ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2017Справа №910/10595/17
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоПублічного акціонерного товариства «Завод Кінап»Простягнення 36 066,00 грн Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Крищук В.П.- представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Завод Кінап» про стягнення 19 713,60 грн основного боргу, 2 024,12 грн три відсотки річних та 14 328,28 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8383026 від 01.02.2001.
Ухвалою суду від 30.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10595/17, розгляд справи призначено на 01.08.2017.
01.08.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло підтвердження відсутності аналогічного спору, а також документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2017 надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 02.08.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повід смолений належним чином.
У відповідності до п. 3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання.
Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 02.08.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.05.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка в подальшому змінила найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Завод Кінап», яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Завод Кінап» (далі - абонент, відповідач) було укладено договір № 8383026 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).
Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.
Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.
Згідно з умовами п. 2.3.1 Договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.
01.05.2001 року між сторонами також було укладено Порядок розрахунків за теплову енергію.
За умовами п. 5 зазначеного додатку, абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 8 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає РВТ).
Пунктом 3 зазначеного додатку передбачено, що в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показникам приладів обліку.
Згідно п. 4 договору, абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа, слідуючого за розрахунковим.
За твердженнями позивача, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач за період з 01.11.2014 по 01.05.2017 включно спожив теплової енергії на загальну суму 140 007,69 грн, що засвідчується обліковими картками за спірний період.
В свою чергу, відповідач частково на суму 120 294,09 грн розрахувався за спожиті послуги, в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 19 713,60 грн.
Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 19 713,60 грн основного боргу, 2 024,12 грн три відсотки річних, 14 328,28 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8383026 від 01.05.2001.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Положеннями ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає доведеним позивачем, документально підтвердженим та не спростованим відповідачем факт наявності основної заборгованості за Договором за період з 01.11.2014 по 01.05.2017 у сумі 19 713,60 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення 14 328,28 грн інфляційних нарахувань та 2 485,28 грн три відсотки річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 2 024,12 грн. та 14 328,28 грн відповідно.
Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод Кінап» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160, код ЄДРПОУ 14311850) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р-н, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 19 713 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн 06 коп. - основного боргу, 14 328 (чотирнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн 28 коп. - інфляційних втрат, 2 024 (дві тисячі двадцять чотири) грн 12 коп. - 3% річних та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
04.08.2017
Суддя Спичак О.М.
Судове рішення № 68109171, Господарський суд м. Києва було прийнято 02.08.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/10595/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: