Постанова № 68092531, 31.07.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р.Справа № 916/1037/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Величко Т.А., Жекова В.І.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників провадження:

від ТОВ "Грані" - Колмикова Т.О. за посвідченням;

від ПАТ "АБ "Порто-Франко" - Огородник Т.Л. за довіреністю; Булка С.Є. за довіреністю;

від Управління капітального будівництва Одеської міської ради - Дементьєва О.В. за довіреністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко"

на рішення господарського суду Одеської області від 06 червня 2017 р.

по справі №916/1037/17

за позовом Управління капітального будівництва Одеської міської ради

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Грані"

2) Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ

У квітні 2017 року Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі - УКБ ОМР) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грані" (далі - ТОВ "Грані") та Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" (далі - ПАТ АБ "Порто-Франко") в якому просило визнати недійсним іпотечний договір, укладений 16.02.2010 між ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожюк В.К. та зареєстрований у реєстрі за №499.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2017 р. залучено до участі у справі № 916/1037/17 ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06 червня 2017 р. (суддя Лепеха Г.А.) позов задоволено повністю, визнано недійсним іпотечний договір, укладений 16.02.2010р. між ТОВ "Грані" ПАТ АБ "Порто-Франко", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К. та зареєстрований у реєстрі за №499, розподілено судові витрати.

В мотивах оскаржуваного рішення, суд першої інстанції посилаючись на приписи ч.ч. 2, 3 ст.5, ч.ч.2, 3 ст.6 Закону України "Про іпотеку" зазначив, що відповідно до договору про співробітництво №116-06, додаткової угоди від 27.12.2007 р. після здачі об'єкту в експлуатацію і виконання сторонами п. 3.2.2 і п. 5.1 договору, Управління капітального будівництва Одеської міської ради стає власником частини об'єкту, що складається з приміщень життєзабезпечення будинку (електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній та нижній, котельна, вентиляторні, ліфтові шахти, сміттєпровід) та житлових приміщень для відселення громадян відповідно до діючого законодавства України. Після оформлення прав власності на окремі приміщення об'єкта право спільної часткової власності, яке слідує з Договору, припиняється, і власники можуть розпоряджатися своєю часткою у створеному об'єкті на власний розсуд. ТОВ "Грані", як зазначено місцевим господарським судом, за умовами договору про співробітництво № 116-06, додаткової угоди від 08.10.2009 р. не набувало у власність об'єкт будівництва та в порушення зазначених умов договору про співробітництво та додаткових угод до нього ТОВ "Грані" передало майнові права на об'єкт в іпотеку ПАТ АБ "Порто-Франко" без згоди Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

Крім того, пославшись на п. 98 Наказу Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р. "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", ч.1 статті 876, ч. 1 статті 578 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку" судом першої інстанції було зазначено, що з огляду на те, що ТОВ "Грані" на момент укладення іпотечного договору № 499 не було забудовником, оскільки відповідно до п. 1 договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006 року організатором будівництва спірної нерухомості виступало Управління капітального будівництва Одеської міської ради, а також виходячи з п. 2 додаткової угоди від 08.10.2009 року ТОВ "Грані" не отримувала спірну нерухомість у власність, а отже не мало прав іпотекодавця та ТОВ "Грані", ПАТ АБ "Порто-Франко" нотаріального посвідченої згоди Управління капітального будівництва Одеської міської ради на укладання іпотечного договору №499 від 16.02.2010 року суду надано не було.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом було зазначено, що позивач нотаріально посвідченої згоди на передачу ТОВ "Грані" в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва не надавав, докази щодо виділення ТОВ "Грані" частки незавершеного будівництва в натурі та реєстрації права власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості у матеріалах справи відсутні, а тому, суд вбачає наявність порушення прав та інтересів позивача під час укладення іпотечного договору без його згоди на вчинення даного правочину, як власника частин приміщень у будинку № 16-Б по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса, з огляду на що, судом першої інстанції позов визнано таким, що підлягає задоволенню.

Не погодившись з даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПАТ АБ "Порто-Франко" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2017 р., винесене в межах господарської справи №916/1037/17 за позовом Управління капітального будівництва Одеської міської ради до ТОВ "Грані", ПАТ АБ "Порто-Франко" про визнання недійсним договору та прийняте нове рішення, яким відмовити повністю Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради у задоволенні позову.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так апелянт стверджує, що суд першої інстанції протиправно застосував до правовідносин, які виникли у сфері спільної діяльності, норми права, які регулюють відносини у сфері будівельного підряду. Суд першої інстанції, за твердженням апелянта, через неправильне застосування норм матеріального права безпідставно визнав позивача власником об'єкта спільної діяльності, всупереч положенням договору. Скаржник зазначає, що договором про співробітництво від 20.12.2016 р. №116-06 було окреслено обов'язки кожної із сторін, а також визначено розподіл об'єкту нерухомості, який буде побудовано згідно до умов укладеного договору. Так, сторони у договорі про співробітництво, з урахуванням додаткових угод, чітко визначили частки кожної в об'єкті нерухомості, який планувалося побудувати, зокрема позивачу після введення об'єкті нерухомості в експлуатацію належать приміщення життєзабезпечення будинку (електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній та нижній, котельня, вентиляційні, ліфтові шахти, сміттєпровід), відповідачу 1 належить профінансований об'єкт в цілому (квартири, нежилі приміщення, кладові та паркомісця), окрім приміщень життєзабезпечення будинку. При цьому, апелянт зазначає, що враховуючи характер та природу укладеного договору про співробітництво, останній було укладено та відповідно правовідносини пов'язані з ним, регулюється положеннями параграфу 1 глави 77 Цивільного кодексу України, які визначають умови ведення спільної діяльності. У свою чергу, за твердженням апелянта, суд першої інстанції всупереч умовам договору про співробітництво застосував до правовідносин із спільної діяльності, норми матеріального права, які регулюють відносини із будівельного підряду, внаслідок чого безпідставно визнав позивача власником всього об'єкту нерухомості. Так, апелянт вказує, що стаття 876 Цивільного кодексу України, на яку послався суд першої інстанції, належить до параграфу З ЦК України - Будівельний підряд. Втім, у спірних правовідносинах мала місце наявність правовідносин саме із спільної діяльності, де у позивача та ТОВ "Грані" було співробітництво по реалізації програми з проектування і будівництва, що проігноровано судом першої інстанції.

Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції замість вірного застосування статей 1130, 1131 ЦК України, які регулюють спільну діяльність, застосував статтю 876 ЦК України, яка стосується будівельного підряду, визнавши при цьому безпідставно позивача власником побудованого об'єкта нерухомого майна, проігнорувавши таким чином положення умов договору, якими було визначено право власності кожної із сторін.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував факт відсутності порушення прав та інтересів позивача оспорюваним договором іпотеки, а також суд першої інстанції розглянув справу без з'ясування обставин того, хто виконував функції замовника у будівництві об'єкта. Так, апелянт стверджує, що станом, як на день звернення із позовом, так і на сьогоднішній день, позивач не є власником нерухомості, майнові права щодо якої були передані іпотекодавцем в іпотеку. Матеріали господарської справи, як стверджує апелянт, не містять жодного правовстановлюючого документа на нерухомість, з якого б вбачалась наявність прав у позивача. Оскільки, позивач не є власником нерухомості, яка розташована у житловому будинку по вулиці Маршала Малиновського, 16-Б в місті Одесі, то, на думку апелянта, відсутнє і будь-яке порушення його прав спірним договором іпотеки. Таким чином, скаржник вважає, що права Управління капітального будівництва Одеської міської ради на об'єкт не можуть бути порушені, якщо така особа не має жодного підтверджуючого документа стосовно наявних в неї прав на це майно. Тому, коли позивач не має права власності на нерухомість, відсутні і відповідно підстави (право) для звернення до суду з будь-якими вимогами, які стосуються нерухомості. Як стверджує апелянт, доказом відсутності прав у позивача також є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта рухомого майна від 27 квітня 2017 року, яка підтверджує факт того, що власниками нерухомості (квартир та паркингів) є інші особи, а не позивач.

Також апелянт відзначає, що суд першої інстанції зазначає в рішенні про те, що за умовами договору про співробітництво позивач виконує функції замовника у будівництві об'єкта, однак докази щодо виконання цієї функції відсутні. Так за твердженням апелянта, 17 грудня 2007 року між ТОВ "Грані", в якості замовника та ТОВ "БУДСИСТЕМС", в якості підрядника був укладений Договір підряду №14 відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик, із своїх матеріалів виконати роботи з будівництва 2-секційного 16-ти поверхового житлового будинку із вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом по вул. М. Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської) та 20 грудня 2007 року за актом прийому-передачі та на підставі договору підряду замовник передав, а підрядник прийняв будівельний майданчик за адресою: м. Одеса, Малиновський район (в межах пров. Союзного та вул. Заводської) для будівництва вищезазначеного об'єкта. Таким чином, апелянт стверджує, що функції замовника у будівництві об'єкта виконувало ТОВ "Грані", а не позивач, як це зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Окрім того, скаржник зазначає, що відповідно до змісту додаткової угоди від 23.12.2007 року до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 року в редакції додаткових угод №1 від 09.02.2007 року, №2 від 23.02.2007 року після здачі об'єкту в експлуатацію та виконання сторонами п. 3.2.2. та п. 5.1. цього договору сторона-1 оформляє актом приймання - передачі та передає у власність стороні-2 профінансований об'єкт за виключенням частини об'єкту, яка складається з приміщень життєзабезпечення будинку (електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній та нижній, котельня, вентиляційні, ліфтові шахти, сміттєпровід) та жилі площі для відселення громадян. У свою чергу, як стверджує апелянт, додатковою угодою №1 від 09.02.2007 року, укладеною між позивачем та відповідачем-1, сторони встановили, що сторона-2 (тобто ТОВ "Грані") звільняється від передачі житла місту для відселення громадян. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано, що позивач не може зачіпати власною позовною заявою будь-які майнові права на об'єкти нерухомості (квартири, нежитлові приміщення, паркінг), власниками яких є інші особи, з урахуванням того, що позивач не оспорює їх право власності та не витребовує майно на свою користь з чужого незаконного володіння.

Скаржник також вважає, що суд першої інстанції відмовивши у задоволенні клопотання пор призначення судової-почеркознавчої експертизи, позбавив його права на доведення обставин, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень, чим порушив статті 32, 33, 41 Господарського процесуального кодексу України. Так апелянт зазначає, що позивач звертаючись до суду з позовом посилався на наявність додаткової угоди від 27 грудня 2007 року, укладеної між ТОВ "Грані" та позивачем. Саме ця додаткова угода, за твердженням апелянта, була підставою для звернення до суду. В той же час, апелянт зазначає, що факт існування цієї угоди замовчувався більш ніж сім календарних років і його поява була пов'язана з можливою реалізацією іпотечного майна. Скаржник зазначає, що неодноразово звертав увагу суду першої інстанції на ту обставину, що така угода з'явилася саме у 2017 році, з метою запобігти зверненню стягнення на іпотечне майно, у зв'язку з чим підписи на останній є підробленими, що могло бути доведено виключно експертом, натомість, суд першої інстанції відмовляючи у позові позбавив скаржника можливості довести обставини на які він посилався, чим порушив статті 32,33, 41 ГПК України. Як стверджує апелянт, суд відмовляючи у задоволенні клопотання керувався поясненнями позивача та відповідача 1, надавши їм перевагу, замість необхідного встановлення істини, шляхом призначення відповідної експертизи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" на рішення господарського суду Одеської області від 06 червня 2017 р. по справі №916/1037/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

07.07.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від Управління капітального будівництва Одеської міської ради в якому останнє просить апеляційну скаргу ПАТ АБ "Порто-Франко" на рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2017 року у справі №916/1037/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2017 року у справі №916/1037/17 залишити без змін.

17.07.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано письмові пояснення від ПАТ АБ "Порто-Франко" в яких останні додатково зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було помилково здійснено висновок про те, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради стає власником житлових приміщень для відселення громадян відповідно до діючого законодавства України. Апелянт вважає, що такий висновок є безпідставним доказом чого є додаткова угода №1 до договору про співробітництво №116-06 від 09.02.2007 року, згідно якої ТОВ "Грані" було звільнено від передачі житла місту для відселений громадян, протокол засідання комісії з визначення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси №14 від 30.01.2007 року на підставі якого було вирішено звільнити ТОВ "Грані" від передачі житла місту для відселення громадян, ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 року, винесена по справі №2-8669/07, якою визнано мирову угоду, укладену між ТОВ "Грані" та громадянами (власниками житлових будинків з яких здійснювалось відселення).

Апелянт вважає, що означені докази доводять те, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради не було та не може бути власником житлових приміщень для відселення громадян, що грубо проігноровано судом першої інстанції.

Також у своїх поясненнях апелянт відзначає. що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради, як замовник є власником об'єкта будівництва в силу ч. 1 статті 876 Цивільного кодексу України, оскільки, відповідно до статті 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. При цьому, як зазначає апелянт, статтею 875 ЦК України визначено поняття будівельного підряду, зокрема, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Разом з цим, як стверджує апелянт, Управління капітального будівництва Одеської міської ради не передавало будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, не приймало об'єкт та закінчені будівельні роботи та найголовніше не оплачувало їх вартість, як того вимагає стаття 875 ЦК України. Всі ці дії, як стверджує апелянт, викопувало ТОВ "Грані". За таких обставин, скаржник вважає, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради не може виступати (визнаватися) замовником об'єкта будівництва.

Як відзначає апелянт, підпунктом 3.2.1. договору про співробітництво визначено, що ТОВ "Грані" організовує фінансування виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва об'єкту та саме будівництво, шляхом перерахування грошових коштів на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради у розмірі 100% вартості робіт по об'єкту. Втім, за твердженням апелянта, перерахування грошових коштів ТОВ "Грані" на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради не здійснювало, а всі витрати з будівництва об'єкта несло ТОВ "Грані", як його замовник. Таким чином, апелянт вважає, що функції замовника у будівництві об'єкта виконувало ТОВ "Грані", а не позивач, як це зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Також, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно застосував положення норм чинного законодавства України, які регулюють правовідносини зі спільної власності та вимагають згоди усіх співвласників на передачу майна в заставу. Проте, апелянт вважає, що наведені висновки суду першої інстанції ґрунтуються нормах, які не повинні були застосовуватися (і правомірно були не застосовані) сторонами при укладанні іпотечного договору, оскільки станом на 16 лютого 2010 року (дата укладання іпотечного договору) жодної спільної власності не існувало, як і закінченого будівництвом об'єкта нерухомості в цілому. Посилаючись на приписи ст.ст. 355, 328, 331 ЦК України апелянт зазначає, що передумовою виникнення спільної власності є завершення будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державна реєстрація права власності за особою. Оскільки, як стверджує апелянт, станом на 16 лютого 2010 року (дата укладання спірного іпотечного договору) будівництво ще не було завершене, не було прийнято в експлуатацію, і відповідно права власності на нього не мало, ані ТОВ "Грані", ані Управління капітального будівництва Одеської міської ради, то жодної спільної власності, на думку скаржника, не існувало. Апелянт вказує, що об'єкт було введено в експлуатацію лише 17 листопада 2016 року, а тому, у зв'язку з тим, що на час укладання спірного договору не існувало спільної власності, законодавчої необхідності в отриманні будь-якої згоди від Управління капітального будівництва Одеської міської ради не було.

Крім того, апелянт вважає, що є важливою та обставина, що додаткова угода від 27.12.2007 року до Договору про співробітництво, на яку посилається суд першої інстанції, надає безперешкодне право сторонам на передання в іпотеку майнових прав, які стануть у подальшому їхньою власністю, що і було зроблено ТОВ "Грані".

Апелянт також відзначає, що з позиції суду та позивача вбачається, що через укладання спірного іпотечного договору відбулось порушення прав позивача, як власника приміщень життєзабезпечення будинку (електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній та нижній, котельна, вентиляторні, ліфтові шахти, сміттєпровід). Втім, апелянт вважає, що з такими доводами погодися не можливо, оскільки згідно до проекту електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній та нижній, котельна, вентиляторні, ліфтові шахти, сміттєпровід не є окремими приміщеннями, а є невід'ємною та неподільною частиною будинку (його обладнанням) для обслуговування будинку, і права на них не можуть реєструватися окремо від будинку. Через що, апелянт вважає, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради не може апріорі бути їх власником.

17.07.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом було отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого ТОВ "Грані" Колмикової Т.А. в якому останній просить відмовити повністю ПАТ АБ "Порто-Франко" в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2017 р. по справі №916/1037/17 та залишити означене рішення без змін.

17.07.2017 р. ПАТ АБ "Порто-Франко" було подано до Одеського апеляційного господарського суду клопотання про призначення судової експертизи в якому останнє просить: призначити по справі №916/1037/17 за позовною заявою Управління капітального будівництва Одеської міської ради до ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко" про визнання недійсним договору, судову почеркознавчу експертизу та на вирішення експерта поставити наступні питання: чи виконаний підпис в реквізитах "Сторона-1", що в оригіналі додаткової угоди №б/п від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006 р., укладеної Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані", тією особою, від імені якої він зазначений (тобто ОСОБА_8) або іншою особою?, чи виконаний підпис в реквізитах "Сторона-2", що в оригіналі додаткової угоди від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р., укладеної між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані", тією особою, від імені якої він зазначений (тобто ОСОБА_9) або іншою особою?, призначити по справі №916/1037/17 за позовною заявою Управління капітального будівництва Одеської міської ради до ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко" про визнання недійсним договору, судову техніко-криміналістичної експертизу, де на вирішення експерту поставити наступне питання: чи відповідає час виготовлення додаткової угоди від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р., укладеної між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" даті - 27 грудня 2007 року, яка вказана в ньому, або ця додаткова угода виготовлена пізніше?, з метою виконання (проведення) експертиз, заявлено про витребування у управління капітального будівництва Одеської міської ради та у ТОВ "Грані" оригінали договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р., додаткової угоди №1 від 09.07.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р., додаткової угоди №2 від 23.02.2007 року до договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006 р., додаткової угоди №б/н від 27.12.2007 року до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р., із експериментальними зразками підпису і почерку ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також відібрати вільні зразки підпису і почерку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Державною спеціалізованою експертною установою призначити - Харківський НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Своє клопотання скаржник обґрунтовує тим, що підставою для задоволення позовних вимог стала, зокрема, додаткова угода від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р. Втім, скаржник ставить під сумнів факт реального укладання 27 грудня 2007 року даної додаткової угоди між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані". Підтвердження того, що додаткова угода не укладалась між сторонами є на думку апелянта те. що про факт існування додаткової угоди було раптово заявлено позивачем виключно після того, як Банком розпочались дії із задоволення своїх вимог, як кредитора, за рахунок предмета іпотеки, офіційні дані щодо Іпотечного договору, який було укладено ще в 2010 році, були внесені в Державний реєстр іпотек, в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна, ці дані, за твердження апелянта, є відкритими для будь-яких осіб, у тому числі і позивач мав безперешкодний доступ до таких даних, якщо дійсно би був або вважав би себе власником нерухомості, ТОВ "Грані", як сторона додаткової угоди також не була обізнана про її існування та відповідно не надала її при укладенні іпотечного договору, що на думку апелянта також свідчить про факт підроблення зазначеної додаткової угоди.

