Рішення № 68109537, 26.07.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 915/522/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представників позивача: ОСОБА_2, дов. №17 від 13.05.2017;

представників відповідача: ОСОБА_3 дов. №1637 від 20.03.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/26),

до відповідача: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр.-т Перемоги, буд.14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23),

про: стягнення збитків у розмірі 1355363,69 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 1355363,69 грн. збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив дискримінацію у доступі ТОВ «МСК» до об'єктів портової інфраструктури, незаконно не продовжив строк дії Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017, а потім на цій незаконній підставі відмовив в погодженні прийому судна «КАZІМ DЕDЕ» в порт, чим порушив гарантоване ст.ст.6, 43 ГК України, ст.3 ЦК України право ТОВ «МСК» на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та завдав збитків (шкоди) підприємству.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що в разі порушення договірного господарського зобов'язання збитки визначаються за правилами ст.224-225 ГК України, а у разі вчинення іншого позадоговірного, цивільного правопорушення слід керуватись нормою статті 22 ЦК України.

Договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 припинив свою дію 09.04.2017 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Новий договір між сторонами про забезпечення доступу портового оператора до причалу був укладений лише 28.04.2017. Таким чином, з 10.04.2017 року по 27.04.2017 року включно між сторонами не існувало господарських правовідносин щодо користування причалами, які знаходяться в господарському віданні ДП «АМПУ».

Проте, уклавши новий договір доступу до причалу 28.04.2017 позивач отримав те що хотів, і якщо припустити, що відповідачем дійсно порушувалось його право, то воно було відновлено саме 28.04.2017, а не 16.05.2017, як стверджує позивач, коли він здійснив оплату претензії ТОВ «Метінвест-Шиппінг», тому 1355363,69 грн. не можуть вважатись витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (ч.2 ст.22 ЦК України), а отже не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України.

Адміністрація не здійснювала жодних протиправних діянь, діяла строго в межах закону, та більш того зазнавала тиску та втручання з боку саме позивача.

Відсутність підписаного між сторонами договору протягом періоду з 10.04.2017 по 27.04.2017 пояснюється тим, що сторони не досягали згоди щодо істотних умов договору. І вказані факти не можуть вважатись незаконними чи протиправними діями з боку відповідача. Законом встановлено право відповідача на відстоювання своєї позиції щодо умов договору, і якщо волевиявлення сторони не є вільним, не відповідає її волі, то це є умовою недійсності правочину. Крім того, договір з надання послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу не передбачений чинним законодавством як обов'язковий.

Таким чином, у діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки договір не укладався та не продовжувався не через дії відповідача, а через обставини недосягнення згоди обома сторонами щодо умов договору доступу до причалу. Вина з боку відповідача також відсутня, оскільки, відповідач не ухилявся від продовження правовідносин взагалі, а лише наполягав на певних умовах таких правовідносин, і тому укладення чи продовження договору не залежало виключно від ДП «АМПУ», а залежало також від позивача щодо досягнення і з його боку домовленості щодо істотних умов.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 22.06.2017 та 19.07.2017 судом оголошувались перерви.

У судовому засіданні 26.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №405 від 03.06.2013 з додатком.

Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 07.07.2015 внесено зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України №405 від 03.06.2013 та доповнено його абзацом такого змісту: «забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства». Зазначена постанова набрала чинності 01.01.2016.

30.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ (надалі - ТОВ «МСК») отримало від МФ ДП «АМПУ» лист №18-

14/7385 від 30.12.2016, в якому повідомлялось, що з 01.01.2017 узгодження прийому суден у Миколаївський морський порт під обробку буде здійснюватися лише у разі наявності укладеного між ДП «АМПУ» та портовим оператором договору, що передбачає доступ до причалу Адміністрації Миколаївського морського порту (т.1 а.с.33).

Листом №01-3/678 від 27.12.2016 ТОВ «МСК» звернулось до МФ ДП «АМПУ» з проханням укласти договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу №12, 13 починаючи з 01.01.2017 та просило направити на його адресу проект договору. (т.1 а.с.32).

