Рішення № 68109636, 31.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2017 р.Справа № 916/1271/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРДЖИ ОСОБА_1

До відповідача: ОСОБА_2 селищної ради Лиманського району Одеської області

Про стягнення 76725,97 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 10.07.2017р. згідно до ст.77 ГПК України оголошено перерву до 31.07.2017р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРДЖИ ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 селищної ради Лиманського району Одеської області 67282,06грн. основного боргу, 6178,89 грн. пені, 2590,36 грн. інфляційних нарахувань та 674,66 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. порушено провадження у справі №916/1271/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2017р.

В судовому засіданні 31.07.2017р. відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх.№ ГСОО 15010/17), в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6178,89 грн. пені, 2590,56 грн. інфляційних нарахувань та 674,66 грн. 3% річних, посилаючись на неможливість сплати боргу в сумі 67282,06 грн. у звязку з тим, що документи на оплату спожитого природного газу за один бюджетний період 2016 рік, були надані Позивачем ОСОБА_2 селищній раді Лиманського району Одеської області в іншому бюджетному періоді 2017 році, у звязку з чим Управління державної казначейської служби в Лиманському районі заблокувало сплату зазначених коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення у судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив.

17 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРДЖИ ОСОБА_1 (Постачальник) та ОСОБА_2 селищною радою Лиманського району Одеської області (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу № М-211/2016 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити Споживачу у жовтні-грудні 2016 року товар: газ природний, скраплений або в газоподібному стані (код за ДК 0016:2010.06.20.1; код за ДК 021:2015-09123000-7) (далі-газ), в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а Споживач зобовязується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.1.1.1 Договору, умови Договору відповідають змісту тендерної пропозиції конкурсних торгів Постачальника (у тому числі ціни за одиницю товару), що подана в рамках здійснення/проведення процедури закупівлі Споживачем згідно Закону України „Про публічні закупівлі від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Згідно п.1.2 Договору, Постачальник передає Споживачу газ в обсягах 67080 куб.м, постачання газу здійснюється для потужностей Споживача за наступною адресою: Україна, 67500, Одеська обл., Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Київська, 77.

Обсяги постачання газу Постачальником Споживачу в кожному розрахунковому періоді (місяці) визначаються на підставі заявки Споживача Постачальнику (п.1.2.1 Договору).

Відповідно до п.1.2.2 Договору, зміна обсягів постачання/споживання газу визначається в додаткових угодах до даного Договору.

Згідно редакції Додаткової угоди №1 від 20.10.2016р. до Договору на постачання природного газу від 17.10.2016р. № М-211/2016, ціна на природний газ, який буде постачатися з 01 листопада 2016р., за 1000,0 куб. м. встановлюється в гривнях України і складає без врахування вартості податку на додану вартість (надалі „ПДВ), розподіл і постачання 6655,00 грн., крім того ПДВ в розмірі 20% - 1331,00 грн. Разом за 1000,0 куб.м. 7986,00 грн. (сім тисяч девятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ.

Обовязковою умовою для постачання природного газу Споживачу, обєкт якого підключений до газорозподільної системи, є наявність у Споживача або Постачальника укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору транспортування природного газу (п. 1.11 Договору).

Моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п.2.4 Договору).

Згідно п.3.3 Договору, відповідно до п.1 ст.23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобовязання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, та п.1 ст.48 БКУ взяття бюджетних зобовязань та здійснення платежів проводиться в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Розрахунки проводяться шляхом оплати Споживачем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно рахунків-фактур за отриманий товар з відстрочкою платежу до 10 календарних днів.

Кількість поставленого Споживачу газу визначається за показниками, встановленого у Споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, Приймання-передача газу, Поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невідємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно п. 4.3.1 Договору, для складання актів приймання-передачі природного газу Споживач до 03 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобовязаний надати Постачальнику копію акту про фактичний обєм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу складеного між споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу (п. 4.3.2 Договору).

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.1.2 Договору, Споживач зобовязується забезпечити своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 7.2 Договору, в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від взятих на себе зобовязань, відповідно до умов даного Договору (п. 7.5 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до „31 грудня 2016 року, а в частині не виконаних зобовязань до їх повного виконання (п. 10.1 Договору).

На виконання умов укладеного Договору між сторонами, позивачем було поставлено, а ОСОБА_2 селищною радою Лиманського району Одеської області прийнято послуги з постачання природного газу, що підтверджується наступним:

- у грудні 2016 року на загальну суму 67282,06 грн. у обсязі 8,425 тис. куб.м. за актом прийому-передачі природного газу № 00000002092 від 31.12.2016р., за Договором постачання природного газу № М-211/2016 від 17.10.2016р.

Однак, в порушення умов укладеного договору, відповідачем не було здійснено сплату грошових коштів за поставлений природний газ.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не сплачено вартість поставленого природного газу за умовами Договору постачання природного газу № М-211/2016 від 17.10.2016р., позивачем було здійснено нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Заборгованість зі сплати пені становить 6178,89 грн. (розрахунок проведено за період з 14.01.2017р. по 15.05.2017р.), заборгованість зі сплати інфляційних нарахувань складає 2590,36 грн. (розрахунок проведено за лютий 2017 року, березень 2017 року та травень 2017 року) та заборгованість зі сплати 3% річних становить 674,66 грн. (розрахунок проведено за період з 14.01.2017р. по 15.05.2017р.).

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРДЖИ ОСОБА_1 обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобовязань ОСОБА_2 селищною радою Лиманського району Одеської області за Договором постачання природного газу № М-211/2016 від17.10.2016р., що підтверджується: Актом приймання-передачі № 00000002092 від 31.12.2016р., рахунком на оплату від 03.01.2017р. № 0020 на суму 67282,06 грн. та Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2016р. по 05.04.2017р.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів судом встановлено факт невиконання з боку відповідача прийнятих на себе зобовязань за умовами Договору постачання природного газу № М-211/2016 від17.10.2016р., що підтверджується: Актом приймання-передачі № 00000002092 від 31.12.2016р., рахунком на оплату від 03.01.2017р. №0020 на суму 67282,06 грн., Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2016р. по 05.04.2017р. та відзивом на позовну заяву (вх. № ГСОО 15010/17), в якому відповідач визнає суму основного боргу у розмірі 67282,06 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені на загальну суму 6178,89 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення з відповідача правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних на суму 674,66 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача правомірними.

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат на суму 2590,36 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача правомірними.

Судом на приймають заперечення відповідача, з посиланням на неможливість сплати боргу в сумі 67282,06 грн. у звязку з тим, що документи на оплату спожитого природного газу за один бюджетний період 2016 рік, були надані в іншому бюджетному періоді 2017 році, оскільки, відсутність бюджетних коштів не звільняє боржника від встановленого законом обовязку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного суду України від 12 квітня 2017 року №3-1601гс16.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРДЖИ ОСОБА_1 зі стягненням з ОСОБА_2 селищної ради Лиманського району Одеської області заборгованості зі сплати основного боргу у розмірі 67282,06 грн., пені у розмірі 6178,89 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 2590,56 грн. та 3% річних у розмірі 674,66 грн., які були нараховані позивачем у звязку з невиконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобовязань за умовами Договору постачання природного газу від17.10.2016р. № М-211/2016.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 селищної ради Лиманського району Одеської області (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Київська, 77; код 04378652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРДЖИ ОСОБА_1 (01001, м. Київ, пров. Рильського, буд. 4; код 36716332) основний борг у розмірі 67282 (шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 06 коп., пеню у розмірі 6178 (шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 89 коп., інфляційні нарахування у розмірі 2590 (дві тисячі пятсот девяносто) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (ода тисяча шістсот) грн.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко