Рішення № 68109756, 31.07.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2017 р. Справа № 918/425/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Трейд"

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство Тучинське" науково-виробничого центру "Соя" ОСОБА_1 аграрних наук України

про стягнення заборгованості в сумі 285 350,014 грн

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 14/06 від 14.06.2017 року);

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія-Трейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство Тучинське" науково-виробничого центру "Соя" ОСОБА_1 аграрних наук України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 285 350,01 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2017року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.07.2017 року.

Ухвалою суду від 03.07.2017 року розгляд справи відкладено на 17.07.2017 року.

В судове засідання 17.07.2017 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою суду від 17.07.2017 року розгляд справи відкладено на 31.07.2017 року.

В судове засідання 31.07.2017 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.07.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 2808/946, згідно з яким позивач поставив відповідачу насіння,засоби захисту рослин та мінеральні добрива на загальну суму 354 350,00 грн, що ствержується видатковими накладними № 55 від 29.08.2014 року на суму 58 140,00 грн, № 56 від 03.09.2014 року на суму 49 980,00 грн, № 57 від 03.09.2014 року на суму 24 950,00 грн, № 484 від 28.08.2015 року на суму 265 536,00 грн.

15.09.2015 року відповідачем повернено позивачу товар на суму 44 256,00 грн, що стверджується накладною № 167 від 15.09.2015 року.

28.08.2015 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 2804/7216, згідно з яким позивач сплатив відповідачу 1 820 020,00 грн за майбутні поставки зерна сої, тоді як відповідачем поставлено позивачу сої на загальну суму 740 341,50 грн, відтак за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1 079 678,50 грн.

30.04.2015 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 3004/7245, згідно з яким позивач поставив відповідачу засоби захисту рослин насіння та мінеральних добрив на загальну суму 1 739 533,68 грн, що стверджується видатковими накладними № 501 від 30.04.2015 року на суму 109 145,99 грн, № 100 від 07.05.2015 року на суму 233 988,00 грн, № 138 від 11.05.2015 року на суму 73 903,20 грн, № 194 від 13.05.2015 року на суму 989 169,29 грн, № 273 від 12.06.2015 року на суму 244 366,20 грн, № 373 від 22.07.2015 року на суму 88 962,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становила суму заборгованості за вказаними договорами і дорівнювала 3 173 562,18 грн.

19.08.2015 року між сторонами укладено договір купівлі - продажу № 0908/8382, згідно з яким відповідач поставив позивачу зернових на загальну суму 355 805,10 грн.

Крім того, 18.11.2015 року між сторонами укладено договір № 1811/9042, згідно з яким відповідач поставив позивачу молодняк великої рогатої худоби на загальну суму 2 598 258, 00 грн.

20.11.2015 року та 23.11.2015 року між позивачем та відповідачем укладено три протоколи про зарахування зустрічних вимог, якими зараховано зустрічні зобов'язання позивача та відповідача, що виникли на підставі перелічених договорів. В результаті чого непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 219 500,08 грн, що виникла на підставі договору купівлі-продажу № 2804/7216 від 28.04.2015 року.

Таким чином, заборгованість позивача перед відповідачем склала 219 500,08 грн.

Станом на 30.11.2015 року сторонами проведено звірку взаєморозрахунків та підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 219 500,08 грн.

За умовами договору купівлі - продажу № 2804/7216 від 28.04.2015 року (договір) відповідач (продавець) зобовязався продати у власність позивача (покупця) сою урожаю 2015 року (товар), а позивач (покупець) прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, визначених договором (п.п 1.1.,1.2. договору).

Пунктом 2..2. договору встановлено, що загальна кількість товару становить 2 14,20 тонн. Вартість однієї тонни товару становить 8 500,00 грн, включаючи ПДВ за тонну товару (п. 3.1. договору). Загальна вартість товару за договором становить 1 820 020,00 грн (п. 3.3. договору).

Згідно з п.п 3.4. договору розрахунки між сторонами по цьому договору здійснюються у національній грошовій одиниці України (гривні), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок вказаний продавцем у договорі.

Відповідно до п. 3.5. договору покупець зобов'язується провести розрахунок з продавцем товару шляхом оплати 100% вартості товару до 15.05.2015 року включно.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу 100% передоплати товару на загальну суму 1 820 020,00 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 5164 від 21.05.2015 року на суму 132 614,40 грн, № 1087 від 27.05.2015 року на суму 100 000, 00 грн, № 754 від 17.06.2015 року на суму 1 270 000,00 грн, № 5429 від 18.06.2015 року на суму 317 405,60 грн.

Проте відповідач поставив товар лише на суму 740 341, 50 грн, що стверджується видатковою накладною № 203 від 07.10.2015 року, відтак за ним рахувалася заборгованість за цим договором у розмірі 1 079 678,50 грн.

Протоколами про зарахування зустрічних вимог від 20.11.2015 року та 23.11.2015 року зараховано зустрічні зобов'язання сторін, непогашеною залишилась заборгованість відповідача в розмірі 219 500,08 грн, що виникла на підставі договору купівлі-продажу № 2804/7216 від 28.04.2015 року. Сума боргу стверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.11.2015 року.

Враховуючи несвоєчасність виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме поставки товару до 30.09.2015 року, як це передбачено п. 4.6. договору купівлі - продажу № 2804/7216 від 28.04.2015 року, позивач нарахував 30% штрафу від вартості непоставленого товару, який складає 65 850,02 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що станом на дату звернення позивачем до суду з відповідним позовом відповідач своїх зобов'язань з оплати товару у розмірі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, відтак за ним рахується заборгованість в розмірі 219 500,08 грн.

Крім того, відповідач не виконав зобов'язання зі своєчасної поставки товару, не поставив товар до 30.09.2015 року, відтак позивач нарахував 30% штрафу, передбаченого п. 6.3.договору.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі, якщо покупець здійснить передоплату за товар, а продавець не поставить або недопоставить товар на загальну суму попередньої оплати в обумовлений цим договором строк, останній зобов'язаний протягом 3-х банківських днів повернути суму отриманої передоплати та сплатити штраф у розмірі 30% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Таким чином, розмір штрафу становить 65 850,02 грн ( 219 500,08 грн * 30% = 65 850,02 грн).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, зважаючи, що відповідач своєчасно своїх зобов'язань з поставки товару не виконав, відтак вимоги позивача про стягнення 30% штрафу у розмірі 65 850,02 грн визнаються судом обґрунтованими.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів наявність підстав для стягнення заборгованості в сумі 219 500,08 грн та нарахування 30% штрафу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Тучинське" науково-виробничого центру "Соя" ОСОБА_1 аграрних наук України (вул. С. Наливайченка, 13, с. Тучин, Гощанський район, Рівненська область, 35415, код ЄДРПОУ 00729592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія - Трейд" (вул. Промислова, 5А, с. Рованці, Луцький район, Волинська область, 45606, код ЄДРПОУ 05442109) 219 500,08 грн боргу, 65 850,02 грн штрафу та 4 280,25 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складене 04.08.2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.