Ухвала суду № 68094964, 02.08.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/967/17 Провадження № 22-ц/772/2123/2017Головуючий в суді першої інстанції Саламаха О. В.Категорія 57Доповідач Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Кучевського П.В., Марчук В.С., з участю секретаря судового засідання Торбасюк О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 червня 2017 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, встановлення факту відсутності істотних умов кредитного договору, -

встановила:

30 травня 2017 року ОСОБА_2 подало до суду цю позовну заяву, за якою, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», просила встановити факт відсутності в анкеті-заяві без номеру від 17 лютого 2012 року істотних умов кредитного договору, передбачених законом, та, як наслідок, - факт, що кредитний договір без номеру від 17 лютого 2012 рок є неукладеним.

Ухвалою судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 червня 2017 року позовну заяву повернуто позивачу через непідсудність справи цьому суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права, просила скасувати ухвалу про повернення позовної заяви, а матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Повертаючи заяву позивачу суддя суду першої інстанції виходив з того, що оскільки позовна заява містить лише вимоги про встановлення відповідних фактів, натомість матеріально-правової вимоги, яка б підлягала захисту відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не містить, норми ст. 110 ЦПК України до неї застосуванню не підлягають, натомість підсудність справи має визначатись за правилами ст. 109 ЦПК України, зокрема відповідно до ч. 2 цієї статті, якою визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

З таким висновком погодитися не можна з таких міркувань.

Згідно з ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення

розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів,

надання консультаційних послуг).

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на час виникнення правовідносин, споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Оскільки, як видно зі змісту позовної заяви, предметом спору є кредитний договір, укладений 17 лютого 2012 року шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) у формі анкети-заяви, то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо непоширення норм Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини сторін.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що вдаючись в ухвалі про повернення позовної заяви до оцінки змісту позовних вимог суддя суду першої інстанції вийшов за межі повноважень, визначених ст. 121 ЦПК України, оскільки, уточнення позовних вимог відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України здійснюється у попередньому судовому засіданні, яке провадиться на стадії провадження у справі до судового розгляду (Гл. 3 ЦПК України), а не при відкритті провадження, що урегульовано Гл. 2 цього Кодексу.

Так, у п. 9 Постанови Пленуму № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» Верховний Суд України роз'яснив, що уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить

керуватися при вирішенні спору.

Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що

конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує

свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він

обрав).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у судді суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 червня 2017 року скасувати.

Матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, встановлення факту відсутності істотних умов кредитного договору направити до Тульчинського районного суду Вінницької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий /підпис/ О.С. Панасюк

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ П.В. Кучевський

Згідно з оригіналом О.С. Панасюк