Рішення № 68109342, 26.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017Справа №910/8780/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА";

до: публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК";

про: розірвання договору та стягнення 9.977.794,33 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Грибенко А.Л. - керівник, на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

відповідача: Кахраманов Р.Н. - за довіреністю від 27.04.2017 № 6025-К-О.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" про розірвання договору та стягнення 9.977.794,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено істотне порушення умов укладеного між сторонами спору договору про розміщення коштів на строковому депозиті від 28.01.2014 № 242425, у вигляді неповернення суми вкладу та відсотків по ньому, що призвело до звернення позивача до суду із вимогами про розірвання договору та стягнення 9.977.794,33 грн., з яких: 6.000.000,00 грн. - основна заборгованість у вигляді розміщених коштів на строковому депозиті, 3.269,667,90 грн. - нараховані відсотки, 47.567,36 грн. - пеня, 104.379,00 грн. - 3 % річних та 556.180,07 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.05.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/8780/17. Розгляд справи призначений на 10.07.2017.

До господарського суду надійшли заперечення відповідача, в яких останній вказує на неподання позивачем до суду оригіналів договору банківського вкладу та платіжних документів, що відповідають вимогам НБУ, про внесення за цим договором коштів. В свою чергу відповідач зазначає про неможливість подання останнім до суду вказаних документів у зв'язку із тим, що банк був позбавлений доступу до своїх документів та частини майнового комплексу на території АРК у зв'язку з окупацією.

В судових засіданнях 10.07.2017 та 24.07.2017 оголошено перерви до 24.07.2017 та 26.07.2017 відповідно.

До господарського суду надійшла заява представника відповідача, відповідно до якої останній вказав про те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог подано до суду довідку про відкриті у відповідача рахунки, серед яких відсутній спірний рахунок. Крім того, у вказаній заяві відповідач просив суд зупинити провадження у справі та направити до служби безпеки України з метою проведення перевірки та виключення фінансування терористичної діяльності, окрему ухвалу щодо встановлених під час судового розгляду обставин.

Вказана заява представника відповідача судом відхилена як необгрунтована, у зв'язку з відсутністю підстав для встановлення вказаних у заяві фактів та, як наслідок, винесення окремої ухвали, оскільки такі факти жодним чином не впливають на розгляд вказаного спору по суті.

В судовому засіданні 26.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" (далі - позивач/вкладник) та публічним акціонерним товариством "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач/банк) укладений договір про розміщення коштів на строковому депозиті від 28.01.2014 № 242425 (далі - Договір), який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії, ориганал якого оглянуто в судовому засіданні, предметом якого є внесення позивачем і прийняття відповідачем тимчасово вільних коштів (далі - вклад) у сумі та на строк, що зазначено в додатковій угоді до Договору, із зобов'язаннями виплачувати позивачу суму вкладу та проценти на умовах і в порядку, встановленому у Договору (п. 1. Договору).

Пунктом 2.3.2 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу проценти у строки, згідно з п. 3.11 у редакції додаткової угоди до Договору.

Положеннями п. 3.11 укладеної між сторонами спору додаткової угоди від 28.01.2014 № 1 (далі - Додаткова угода), яка наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії, ориганал якої оглянуто в судовому засіданні, зокрема, визначено, що проценти за вкладом виплачуються позивачу в день закінчення строку розміщення вкладу, передбаченого п. 3.1 цієї угоди (п. 3.1 - кошти, що розміщуються позивачем на депозитному рахунку, перераховуються з його поточного рахунку. Строк розміщення коштів на депозитному рахунку встановлюється до 30.01.2015), або щомісяця кожного числа місяця, наступного за звітним місяцем. Проценти, що залишилися невиплаченими, підлягають виплаті одночасно з сумою вкладу, або за письмовою заявою позивача перераховуються на поповнення вкладу з подальшим продовженням терміну дії Договору (або без продовження терміну дії Договору) на підставі укладення додаткової угоди з урахуванням цих змін.

Умовами п. 2.5 Додаткової угоди, зокрема, визначено, що позивач зобов'язується перерахувати вільні кошти в сумі, яку зазначено у п. 1.2 цієї угоди (6.000.000,00 грн.) на рахунок: 26150000115521.

Відповідно до п. 1.3 Додаткової угоди, за користування вкладом відповідач зобов'язується виплачувати позивачу проценти з розрахунку процентної ставки в розмірі 18,5 % річних.

Згідно п. 2.3.3 Договору, відповідач зобов'язується забезпечити повне збереження вкладу клієнта.

Положеннями п. 3.1 Договору передбачено, що кошти, що розміщуються позивачем на депозитному рахунку, перераховуються винятково з його поточного рахунку.

Пунктом 3.12 Додаткової угоди передбачено, що у випадку дострокового розірвання Договору з ініціативи позивача проценти позивачу виплачуються за зниженою процентною ставкою з розрахунку 1 (одна ціла) % річних за весь період фактичного розміщення вкладу. При цьому в період розрахунку процентів не включаються дні надходження та списання коштів за депозитним рахунком відповідно до умов пунктів 3.3, 3.4 Договору; різниця між сумою раніше виплачених процентів і сумою процентів перерахованою за зниженою процентною ставкою, утримується відповідачем із суми вкладу під час його повернення позивачу.

Відповідно до п. 3.3 Договору, нарахування процентів за вкладом проводиться за період розміщення коштів починаючи з дня, наступного за днем надходження вкладу на депозитний рахунок, який зазначено у п. 2.5 у редакції Додаткової угоди (26150000115521) до Договору. День повернення відповідачем вкладу в інтервал розрахунку процентів не включається.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що у випадку не витребування позивачем коштів вкладу у визначений пунктом 3.1 у редакції Додаткової угоди строк (30.01.2015), з урахуванням п. 3.2 (другий абзац) до Договору, та/або накладення арештів на вклад та рахунки позивача, Договір вважається продовженим на такий же строк, зі сплатою процентів у розмірі, який передбачено за вкладами на вимогу відповідача, починаючи з дня закінчення строку розміщення вкладу відповідно до умов п. 3.1 у редакції Додаткової угоди.

Повернення позивачу не витребуваного за строком вкладу та нарахованих процентів здійснюється відповідачем на підставі письмової заяви та платіжного доручення позивача з урахуванням умов п. 3.2 (другий абзац) цього Договору.

Позивач, на виконання умов Договору здійснив перерахування грошових коштів на депозитний рахунок, зазначений в Договорі (26150000115521) в сумі 6.000.000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № 26003426753001 в період з 01.01.2014 по 31.01.2014, яка наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії, а також платіжним дорученням від 28.01.2014 № 3715, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії, яке роздруковане із системи "Клієнт Банк", на якому, зокрема, наявна печатка відповідача, яке відповідає "Умовам та Правилам надання банківських послуг" відповідача та є чинним.

У визначений п. 3.1 Договору строк позивач не витребував кошти у відповідача, із заявою про повернення вкладу та відсотків з відповідними платіжними дорученнями позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.12.2016 № 0134пр, яка направлена позивачем на адресу відповідача 23.12.2016 та отримана останнім 28.12.2016, що підтверджується штампом відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії. Однак вказана заява залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1. статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Стаття 1060 Цивільного кодексу України розрізняє види банківських договорів, такі як, вклад на вимогу та строковий вклад.

Укладений між сторонами спору Договір є договором строкового вкладу зі строком до 30.01.2015.

Приписами чатини 4 статті 1060 Цивільного кодексу України та п. 3.5 Договору визначено, що якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу.

Враховуючи викладені вище обставини, після закінчення терміну дії укладеного між сторонами строкового Договору (30.01.2015), останній продовжує свою дію на умовах договору на вимогу.

Спір між сторонами судового процесу, як стверджує позивач, виник внаслідок істотного порушення умов укладеного між сторонами спору Договору, у вигляді неповернення суми вкладу та відсотків по ньому, що призвело до звернення позивача до суду із вимогами про розірвання договору та стягнення 9.977.794,33 грн., з яких: 6.000.000,00 грн. - основна заборгованість у вигляді розміщених коштів на строковому депозиті, 3.269,667,90 грн. - нараховані відсотки, 47.567,36 грн. - пеня, 104.379,00 грн. - 3 % річних та 556.180,07 грн. - інфляційні втрати.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Загальні норми, якими регулюються відносини суб'єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 Цивільного кодексу України. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни Договору у такий спосіб, потрібно обов'язково дотримуватися вимог передбачених у статтях 651, 652 ЦК України, статті 188 ГК України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначені підстави для зміни або розірвання договору, а саме: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.12.2016 № 0134пр про термінове повернення коштів та нарахованих відсотків, зокрема, за укладеним між сторонами спору Договором. Вказана заява направлена позивачем на адресу відповідача 23.12.2016 та отримана останнім 28.12.2016, що підтверджується штампом відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Враховуючи дану обставину укладений між сторонами спору Договір є розірваним із дати отримання даної заяви відповідачем, тобто з 28.12.2016.

Враховуючи те, що Договір є розірваним 28.12.2016, суд дійшов висновку, що провадження в частині позовної вимоги про розірвання укладеного між сторонами спору Договору підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то вони підлягають задоволенню частково, з урахуванням такого.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо повернення відповідачем позивачеві суми вкладу в розмірі 6.000.000,00 грн., сторонами спору до суду не подано.

Таким чином сума основної заборгованості у розмірі 6.000.000,00 грн. у вигляді розміщених коштів на строковому депозиті підлягає задоволенню повністю, враховуючи, що факт наявності вказаної заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Умовами п. 1.3 Додаткової угоди, передбачена процентна ставка за користування вкладом на період дії Договору в розмірі 18,5 % річних.

Враховуючи період дії строкового Договору та кількість днів (один рік) нарахування відсотків у розмірі 18,5 % річних, сума відсотків яка підлягає стягненню з відповідача становить 1.110.000,00 грн. за таким розрахунком суду - 6.000.000,00 грн. Х 18,5 %. = 1.110.000,00 грн.

Оскільки з 31.01.2015 строковий договір продовжив свою дію на умовах договору на вимогу, а позивачем не надано доказів встановленої відсоткової ставки за такими договорами, нарахування 15,5 % ставки, як за терміновими депозитами є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарських санкцій, шляхом стягнення з останнього штрафу та пені, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

Проте, позовна вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково, оскільки розрахунок позивача, викладений у позові, є арифметично невірним. Наведена позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 8.295,00 грн. за таким розрахунком суду: 7.110.000,00 грн. Х 1,4 % / 12 = 8.295,00 грн., за період заявлений позивачем.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних задовольняється судом частково, оскільки розрахунок позивача, викладений у позові, є арифметично невірним.

Наведена позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 80.060,55 грн. за таким розрахунком суду: 7.110.000,00 грн. Х 3 % / 365 Х 137 = 80.060,55 грн., за період заявлений позивачем.

Позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково, оскільки розрахунок позивача, викладений у позові, є арифметично невірним.

Наведена позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 280.845,00 грн. за таким розрахунком суду: 7.110.000,00 грн. Х 103,95 % - 7.110.000,00 грн. = 280.845,00 грн., за період заявлений позивачем.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Заперечення відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів розміщення депозиту спростовані наданими позивачем та зазначеними вище доказами.

В той же час, відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження виконання умов Договору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49 та ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 910/8780/17 в частині позовної вимоги про розірвання договору про розміщення коштів на строковому депозиті від 28.01.2014 № 242425 - припинити.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 2; ідентифікаційний код 31576194) основну заборгованість в сумі 6.000.000 (шість мільйонів) грн. 00 коп.; відсотки в сумі 1.110.000 (один мільйон сто десять тисяч) грн. 00 коп.; пеню в сумі 8.295 (вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.; 3 % річних в сумі 80.060 (вісімдесят тисяч шістдесят) грн. 55 коп.; інфляційні втрати в сумі 280.845 (двісті вісімдесят тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 112.188 (сто дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 01 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 серпня 2017 року

Суддя С.В. Балац