Листом №01-3/25 від 05.01.2017 ТОВ «МСК» знову звернулось до МФ ДП «АМПУ» з проханням укласти договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу №12, 13 починаючи з 01.01.2017 та просило якнайшвидше направити на його адресу проект договору. (т.1 а.с.34).

12.01.2017 ТОВ «МСК» уклало з МФ ДП «АМПУ» Договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) №2-П-МИФ-17 з додатками (т.1 а.с.14-31). Пунктом 7.1 Договору було встановлено, що договір діє до 09.02.2017 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, проект даного договору був запропонований МФ ДП «АМПУ» та направлений листом №18-06/161 від 12.01.2017 (т.1 а.с.35), що відповідачем не заперечено та не спростовано.

16.01.2017 позивач звернувся до МФ ДП «АМПУ» із листом №01-3/81, яким обґрунтовував необхідність продовження строку дії Договору до 31.12.2017 та запропонувало підписати Додаткову угоду №1 до Договору, якою строк Договору встановити до 31.12.2017 (т.1 а.с.38-40).

09.02.2017,в день закінчення дії Договору позивачем було отримано лист МФ ДП «АМПУ» №18-06/496 від 03.02.2017, яким МФ ДП «АМПУ» без жодних обґрунтувань та пояснень повідомляла про недоцільність укладення Додаткової угоди №1 до Договору в запропонованій ТОВ «МСК» редакції та надала для підписання свій проект Додаткової угоди №1 до Договору, яким строк дії Договору продовжувався тільки до 09.03.2017, тобто на місяць (т.1 а.с.42, 43).

З боку ТОВ «МСК» дана Додаткова угода була підписана.

22.02.2017 ТОВ «МСК» знову звернулось до МФ ДП «АМПУ» з листом №01-3/329, в якому просило продовжити дію Договору на більш тривалий строк для можливості планування та здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт (т.1 а.с.45).

02.03.2017 позивачем було отримано лист МФ ДП «АМПУ» №18-06/1621 від 01.03.2017, яким МФ ДП «АМПУ» було запропоновано до підписання Додаткову угоду №3 до Договору. Однак, цією Додатковою угодою пропозиція ТОВ «МСК» щодо продовження терміну дію Договору знову була проігнорована та продовжено строк дії Договору тільки на місяць до 09.04.2017 (т.1 а.с.46, 47).

ТОВ «МСК» не погодилось із надісланою пропозицією та підписало Додаткову угоду №3 з протоколом розбіжностей, в якому запропонувало продовжити строк дії Договору не до 09.04.2017, а до 31.12.2017. Свою позицію ТОВ «МСК» обґрунтувало у супровідному листі №01-3/395 від 06.03.2017 та надало всі підтверджуючі документи (т.1 а.с.48-53).

В подальшому, листом №01-3/401 від 07.03.2017 ТОВ «МСК» відкликало лист з протоколом розбіжностей та підписало Додаткову угоду №3 у редакції МФ ДП «АМПУ», продовживши строк дії Договору тільки до 09.04.2017.

29.03.2017 ТОВ «МСК» знову звернулось до МФ ДП «АМПУ» з листом № 01-3/506, в якому просило продовжити дію Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 на більш тривалий термін (т.1 а.с.56). Однак, незважаючи на пропозиції ТОВ «МСК» продовжити співробітництво шляхом продовження строку дії Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 на більш тривалий термін, з боку МФ ДП «АМПУ» не вчинялось жодних дій з метою продовження дії Договору.

Враховуючи вказані обставини, з 10.04.2017 Договір №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 припинив свою дію.

В той же час, ще у період дії Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017, позивачем було направлено на електронну адресу диспетчерської МФ ДП АМПУ» |сЇ5рІ@роп:пікоІаеу.согп) заявку (номінацію) №01-3/533від 04.04.2017, в якій ТОВ «МСК» просило підтвердити прийом судна «КАZІМ DЕDЕ» під завантаження 9500 т металопродукції 10-13.04.2017 на 12 причал порту (т.1 а.с.265, 266), що передбачено Зводом звичаїв морського порту ОСОБА_1 «МСК».

Доказів підтвердження диспетчером МФ ДП «АМПУ» вказаної заявки суду не надано.

11.04.2017 ТОВ «МСК» отримало лист від свого контрагента ТОВ «Метінвест-Шиппінг», в якому повідомлялось, що 12.04.2017 на лоцманську станцію (рейд п. Южний), прибуває т/х «КАZІМ DЕDЕ». Однак, станом на 11.04.2017 головний диспетчер МФДП'«АМПУ» не підтвердив прийом судна в порт та не погодив заявку на лоцманське проведення. У зв'язку з цим, ТОВ «Метінвест-Шиппінг» вимагало врегулювати дане питання з МФ ДП «АМПУ» (т.1 а.с.271).

12.04.2017 ТОВ «МСК» звернулось до МФ ДП «АМПУ» з листом №01-3/560, в якому описавши ситуацію з відмовою у прийомі судна «КАZІМ DЕDЕ», з метою недопущення завдання збитків вантажовласникам та втрати вантажопотоку, просило терміново надіслати підписаний з боку МФ ДП «АМПУ» Договір про забезпечення доступу портового оператора причалу (т.1 а.с.273).

12.04.2017 ТОВ «МСК» також звернулось з відповідним листом №01-3/563 до ДП «АМПУ» та Міністерства інфраструктури України для врегулювання ситуації, що склалась з судна «КАZІМ DЕDЕ» (т.1.а.с.274).

Доказів розгляду листа №01-3/563 від 12.04.2017 та вчинення з боку МФ ДП «АМПУ» та ДП «АМПУ» будь-яких дій для запобігання простою судна та взагалі пояснення власної позиції у цьому питанні, останніми суду не надано.

14.04.2017 ТОВ «Метінвест-Шиппінг» направило ТОВ «МСК» ще один лист, в якому повідомило, що станом на 14.04.2017 судно «КАZІМ DЕDЕ» не прийнято під обробку в Миколаївському морському порту.

Позивач зазначає, що ТОВ «МСК» знову неодноразово зверталось до начальника МФ ДП «АМПУ» з вимогою врегулювати дану ситуацію, а також до начальника ДП «АМПУ» та Міністра інфраструктури України з проханням втрутитись та розібратися з тією ситуацією, що склалася в Миколаївському морському порту. Однак вказані дії виявились безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2017.трудовий колектив ТОВ «МСК» вийшов на мирний мітинг до стін МФ ДП «АМПУ» з метою захисту трудових прав працівників, оскільки у зв'язку з припиненням дії Договору № 2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 та неможливістю підприємства здійснювати свою господарську діяльність, 229 працівників ТОВ «МСК» постали під загрозою втрати роботи. Після особистої зустрічі з в.о. Голови ДП «АМПУ» Р.Вецкагансом, 28.04.2017 між ТОВ «МСК» та ДП «АМПУ» було укладено Договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу №63-П-АМПУ-17 строком до 31.12.2017 (т.1 а.с.281-300), підписаний безпосередньо в.о. Голови ДП «АМПУ» Р.Вецкагансом.

16.05.2017 ТОВ «МСК» отримало ТОВ «Метінвест-Шиппінг» претензію №№17/05/03 від 12.05.2017 про відшкодування збитків у розмірі 51200 дол. США у звязку з невиконанням з боку ТОВ «МСК» своїх обовязків з прийому під обробку судна «КАZІМ DЕDЕ», тобто, порушення умов укладеного між ТОВ «Метінвест-Шиппінг» та ТОВ «МСК» Договру№01-Д/МСК від 04.01.2017, п.4.2 якого передбачає відшкодування та компенсацію всіх збитків. Які понесені контрагентом внаслідок невиконання умов договору..

16.05.2017 ТОВ «МСК» перерахувало ТОВ «Метінвест-Шиппінг» 1355363,69 грн., штрафних санкцій, що підтверджується платіжним дорученням №110 від 16.05.2017 (т.1 а.с.303).

Позивач вважаючи, що за період незаконної бездіяльності МФ ДП «АМПУ», ТОВ «МСК» з вини відповідача, не змогло виконати взяті перед контрагентом зобов'язання, у зв'язку з чим, контрагенту було завдано збитки, а подальша співпраця з ТОВ «Метінвест-Шиппінг» постала під загрозою, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди (збитків).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Порядок захисту порушеного права для субєктів господарювання, встановлено, зокрема, статтею 1 ГПК України, згідно з якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Із змісту наведеної статті ГПК України вбачається, що право на звернення до суду виникає в той момент, коли у юридичної особи або субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи порушено їх права і тільки в цьому випадку їх права можуть бути захищені судом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Особа також може звернутися до господарського суду за захистом охоронюваного законом інтересу але виключно у спосіб, який встановлено законом для захисту прав.

Стаття 20 Господарського кодексу України закріплює, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Відповідно до ст.22 ЦК України, до складу збитків входять втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи. а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1166 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції вини, а саме - обов'язок доводити відсутність своєї вини покладено на особу, яка завдала шкоди.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

За змістом статей 22, 1166 Цивільного кодексу України відповідальність за завдану шкоду настає за наявності повного складу правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, завдання шкоди (збитків - грошового вираження шкоди), причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вини.

Терміном «збитки» («шкода») позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки (шкоду).

Позивач у позові вказує на те, що протиправна поведінка відповідача виражається у сукупності послідовних незаконних дій (бездіяльності), а саме: неправомірній бездіяльності щодо продовження строку дії Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 або укладення нового Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, із цієї причини, подальшому непідтвердженні прийому судна «КАZІМ DЕDЕ» під завантаження металопродукції.

Збитки (шкода) за твердженням позивача становить 1355363,69 грн., сплачених ТОВ «МСК» на користь ТОВ «Метінвест-Шиппінг» в якості компенсації збитків контрагенту через невиконання договірних зобов'язань з прийому під обробку судна «КАZІМ DЕDЕ».

Причинний зв'язок виражається в тому, що непродовження строку дії Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 або неукладення нового Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу з боку МФ ДП «АМПУ» мало наслідком позбавлення ТОВ «МСК» можливості користуватися причалом, а отже здійснювати свою господарську діяльність та виконувати свої зобов'язання перед контрагентами, що в свою чергу завдало збитків контрагенту - ТОВ «Метінвест-Шиппінг», які був зобов'язаний відшкодувати позивач.

Вина відповідача, на думку позивача. проявляється у ставленні відповідача до своїх дій (бездіяльності), виражена у формі прямого умислу, оскільки відповідач усвідомлював протиправний характер своєї бездіяльності щодо продовження строку дії Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 або укладання нового Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу та підтвердженні прийому судна «КАZІМ DЕDЕ», передбачав, що така бездіяльність призведе до неможливості ТОВ «МСК» здійснювати обробку суден та виконувати свої зобов'язання перед контрагентами, та бажав спричинення збитків позивачеві. При цьому, відсутність будь-яких пояснень керівництва, диспетчерів МФ ДП «АМПУ» щодо здійснення ними протиправних дій по відношенню до нашого підприємства свідчить про наявність вини відповідача у формі умислу.

Згідно ст.4 Закону України «Про морські порти України», функціонування та розвиток морських портів здійснюються за принципами обєднання інтересів та діяльності держави в особі служби капітана морського порту, адміністрації морських портів України, інших державних підприємств, що забезпечують функціонування морського порту, та субєктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту; рівності прав усіх субєктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до обєктів портової інфраструктури загального користування тощо.

Стаття 1 Закону України «Про морські порти України» визначає, що портовий оператор (стивідорна компанія) є субєктом господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші повязані з цим види господарської діяльності.

Стаття 15 Закону України «Про морські порти України» передбачає, що Адміністрація морських портів України утворюється, зокрема, з метою: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту. У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва обєктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

Пункт 5.1 Зводу звичаїв морського порту ОСОБА_1 передбачає, що прийом суден у морський порт ОСОБА_1 під обробку та інші операції проводиться на підставі укладених договорів (угод) та здійснюється тільки після попереднього узгодження з портовим оператором та адміністрацією порту.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2012 №874-р «Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку субєктів природних монополій», включено до переліку субєкту природних монополій з надання спеціалізованих послуг у морському порту. Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України №405 від 03.06.2013, виключно Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» як субєкт природної монополії надає у морському порту послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.

Як вбачається з листа Миколаївської філії ДП «АМПУ» №18-14/7385 від 30.12.2015, з 01.01.2017 ТОВ «МСК» мало змогу здійснювати діяльність на причалі №12 Миколаївського морського порту виключно за умови надання йому з боку природного монополіста Миколаївської філії ДП «АМПУ» послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу.

Тобто, відповідач мав всі можливості для використання на свою користь залежного становища позивача.

Досліджена судом переписка сторін з приводу укладання Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 та продовження його дії, у своїй послідовності та сукупності вказує на те, що для отримання можливості здійснювати діяльність портового оператора шляхом укладання Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, ТОВ «МСК», перебуваючи у залежному від ДП «АМПУ» становищі, було змушене підписати Договір №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 та додаткові угоди до нього, у тій редакції, яка пропонувалась відповідачем, незважаючи на те, що систематичне продовження терміну дії договору лише на один місяць, без пояснення обєктивних причин такої поведінки Адміністрації порту, а, в подальшому, повне ігнорування звернень ТОВ «МСК» щодо продовження строку дії договору після 09.04.2017 з метою прийняття під обробку судна «КАZІМ DЕDЕ», негативно вплинуло на господарську діяльність ТОВ «МСК», оскільки привело до ситуації невизначеності при роботі останнього із судновласниками, вантажовідправниками і вантажоодержувачами та поставило під загрозу зриву певну частину вантажопотоку у морському порту ОСОБА_1.

Так, ТОВ «МСК» відповідно до укладеного з ТОВ «Метінвест-Шиппінг» договору №01-Д/МСК від 04.01.2017 взяло на себе зобов'язання забезпечувати постановку заявлених суден під вантажні операції в датах, підтверджених раніше виконавцем.

Без укладання з ДП «АМПУ» Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, у ТОВ «МСК» не було можливості виконати умови договору укладеного з ТОВ «Метінвест-Шиппінг».

Однак, внаслідок ігнорування з боку відповідача заявок на прийняття під обробку судна «КАZІМ DЕDЕ» та листів з проханням продовжити дію Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017 для виконання своїх зобовязань перед ТОВ «Метінвест-Шиппінг», тобто, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивачу були заподіяні реальні збитки у вигляді сплачених останньому грошових коштів у сумі 1355363,69 грн. для компенсації понесених контрагентом збитків.

Укладання в подальшому з ДП «АМПУ» Договору №63-П-АМПУ-17 від 28.04.2017 тільки підтверджує відсутність будь-яких обєктивних причин для відмови від продовження строку дії Договору №2-П-МИФ-17 від 12.01.2017.

Стаття 1166 ЦК України передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Надані відповідачем під час розгляду справи докази та пояснення не доводять відсутність його вини у заподіянні позивачу майнової шкоди.

Заперечення відповідача з приводу того, що вина з боку відповідача відсутня, оскільки, він не ухилявся від продовження правовідносин взагалі, а лише наполягав на певних умовах таких правовідносин, судом відхиляються, оскільки з наявних у справі доказів, зокрема, переписки сторін не зрозуміло, на яких саме умовах договору наполягала МФ ДП «АМПУ», і яким чином ТОВ «МСК» ці умови заперечувало чи не погоджувало. Крім того, усі укладені між сторонами договори є ідентичними, крім строків їх дії, тому суд критично ставиться до твердження відповідача щодо тривалого погодження умов договору та незгоди із запропонованими позивачем умовами договору.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр.-т Перемоги, буд.14, відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/26, відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ40618543) 1355363,69 грн. майнової шкоди та 20330,0 грн. судового збору

2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 31 липня 2017 року.

Суддя М.В.Мавродієва