Рішення № 68109003, 31.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/69/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 Справа № 908/1355/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІС-МК» (69097, АДРЕСА_1; адреса для листування: 69000, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1)

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

Секретар судового засідання Чернетенко А.С.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

30 червня 2017 року Позивач - Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі за тестом ПАТ «Укртатнафта») звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІС-МК» (далі за текстом ТОВ «ІС-МК») про стягнення коштів.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2017 порушено провадження у справі № 908/1355/17, справі присвоєно номер провадження 15/69/17; судове засідання призначено на 18.07.2017; у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.2017 у звязку з неявкою відповідача судове засідання відкладено до 31.07.2017.

В судове засідання 31.07.2017 представники сторін не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 31.07.2017 справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на виконання умов Договору №ІС-МК-15 від 06.05.2015. Позивачем внесено оплату за товар в сумі 57 600,00 грн. Відповідач повідомив Позивача про неможливість виконати свої зобовязання по Договору та повернув Позивачеві 26 000,00 грн. Станом на день подання позовної заяви заборгованість становить 31 500,00 грн. Оскільки Відповідачем порушено строки поставки товару, отже відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача неустойки в сумі 28 589,98 грн.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ТОВ «ІС-МІК» на користь ПАТ «Укртатнафта» 31 500,00 грн. основного боргу, 28 589,98 грн. неустойки, а також покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник Відповідача в судові засідання за викликом суду не зявився, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 30.06.2017 про порушення провадження у справі та від 18.07.2017 про відкладення розгляду справи були направлені ТОВ «ІС-МІК» за адресами місцезнаходження та поштовою, вказаними у позовній заяві та зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобовязує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

06.05.2015 між ПАТ «Укртатнафта» - Покупець та ТОВ «ІС-МК» - Постачальник укладено Договір №ИСМК-15 (далі за текстом Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобовязався поставити Покупцеві, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, кількість, якість, ціна за одиницю та вартість ОСОБА_2, строк та базис поставки ОСОБА_2, порядок оплати за ОСОБА_2, а також інші умови, що стосуються поставки ОСОБА_2, визначаються згідно Специфікаціям на поставку ОСОБА_2, що є невідємними частинами Договору.

06.05.2015 Сторонами підписано Специфікацію на поставку ОСОБА_2, відповідно до п. 1 якої ОСОБА_2 є Фланець накидний … в кількості 1 шт., вартість з ПДВ 57 600,00 грн.

Пунктом 5 Специфікації Сторони узгодили, що оплата за ОСОБА_2, зазначений в .1, здійснюється Покупцем в наступному порядку:

- 5.1. передоплата в розмірі 60% від вартості ОСОБА_2 протягом 10 робочих днів від дати отримання від Постачальника рахунку на передоплату;

- 5.2. кінцевий розрахунок протягом 10 робочих днів від дати отримання Покупцем повідомлення про готовність ОСОБА_2 до поставки.

Пунктом 4 Специфікації Сторони визначили, що строк поставки ОСОБА_2 протягом 35 календарних днів від дати здійснення передоплати за ОСОБА_2 у відповідності до п. 5.1. Додатку №1 до Договору № ИСМК-15 від 06.05.2015.

Відповідачем виставлено Рахунок-фактуру № 3-05-008-СВ від 06.05.2015.

На виконання умов Договору Позивачем сплачено 57 600,00 грн., а саме:

- платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 20.05.2015р. суму 34 560,00 грн.;

- платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 18.06.2015р. суму 23 040,00 грн.

Листом №11-04/3829 від 05.10.2015 ПАТ «Укртатнафта» повідомило ТОВ «ІС-МК» про розірвання Договору №ИСМК-15 від 06.05.2015 у звязку з порушенням останнім умов щодо строків поставки ОСОБА_2. Крім того, Позивач просив повернути перераховані кошти в сумі 57 600,00 грн. у строк до 09.10.2015.

Листами № 3-09-166 від 07.10.2015, № 3-11-201 від 02.11.2015, № 3-11-249 від 24.11.2015р., № 0275-16 від 21.10.2016. Відповідач підтвердив готовність повертати грошові кошти частинами, за наявності вільних грошових коштів.

На виконання своїх зобовязань Відповідач повернув Позивачеві суму 26 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 57 від 24.06.2016 на суму 10 000,00 грн.; № 67 від 30.08.2016 на суму 4000,00 грн.; № 75 від 24.10.2016 на суму 2000,00 грн.; № 76 від 10.11.2016 на суму 1000,00 грн.; № 79 від 18.01.2017 на суму 1000,00 грн.; № 80 від 19.01.2017 на суму 1000,00 грн.; № 81 від 25.01.2017 на суму 1000,00 грн.; № 82 від 06.02.2017 на суму 3600,00 грн.; № 85 від 08.02.2017 на суму 2500,00 грн.

Відповідач порушив своє грошове зобов'язання за Договором та грошові кошти повернув не в повному обсязі, у звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 31 500,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ «Укртатнафта» в частині стягнення з ТОВ «ІС-МК» 31 500,00 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на порушення строку виконання Відповідачем зобовязань за Договором, просить стягнути з останнього на свою користь пеню в сумі 28 589,98 грн. за період з 07.10.2015 по 20.06.2017, окремо за кожним з прострочених платежів.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За змістом п. 6.2. Договору у разі порушення Постачальником узгодженого у відповідному Додатку строку поставки ОСОБА_2, Постачальник сплачує Покупцю, за вимогою останнього, неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості ОСОБА_2, строк поставки якого порушений, за кожен календарний день порушення строку поставки.

Суд вважає, що в частині стягнення пені в розмірі 23 740,60 грн. позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач листом від 05.10.2015 повідомив відповідача про розірвання договору та просив повернути кошти.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

ОСОБА_2 як, за умовами договору № ИСМК-15 від 06.05.2015 ТОВ «ІС-МК» зобовязувався поставити позивачу ОСОБА_2, а не сплатити грошові кошти. Нарахування пені позивачем здійснено на суму оплаченого, однак не поставленого товару та на кошти, які повертались відповідачем позивачу, що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач своїм правом участі в судовому засіданні та правом надання відзиву на позов не скористався.

За викладених обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІС-МК» про стягнення коштів підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІС-МК» про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІС-МК» (69097, АДРЕСА_1; адреса для листування: 69000, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, код ЄДРПОУ 38285105) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) суму основного боргу в розмірі 31 500,00 грн. (тридцять одну тисячу гривень 00 коп.), 838,74 грн. (вісімсот тридцять вісім гривень 74 коп.) судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 04 серпня 2017 року.

Суддя І. С. Горохов