Рішення № 68109128, 01.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/10077/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «ВУСО»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні

відповідача ОСОБА_1

про стягнення 8 911,52 грн, Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Алендар Ю.І. - за довіреністю;

від відповідача: Міщенко А.Л. - за довіреністю,

третя особа: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Домінанта" про стягнення 8 911,52 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2017 порушено провадження у справі №910/10077/17, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійній вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, справу призначено до розгляду на 07.07.2017.

07.07.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло підтвердження про відсутність між сторонами аналогічного спору, витяг державного реєстратора про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

Представник відповідача в судове засідання 07.07.2017 не з'явився, проте, 07.07.2017 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгулу справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Третя особа в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 07.07.2017 розгляд справи відкладено на 01.08.2017.

27.07.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 5 621,96 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, справа розглядається в межах стягнення з відповідача 5 621,96 грн.

В судовому засіданні 01.08.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідач в судовому засіданні 01.08.2017 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що позивачем в порушення ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розрахунок страхового відшкодування було здійснено без застосування коефіцієнту фізичного зносу; строк виплати страхового відшкодування, передбачений ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на день звернення позивача до суду не настав.

Представник третьої особи в судове засідання 0.108.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 01.08.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2017 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4.

Під час зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 28.03.2017 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №2950178-02-21-01 від 21.06.2016, страховиком автомобіля марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (позивач).

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до рахунку №7-00000424 від 29.03.2017, наданого ТОВ «Техно-Арт», вартість ремонту автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 9 177,35 грн.

Згідно зі страховим актом №2533-02 від 31.03.2017 сума страхового відшкодування становить 9 911,52 грн.

Здійснення позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №2950178-02-21-01 від 21.06.2016 підтверджується платіжним дорученням №6741 від 31.03.2017 на суму 4 295,52 грн та довідкою про залік страхового відшкодування в рахунок страхового платежу на суму 5 616,00 грн.

Відповідно до звіту про вартість колісного транспортного засобу №17/6/505/747510 від 11.07.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 6 621,96 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату ДТП була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9839788.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

24.05.2017 позивач надіслав відповідачу вимогу про виплату страхового відшкодування на суму 9 911,52 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про те, що строк виплати страхового відшкодування, передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на день звернення позивача до суду не настав.

Згідно з пунктом 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Проте, наведені норми матеріального права регулюють порядок здійснення страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим або особою, яка має право на отримання відшкодування і страховиком та не поширюється на правовідносини, що виникають між страховиками.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9839788 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 5 621,96 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (місцезнаходження:ь 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052) 5 621 (п'ять тисяч шістсот двадцять одну) грн 96 коп. - страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.08.2017

Суддя О.М. Спичак