Також, скаржник зазначає, що в судовому засіданні представником ТОВ "Грані" Колмиковою Т.О., були надані пояснення суду про те, що вона призначена розпорядником майна ТОВ "Грані" на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 08.12.2016 р., а тому не може знати за яких обставин відбувалось підписання спірної додаткової угоди від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 та чи підписувалась така угода взагалі. Проте, як стверджує апелянт, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні навмисно не взято до уваги пояснення представника ТОВ "Грані", яка с уповноваженою особою (розпорядником майна) ТОВ "Грані" лише з 08.12.2016 року, та повідомила, що не може підтвердити факту наявності вільного волевиявлення та факту підписання додаткової угоди директором - ОСОБА_9

Апелянт вважає, що проведення експертиз додаткової угоди є конче необхідним, оскільки суд першої інстанції, як на підставу задоволення позову, посилається саме на умови додаткової угоди, які, начебто, були порушені при укладанні спірного іпотечного договору. Скаржник зауважує, що спростування факту реального укладання додаткової угоди від 27 грудня 2007 року, яке можливо виключно шляхом отримання висновків експертів, стане наслідком відсутності підстав для існування спору про визнання іпотечного договору недійсним. Апелянт зазначає, що він безпосередньо не має можливості та професійних знань самостійно довести факт підроблення угоди, а тому вимушений звертатися з клопотанням про проведення експертиз до суду.

31.07.2017 р. апелянтом було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, яке містить тотожні вимоги прохальної частині що й клопотання від 17.07.2017 р.

Додатково, апелянтом зазначено, що додаткова угода, яку було укладено між ТОВ "Грані" та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради 27.12.2007 р. підписана з боку ТОВ "Грані" ОСОБА_9, який значиться в угоді як керівник ТОВ "Грані". Проте, як стверджує апелянт, насправді ОСОБА_9, станом на 27 грудня 2007 року вже був звільнений з посади. Керівником (директором) ТОВ "Грані" 26 листопада 2007 року був ОСОБА_12 Крім того, скаржник зазначає, що 24.07.2017 р. ОСОБА_9 було складено заяву, в якій останній повідомляє, що працював директором ТОВ "Грані" до 25 листопада 2007 р. та додаткову угоду він не укладав та не підписував, а підпис на додатковій угоді йому не належить та виконаний іншою особою. Таким чином, апелянт вважає, що має місце підроблення підпису ОСОБА_9 на додатковій угоді, а факт підроблення може бути стовідсотково доведений виключено шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.

Колегією суддів у задоволенні клопотань про призначення експертизи відмовлено, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним іпотечного договору, що був укладений 16.02.2010 р. між ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко". Разом з цим, ПАТ АБ "Порто-Франко" у своєму клопотанні про призначення судових експертиз ставить під сумнів справжність підписів осіб підписантів та час виготовлення додаткової угоди №б/п від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р., укладеної між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані".

Між тим, колегія суддів відзначає, що вимоги про визнання додаткової угоди №б/п від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р. сторонами у справі №916/1037/17 не заявлялись, а відтак не є предметом розгляду у даній справі, у зв'язку з чим необхідність встановлення обставин щодо відповідності підписів та часу виготовлення додаткової угоди, з огляду на предмет спору відсутня, а отже відсутні і підстави призначення судової експертизи для вирішення вказаних питань.

Крім того, колегія суддів відзначає, що вимога про визнання додаткової угоди №б/п від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р. недійсною є предметом розгляду у іншій справі №916/1262/17 за позовом ПАТ АБ "Порто-Франко" до УКБ ОМР до ТОВ "Грані".

17.07.2017 р. ПАТ АБ "Порто-Франко" було подано до Одеського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі в якому останнє просить зупинити провадження у господарській справі №916/1037/17 (розгляд апеляційної скарги ПАТ АБ "Порто-Франко") за позовною заявою Управління капітального будівництва Одеської міської ради до ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко" про визнання недійсним договору до набрання рішенням законної сили по справі №916/1262/17 за позовом ПАТ АБ "Порто-Франко" до Управління капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" про визнання додаткової угоди до договору недійсною.

Своє клопотання скаржник обґрунтовує тим, що ПАТ АБ "Порто-Франко" було подано до господарського суду Одеської області позовну заяву про визнання додаткової угоди №б/н від 27 грудня 2007року до Договору про співробітництво №116-06 від 20 грудня 2006 року, укладеної між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" недійсною. Позовну заяву, як вказує скаржник, прийнято господарським судом Одеської області до розгляду та порушено провадження у справі №916/1262/17 про визнання додаткової угоди до договору недійсною. Водночас, за твердженням апелянта, пов'язаність розгляду даної справи №916/1037/17, яка розглядається Одеським апеляційним господарським судом, зі справою №916/1262/17 про визнання додаткової угоди до договору недійсною, вбачається безпосередньо з самої додаткової угоди №б/н від 27 грудня 2007 року до договору про співробітництво №116-06 від 20 грудня 2006 року, яка визнається недійсною ПАТ АБ "Порто-Франко" та умови якої, начебто, були порушені при укладанні спірного іпотечного договору, то на думку Управління капітального будівництва Одеської міської ради та суду першої інстанції стало підставою для визнання іпотечного договору недійсним.

Так, апелянт зазначає, що Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради в межах справи №916/1037/17 ставиться питання про визнання недійсним іпотечного договору від 16.02.2010 року, укладеного між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Грані" з підстав порушення під час укладання іпотечного договору з боку ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Грані" умов додаткової угоди, які забороняли передавати майнові права в іпотеку без згоди Управління капітального будівництва Одеської міської ради. Апелянт зазначає, що позовна заява та оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтуються на умовах додаткової угоди, дійсність якої на даний час оскаржується ПАТ АБ "Порто-Франко" в межах господарської справи №916/1262/17 про визнання додаткової угоди до договору недійсною.

Скаржник зазначає, що посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині свого рішення на умови додаткової угоди є беззаперечним доказом та свідченням наявності факту пов'язаності господарських справ №916/1037/17 та №916/1262/17. Суд першої інстанції, за твердженням апелянта, фактично прийняв рішення взявши до уваги та виходячи з умов Додаткової угоди, яка визнається недійсною. Апелянт вважає, що в разі визнання судом в межах справи №916/1262/17 додаткової угоди недійсною, настануть наслідки, які виключать визнання іпотечного договору недійсним з підстав порушення умов додаткової угоди і відповідно призведуть до скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на думку апелянта, з метою об'єктивного розгляду справи та винесення апеляційним судом законного рішення є конче необхідним встановити факт дійсності/недійсності додаткової угоди, що є можливим при зупиненні провадження у цій справі до набрання рішенням законної сили по справі №916/1262/17 за позовом ПАТ АБ "Порто-Франко" до Управління капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" про визнання додаткової угоди до договору недійсною. Апелянт вважає, що вміщені у рішенні суду за поданим ПАТ АБ "Порто-Франко" позовом факти щодо дійсності або недійсності укладеної між сторонами додаткової угоди, матимуть преюдиційне значення та правові висновки, що вплинуть на правильне прийняття на підставі закону рішення Одеським апеляційним господарським судом у господарській справі №916/1037/17.

Також, апелянт звернувся із тотожним клопотанням про зупинення провадження у справі й 31.07.2017 р. доповнивши своє клопотання тим, що підставою, що зумовила звернення скаржника до суду з даним клопотанням є призначення Одеським апеляційним господарським судом на 06 вересня 2017 року до розгляду поданої ПАТ АБ "Порто-Франко" апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 22 червня 2017 року по справі №916/1262/17 про визнання недійсною додаткової угоди № б/н від 27 грудня 2007 року до договору про співробітництво №116-06 від 20 грудня 2006 року, укладеної між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані".

Вказані клопотання про зупинення провадження у справі колегією суддів відхилено, з такого.

Відповідно до ст. 79 ГПК України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунтом 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку зазначає: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі №916/1037/17 є вимога Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 16.02.2010 між ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко".

Разом з цим, у справі №916/1262/17 предметом позову є вимога ПАТ АБ "Порто-Франко" про визнання недійсною додаткової угоди від 27 грудня 2007 року до договору про співробітництво №116-06 від 20 грудня 2006 року, укладеної між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані".

Колегія суддів відзначає, що жодною із сторін у процесі розгляду справи №916/1037/17 у суді першої інстанції не було заявлено вимоги про недійсність даного правочину.

Між тим, колегія суддів відзначає, що у відповідності до приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, у ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

Судовою колегією приймається до уваги, що на час розгляду справи в суді першої інстанції недійсність додаткової угоди від 27 грудня 2007 року та договору про співробітництво №116-06 від 20 грудня 2006 року в судовому порядку не встановлено.

Відтак, встановлення обставин щодо відповідності вказаних угод вимогам закону в межах інших позовних проваджень після ухвалення оскаржуваного судового рішення не може мати преюдиціального значення під час здійснення апеляційного перегляду рішення, що відповідно виключає пов'язаність справ про які згадується у клопотаннях про зупинення зі справою, що переглядається судовою колегією.

Не приймаються колегією суддів до уваги й посилання апелянта на оскарження ПАТ АБ "Порто-Франко" договору про співробітництво №116-06 від 20 грудня 2006 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані", оскільки, апелянтом надано до суду апеляційної інстанції лише копію позовної заяви про визнання означеної угоди недійсною. Разом з цим, ПАТ АБ "Порто-Франко" не надано суду апеляційної інстанції доказів прийняття означеної позовної заяви судом до провадження та призначення її до розгляду.

17.07.2017 р. ПАТ АБ "Порто-Франко" було подано до Одеського апеляційного господарського суду клопотання про витребування доказів в якому останнє просить витребувати від Управління капітального будівництва Одеської міської ради наступні письмові докази стосовно обґрунтування та підтвердження обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору у справі №916/1037/17, за позовом Управління капітального будівництва Одеської міської ради до ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко" про визнання недійсним договору, а саме протокол засідання комісії з визначення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси №914 від 30.01.2007р., на який йдеться посилання в п.1 Додаткової угоди №1 від 09.02.2007 р., додаткову угоду від 08.10.2009 р., укладеної між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" до договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р., на яку суд першої інстанції посилається в своєму рішенні, технічні паспорти на нежитлові приміщення №5, 111, або на будь-які інші приміщення в будинку №16-Б по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса, які були отриманні Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, на які суд першої інстанції посилається в своєму рішенні, Акт прийому-передачі, оформлений Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, згідно якого у власність ТОВ "Грані" передається профінансований об'єкт за виключенням частини об'єкту, що складається з приміщень життєзабезпечення будинку (електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній та нижній, котельна, вентиляторні, ліфтові шахти, сміттєпровід) та житлових приміщень для відселення громадян відповідно до діючого законодавства України, на який йдеться посилання в п.1 Додаткової угоди від 27.12.2007 р., докази перерахування ТОВ "Грані" на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради 100% вартості будівництва об'єкта та виготовлення проектно-кошторисної документації, про що зазначено в пп.3.2.1. п.3.2. договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р.

Своє клопотання скаржник обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що відповідно до договору про співробітництво №116-06, додаткової угоди від 27.12.2007 р. після здачі об'єкту в експлуатацію Управління капітального будівництва Одеської міської ради стає власником житлових приміщень для відселення громадян відповідно до діючого законодавства України, проте, як стверджує апелянт, такий висновок суперечить на те узгоджується з наступними документами, а саме додатковою угодою №1 від 09.02.2007 р. до договору про співробітництво №116-06, якою було вирішено внести зміни до договору про співробітництво, шляхом викладення н.п. 3.2.9. у наступній редакції: «У зв'язку з великим об'ємом відселення громадян з житлових будинків, які потрапили під плями з будівництва об'єктів, Сторона-2 звільняється від передачі житла місту для відселення громадян», протоколом засідання комісії з визначення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси №14 від 30.01.2007 р., на підставі якого було вирішено звільнити ТОВ "Грані" від передачі житла місту для відселення громадян, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 року по справі №2-8669/07, якою визнано мирову угоду, укладену між ТОВ "Грані" та громадянами (власниками житлових будинків з яких здійснювалось відселення).

За твердженням апелянта, на відміну від додаткової угоди №1 від 09.02.2007 р., копія якої надавалась ТОВ "Грані" до банку при укладанні іпотечного договору, саме протокол засідання комісії з визначення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної га соціальної інфраструктури м, Одеси №14 від 30.01.2007 р., на який йдеться посилання в п.1 додаткової угоди №1 від 09.02.2007 р. взагалі відсутній як в кредитній справі банку, так і в матеріалах справи.

Таким чином, апелянт вважає, що необхідність витребування нього письмового доказу судом полягає в тому, що протокол засідання комісії з визначення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси №14 від 30.01.2007 р. є документом, що безпосередньо підтверджує юридичний факт звільнення ТОВ "Грані", як сторони договору про співробітництво №116-06, від передачі житла місту для відселення громадян, та спростовує вищенаведені хибні твердження суду першої інстанції.

Крім того, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказує на те, що 08.10.2009 року до договору про співробітництво від 116-06 від 20.12.2006 р. було підписало додаткову угоду, відповідно до п. 2 якої в п. 3.1.13 ст. З "Обов'язки сторін" було виключена умова про те, що власником профінансованого об'єкту стає ТОВ "Грані". Проте, як стверджує апелянт, жодна із сторін договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006р. не заявляла під час судового засідання та не надавала до суду першої інстанції докази існування (укладення) додаткової угоди від 08.10.2009 р., на яку в своєму рішенні посилається суд першої інстанції, як на встановлений факт. У зв'язку з чим, на думку скаржника, є необхідність у витребуванні зазначеної додаткової угоди від 08.10.2009 р., укладеної між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" до договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006р., для дослідження її змісту на предмет наявності важливих обставин, що мають істотне значення для вирішення даної справи, зокрема виключення умови про те, що власником профінансованого об'єкту стає ТОВ "Грані".

Також, апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції відзначає, що 07.12.2016 р. Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було отримано технічні паспорти на нежитлові приміщення №5, 111 в будинку №16-Б по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса. Проте, за твердженням апелянта, ані з боку Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ані і боку ТОВ "Грані" до матеріалів справи не надавались належним чином завірені копії будь-яких технічних паспортів на жодні з приміщень будинку №16-Б по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса. З огляду на вищевикладене та враховуючи, за твердженням апелянта, відсутність технічних паспортів в матеріалах справи, останній вважає за необхідне звернутись до суду з приводу витребування належним чином завірених копій технічних паспортів на нежитлові приміщення №5, 111 або на будь-які інші приміщення в будинку №16-Б по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса, які були отриманні Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради.

До того ж, скаржник вказує, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що 27.12.2007 р. до договору про співробітництво було підписано додаткову угоду, за умовами якої після здачі об'єкту в експлуатацію і виконання сторонами п. 3.2.2 і п. 5.1 договору Управління капітального будівництва Одеської міської ради оформлює актом прийому-передання та передає у власність ТОВ "Грані" профінансований об'єкт за виключенням частини об'єкту, що складається з приміщень життєзабезпечення будинку (електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній та нижній, котельна, вентиляторні, ліфтові шахти, сміттєпровід) та житлових приміщень для відселений громадян відповідно до діючого законодавства України. Отже, апелянт вважає, що з положень додаткової угоди від 27.12.2007р. вбачається, що між сторонами цієї угоди, а саме Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" повинен був бути оформлений та підписаний акт прийому-передання, за яким у власність ТОВ "Грані" передається профінансований об'єкт за виключенням частини об'єкту, що складається з приміщень життєзабезпечення будинку (електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній та нижній, котельна, вентиляторні, ліфтові шахти, сміттєпровід) та житлових приміщень для відселення громадян відповідно до діючого законодавства України, на який йдеться посилання в п.1 додаткової угоди від 27.12.2007 р.

Апелянт зазначає, що зважаючи на відсутність в матеріалах справи зазначеного Акту прийому-передання профінансованого об'єкту, за виключенням частини об'єкту, що складається з приміщень життєзабезпечення будинку, для повного і всебічного дослідження усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні в Управління капітального будівництва Одеської міської ради копії зазначеного акту прийому-передання.

Окрім того, скаржник зазначає, що відповідно до пп. 3.2.1. п.3.2. договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006 р., Сторона-2 (ТОВ "Грані") організовує фінансування виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва об'єкта шляхом перерахування грошових коштів Стороні-1 (Управління капітального будівництва Одеської міської ради) у розмірі 100% від його вартості для взаєморозрахунків з виконавцями робіт по об'єкту, згідно до фактичних витрат, що підтверджені первинними документами. На думку апелянта, враховуючи зміст правовідносин за вказаним договором Управління капітального будівництва Одеської міської ради, узявши на себе функції замовника за договором про співробітництво, повинно було отримати грошові кошти для розрахунків із виконавцями робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації та з будівництва об'єкту. Проте, скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування зазначених коштів від ТОВ "Грані" до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, що дає підстави стверджувати про виконання саме ТОВ "Грані" функцій замовника, які полягали у проведенні взаєморозрахунків з виконавцями робіт по об'єкту.

З урахуванням наведеного, апелянт вважає необхідним витребування доказів від ТОВ "Грані" та Управління капітального будівництва Одеської міської ради, як сторін договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006 р., стосовно виконання ТОВ "Грані" свого зобов'язання по перерахуванню на адресу Управління капітального будівництва Одеської міської ради 100 % від вартості будівництва об'єкта та виготовлення проектно-кошторисної документації.

31.07.2017 р. скаржник звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з клопотанням про витребування доказів, в якому просив витребувати від Управління капітального будівництва Одеської міської ради повний текст протоколу №14 4 засідання комісії з визначення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 30.01.2007р., на який йдеться посилання в п.1 Додаткової угоди №1 від 09.02.2007 р., докази перерахування ТОВ "Грані" на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради 100% вартості будівництва Об'єкта та виготовлення проектно- кошторисної документації, про що зазначено в пп.3.2.1. п.3.2. договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006р. у строк до 01.03.2012р. (до моменту внесення змін додатковою угодою №1 від 01.03.2012 р.), додаткову угоду №1 від 01.03.2012 р. до договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006р., про існування якої Управління капітального будівництва Одеської міської ради зазначило у листі-відповіді Вих.№02-04/1314 від 24.07.2017 р. Витребувати від Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області докази перерахування ТОВ "Грані" на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради 100% вартості будівництва об'єкта та виготовлення проектно-кошторисної документацій про що зазначено в пп.3.2.1. п.3.2. Договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006р. - у строк до 01.03.2012 р. Витребувати від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: Маршала Малиновського, 16-Б та КП "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради" наступні письмові докази, на які суд першої інстанції посилається в своєму рішенні: технічні паспорти на нежитлові приміщення №5, 111, або на будь-які інші приміщення в будинку №16-Б по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса, які були отриманні Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. Витребувати від Малиновського районного суду м. Одеси належним чином посвідчену копію мирової угоди та ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 року, винесену у справі N22-8669/07, якою затверджено цю мирову угоду, укладену між ТОВ "Грані" та громадянами (власниками житлових будинків з яких здійснювалось відселення).

Своє клопотання скаржник додаткового обґрунтовує тим, що у своєму листі-відповіді Вих.№02-04/1314 від 24.07.2017р. надісланої на адвокатський запит Управління капітального будівництва Одеської міської ради надало копію виписки з протоколу №14 засідання комісії з визначення розміру пайової участі v розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси. Однак, в тексті вказаної виписки з протоколу №14, як стверджує апелянт, взагалі відсутні будь-які рішення щодо розгляду питання звільнення ТОВ "Грані" від передачі житла місту для відселення громадян.

Також, апелянт зазначає, що на адресу Малиновського районного суду м. Одеси був направлений адвокатський запит вих.№ПФ-56/А від 17.07.2017р. з проханням надати належним чином посвідчену копію мирової угоди та ухвали від 17.12.2007 року у справі №2-8669/07, якою затверджено цю мирову угоду, укладену між ТОВ "Грані" та громадянами, протею станом на теперішній час відповіді з боку Малиновського районного суду м. Одеси нами не отримано.

Таким чином, апелянт вважає, що з метою належного та повного дослідження письмового доказу у справі є необхідність у витребуванні: повного тексту протоколу №14 засідання комісії з визначення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 30.01.2007р. та ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2007 року, винесену у справі №2-8669/07, які є документами, що безпосередньо підтверджують юридичний факт звільнення ТОВ "Грані", як сторони договору про співробітництво №116-06 від передачі житла місту для відселення громадян, та спростовує, на думку апелянта, хибні твердження суду першої інстанції.

Крім того, апелянт зазначає, що ані з боку Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ані з боку ТОВ "Грані" до матеріалів справи не надавались належним чином завірені копії будь-яких технічних паспортів на жодні з приміщень будинку №16-Б по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса. Як зазначає апелянт, у своєму листі-відповіді вих.№02-04/1314 від 24.07.2017р. надісланої на адвокатський запит Управління капітального будівництва Одеської міської ради повідомляє, що технічний паспорт на житловий будинок за адресою: М.Малиновського. 16-Б передано до ОСББ зазначеного будинку. Крім того, за твердженням скаржника, одночасно був направлений й адвокатський запит вих.№ ПФ-55/А від 17.07.2017р. до КП "Бюро технічної інвентаризації" з проханням також надати завірені копії зазначених документів. Проте, станом на теперішній час жодної відповіді від КП "Бюро технічної інвентаризації" не отримано.

З огляду на вищевикладене апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався в своєму рішенні на зазначені документи, як на докази в обґрунтування певних обставин справи, а тому, апелянт вважає, що є необхідність витребування від ОСББ житлового будинку за адресою: Маршала Малиновського, 16-Б та КП "Бюро технічної інвентаризації" належним чином завірених копій технічних паспортів на нежитлові приміщення №5, 111, або на будь-які інші приміщення в будинку №16-Б по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса, які були отриманні Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради.

Також, посилаючись на умови пп. 3.2.1. п. 3.2. договору про співробітництво, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів від ТОВ "Грані" до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, що дає підстави, на думку апелянта, стверджувати про виконання саме ТОВ "Грані" функцій замовника, які полягали у проведенні взаєморозрахунків з виконавцями робіт по об'єкту. Апелянт зазначає, що у листі-відповіді вих. №02-04/1314 від 24.07.2017 р. надісланої на адвокатський запит Управління капітального будівництва Одеської міської ради повідомляє, що згідно із внесеними змінами до умов договору про співробітництво №116-06 від 20.12.2006р. додатковою угодою №1 від 01.03.2012 р. ТОВ "Грані" самостійно фінансує виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва об'єкту та усіх затрат з будівництва об'єкта у розмірі 100% від його вартості.

Разом з цим, апелянт зазначає, що був направлений й адвокатський запит Вих.№ПФ-59/А від 17.07.2017р. до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області з проханням надати інформацію щодо перерахування 100% вартості будівництва об'єкта та виготовлення проектно-кошторисної документації (за умовами договору про співробітництво № 116-06 від 20.12.2006р.), проте, станом на теперішній час відповіді від Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області апелянтом не отримано.

Клопотання ПАТ АБ "Порто-Франко" про витребуванням доказів колегією суддів відхилені, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1, ст. 34 ГПК України).

Згідно з ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідно до вимог ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, вищенаведеними приписами чітко визначено, що суд за клопотанням сторони може витребувати докази лише у разі неможливості сторони самостійно надати такі докази та обґрунтування стороною обставин, що перешкоджають їх наданню.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про витребуванням доказів від 17.07.2017 р. ПАТ АБ "Порто-Франко" не було наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про неможливість останнім самостійно отримати означені докази.

Крім того, колегія суддів зауважує, що апелянт, звертаючись із клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

Так колегія суддів відзначає, що у матеріали справи міститься клопотання ПАТ АБ "Порто-Франко" про витребування доказів від 30.05.2017 р. (т.1. а.с. 79) в якому апелянт просив витребувати у позивача оригінали договору №116-06 від 20.12.2006 р. та всіх додаткових угод до нього, матеріали листування між Управлінням капітального будівництва Одеської міської та ТОВ "Грані", а також всі інші документи (розпорядження органів місцевого самоврядування) які передували договору та додаткових угод до нього.

Проте, таке клопотання апелянта не відповідає приписам ст. 38 ГПК України, оскільки в ньому не зазначено, які конкретно документи суд має витребувати від сторони, в чому полягає неможливість отримання таких доказів заявником самостійно та які обставини, що мають значення для вирішення справи по суті, вони доводять.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Однак, апелянтом не наведено жодних підстав, що перешкоджали останньому скористатись своїм правом на надати такі докази під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Навпаки, в матеріалах справи наявні запити представника апелянта до Управління капітального будівництва Одеської міської ради щодо надання додаткових доказів та відповіді на них, які були вчиненні вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення. При чому, неможливість звернення з цими запитами під час розгляду справи у суді першої інстанції апелянтом не доведено.

