Рішення № 68109173, 01.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/8205/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна

компанія»

До Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Про визнання неправомірним і скасування наказу

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Петренко О.С. - по дов., Сухих К.І. - по дов.

від відповідача: Харабара Т.І. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання неправомірним і скасування наказу.

Ухвалою від 23.05.2017р. Господарського суду міста Києва у справі №910/8205/17 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України відмовлено в прийнятті позовної заяви.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати.

Постановою від 19.06.2017р. Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» задоволено, ухвалу від 23.05.2017р. Господарського суду міста Києва у справі №910/8205/17 скасовано, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та додані до неї документи передано до Господарського суду міста Києва для розгляду позовної заяви.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.07.2017р. справу №910/8205/17 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 10.07.2017р. порушено провадження по справі №910/8205/17 та призначено її розгляд на 01.08.2017р.

Представником відповідача 01.08.2017р. через відділ діловодства суду було подано відзив на позов.

У судовому засіданні 01.08.2017р. представниками позивача було надано усні пояснення по справі, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 01.08.2017р.

В судовому засіданні 01.08.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням №1420-р від 30.12.2015р. Кабінету Міністрів України «Про погодження перетворення деяких державних підприємств у акціонерні товариства» погоджено пропозицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо перетворення державних підприємств, в тому числі, Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (код згідно з ЄДРПОУ 36716128) у публічні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі.

Згідно Наказу №1913 від 15.11.2016р. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» утворено Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом перетворення Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»; затверджено статут Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»; затверджено акт оцінки майна Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 07.11.2016р., складений на підставі передавального балансу станом на 31.07.2016р.; встановлено, що позивач є правонаступником майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»; припинено Державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»; прийнято рішення про випуск акцій Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» у кількості 1 944 000 000 штук загальною номінальною вартістю 1 944 000 000 грн.

Відповідно до п.1.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (в редакції, що затверджена Наказом №1913 від 15.11.2016р. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія») єдиним засновником товариства є держава в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (уповноважений орган управління).

Як свідчать матеріали справи, 28.04.2017р. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано Наказ №642 «Про рішення щодо затвердження річного звіту та розподілу чистого прибутку за 2016р. Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія». Вказаним Наказом затверджено річний звіт Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за 2016р., який включає окрему фінансову звітність Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за рік, що закінчився 31.12.2016р., разом з висновком незалежного аудитора Приватного акціонерного товариства «КПМГ Аудит»; затверджено розподіл чистого прибутку Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за 2016р. та розмір річних дивідендів: 50 відсотків чистого прибутку в розмірі 338 849 тис. гривень спрямувати на виплату дивідендів; 5 відсотків чистого прибутку в розмірі 33 884,9 тис. гривень спрямувати до резервного капіталу; 45 відсотків чистого прибутку в розмірі 304 964, 1 тис. гривень спрямувати на розвиток виробництва; виплату дивідендів провести згідно з вимогами чинного законодавства не пізніше 30 червня 2017р.

Наказом №890 від 15.06.2017р. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Наказу №642 від 28.04.2017р. було внесено зміни в частині визначення розміру у чистого прибутку, який підлягає спрямованню на виплату дивідендів, на розвиток виробництва та до резервного капіталу у грошовому еквіваленті.

За твердженнями позивача, Наказ №642 від 28.04.2017р. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про рішення щодо затвердження річного звіту та розподілу чистого прибутку за 2016р. Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» є неправомірним, оскільки у 2016р. емісія цінних паперів Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» не відбулась, а 2016 рік не є звітним для заявника, як для емітента акцій, що, на думку позивача, унеможливлює виплату дивідендів у відповідності до приписів ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства». Одночасно, на думку позивача, у зв'язку з прийнятим відповідачем наказом фактично здійснюється повторна сплата частини чистого прибутку, оскільки в 2016р. прибуток було розподілено ще до перетворення Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія». Вказані обставини, за висновками заявника, вказують на неправомірність та наявність підстав для скасування Наказу №642 від 28.04.2017р. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про рішення щодо затвердження річного звіту та розподілу чистого прибутку за 2016р. Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено, що оспорюваний наказ прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, зокрема, Законів України «Про управління об'єктами державної власності», «Про акціонерні товариства», Постанови №702 від 12.05.2007р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави» та Постанови №120 від 01.03.20107р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2016 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено, насамперед, факт порушення його прав та законних інтересів, внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного наказу.

Проте, за висновками суду, права та охоронювані законом інтереси Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» внаслідок прийняття 28.04.2017р. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України Наказу №642 «Про рішення щодо затвердження річного звіту та розподілу чистого прибутку за 2016р. Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» порушено не було. При цьому, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Таким чином, частина чистого прибутку від діяльності підприємства має розподілятись між акціонерами товариства у повній відповідності до кількості належних їм акцій.

Відповідно до п. 14.1.49 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Тобто, фактично, чинне законодавство України ототожнює частину чистого прибутку і дивіденди, різними є суб'єкти виплати - частину чистого прибутку виплачує державне підприємство, а дивіденди - акціонерне товариство, а також різними є порядок та строки їх виплати.

Згідно ч.2 ст.33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить, в тому числі, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом та затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

Як вказувалось вище, згідно п.1.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (в редакції, що затверджена Наказом №1913 від 15.11.2016р. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія») єдиним засновником товариства є держава в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (уповноважений орган управління).

Правові основи управління об'єктами державної власності визначено Законом України «Про управління об'єктами державної власності».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Об'єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (корпоративні права держави) )ч.1 ст.3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).

Пунктом 22 ч.1 ст.6 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.

За приписами ч.ч.4, 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» у разі якщо держава є єдиним акціонером (учасником) господарської організації, функції з управління корпоративними правами держави виконуються відповідно до цього Закону безпосередньо, без скликання загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства. Господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави затверджено Постановою №702 від 15.05.2007р. Кабінету Міністрів України.

Цей Порядок визначає механізм формування Мінекономрозвитку разом з Мінфіном дивідендної політики держави, її реалізації суб'єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій. Дія цього Порядку поширюється на всі господарські організації з державною часткою у статутному капіталі, а також на господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належить господарським товариствам, державна частка у статутному капіталі яких становить 100 відсотків, у тому числі на дочірні підприємства (п.п.1, 2 Постанови №702 від 15.05.2007р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави»).

Пунктом 9 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави визначено, що суб'єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.

Тобто, з системного аналізу наведених вище правових норм полягає, що саме орган управління товариства, з державною часткою у статутному капіталі, приймає рішення про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів з урахуванням приписів чинного законодавства, що регулює порядок формування та реалізації дивідендної політики держави та базові нормативи відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2016 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.

Наразі, фактично позивачем оспорюється рішення органу уповноваженого управління Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», засновником якого є держава в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, щодо реалізації повноважень, які належать до його виключної компетенції.

При цьому, судом прийнято до уваги, що статутом Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», зокрема, п.6.1, визначено, що єдиним акціонером товариства є держава в особі уповноваженого органу управління, який безпосередньо без скликання загальних зборів товариства здійснює повноваження з управління корпоративними правами товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є уповноваженим органом управління, єдиним засновником позивача, який в силу своїх повноважень в порядку ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» без скликання загальних зборів 28.04.2017 видав наказ №642 «Про рішення щодо затвердження річного звіту та розподілу чистого прибутку за 2016 рік публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».

Зі змісту п.9.2 статуту позивача вбачається, що чистий прибуток залишається в повному розпорядженні товариства і використовується відповідно до рішень загальних зборів товариства.

Товариство до 1 травня року, що настає за звітним, приймає рішення про відрахування не менше 30% чистого прибутку на виплату дивідендів. Товариство сплачує до Державного бюджету України дивіденди не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, які нараховано пропорційно розміру державної частки у його статутному капіталі.

До того ж, у п.11.4 статуту Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» зазначено, що у період до прийняття рішення про приватизацію товариства та продажу його акцій повноваження загальних зборів здійснюється одноособово уповноваженим органом управління.

Отже за висновками суду, Наказ № 642 від 28.04.2017 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про рішення щодо затвердження річного звіту та розподілу чистого прибутку за 2016 рік Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» є таким, що відповідає нормам чинного законодавства та внаслідок його прийняття не було порушено права та законні інтереси Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», що фактично виключає можливість застосування судом способу захисту, що обраний заявником, а отже, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання неправомірним і скасування наказу.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2017р.

Суддя Спичак О.М.