Ухвала суду № 68109471, 02.08.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" серпня 2017 р. Справа № 911/4842/13

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Лихачиха Володарський район

про стягнення 12811,20 грн.

Суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебувала справа за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 12811,20 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2014 р. позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"- 12811,20 грн. боргу, 1720,50 грн. судового збору та 400,00 грн. витрат на розміщення оголошення.

На примусове виконання вказаного рішення суду видано наказ.

27.06.2017 р. до суду стягувачем подано скаргу на дії державного виконавця Володарського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2017 р. розгляд скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на дії Володарського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області призначено на 12.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2017 р. розгляд скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на дії Володарського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області відкладено на 02.08.2017 р.

31.07.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відділу ДВС надійшли заперечення на скаргу на дії державного виконавця.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився 02.08.2017 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Представник заявника в судовому засіданні 02.08.2017 р. заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в скарзі.

Представник відділу ДВС в судовому засіданні 02.08.2017 р. проти скарги заперечував.

Розглянувши скаргу на дії державного виконавця від 26.06.2017 р. Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", заслухавши пояснення представника скаржника та відділу ДВС, суд встановив наступне.

02.06.2017 р. ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулось до Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з заявою від 02.06.2017 р. про відкриття виконавчого провадження та прийняття до примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 03.04.2014 р. по справі №911/4842/13 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» 14931,70 грн.

08.06.2017 р. головним державним виконавцем Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Кулінською С.А. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутня дата народження боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 115 ГПК України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 Цивільного кодексу України).

Поняття юридичної особи викладене у ст. 80 Цивільного кодексу України, зокрема юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

В свою чергу, відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як зазначено в роз'ясненні Міністерства юстиції України «Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства» від 14.01.2011, правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. В господарському законодавстві «юридична особа» та «фізична особа - підприємець» охоплюються спільним поняттям «суб'єкт господарювання». Фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. На підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи зазначене та відповідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено що, у виконавчому документі зазначається дата народження боржника (для юридичних осіб) - фізичної особи підприємця.

Згідно з наказом господарського суду Київської області від 03.04.2014 р. про примусове виконання судового рішення у справі №911/4842/13 боржником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а не фізична особа ОСОБА_1, як зазначено у повідомленні державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08.06.2017 р.

У наказі господарського суду Київської області від 03.04.2014 р. містяться всі необхідні реквізити, зокрема, місце реєстрації, ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1, які дають змогу ідентифікувати особу боржника.

Як зазначено в п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З урахуванням наведеного, оскільки боржником за наказом суду у справі №911/4842/13 від 03.04.2014 є фізична особа-підприємець, а не фізична особа, суд визнає доводи скаржника в частині визнання рішення державного виконавця ВДВС Кулінської С.А., щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08.06.2017 р. №3266/15.5-23/3 неправомірними.

Згідно положень пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене, в іншій частині скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на дії Володарського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

1. Скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на дії Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити частково.

2. Визнати рішення державного виконавця ВДВС Кулінської С.А., щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08.06.2017 р. №3266/15.5-23/3 неправомірними.

3. В іншій частині скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" - відмовити.

Суддя А.В. Лопатін