Ухвала суду № 68096194, 31.07.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1045/17 Номер провадження 22-ц/775/1169/2017

Головуючий в I інстанції Хмельова С.М.

Суддя доповідач Мальований Ю.М.

категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Мальованого Ю.М.

суддів: Осипчук О.В., Соломахи Л.І.

за участю секретаря Молдованова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

1 березня 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № DO1FAK01770083 від 22 червня 2007 року відповідачка отримала кредит у розмірі 32 820 грн. на термін до 21 червня 2012 року. Згідно умов договору зобовязалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, станом на 20 січня 2017 року відповідачка має заборгованість 149 658 грн. 47 коп., яка складається з наступного: 13 835 гнр.79 коп. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 49 428 грн. 39 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 376 грн. 14 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом, 86 018 грн. 15 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Скориставшись правом на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути з боржниці заборгованість у розмірі 105 640 грн. 32 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 13 835 грн.79 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 49 428 грн. 39 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 376 грн. 14 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 42 000 грн. .

29 травня 2017 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DO1FAK01770083 від 22 червня 2007 року в сумі 63 640 грн. 32 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13 835 грн. 79 коп.; 49 428 грн. 39 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 376 грн. 14 коп .- заборгованості по комісії за користування кредитом, вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила наступне.

13 січня 2012 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором було звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль ВАЗ, який належить ОСОБА_1 та перебуває у заставі ПАТ КБ «Приватбанк», проте це рішення виконане не було. Для виконання вказаного рішення позивач до виконавчої служби не звертався, пропустивши строк звернення, який не поновлював. Вважає, що згідно цього рішення суду кредитний договір між сторонами розірвано.

Вважає, що в оскаржуваному рішенні суд правильно врахував попередні судові рішення, стосовно позову ПАТ КБ «Приватбанк» до неї про передачу предмета застави в заклад, але прийняте судом рішення є неправомірним та суперечить вимогам процесуального права.

Подана позовна заява не може бути предметом розгляду в судах, так як є рішення суду, яке набрало законної сили, а повторне звернення з таких підстав забороняється законом, і звернення позивача до суду з даним позовом має на меті тільки відновлення права на звернення до виконавчої служби з примусовим виконанням рішення суду.

Крім того, зазначила, що позивач в порушення діючого законодавства в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за цим кредитним договором, чого не мав права робити.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до статей 526, 599 ЦК України. Тому позивач мав право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачки боргу за кредитним договором. Дії банку щодо підвищення процентної ставки відповідали умова кредитного договору. Крім того, їх правомірність встановлена судовими рішеннями, які набули законної сили. Судом також відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, правильному застосуванні норм матеріального права. Суд першої інстанції належним чином виклав мотивувальну частину рішення, з якою апеляційний суд повністю погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DO1FAK01770083 за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 32820 грн. на наступні цілі: купівля автомобілю - 20 500 грн.; для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 - 34 грн.; для сплати фінансового інструменту у розмірі 1,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту - 205 грн.; 102 грн. 50 коп. та 1911 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок страхової компанії, а також у розмірі 10 067 грн. 50 коп. на сплату страхових платежів. Погашення заборгованості здійснюється в період з 17 по 22 число кожного місяця в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 564 грн. 04 коп., для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.

Факт укладення кредитного договору 22 червня 2007 року, за яким відповідачкою отримано кредит у розмірі 32 820 грн. на термін до 21 червня 2012 року відповідачкою визнано та не оскаржується.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (п. 7.1 Договору).

Відповідно п. 3.4 Договору нарахування відсотків здійснюється в останню дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом. Відсотки розраховуються щомісяця за період з першої дати попереднього періоду сплати до дати , яка передує першому дню поточного періоду сплати включно. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми Кредиту.

13 січня 2012 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором DO1FAK01770083 від 22 червня 2007 року в розмірі 21 084 грн. 55 коп. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ 11183-110-20, 2007 року випуску, № кузова/шасі ХТА11183070097306, що належить ОСОБА_1 та перебуває у заставі ПАТ КБ Приватбанк шляхом його продажу ПАТ „КБ „Приватбанком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким чином з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.27,28).

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2012 року рішення Красноармійського міськрайонного суду від 13 січня 2012 року змінено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором DO1FAK01770083 від 22 червня 2007 року в розмірі 21084 грн. 55 коп. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ 11183-110-20, 2007 року випуску, що належить ОСОБА_1 та перебуває у заставі ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким чином з іншою особою покупцем. В іншій частині це ж рішення залишено без змін (а.с. 29,30).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 16 серпня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Красноармійського міськрайонного суду від 13 січня 2012 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до неї про звернення стягнення на предмет застави залишено без задоволення. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу від 16 серпня 2013 року залишено без змін (а.с. 71,73,74).

Тому довід апеляційної скарги про те, що дане рішення свідчить про розірвання договору укладеного між сторонами є неспроможним, оскільки вказаним рішенням питання про розірвання кредитного договору не вирішувалось і тлумачення відповідачки в цій частині є помилковими.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення позики.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи в системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права позивача вимагати стягнення суми заборгованості за кредитним договором, оскільки кредитний договір не розірвано і зобовязання не припинено виконанням, проведеним належним чином відповідно до ст. 599 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно прийнято до уваги підвищення процентної ставки, оскільки вони спростовуються наступним.

Рішенням Красноармійського міськрайнного суду від 1 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору в частині збільшення відсоткової ставки. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення суду від 1 серпня 2012 року залишено без змін (а.с. 70).

Предметом розгляду була правомірність дій банку щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку. Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання такого підвищення неправомірним, а кредитного договору в цій частині недійсним.

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінюючи докази відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у звязку з чим вони задоволенню не підлягають.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення немає.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: