Ухвала суду № 68099000, 27.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/382/17

Номер справи місцевого суду: 522/22992/13-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Прібилова В.М.,

суддів: Кадегроб А.І. та Котелевського Р.І.,

за участю

секретаря: Стоянової Л.І.,

прокурорів: Моско О.В. та Кологрьової С.А.,

потерпілої: ОСОБА_2 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

захисника: Бугаєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013170110000157 від 18.01.2013року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та представника ТДВ «СТДВ «Глобус» ОСОБА_5, на вирок Приморського районного суду м. Одеса від 12.10.2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Одеси, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, неодружений, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий;

визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді арешту, строком на 5 (п'ять) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1(один) рік.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто із страхової компанії «Глобус» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8167 грн. 67 коп. та моральної шкоди у сумі - 408 грн. 38 коп., а в іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 (триста тисяч) гривень на користь потерпілої ОСОБА_2

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 1758 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат за лікування особи, що потерпіла від злочину у сумі 667 грн. на користь держави в особі комунальної установи «Міська клінічна лікарня №11» м.Одеси,-

встановив

Зазначеним вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину, який він вчинив за наступних обставин:

05.08.2012 року приблизно о 16 годині 15 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Nexia», державний р/н НОМЕР_1, у порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.1 та п. 18.1 Правил дорожнього руху, здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Успенській з боку Лідєрсовського бульвару в напрямку вул. Маразлієвської у Приморському районі м. Одесі, наближаючись до будинку № 3 по вул. Успенській, обвинувачений ОСОБА_3, не був уважним, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить небезпеку або перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, своєчасно не прийняв належних заходів щодо зниження швидкості руху автомобіля аж до повної зупинки транспортного засобу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху його транспортного засобу.

В результаті наїзду автомобіля потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відриву полуперепончатого м'яза правого стегна, закритого пошкодження зовнішнього меніска правого колінного суглоба, синця правого стегна і гомілки, які не були небезпечні для життя та сприяють тривалому розладу здоров'я строком понад три тижні (більше ніж 21 день), і відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.

Після цього з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_2 була госпіталізована до Одеської міської клінічної лікарні №11 у м. Одесі.

В апеляціях:

- обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що вважає винесений відносно нього вирок за своєю суворістю таким, який не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та постановлений без урахування усіх в сукупності даних щодо особи обвинуваченого. При цьому зазначив, що визнає себе винуватим у вчиненому правопорушенні, не знімає із себе провини та кається у скоєному.

В обґрунтування своїх доводів обвинувачений вказує, що суд не обґрунтував міркувань щодо можливості сплати обвинуваченим штрафу, пославшись на відсутність у нього коштів та призначив йому покарання у виді арешту. Зазначає, що він згоден сплатити штраф, передбачений санкцією даної статті, оскільки утримання його під вартою може різко погіршити його стан здоров'я, який є незадовільним і ці обставини не було враховано судом під час призначення йому покарання.

Крім того зазначає, що не згоден із розміром встановленої судом моральної шкоди, яку він має виплатити потерпілій, оскільки судом залишився не з'ясований факт заподіяння ним потерпілій моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. На думку обвинуваченого, потерпілою не надано суду належних доказів, достатніх для того, щоб суд стягнув з нього шкоду у занадто великому розмірі.

Просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання у виді штрафу розміром двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами та стягнути з нього на користь потерпілої спричинену злочином моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

- представник Товариства з додатковою відповідальність "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (ТДВ «СТДВ «Глобус») ОСОБА_6, вказує, що вважає вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» на корись потерпілої ОСОБА_2 таким, який не відповідає дійсним обставинам справи та винесений з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що всупереч Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, потерпілою ОСОБА_2 не надано ані до суду, ані до ТДВ «СТДВ «Глобус» жодного документу, який підтверджував би розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілої, який був би виконаний відповідно до законодавства уповноваженою на те особою.

Щодо стягнення на користь потерпілої моральної шкоди зазначає, що в цій частині вирок підлягає зміні, оскільки місцевим судом, на думку апелянта, було невірно вирахувано розмір цієї шкоди, а понесені потерпілою витрати на оплату сиділки, не підтверджені документально відповідним медичним закладом та не надано доказів факту оплати цих послуг.

Просить вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2016 року відносно ОСОБА_3 в частині стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_2 718,0 грн. за пошкодження мобільного телефону скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким у задоволенні цивільного позову в цій частині - відмовити; в частині стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 408,38 грн. - змінити та ухвалити в цій частині новий вирок, яким зменшити стягнуту моральну шкоду з ТДВ «СТДВ «Глобус» до 372,48 грн.; в частині стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_2 грошових коштів за послуги сусідки у розмірі 12000,0грн.- скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок. яким у задоволенні цивільного позову про стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус»коштів за послуги сусідки у розмірі 12000 грн. - відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого та представника ТДВ «СТДВ «Глобус», потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що вважає викладені в апеляційних скаргах доводи надуманими, а вирок районного суду таким, який постановлений на підставі повного та всебічного з'ясування обставин. Просить вирок залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скаргу обвинуваченого та представника ТДВ «СТДВ «Глобус» у повному обсязі та просили вирок суду в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову - змінити; думку прокурора та потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та представника ТДВ «СТДВ «Глобус»; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає часткового задоволенню, апеляційна скарга представника ТДВ «СТДВ «Глобус» задоволенню не підлягає, вирок суду першої інстанції підлягає зміні виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи вирок суду на відповідність його вимогам закону та в межах поданих учасниками кримінального провадження апеляційних скарг, апеляційний суд прийшов до висновку про його законність та обґрунтованість в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, стягнення з нього на користь потерпілої матеріальної шкоди, а також стягнення коштів на її лікування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом під час перегляду оскаржуваного вироку, в судовому засіданні місцевого та апеляційного судів обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував факт вчинення ним злочину за обставин, які були вказані в обвинувальному акті та встановлені під час судового слідства районним судом. При цьому, надаючи апеляційному суду пояснення, фактично вказав, що просить лише постановити рішення, яким змінити призначене вироком районного суду покарання з арешту на штраф, а також зменшити суму стягнутої з нього на користь потерпілої моральної шкоди.

За таких обставин, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за встановлених районним судом та викладених у вироку обставин, які ніким з учасників кримінального провадження в тому числі обвинуваченим не оспорювалися в судовому засіданні районного суду та апеляційних скаргах, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи.

Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_3 і чи повинен він її відбувати, суд першої інстанції, як зазначено у вироку, врахував відповідно до ст.65 КК України дані про особу винного, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, стан здоров'я обвинуваченого, а також обставину, яка у в відповідності до вимог ст.66 КК України пом'якшує його покарання - щире каяття та прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді арешту.

Водночас, районний суд прийняв до уваги неможливість призначення обвинуваченого ОСОБА_3 такого виду покарання, як обмеження волі з огляду на стан його здоров'я, а саме оформлення ним інвалідності.

При цьому районний суд, під час ухвалення вироку послався на відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.

Як видно з поданої обвинуваченим апеляції, останній не погоджується з обраним йому районним судом видом покарання і просить змінити його на штраф.

Дослідивши характеризуючі особу обвинуваченого дані, апеляційний суд вважає, що покарання, яке призначено обвинуваченому, визначено в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення, даних про особу обвинуваченого та приходить до висновку що за своїм видом та розміром призначене покарання є відповідним та достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_3 нових злочинів.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що на даний час обвинувачений ОСОБА_3 не працює, що може призвести до неможливості відбуття ним такого покарання у виді штрафу, яке прямо пов'язане з грошовими виплатами. При цьому також враховує ту обставину, що обвинуваченим на протязі тривалого часу та постановлення оскаржуваного вироку не здійснювалося відшкодування потерпілій спричинених збитків та виплати її у грошовому еквіваленті, що на думку апеляційного суду може вказувати про неможливість сплати останнім штрафу.

Крім того, апеляційним судом врахована та обставина, що обвинуваченим та його захисником надана певна медична документація щодо наявності у обвинуваченого ряду хронічних захворювань та проходження ним лікування в минулому, а не на даний час, однак при цьому не надано належних доказів щодо неможливості призначення покарання у вигляді арешту.

На підставі вищевказаного апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягає.

Стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрат на залучення експерта для проведення експертизи, в розмірі 1758 грн. та задоволення цивільного позову прокурора в розмірі 667 грн. за лікування потерпілої в лікарні, також не викликає сумніву апеляційного суду, так як стягнення цих витрат передбачено ст. 124 КПК України та ст. 1206 ГК України і підтверджується документально / а.с. 82-83, 179-181/.

Водночас, апеляційний суд не може погодитись з вироком районного суду в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень.

Так районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди, так як це передбачено ст.ст. 23, 1167 ГК України. в зв'язку з тим, що внаслідок саме його дій, останній були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду з приводу того, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження спричинення потерпілій, внаслідок ДТП моральної шкоди, так як у її житті настали негативні зміни, їй були спричинені тілесні ушкодження, в результаті яких вона деякий час не могла самостійно рухатись, перенесла фізичний біль та моральні страждання, втратила працю, а також після ДТП не отримала від обвинуваченого належної матеріальної допомоги.

Однак, апеляційний суд вважає, що стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень, районний суд не обґрунтував свого рішення, оскільки визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає тим наслідкам, які настали для потерпілої в результаті дій обвинуваченого.

Так, як зазначено вище, потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

З приводу лікування цих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні в 10 - му травматичному відділені КУ «Міська клінічна лікарня 11» з 15.08.2012 року по 27.08.2012 року, тобто нетривалий час / а.с. 181/.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з винної особи на користь потерпілого, слід приймати до уваги розмір матеріальної шкоди, яка заподіяна, а також майновий стан обвинуваченого.

Апеляційний суд звертає увагу на невідповідність розміру матеріальної шкоди, яку стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 з розміром моральної шкоди, який визначив районний суд, а також залишення без уваги того факту, що обвинувачений ОСОБА_3 на даний час не працює, що фактично робить неможливим стягнення з нього моральної шкоди в сумі 300 000 гривень.

Водночас, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що уточнюючи позовні вимоги, потерпіла за одних і тих же обставин, просила стягнути суму моральної шкоди, які досить різниться між собою, а саме з 200 000 гривень до 750 000 гривень, не мотивувавши належним чином обставин, які вказували на необхідність збільшення цього розміру.

На підставі викладеного рішення районного суду у цій частині не можна визнати законним та справедливим, а тому цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування їй моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

З огляду на вищевказане апеляційний суд вважає висновки суду щодо розміру стягнення моральної шкоди такими, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 не повинен перебільшувати 100 000 гривень, в зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого в цій частині підлягає задоволенню, а вирок районного суду - зміні.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника ТДВ «СТДВ «Глобус», то на думку апеляційного суду апеляційна скарга не підлягає задоволенню, так як доводи, які він виклав на користь зміни вироку районного суду в частині задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 до його компанії, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, приймаючи рішення про стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь потерпілої грошових коштів, районний суд обґрунтовано постався на вимоги ст.ст. 9, 22. 23, 26, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і зазначив, що вимоги потерпілої, які були задоволені, були підтверджені нею документально, а саме :

- в частині стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_2 718,0 грн. за пошкодження мобільного телефону, підтверджено доказами про пошкодження мобільного телефону вартістю 718,0 грн. та квитанцією;

- в частині стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 408,38 грн., то це становить 5% процентів від відшкодованої матеріальної шкоди.

Що стосується доводів представника щодо стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_2 грошових коштів за послуги сиділки у розмірі 12000 грн., то зазначені доводи є безпідставними, оскільки як свідчить резолютивна частина вироку, рішення суду щодо стягнення зазначених коштів не приймалося.

При цьому апеляційний суд, у відповідності до положень ст.404 КПК України позбавлений можливості переглянути судове рішення у цій частині, оскільки воно не було оскаржено в апеляційному порядку іншими учасниками провадження та в тому числі потерпілою.

З огляду на вищевказане, апеляційний суд вважає, що в цій частині вирок суду є обґрунтованим, так як підтверджений документально і з посиланням на норми закону, які підлягають застуванню в даному випадку, а тому не вбачається обставин для його скасування або зміни.

Згідно до п.3 ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшенню цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію правопорушення.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги представника ТДВ «СТДВ «Глобус», часткового задоволення апеляції обвинуваченого в частині вирішення цивільного позову та зміни вироку у цій частині.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив

Апеляційну скаргу представника ТДВ «СТДВ «Глобус» ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеса від 12.10.2016 року відносно ОСОБА_3 за ст.286 ч.1 КК України, в частині вирішення цивільного позову - змінити, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди 100 000 грн.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.М. Прібилов А.І. Кадегроб Р.І. Котелевський