Постанова № 680992, 01.06.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2007 р. Справа № 15/66-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Гунько М.В. (директор)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська група "Тай", м.Шостка, Сумська область (вх. № 1488 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 22.03.07 р. по справі № 15/66-07

за позовом Приватне підприємство "Тріада-Люкс", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська група "Тай", м.Шостка, Сумська область

про стягнення 53 236,60 грн., -

встановила:

У лютому 2007 року Приватне підприємство "Тріада-Люкс" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська група "Тай" про стягнення 53236,60 грн. заборгованості, в тому числі 48120,00 грн. боргу за переданий товар по накладним № 39 від 13.10.2004р., №16 від 04.04.2005р. та №27 від 24.05.2005р., 4096,20 грн. інфляційних збитків за період з 11.05.2006р. по 25.01.2007р. та 1020,40 грн. - 3% річних за період з 11.05.2006р. по 25.01.2007р., а також суми судових витрат.

12.03.2007р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до господарського суду із перерахунком суми позову в частині заборгованості, відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь 40718,60 грн. заборгованості, а саме: 35602,00 грн. основного боргу, 4096,20 грн. інфляційних збитків за період з 11.05.2006р. по 25.01.2007р. та 1020,40 грн. - 3% річних за період з 11.05.2006р. по 25.01.2007р., оскільки, відповідачем після пред'явлення позову до суду, перерахована позивачу сума боргу платіжними дорученнями №249 від 12.02.2007р. в сумі 2000,00 грн., №280 від 15.02.2007р. в сумі 8000,00 грн. та №281 від 16.02.2007р. в сумі 2518,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2007р. по справі № 15/66-07 (суддя Резниченко О.Ю.) позовні вимоги задоволені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська група "Тай" на користь Приватного підприємства "Тріада-Люкс" 35602,00 грн. основного боргу, 4096,20 грн. інфляційних збитків, 1020,40 грн. - 3% річних, 532,40 грн. витрат по держмиту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 12518,00 грн. боргу - провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на необґрунтованість та невідповідність рішення дійсним обставинам справи, а також порушення судом норм чинного законодавства.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув у судовому засіданні всі надані сторонами докази, дослідив обставини справи в їх сукупності та дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх, а вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що позивач по видатковим накладним № 39 від 13.10.2004р., №16 від 04.04.2005р. та №27 від 24.05.2005р. передав ПП "1-ше Травня Плюс" коробки тортові, коробки з гофрокартону, гофрокоробки "Печиво" на загальну суму 71920,00 грн.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Сумській області №04/2-08-1163 від 12.03.2007р. ПП "1-ше Травня Плюс" (ідент. код 32054214) було перейменовано у ТОВ "Кондитерська група "ТАЙ" (ідент. код 32054214), яке правомірно визначено позивачем як відповідач у даній справі.

Господарським судом також встановлено, що оплату за коробки відповідач повинен був здійснити на рахунок позивача після їх одержання, проте отриманий товар відповідачем був сплачений лише частково, а саме з 18.03.2005р. по 13.05.2005р. відповідачем сплачено суму 21800,00 грн., в зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 50120,00 грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію № 3 від 27.04.2006р. із вимогою погасити заборгованість, яка вручена відповідачу 03.05.2006р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №562574 (в матеріалах справи).

При цьому, боржник відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За загальними умовами виконання зобов’язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

10.05.2006р. позивач знову направив позивачу претензію №4 із вимогою погасити заборгованість в десятиденний строк, яка вручена відповідачу 18.05.2006р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №611133 (в матеріалах справи).

Проте відповіді на зазначені претензії позивач не отримав, але 03.06.2006р. платіжним дорученням №634 відповідач перерахував на рахунок позивача 2000,00 грн., через що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 48120,00 грн. Вказане і з'явилось підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Сумської області про стягнення заборгованості з відповідача у вказаній сумі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач погасив частину суми заборгованості після винесення господарським судом Сумської області ухвали про порушення провадження у справі №15/66-07 від 07.02.2007р. та здійснив перерахування суми боргу на рахунок позивача в сумі 12518,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 249 від 12.02.2007р., № 280 від 15.02.2007р. та № 281 від 16.02.2007р.

Оцінивши доводи позивача та відповідача у справі, а також з огляду на те, що решта заборгованості в сумі 35602,00 грн. відповідачем не погашена, факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства доведений позивачем у повному обсязі та належним чином і підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими накладними та довіреностями відповідача на отримання товару, актами звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 20.03.2006р., в зв'язку з чим позовні вимоги в сумі 35602,00 грн. визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 12518,00 грн. заборгованості, яка погашена відповідачем після порушення провадження у даній справі, господарський суд припинив провадження на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 4096,20 грн. інфляційних збитків та 3% річних в сумі 1020,40 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по сплаті вартості товару, отриманого від позивача.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що між сторонами у справі договір купівлі-продажу у письмовій формі не укладався, як того вимагає ст. 208 Цивільного кодексу України, а коробки тортові, коробки з гофрокартону та гофрокоробки "Печиво" на загальну суму 71920,00 грн. передавалися йому позивачем лише для зберігання з умовою подальшої їх реалізації.

Однак з вказаними посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом, а якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як правомірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні проста письмова форма правочину потребує від сторін фіксації його змісту в одному або в кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку. Що до вчинення дво-чи багатосторонніх правочинів, то фіксація їх змісту може відбуватися як шляхом складання одного документа, підписаного всіма сторонами правочину, так і шляхом обміну сторонами документами. Зазначений обмін може бути здійснений сторонами безпосередньо, наприклад, при зустрічі сторін або їх представників. Документ, яким оформлений правочин, може бути складений в одному або кількох примірниках, кожний з яких є оригіналом та має рівну юридичну силу.

В даному випадку документами, якими оформлений правочин по передачі відповідачу коробок є накладні, виписані позивачем, та довіреності, видані відповідачем його представнику для отримання товару від позивача, в яких сторони досягли згоди щодо його предмету, кількості та вартості. Зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що господарський суд надав належну правову оцінку представленим позивачем доказам укладення та реального виконання угоди купівлі-продажу коробок на загальну суму 71920,00 грн., оскільки із наявних у справі матеріалів вбачається, що належним чином оформлені накладні та довіреності на отримання ТМЦ свідчать про отримання товару відповідачем від позивача, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання з оплати вартості цього товару з урахуванням виставленої позивачем в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України вимоги. А із матеріалів справи не вбачається, що відповідач не повинен здійснити оплату вартості отриманого від позивача товару.

Крім того, згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України у відповідача виникло право власності на коробки з моменту їх передачі, так як відповідачем не доведено наявність іншої домовленості між сторонами, а відповідно до ст. 692 цього ж Кодексу у відповідача виник обов'язок сплатити його вартість.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність підстав для настання наслідків щодо сплати переданого позивачем товару по спірним накладним через неукладеність між сторонами у справі договору, є безпідставними.

Також відповідачем не доведено факту прийняття коробок на зберігання, так як відповідно до ст. 937 Цивільного кодексу України письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншими документами, підписаним зберігачем.

Окрім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що при реалізації товару, переданого позивачем на зберігання, був виявлений брак, в зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з листом № 61 від 10.04.2006р. з проханням забрати неякісні коробки у кількості 44500 шт., але господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не врахував цю обставину, що на думку відповідача призвело до винесення неправомірного рішення.

Проте вказані твердження відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, так як в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні обґрунтовувати свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Відповідач в порушення вимог цієї статті не надав судам доказів в підтвердження того факту, що спірні коробки, передані позивачем, є неякісними. Разом з цим, господарський суд правомірно визначився, що відповідачем не дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 269, 270 Господарського кодексу України, а саме не складені відповідні акти на неякісний товар за участю представників покупця або незаінтересованих осіб.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що з моменту направлення відповідачем на адресу позивача листа за № 61 від 10.04.2006р. з проханням забрати неякісні коробки у кількості 44500 шт., так і після порушення господарським судом провадження у даній справі, відповідач продовжував реалізовувати спірні коробки та здійснювати перерахування отриманих за них коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості надав суду першої інстанції достатньо доказів для визнання їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте відповідач, заявник апеляційної скарги, не навів жодних фактичних даних, що спростовують факти, які було покладено в основу оскаржуваного судового рішення, а також не представив доказів, які б підтверджували реальну та правову обґрунтованість для звільнення від оплати вартості отриманого від позивача товару.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2007 року по справі № 15/66-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська група "Тай", м. Шостка, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2007 року по справі № 15/66-07 залишити без змін.

Головуючий суддя Демченко В.О.

Судді Такмаков Ю.В.

Барбашова С.В.