Рішення № 68109637, 01.08.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017 р.Справа № 917/800/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022 в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Братська, 1, м.Лубни, 37 500

до Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, вул. Авіаторська, 52, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

про стягнення 570 315,35 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 10-74/1947 від 15.02.17р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 5 від 26.07.2017р.

Розглядається позовна заява про стягнення 570 315,35 грн. заборгованості за договором про постачання електроенергії № 1270 від 17.05.2010р., з них: 432 736,68 грн. основного боргу за електричну енергію, 17 754,65 грн. пені, 100 261,26 грн. інфляційних, 19 562,76 грн. 3% річних.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов'язань.

Відповідач відзив на позов не надав. При цьому, відповідачем заявлені клопотання про повернення позову без розгляду, про зупинення провадження у справі, про відкладення розгляду справи.

Суд клопотання відповідача відхилив з наступних підстав.

Так, в обгрунтування клопотання про повернення позову без розгляду відповідач посилається на відсутність у нього копії позовної заяви. зокрема, як пояснив представник відповідача у судовому засіданні внаслідок помилки працівників підприємства відповідача позовна заява, яка направлялася йому позивачем отримана не була. Крім того, представник відповідача вказав, що на його звернення до позивача щодо повторного надіслання копії позовної заяви була отримана відповідь про відсутність підстав для такого направлення з огляду на наявність в матеріалах справи доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Повернення позову без розгляду регулюється положеннями ст.63 ГПК України, яка, зокрема, передбачає повернення позовної заяви, якщо не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду були виконані вимоги ст.56 ГПК України щодо надсилання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів. Ухвалою суду від 31.05.2017р. суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Повернення позову без розгляду після порушення провадження у справі нормами ГПК України не передбачено.

З огляду на вищевикладене, в задоволенні клопотання відповідача про повернення позову без розгляду належить відмовити.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження у справі, то судом вказане клопотання відхиляється з огляду на наступне.

Згідно частин 1-3 пункту 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 2-4 статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв"язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов"язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з"ясовувати, як пов"язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Мотивуючи пов"язаність справ, суд має встановити, що рішення іншого суду, який розглядає справу, може встановити обставини, що впливають на збирання і оцінку доказів, у цій справі, зокрема факти, які мають преюдиціальне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність, за визначенням, це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Судом критично оцінюються мотиви відповідача про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України подання Верховного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, другої статті 11 Закону України „Про природні монополії" від 20 квітня 2000 року № 1682-ІП зі змінами, абзацу п'ятого частини першої статті 12 Закону України „Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР зі змінами, пункту 4 частини першої статті 3 Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 року № 2479-VI зі змінами, абзацу восьмого статті 13 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 року № 2918-ПІ зі змінами, а також указів Президента України „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 27 серпня 2014 року № 694, „Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 10 вересня 2014 року № 715 по суті, оскільки обставини, які встановлюватимуться Конституційним судом України безпосередньо не пов"язані з колом обставин, які доводяться у даній справі.

Як зазначалося вище, відповідач відзив на позов не надав, вказуючи у клопотаннях про відсутність позовної заяви, необхідність відкладення розгляду справи для надання необхідності ознайомитися з матеріалами справи для підготовки заперечень стосовно правильності здійснених позивачем нарахувань.

При цьому, суд зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) надає право сторонам знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, заявляти клопотання, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. При цьому, вказана норма зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

При цьому, передбачена ст.22 Господарського процесуального кодексу України добросовісність користування процесуальними правами розглядається таким чином, що особи, які беруть участь у справі, повинні використовувати процесуальні права виключно з метою, з якою ці права надані, і не зловживати наданими їм правами. Зловживання правом здійснюється управненою особою при реалізації нею належного їй права, пов'язане з використанням заборонених конкретних форм у межах дозволеного йому законом загального типу поведінки. Метою зловживання процесуальними правами є перешкоджання суду (державі) у здійсненні правосуддя, винесення у стислі строки законного і обґрунтованого рішення з господарського спору через порушення чи недобросовісне виконання прав і обов'язків, передбачених процесуальним законодавством, зловживання правом на позов, правом на клопотання і заяви в процесі судочинства тощо з метою затягнути судовий процес і не допустити якнайскорішого поновлення визначеності у відносинах сторін судового процесу. Зловживання процесуальними правами як раз і полягає у вчиненні дій, які передбачені процесуальним законом, у відповідності з умовами і порядком їх вчинення. Але спрямовані вони не на оперативне і правильне вирішення спору, а на досягнення інших цілей.

З матеріалів справи вбачається, що представники відповідача неодноразово реалізовували своє право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, зокрема, 20.06.2017р. з матеріалами справи ознайомилася представник ОСОБА_3 (підтверджується відміткою про ознайомлення та зняття копії на зворотньому боці клопотання про ознайомлення), 10.07.2017р. з матеріалами справи ознайомився представник ОСОБА_4 (підтверджується відміткою про ознайомлення на клопотанні про ознайомлення).

Вказане спростовує посилання представника відповідача на необізнаність відповідача з вимогами, що заявлені у позовній заяві № 13-15-01-05/1171 від 22.05.2017р.

За висновками суду, вчинені відповідачем по справі № 917/800/17 процесуальні дії свідчать саме про зловживання останнім наданими йому правами з метою перешкоджання розгляду справи.

Згідно зі ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України закінчився, виняткові випадки у даній справі відсутні.

За таких обставин, з метою недопущення порушення прав позивача на судовий захист протягом розумних строків, затягування розгляду справи, клопотання відповідача про чергове відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

17.05.2010р. між структурним підрозділом ПАТ "Полтаваобленерго" Лубенською філією (далі - позивач, постачальник електричної енергії) та Комунальним підприємством "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 1270 про постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1 Договору).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії" (п. 2.3.3 Договору);

- за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. Сума пені, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних у розрахунковому документі зазначаються окремими рядками (п. 4.2.1 Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. (п. 9.4 Договору).

За даними позивача, що не заперечується відповідачем, відповідно до п. 9.4 Договору останній не розривався і на даний час є діючим.

В Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" сторони узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим вважається період з 8-00 годин 25 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п. 1 Порядку);

- Рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений протягом 5 операційних (10 операційних для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію) днів з дня виписки рахунку (п. 2 Порядку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії" (додаток № 4 до Договору) (п. 4 Порядку);

- у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу нараховуються компенсаційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п. 9 Порядку).

Як зазначає позивач, в період з 26.05.2014р. по 31.03.2017р. на виконання умов договору він продавав споживачу електричну енергію.

Зазначене підтверджується актами про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії за відповідні періоди споживання та не заперечується відповідачем (копії додані до позовної заяви).

На оплату вказаної активної електричної енергії позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки №А1270, зокрема: від 26 травня 2014 р. №А1270; 25 червня 2014 р. №А1270; 25 липня 2014 р. №А1270; 26 серпня 2014 р. №А1270; 25 вересня 2015р №А1270; 26 жовтня 2015р. №А1270; 25 листопада 2015р. №А1270; 25 грудня 2015р. №А1270; 25 січня 2016р. №А1270; 25 лютого 2016р. №А1270; 25 березня 2016р. №А1270; 25 квітня 2016р. №А1270; 25 травня 2016р. №А1270; 24 червня 2016р. №А1270; 25 липня 2016р. №А1270; 25 серпня 2016р. №А1270; 26 вересня 2016р. №А1270; 25 жовтня 2016р. №А1270; 25 листопада 2016р. №А1270; 26 грудня 2016р. №А1270; 26 січня 2017р. №А1270; 27 лютого 2017р. №А1270; 27 березня 2017р. №А1270.

Вказані рахунки були одержані споживачем, що підтверджується підписами на рахунках (копії додані до позовної заяви).

За твердженням позивача, відповідач оплату за спожиту електричну енергію за цей період проводив несвоєчасно, тому позивачем нараховані та заявлені до стягнення 570 315,35 грн. заборгованості, з них: 432 736,68 грн. основного боргу за електричну енергію, 17 754,65 грн. пені, 100 261,26 грн. інфляційних, 19 562,76 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, виконання зобов"язання щодо постачання електричної енергії позивачем виконано у повному обсязі, у зв"язку з чим відповідно до умов договору виписав відповідачу рахунки на оплату вартості отриманої електроенергії в період з 26.05.2014р. по 31.03.2017р., зокрема: від 26 травня 2014 р. №А1270; 25 червня 2014 р. №А1270; 25 липня 2014 р. №А1270; 26 серпня 2014 р. №А1270; 25 вересня 2015р №А1270; 26 жовтня 2015р. №А1270; 25 листопада 2015р. №А1270; 25 грудня 2015р. №А1270; 25 січня 2016р. №А1270; 25 лютого 2016р. №А1270; 25 березня 2016р. №А1270; 25 квітня 2016р. №А1270; 25 травня 2016р. №А1270; 24 червня 2016р. №А1270; 25 липня 2016р. №А1270; 25 серпня 2016р. №А1270; 26 вересня 2016р. №А1270; 25 жовтня 2016р. №А1270; 25 листопада 2016р. №А1270; 26 грудня 2016р. №А1270; 26 січня 2017р. №А1270; 27 лютого 2017р. №А1270; 27 березня 2017р. №А1270.

Проте, відповідачем не було проведено оплати за отриману електричну енергію, що свідчить про порушення зобов'язань за договором частині здійснення оплати за отриману теплову енергію у визначені договором строки.

Визначена позивачем сума заборгованості відповідача за електричну енергію в розмірі 432 736,68 грн. за період: травень 2014 р. (станом на 03.06.2014 р.) - по серпень 2014 р. включно відображена в деталізованому розрахунку «Розрахунку №1-Е суми заборгованості за спожиту активну електроенергію» (додано до матеріалів справи) з документальними щомісячними підтвердженнями надходження сум по оплаті, згідно платіжних доручень та за спільними протокольними рішеннями (додано до матеріалів справи).

Визначена позивачем сума заборгованості відповідача за електричну енергію в розмірі 148 222,43 грн. за період вересень 2015 р. (станом на 02.10.2015 р.) по березень 2017 р. ( станом на 03.04.2017 p.) відображена в деталізованому розрахунку «Довідка суми заборгованості за спожиту активну електроенергію станом на 31.03.2017 р.» (додано до матеріалів справи) з документальними щомісячними підтвердженнями надходження сум по оплаті, згідно платіжних доручень та за спільними протокольними рішеннями (додано до матеріалів справи).

Вказані розміри заборгованості відповідачем в процесі розгляд справи не спростовані.

Оскільки позивачем в позові ставиться вимога саме про стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 432 736,68 грн. за травень 2014 р. по серпень 2014 р. включно, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів її сплати, суд дійшов висновку, що вказана вимога є правомірною, обґрунтованою, такою, що підтверджується належними та допустимими доказами, а отже підлягає задоволенню.

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за електричну енергію, дати здійснених відповідачем часткових проплат рахунків (що відображені позивачем у розрахунках, доданих до позову та правильність яких не спростована відповідачем), матеріалами справи підтверджено, що порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за спожиту енергію мало місце.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір, передбачили, що за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. Сума пені, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних у розрахунковому документі зазначаються окремими рядками (п.4.2.1 Договору).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 17 754,65 грн. пені (квітень 2016 р. - березень 2017 p.); 100 261,26 грн. інфляційних (жовтень 2015 р. - березень 2017 р.); 19 561 грн. 3% річних (жовтень 2015 р. - березень 2017 p.).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку нарахування інфляційних здійснені за зобов"язаннями вересня 2015р.- лютого 2017р. за загальний період з жовтня 2015р. по квітень 2017р., 3% річних - за зобов"язаннями вересня 2015р.- лютого 2017р. за загальний період з 02.10.2015р. по 31.03.2017р., пеня за зобов"язаннями березня 2016р.- лютого 2017р. за загальний період з 01.04.2016р. по 31.03.2017р.

При цьому, суд зазначає, що здійснюючи нарахування позивач врахував вимоги Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних (з урахуванням моменту виникнення зобов"язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та п.4.2.1 Договору є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Будь-яких доказів в спростування вищевикладеного чи заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, вул. Авіаторська, 52, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 36770447) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819) в особі в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Братська, 1, м.Лубни, 37500, ЄДРПОУ 25717153) 432 736,68 грн. основного боргу за електричну енергію, 17 754,65 грн. пені, 100 261,26 грн. інфляційних, 19 562,76 грн. 3% річних, 8 555,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.17 р.

Суддя Киричук О.А.