Ухвала суду № 68102467, 01.08.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/277/16

Провадження № 22-ц/779/1136/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Ясеновенко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю ОСОБА_1 та представника ПАТ КБ «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання рішення Косівського районного суду у справі № 34777-03 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №б/н від 22.12.2013 року підробкою документів, а дії ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконними, визнання виконавчого листа №002989801 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором кредиту №б/н від 22.12.2013 року підробкою документів, стягнення 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, встановлення факту відсутності у ПАТ КБ «ПриватБанк» договору №б/н від 22.12.2013 року, та факт не укладення між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» №б/н від 22.12.2013 року та визнання за ним права не виконувати неіснуючі зобовязання за неукладеним кредитним договором, та зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про зобовязання ПАТ КБ «ПриватБанк» предявити оригінал кредитного договору, визнання дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підробки рішення Косівського районного суду у цивільній справі №37777-03 та виконавчого листа № 001/98/98/01 злочинними, стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди та визнання недійсним кредитного договору № б/н від 22.12.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» за апеляційними скаргами ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 18 травня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

19.02.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобовязань по кредитному договору № б/н від 22.12.2013 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, на суму 9500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, утворилась заборгованість, яка станом на 03.01.2016 року становить 38590,09 грн., з яких 9360,00 грн. заборгованість за кредитом, 24666,28 грн. заборгованість по процентах за користування кредиту, 2250,00 грн. заборгованість по пені та комісії, 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 1813,81 грн. штраф (процентна складова).

Оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобовязання по договору кредиту позивач просив стягнути вищевказану заборгованість, а також судові витрати.

09.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся з вищезазначеним зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у червні 2014 року отримав лист від ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що на підставі рішення Косівського районного суду у справі №34777-03 про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 143000 грн. заборгованості за договором кредиту було видано виконавчий лист №001/9898/01, однак згідно відповіді Косівського районного суду така справа не розглядалась судом.

Такі незаконні дії працівників ПАТ КБ «ПриватБанк» призвели до моральних страждань та переживань, порушення його звичного способу життя та заподіяння йому моральної шкоди.

Просив визнати рішення Косівського районного суду у справі № 34777-03 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №б/н від 22.12.2013 року підробкою документів, а дії ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконними, визнати виконавчий лист №002989801 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором кредиту №б/н від 22.12.2013 року підробкою документів, та стягнути 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

05.05.2017 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог та просив встановити факт відсутності у ПАТ КБ «ПриватБанк» договору №б/н від 22.12.2013 року, та факт не укладення між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» №б/н від 22.12.2013 року та визнання за ним права не виконувати неіснуючі зобовязання за неукладеним кредитним договором, посилаючись на відсутність у кредитному договорі №б/н від 22.12.2013 року його особистого підпису, а отже відсутність погодження істотних умов договору.

23.11.2016 року ОСОБА_2, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подала вищезазначений зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» вимагає повернення 143000 грн. за неіснуючим виконавчим листом за кредитним договором від 22.12.2013 року, який ОСОБА_1 не був підписаний, а отже не погоджені істотні умови договору, і такі дії працівників ПАТ КБ «ПриватБанк» призвели до моральних страждань та переживань, порушення її звичного способу життя та заподіяння їй моральної шкоди.

Просила зобовязати ПАТ КБ «ПриватБанк» предявити оригінал кредитного договору, визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підробки рішення Косівського районного суду у цивільній справі №37777-03 та виконавчого листа № 001/98/98/01 злочинними, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди та визнати недійсним кредитний договір № б/н від 22.12.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Косівського районного суду від 18 травня 2017 року у задоволенні первісного та зустрічних позовів відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову.

Апелянт вказує на те, що суд не дав оцінки незаконним діям працівників ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо надіслання йому 01.06.2014 року офіційного листа з інформацією про те, що згідно кредитного договору б/н від 22.12.2013 року Косівським районним судом розглянута справа №34777-03, прийнято рішення про стягнення з нього 143000 грн. та видано виконавчий лист № 001/9898/01, на підставі якого вони звертались до органів ВДВС про накладення арешту на все належне йому майно.

Після отримання такого листа він пережив стрес, оскільки не укладав з банком жодних договорів та вважав, що суд без його участі прийняв вищезазначене рішення. Та навіть отримана пізніше офіційна відповідь Косівського районного суду про відсутність такого рішення суду не одразу позбавила його переживань.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про допит свідків, які могли б підтвердити факт розклеювання працівниками ОСОБА_3 у громадських місцях листівок із зазначенням його прізвища та вимогами сплатити значні суми боргу.

Не враховано судом і того, що він не укладав з відповідачем договір кредиту, оскільки не погоджував з банком у належній формі усі істотні умови договору, як то передбачено ч.1 ст.638 ЦК України, та крім того, на вимогу суду Банк не надав оригіналу договору від 22.12.2013 року.

Апелянт вважає помилковим висновок суду про необґрунтованість позову про встановлення факту не укладення договору, оскільки суд встановив, що Анкета-Заява не може вважатися досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову про визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди та встановлення факту не укладення кредитного договору.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Судом не було враховано положень ч.1 ст. 634 ЦК України про те, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Апелянт зазначає, що відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Суд не дав належної оцінки копії анкети-заяви, яку ОСОБА_1 підписав 22.12.2013 року, чим підтвердив свою згоду на те, що Умови та Правила надання банківських послуг, ОСОБА_3 є складовими частинами договору.

Крім того, відповідач підтвердив, що в подальшому зобовязується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 на сайті ОСОБА_3.

Не враховано судом і того, що 22.12.2013 року відповідачу видано кредитну картку «Універсальна», що зафіксовано фотографуванням відповідно до п.1.1.7.40. Умов та Правил, а випискою по рахунку підтверджено встановлення кредитного ліміту 9500 грн. та зняття готівки 25.12.2013 року, 30.12.2013 року, 04.01.2014 року, 14.01.2014 року, 15.01.2014 року та 20.01.2014 року, а зняття готівки частинами протягом місяця з обовязковим введенням правильного ПІН-коду свідчить про зняття готівки саме відповідачем.

Не враховано судом і того, що на підтвердження обґрунтованості позову Банк подав саме ті ОСОБА_3 та Умови та Правила надання банківських послуг, які діяли на момент укладення договору.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. В решті рішення суду просить залишити без зміни.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» свою апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній, апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала.

ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника ПАТ КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності оригіналу договору кредиту позивач не подав доказів, що саме таку Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підписував ОСОБА_1

Зі змісту позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості за договором кредиту мотивовані тим, що відповідач 22.12.2013 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанку» і цим уклав договір отримання кредиту в сумі 9500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості.

Позивач також посилався на те, що підписана заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить укладений договір про надання банківських послуг та зазначив про наявну заборгованість станом на 03.01.2016 року у розмірі 38590,09 грн., з яких 9360,00 грн. заборгованість за кредитом, 24666,28 грн. заборгованість по процентах за користуванням кредиту, 2250,00 грн. заборгованість по пені та комісії, 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 1813,81 грн. штраф (процентна складова). (а.с.4)

Однак, як встановлено судом, у поданій до суду копії Анкети-заяви (а.с. 5 т.1). не зазначено суми кредитного ліміту, тип картки, а також не видно підпису відповідача, оскільки підпис закриває печатка банківської установи.

Позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме цю Анкету-заяву підписував відповідач, і що саме ці Умови і Правила розумів підписуючи Анкету-заяву позичальник.

На вимогу суду (ухвала суду від 13.06.2016 р. а.с. 151 т.1). про витребування оригіналу договору (Анкети-заяви) про отримання кредиту, позивачем направлено відповідь, у якій вказано, що оригінал втрачено в Архівах банку (а.с. 161 т.1).

Крім того в позовній заяві вказано розмір відсотків за користування кредитом 27,6 % на рік, а з розрахунку, який долучений до матеріалів справи видно, що з 01.09.2014 року відсоткова ставка становить 32,40 %, а з 01.04.2015 року відсоткова ставка становить 42% (а.с. 4 т.1).

У звязку з наведеним, безпідставними є доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що суд не дав належної оцінки копії анкети-заяви, яку, на їх твердження, ОСОБА_1 підписав 22.12.2013 року.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта про те, що судом не враховано і того, що 22.12.2013 року відповідачу видано кредитну картку «Універсальна», що зафіксовано фотографуванням відповідно до п.1.1.7.40. Умов та Правил, а випискою по рахунку підтверджено встановлення кредитного ліміту 9500 грн. та зняття готівки, оскільки за відсутності доказів укладення договору кредиту та факту отримання кредитної картки «Універсальна» такі доводи є голослівними.

В матеріалах справи міститься копія ОСОБА_3 по престижних картках Visa, якими визначено тип картки, тип кредитної схеми, валюта рахунку, мінімальна сума кредитної лінії, базова процентна ставка на місяць, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, комісія за зняття готівки, та інші платежі повязані з користуванням платіжною карткою. Зокрема, мінімальна сума кредитної лінії становить 20000 грн. (а.с.6), у Анкеті заяві взагалі не зазначено про суму кредитного ліміту, тобто згідно вищезазначених ОСОБА_3 відповідач не міг отримати кредит у розмірі 9500 грн., як заявлено у позовній заяві.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтованим є і рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання рішення Косівського районного суду у справі № 34777-03 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №б/н від 22.12.2013 року підробкою документів, а дії ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконними, визнання виконавчого листа №002989801 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором кредиту №б/н від 22.12.2013 року підробкою документів, стягнення 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, встановлення факту відсутності у ПАТ КБ «ПриватБанк» договору №б/н від 22.12.2013 року, та факт не укладення між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» №б/н від 22.12.2013 року та визнання за ним права не виконувати неіснуючі зобовязання за неукладеним кредитним договором.

Так, встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не направляло ОСОБА_1 будь-яких повідомлень про виконання рішення суду про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 143000 грн. заборгованості за договором кредиту.

Згідно відповіді Косівського районного суду від 30.03.2016 року на заяву ОСОБА_1 від 24.03.2016 року, цивільна справа №34777-03 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту не надходила.(а.с.146 т.1)

Крім того, в матеріалах справи відсутнє рішення суду та виконавчий лист, які позивач просить визнати підробкою документів.

Безпідставними є і вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не подано доказів заподіяння такої шкоди, та вимоги про встановлення факту відсутності у ПАТ КБ «ПриватБанк» договору б/н від 22.12.2013 року, оскільки представник ОСОБА_3 не заперечив відсутність оригіналу Анкети-заяви, що, крім того, підтверджено письмовим повідомленням ОСОБА_3.(а.с.161 т.1)

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 18 травня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_4