

Повне рішення складено 04 серпня 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 до справи,

2 позивачу,

3 відповідачу.