Ухвала суду № 68109076, 01.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.08.2017Справа № 910/24412/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», Компанії Місен Ентерпрайзес АБ (Misen Enterprises AB)

про стягнення 1397704127,44 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Веничук Є.В. (представник за довіреністю);

від відповідача 1 - Гайсін Р.К. (представник за довіреністю);

від відповідача 2 - Собко О.В. (представник за довіреністю);

Малярчук Ю.Б. (представник за довіреністю);

від відповідача 3 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр фінансового лізингу» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», Компанії Місен Ентерпрайзес АБ (Misen Enterprises AB) про стягнення 1397704127,44 грн.

Ухвалою від 03.01.2017 суддею господарського суду міста Києва Маринченко Я.В, порушено провадження у справі №910/24412/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 01.08.2017 від представників відповідачів 1-2 надійшла заява про відвід судді Маринченка Я.В. у зв'язку із наявністю обставин, які, на думку заявників, викликають сумніви в його неупередженості.

Заява мотивована можливою упередженістю судді Маринченка Я.В., яка полягає у тому, що в судовому засіданні 01.08.2017 представником відповідача-2 було подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки на думку заявника, зазначена справа не підлягає розгляду в господарських судах, також останнім було подано клопотання про призначення у справі судової експертизи у справі, проте судом було необґрунтовано відмовлено у задоволенні вказаних клопотань.

На підставі викладеного представники відповідачів вважають такі дії судді Маринченка Я.В., які полягають у відмові в задоволенні клопотань останніх, такими, що доводять упереджене ставлення до них.

Представник позивача проти задоволення відводу заперечував, та зазначав про необґрунтованість та надуманість наведених у ньому підстав.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ч.3 ст.2-1 Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з ч.4 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона дізналася після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 82 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення приймається судом за результатами оцінки доказів поданих сторонами.

Отже, враховуючи наведені норми, в ході розгляду справи сторони не позбавлені права подавати будь-які документи, які на думку сторін підтверджують викладені у позовній заяві обставини, чи спростовують доводи іншої сторони, проте при винесенні рішення, суд оцінює всі подані докази та приймає до уваги тільки належні та допустимі докази, які мають значення для розглядуваної справи. При цьому обов'язок доказування обґрунтованості будь-якого заявленого клопотання покладається на сторону, яка його заявляє.

Розглядаючи подане відповідачем-2 в судовому засіданні клопотання про призначення судової експертизи по справі, суд виходив із наявності обґрунтованих підстав для його задоволення. В той же час, судом було встановлено, що останнє є необґрунтованим, оскільки відповідачем були висловлені лише свої власні припущення та не надано жодних доказів на підтвердження власних тверджень, крім того, відповідачем було поставлено на вирішення експерту наступне питання: «Чи підтверджується документально факт наявності збитків (упущеної вигоди) за договором фінансового лізингу та який розмір таких збитків?», проте суд зазначає, що вирішення питання наявності факту заподіяння збитків є предметом розгляду справи та підлягає вирішенню судом на підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів і не відноситься до компетенції експерта. В частині визначення розміру заподіяних збитків, у випадку їх наявності, суду не потребується наявність спеціальних знань, оскільки розрахунок можливо провести за наявними в матеріалах справи, зокрема договорі лізингу, формулах, при цьому відсутня необхідність залучення експертів. Суд зазначає, що задоволення вказаного клопотання призведе лише до затягування розгляду даної справи.

Крім того, щодо заявленого відповідачем-2 клопотання про припинення провадження у справі, суд вважає за необхідне зазначити, що в останньому також були відсутні обґрунтовані підстави для його задоволення. Так, відповідачем-2 у вказаному клопотанні було зазначено про те, що у відповідності до п.12.1 договору сторони передбачили передачу спорів, що виходять із спірного договору до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Заявник у поданому клопотанні посилається на п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Проте, предметом розгляду вказаної справи є, зокрема, стягнення збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачами умов договору купівлі-продажу, і не стосується виконання договору фінансового лізингу, який містить третейське застереження. Необхідність дослідження наявних у справі доказів, зокрема і умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу не є підставою для припинення провадження у вказаній справі.

Відтак, суд дійшов висновку щодо безпідставності та надуманості підстав, викладених у заяві про відвід судді.

За таких обставин, представниками відповідачів 1 та 2 у заяві про відвід судді не наведено об'єктивних доказів на підтвердження упередженості судді при розгляді справи. Наведені в заяві доводи є домислами та припущеннями представників відповідача і не ґрунтуються на дійсних обставинах.

На підставі викладеного, заява представників відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про відвід судді Маринченка Я.В. визнається необґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про відвід судді Маринченко Я.В. відмовити.

Суддя Я.В. Маринченко