Ухвала суду № 68102487, 03.08.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1579/15

Провадження № 22-ц/779/1298/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Горейко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Ясеновенко Л.В., Васильковського В.М.

секретаря Возняк В.Д.

з участю апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду від 04 липня 2017 року в справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та в порядку ст.ст. 151, 152 ЦПК України подала заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження майна, а саме: нежитлового приміщення (складу), що знаходиться по вул. Дружби, 72 у м. Косів Івано-Франківської області; 51/100 частки нежитлового приміщення (магазину), що знаходиться по вул. Дружби, 70 у м. Косів Івано-Франківської області; автомашини марки ГАЗ 3302, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.

Ухвалою Косівського районного суду від 04 липня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права.

Зокрема вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні її заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нею не надано доказів, які б підтверджували, що вказане в заяві майно є предметом поділу між подружжям. Однак, такого висновку суд дійшов передчасно, без належного дослідження доказів, всебічного та неупередженого розгляду справи.

У звязку з наведеним просить ухвалу Косівського районного суду від 04 липня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для накладення арешту на майно, яке зазначене в заяві про забезпечення позову, не вбачається, так як суду не надано доказів, що вказане майно належить сторонам по справі та придбано ними під час шлюбу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Положеннями ст.ст. 151, 152 ЦПК України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом цих норм заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно правовстановлюючих документів на майно, на яке заявник просить накласти арешт та заборонити його відчуження, таке майно придбане відповідачем ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 (а. с. 143, 144, 145 в т. 1).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ясеновенко Л.В.

ОСОБА_3