Рішення № 68109168, 01.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/6901/17

За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»До Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15»Простягнення 117 764,20 грн Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Шевченко О.М. - предст. за дов.;

від відповідача: Карпенко Н.В..- предст. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» про стягнення 75 193,59 грн суми основного боргу, 288123,66 грн інфляційних втрат, 4 459,09 грн три проценти річних, 7 519,36 штрафу та 1 779,51 грн пені.

Ухвалою суду від 27.04.2017 було порушено провадження у справі № 910/6901/16 та призначено справу до розгляду на 26.05.2017.

05.05.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли два клопотання про долучення документів, необхідних для вирішення спору.

18.05.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну назви позивача з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія «Київводоканал» на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

19.05.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів, необхідних для вирішення спору.

22.05.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли відзив на позов, клопотання про витребування доказів та клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за холодну воду та водовідведення, а також до стоків гарячої води за лютий-квітень 2014 року.

25.05.2017 через канцелярію суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення її третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 26.05.2017 судом були розглянуті та задоволені подані позивачем клопотання про долучення документів, необхідних для вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2017 підтримав подане через канцелярію суду клопотання про зміну назви позивача з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Судом було розглянуто та задоволено зазначене клопотання позивача, у зв'язку з чим новим найменуванням позивача є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подані через канцелярію суд клопотання про витребування доказів та застосування строків позовної давності.

Судом повідомлено, що клопотання про застосування строків позовної давності буде вирішено під час прийняття рішення по справі.

Також судом повідомлено, що розгляд клопотання про витребування доказів по справі відкладено в наступне судове засідання.

У судовому засіданні 26.05.2017 ОСОБА_3 надала усні пояснення, в яких в повному обсязі підтримала подане через канцелярію суду клопотання про залучення її третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача надав усні пояснення, в яких заперечив проти залучення вищезазначеної особи третьою особою.

Відповідач проти задоволення клопотання про залучення третьої особи не навів заперечень.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки останньої.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 08.06.2017.

06.06.2017 через канцелярію суду від ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 надійшли письмові клопотання про залучення їх третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

Також 06.06.2017 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» надійшов відзив на запит суду.

08.06.2017 через канцелярію суду від ОСОБА_6 надійшло письмове клопотання про залучення її третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

08.06.2017 через канцелярію суду від ПрАТ «АК «Київводоканал» надійшли письмові заперечення на відзив.

У судовому засіданні 08.06.2016 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали усні пояснення, в яких у повному обсязі підтримали подані ними через канцелярію суду клопотання про залучення їх третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

Представник відповідача надав усні пояснення, в яких заперечив проти залучення вищезазначених осіб третіми особами.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки останніх.

Представники сторін у судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору.

Крім того, представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів, яке судом було розглянуто та задоволено.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 30.06.2017.

23.06.2017 через канцелярію суду від ПАТ «Київенерго» надійшов відзив на запит суду.

У судовому засіданні 30.06.2017 представник позивача подав клопотання про витребування у ПАТ «Київенерго» довідки, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ПАТ «Київенерго» ЖБК «Темп-15» у період з 01.02.2014 по 31.08.2014.

Представник відповідача не навів заперечень з приводу поданого клопотання.

Судом було розглянуто та задоволено зазначене клопотання позивача про витребування доказів у ПАТ «Київенерго».

Представник відповідача у даному судовому засіданні частково надала документи на виконання вимог ухвали суду.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 14.07.2017.

11.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ПАТ «Київводоканал» надійшов відзив на позов.

13.07.2017 через канцелярію суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2017 подала клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у даному судовому засіданні подала усне клопотання про витребування у ПАТ «Київенерго» додаткових доказів по справі.

Представник позивача заперечила проти задоволення даного клопотання.

Судом було розглянуто та задоволено подане відповідачем клопотання про витребування у ПАТ «Київенерго» додаткових доказів по справі.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 01.08.2017.

31.07.2017 через канцелярію суду від ПАТ «Київенерго» надійшла письмова відповідь на запит.

31.07.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.08.2017 подала письмове клопотання про долучення додаткових документів по справі, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 01.08.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2001 між Відкритим акціонерним товариством «Київводоканал», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Темп-15» (надалі - абонент) було укладено договір № 8879/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим Договором, та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язаний:

- забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82;

- приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин;

- здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний:

- сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору;

- оформитися як абонент у підприємстві «водозбут» у порядку визначеному Правилами, без чого водокористування та користування каналізацією вважаються самовільними;

- відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан водомірного вузла і т.д.;

- мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. При відсутності водолічильників або неможливості зробити ремонт існуючих абонент зобов'язаний придбати новий водолічильник в строки встановлені постачальником;

- при зміні своїх реквізитів повідомляти про це постачальника у 7-ми денний строк.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п. 3.3 договору, якщо водо лічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений правилами.

Згідно з п. 3.4 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до положень пункту 3.6. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7. договору).

Згідно з п. 5.1 договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Позивач зазначає, що за договором № 8879/4-02 відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2014 по 31.08.2016 на суму 239 115,64 грн з яких сплачено 163 922,05 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 75 193,59 грн.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з холодного водопостачання та водовідведення обліковується позивачем за кодом 1-340 (холодна вода + стоки), а постачання води, що йде на підігрів та її водовідведення обліковується позивачем за кодом 5-50340 (питна вода на підігрів + стоки).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги з холодного водопостачання та водовідведення з лютого 2014 по серпень 2016 на загальну суму 161 686,49 грн, проте відповідач зазначені послуги оплатив частково на суму 124 922,05 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 36 764,44 грн.

Також позивачем зазначено про те, що ним відповідачу було поставлено води на підігрів у період з лютого 2014 по червень 2014 на загальну суму 7 733,10 грн, а також прийняті її стоки на суму 6 020,40 грн, проте відповідачем зазначені послуги оплачені не були. З 01.10.2014 по коду абонента 5-50340 ПАТ «Київводоканал» здійснювалося нарахування вартості лише відведення гарячої води, у зв'язку з чим у період з жовтня 2014 по серпень 2016 позивачем були надані послуги по відведенню стоків гарячої води на суму 63 675,65 грн, з яких сплачено 39 000,00 грн, а розмір заборгованості становить 24 675,65 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставку холодної та приймання стічних вод холодної води через приєднані мережі в розмірі 36 764,44 грн, заборгованості за поставку гарячої води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 38 429,15 грн, а також 28 812,66 грн інфляційних нарахувань, 4 459,09 грн три відсотки річних, 1 779,51 грн пені та 7 519,36 грн штрафу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивачем невірно визначено об'єми наданих послуг, зокрема, стоків гарячої води за період з жовтня 2014 по серпень 2016. Крім того, останнім наголошено, що позивач невірно визначає об'єми наданих послуг по коду 1-50340 у період з лютого 2014 по червень 2014. Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності про стягнення заборгованості у розмірі 2 726,70 грн за холодну воду та для 8 230,34 грн стоків гарячої води.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3.1 Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем у період з лютого 2014 по серпень 2016 відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення холодної води (код 1-340) на суму 161 686,49 грн, в свою чергу відповідачем надані послуги були оплачені частково на суму 124 622,05 грн, у зв'язку з чим заборгованість останнього з постачання холодної води та відведення її стоків становить 36 764,44 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати послуг за кодом № 1-340 становить 36 764,44 грн.

Щодо стягнення 7 733,10 грн заборгованості за надані послуги з гарячого водопостачання (код 1-50340) за період з лютого 2014 по червень 2014, то судом зазначається наступне.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил № 190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву. Згідно довідки наданої ПАТ «Київенерго», підігрів холодної води для будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Деміївська, 47 здійснюється від ЦТП розташованого за адресою вул. Деміївська, 45-В, який перебуває на балансі ПАТ «Київенерго» з 1998 року.

Умовами договору № 8879/4-02 від 16.01.2001 не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 1-50340.

Докази укладення між сторонами додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів, суду також не надано.

Пунктом 12.17 правил передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.3 цих Правил, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм вбачається, що розрахунки за спожиту гарячу воду повинні проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Разом з тим, позивачем матеріалів справи не містять первинних доказів споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з водолічильників) відповідачем гарячої води.

Також матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Крім того, в пункті 3.1. договору зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте матеріали справи № 910/6901/17 не містять доказів в підтвердження реєстрації ПАТ «АК «Київодоканал» водолічильників Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» для споживання відповідачем питної води для підігріву.

Враховуючи те що позивачем не доведено споживання відповідачем питної води для підігріву за період з лютого 2014 по червень 2014, то підстави для стягнення з останнього 7 733,10 грн відсутні.

Стосовно стягнення з відповідача суми у розмірі 30 696,05 грн за послуги з водовідведення гарячої води, то судом зазначається наступне.

Позивачем у період з лютого 2014 по червень 2014 визначення об'ємів стоків гарячої води, у зв'язку з відсутністю загально будинкового приладу обліку на гарячу воду, здійснювалося розрахунковим методом, а саме 3,5 куб. на 1 особу виходячи з норм водоспоживання встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 № 1285 «Про затвердження норм споживання громадянами холодної та гарячої води і водовідведення, на які наділяються пільги та субсидії».

З 01.10.2014 нарахування відповідачем обсягів відведення гарячої води здійснювалося відповідно до показів працюючого приладу обліку (особовий рахунок 1-7-91), який встановлений на водопровідному вводі до водопідігрівача. Оскільки від вказаного центрального теплового пункту одночасно споживали питну воду для потреб гарячого водопостачання житлові будинки інших абонентів, то подальший розподіл обсягу відведення гарячої води здійснювався в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців (247 - мешканців) у кожному житловому будинку, що для ЖБК «Темп-15» становить 7,323 % від загального обсягу води, що надійшла до теплового пункту.

Разом з тим, суд вважає розрахунок кількості наданих послуг з лютого 2014 по червень 2014 необґрунтованим з огляду на те, що безпідставно здійснювати розрахунок наданих послуг в даний період виходячи з норм водоспоживання встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 № 1285 «Про затвердження норм споживання громадянами холодної та гарячої води і водовідведення, на які наділяються пільги та субсидії», оскільки дані норми водоспоживання встановлені для надання пільг та субсидій, а не для визначення об'ємів наданих послуг.

Статтею 6 Закону України «По питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон) визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно зі статтею 19 Закону укладення між підприємством водопостачання та споживачем договору на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила N 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до пункту 5.1 Правил N 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил N 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил N 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Наведена норма Правил N 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, умови п. 3.3 договору, якщо водо лічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений правилами

Таким чином, обраний позивачем у позовній заяві спосіб визначення обсягів стоків гарячої води за період з лютого 2014 по червень 2014 суперечить вищенаведеним правилам та не може слугувати підставою для визначення вартості наданих послуг у зазначений період.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач належними та допустимими доказами не довів суду об'ємів стоків води для підігріву по коду 1-50340 у період з лютого 2014 по червень 2014.

У зв'язку з тим, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено об'ємів стоків води для підігріву у період з лютого 2014 по червень 2014, то у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості стоків гарячої води у даний період у розмірі 6 020,40 грн.

В свою чергу, об'єми визначені позивачем у період з жовтня 2014 по серпень 2016 є обґрунтованими та такими, що підтверджуються долученими до матеріалів справи Актами про знаття показань з приладів обліку, які підписані представниками ПАТ «Киїенерго» та ПАТ «АК «Київводоканал» (з урахуванням розподілу обсягу відведення гарячої води відповідно до процентного співвідношенні, що для ЖБК «Темп-15» становить 7,323 % від загального обсягу води, що надійшла до теплового пункту).

Враховуючи вищезазначене з урахуванням здійснених перерахунків суд приходить до висновку, що в період з жовтня 2014 по серпень 2016 позивачем були надані послуги з централізованого водовідведення гарячої води для потреб населення на суму 63 675,65 грн, а з урахуванням здійснених проплат на суму 39 000,00 грн, станом на момент подачі позовної заяви, заборгованість відповідача становила 24 675,65 грн.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 61 440,09 грн основного боргу за договором № 8879/4-02 від 16.01.2001.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4 459,09 грн 3 % річних та 28 812,66 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору та здійсненого перерахунку суми основного боргу, з урахуванням проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 448,67 грн та 17 110,33 грн відповідно.

Також позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктами 4.2 та 4.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 779,51 грн пені та 7 519,36 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

У відповідності до п. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені підлягають задоволенню частково у розмірі 6 144,00 грн та 1 032,43 грн. відповідно.

Щодо строку позовної давності до вимог позивача, про застосування якого згідно ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України заявлено відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки судом встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з гарячого водопостачання та водовідведення у період з лютого 2014 по червень 2014 не порушені, і суд відмовляє позивачу в даній частині позовних по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні спору в даній частині позовних вимог застосуванню не підлягає. Також судом не застосовується строк позовної давності до стягнення заборгованості з холодного водопостачання та водовідведення у розмірі 2 726,70 грн за період з лютого 2014 по квітень 2014, оскільки згідно наданих виписок відповідачем заборгованість по зазначеним місяцям частково сплачувалась, у зв'язку з чим строк позовної давності було перервано та на момент подачі позовної заяви пропущено не було.

Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» (місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, 47, код ЄДРПОУ 23377368) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 61 440 (шістдесят одну тисячу чотириста сорок) грн 09 коп. основного боргу, 17 110 (сімнадцять тисяч сто десять) грн 33 коп. - інфляційних втрат, 3 448 (три тисячі чотириста сорок вісім) грн 80 коп. - 3% річних, 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн 43 коп. - пені, 6 144 (шість тисяч сто сорок чотири) грн 00 коп. - штрафу та 1 337 (одна тисяча тристатридцять сім) грн 32 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.08.2017

Суддя О.М. Спичак