Ухвала суду № 68109530, 31.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.07.2017 р.Справа№ 914/1258/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ДОНБАС, м.Соледар Бахметського району Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК, с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ України, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Мале приватне підприємство Т і Т, м. Луганськ

про відшкодування збитків, завданих втратою вантажу. Ціна позову: 2165112,34 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_4 представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи-1: не зявився

від третьої особи-2: не зявився

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступила справа за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ДОНБАС, м.Соледар Бахметського району Донецької області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК, с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області про відшкодування збитків, завданих втратою вантажу. Ціна позову: 2165112,34 грн. Крім того, позивач до позовної заяви долучив заяву про вжиття заходів до забезпечення позову від 14.06.2017р. (вх..№2762/17 від 22.06.2017р.).

Ухвалою суду від 26.06.2017р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.07.2017р., залучено до участі у справі в статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ України та відкладено розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 14.06.2017р. (вх..№2762/17 від 22.06.2017р.).

Ухвалою суду від 17.07.2017р. відкладено розгляд справи на 31.07.2017р. залучено участі у справі в статусі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Мале приватне підприємство Т і Т та відкладено розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 14.06.2017р. (вх.№2762/17 від 22.06.2017р.).

В судовому засіданні 31.07.2017р,за участю представників позивача та відповідача судом розглянуто заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 14.06.2017р. (вх..№2762/17 від 22.06.2017р.).

Представник позивача заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 14.06.2017р. (вх..№2762/17 від 22.06.2017р.) обгрунтовує наступним:

Відповідачу був направлений Лист № 543 від 17.05.2017 з проханням про надання Договору страхування, укладеного між Відповідачем та ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" ("Страховиком"). Станом на дату подання позову копія даного договору Позивачу надана не була. Втім, як відомо Позивачу, такий договір страхування існує та предметом його є відповідальність Відповідача перед третіми особами. Факт наявності договору страхування підтверджується копією страхового сертифіката (додана до позову). Відповідач може використати отримане від страхової компанії відшкодування не на погашення збитків позивача;

Позивач допускає, що Страховик може здійснити (або вже здійснив) страхове відшкодування (принаймні у розмірі вартості вантажу Позивача) на користь Відповідача. При цьому, незважаючи на те, що у даній ситуації Позивач є фактичним бенефіціаром, у нього відсутні будь-які способи контролю над тим, як Відповідач використає отримані кошти. Зокрема, відсутні жодні гарантії того, що ці кошти не будуть виведені з компанії на користь третіх осіб.

Позивач вважає, що у такій ситуації невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки Позивачу достовірно невідомо про існування у Відповідача будь-якого іншого майна. Втім, перспектива відшкодування Страховиком є цілком реальною, тоді як Відповідач не надає відповіді на направлені йому Позивачем листи (в тому числі і з цього приводу, як детально описано в позові). Така ситуація створює достатньо обґрунтоване припущення, що майно Відповідача (в тому числі грошові суми, отримані від Страховика) може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення.

При цьому доказом наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, є копія страхового сертифіката (додана до позову).

У зв'язку з ДТП є перспектива звернення інших осіб з претензіями або позовами до Відповідача

Позивач звертає увагу суду на те, що втрата вантажу відбулася внаслідок потрапляння вантажівки в ДТП. При цьому, наскільки розуміє Позивач, авто згоріло разом з причепом та вантажем.

За наявною у Позивача інформацією мала місце досить масштабна ДТП, внаслідок якої імовірно було пошкоджене майно третіх осіб (дорожнє полотно, обєкти інфраструктури, інші авто і т.д.). Більше того, Позивачу невідомо, чи взагалі належали Відповідачу знищені вантажівка та причім (наприклад, вони могли орендуватися Відповідачем).

Враховуючи серйозність дорожньо-транспортної пригоди Позивач має обґрунтовані припущення щодо майбутнього звернення третіх осіб з претензіями або позовами до Відповідача. Зважаючи на це, а також враховуючи суттєву вартість втраченого вантажу Позивача, подальший розвиток подій, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої ДТП, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у цій справі.

Відтак, позивач просить суд: накласти арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК», в межах ціни позову; накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК», в межах ціни позову.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви, та просить суд не вживати заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах ціни позову 2 165 112,34 грн. з наступних підстав:

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються зокрема шляхом накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідно до Статуту підприємства та на підставі витягу з ЄДР основним видом господарської діяльності відповідача є надання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до ч. 1 статті 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» «за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу».

Відповідно до ч. 8 статті 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» «платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування».

Відповідно до ч. 9 статті 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» «у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування».

Таким чином, відповідач не є власником усіх коштів, які надходять на його поточний рахунок від контрагентів, а лише його частини (експедиційної винагороди). 90% коштів, які надходять на поточний рахунок відповідача, належать третім особам. Накладення арешту на зазначені кошти призведе не лише до погіршення фінансового стану відповідача, але й осіб, які мають з ним договірні відносини (перевізники).

Відповідач також заявляє, що не має власного майна в межах ціни позову, тому накладення арешту на його майно є недоцільним.

Відповідач також стверджує, що гарантом відшкодування збитків за спричинену шкоду відповідачем є його добровільне страхування відповідальності у 3-ї особи ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно договору № 312.994108063.0047 від 14.11.2016 р. Ліміт відшкодування шкоди по договору при міжнародному експедируванні становить 300 000,00 доларів США, що становить на сьогоднішній день по курсу НБУ (7 798 495,8 грн. (курс 25,994986 грн.). Зазначена сума в повному обсязі покриває ціну заявленого позову.

Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача прийшов до висновку, що вищезазначена заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У абзаці 2 пункту 3 даної постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доводи позивача, викладені у поданій заяві (вх. №2762/17 від 22.06.2017р.) про забезпечення позову, ґрунтуються на припущенні позивача, що Страховик може здійснити (або вже здійснив) страхове відшкодування (принаймні у розмірі вартості вантажу Позивача) на користь Відповідача. При цьому, незважаючи на те, що у даній ситуації Позивач є фактичним бенефіціаром, у нього відсутні будь-які способи контролю над тим, як Відповідач використає отримані кошти. Зокрема, відсутні жодні гарантії того, що ці кошти не будуть виведені з компанії на користь третіх осіб

Проте, такі посилання позивача не належать до тих обставин, наявністю яких зумовлюється необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки не свідчать про неможливість виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували підставність його доводів, викладених у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову.

Припущення представника позивача, викладені заяві (вх. №5447/16 від 16.11.2016р.), щодо ймовірного невиконання в подальшому рішення суду, не є належними доказами можливого невиконання рішення суду, відтак позивачем не вказано та не подано належних доказів в підтвердження наявності підстав для застосування заходів до забезпечення позову, не обґрунтовано підставність вжиття заходів до забезпечення позову, не зазначено доводів щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також відсутні докази в підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Щодо вимоги про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно в межах заявленої ціни позову, то позивачем не доведено, що вказаний ним захід до забезпечення позову є адекватним по відношенню до заявлених позовних вимог.

Із врахуванням вищевикладеного, подана заява представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є документально необґрунтованою, не підтвердженою належними доказами, тому задоволенню не підлягає.

Разом з тим, господарський суд звертає увагу на те, що згідно пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні заяви (вх. №2762/17 від 22.06.2017р.) про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя Кітаєва С.Б.