Колегією суддів відхиляються посилання апелянта на те, що через швидкий розгляд справи судом першої інстанції, останній був позбавлений можливості надати додаткові докази, оскільки, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Статтею 69 ГПК України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі було порушено ухвалою господарського суду Одеської області від 03.05.2017 р., у той час як оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом 06.06.2017 р., при цьому розгляд справи декілька разів переносився судом, про що свідчать протоколи судових засідань від 30.05.2017 р. та 01.06.2017 р. в яких був присутній представник ПАТ АБ "Порто-Франко".

Отже, колегія суддів вважає, що у ПАТ АБ "Порто-Франко" було достатньо часу для надання необхідних доказів у суді першої інстанції, а у випадку неможливості надання до суду таких доказів, звернутись до суду із клопотанням про витребування доказів, оформленим у відповідності до приписів ст. 38 ГПК України, проте, останній своїм правом належним чином не скористався.

28.07.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом було отримано клопотання ПАТ АБ "Порто-Франко" про залучення доказів до матеріалів справи в якому останнє просить долучити до матеріалів справи нотаріально завірену фотокопію заяви ОСОБА_9 підписану 24.07.2017 року у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежан A.B., згідно тексту якої ОСОБА_9 підтверджує, що ним не укладалась та не підписувалась від імені ТОВ "Грані" додаткова угода від 27 грудня 2007 року з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, на підставі якої судом першої інстанції було визнано недійсним іпотечний договір укладений між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Грані". Також, апелянт просить долучити до матеріалів справи копії документів, що свідчать, що ОСОБА_9 не міг укласти додаткова угода від 27 грудня 2007 року від імені ТОВ "Грані" так як вже не був директором цього товариства.

31.07.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано від ПАТ АБ "Порто-Франко" клопотання про залучення доказів в якому останнє просить долучити до матеріалів справи копії адвокатський запитів та відповіді на них, докази направлення апеляційної скарги по справі №916/1037/17 третій особі без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав відносно управління капітального будівництва ОМР станом 17.07.2017 року, копію позовної заяви ПАТ АБ "Порто-Франко" до Управління капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" про визнання недійсним договору про співробітництво від 20.12.2006 року укладеного між відповідачами (справа № 916/1801/17, суддя Лепеха Г.А.).

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду представником Управління капітального будівництва Одеської міської ради було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи документів про які останній згадує у свої поясненнях в суді першої інстанції.

Колегією суддів клопотання про залучення доказів задоволенні, оскільки не суперечать процесуальним приписам.

Також, у судовому засіданні від 31.07.2017 р. представником ПАТ АБ "Порто-Франко" були заявлені клопотання про залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ АБ "Порто-Франко", а саме ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 Свої клопотання скаржник обґрунтував тим, що ймовірне визнання іпотечного договору недійсним по цій судовій справі беззаперечно зачіпає їх законні права та охоронювані інтереси. Крім того, як зазначає апелянт, суд по цій справі вже залучив в якості третьої особи одного із власників житлової нерухомості у цьому будинку, прийшовши до висновку про необхідність участі даної особи у справі.

Розглянувши означені клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Згідно з пунктом 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним іпотечного договору укладеного 16.02.2010 між ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко". Поряд з цим, апелянтом не доведено можливість наділення ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 новими правами чи покладення на них нових обов'язків, або зміни їх наявних прав та/або обов'язків, або позбавлення певних прав та/або обов'язків у майбутньому у зв'язку з прийняттям рішення у даній справі, а тому, колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ АБ "Порто-Франко", а саме ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22

Розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №713 від 27.07.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Богатиря К.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2017 р. для розгляду апеляційної скарги ПАТ АБ "Порто-Франко" на рішення господарського суду Одеської області від 06 червня 2017 р. по справі №916/1037/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Величко Т.А., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 р. апеляційну скаргу ПАТ АБ "Порто-Франко" на рішення господарського суду Одеської області від 06 червня 2017 р. по справі №916/1037/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Величко Т.А., Жекова В.І.

У судовому засіданні від 31.07.2017 представники скаржника підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на їх задоволенні.

Представники Управління капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" надали пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників провадження, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ АБ "Порто-Франко" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2006 р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (сторона 1) та ТОВ "Грані" (сторона 2) було укладено договір про співробітництво №116-06 предметом якого, за умовами п.2.1., є співробітництво сторін з реалізації програми з проектування та будівництва 2-о секційного 18-ти поверхового житлового будинку площею 12 930,2 кв.м. з вбудовано-прибудованими приміщеннями площею 582,2 кв.м. й підземним паркінгом на 141 машино-місце, 6-8-10 поверховими офісними будовами площею 6316,52 кв.м., 5-поверхового паркінгу на 300 машино-місць за адресою м. Одеса, вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської) з інженерними мережами.

Згідно з розділом 3 договору сторона 1 забезпечує збір вихідних даних для проектування, розробку, узгодження, експертизу, затвердження проектно-кошторисної документації та отримання паспорта на проектування об'єкту, оформлює в установленому Законом порядку документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, оформляє дозвіл на будівництво об'єкту, укладає договір підряду на будівництво об'єкта з ліцензованою будівельною організацією, веде технічний нагляд за будівництвом об'єкту, веде облік незавершеного будівництва об'єкту, здійснює взаєморозрахунки з виконавцями робіт по об'єкту після перерахування стороною-2 грошових коштів на рахунок сторони-1, забезпечує проведення авторського нагляду за будівництвом об'єкта, забезпечує виконання пуско-налагоджувальних робіт, забезпечує комплектацію об'єкту обладнанням і матеріалами, згідно ПКД, спільно із стороною-2 організовує проведення робочої і державної комісій і бере участь в них, спільно із стороною-2 після введення об'єкту в експлуатацію в установленому законом порядку, передає його на баланс експлуатуючої організації, після здачі об'єкту в експлуатацію та виконання сторонами п. 3.2.2. та п. 5.1. даного договору, сторона-1 оформлює актом приймання-передачі та передає у власність стороні-2 профінансований об'єкт, за виключенням житлових площ для відселення громадян із ветхих та аварійних житлових будинків, а також інших категорій громадян, відповідно до чинного законодавства України.

Сторона-2 організовує фінансування виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва об'єкту і будівництва об'єкту шляхом перерахування грошових коштів стороні-1 в розмірі 100% від його вартості для взаєморозрахунків з виконавцями робіт по об'єкту, відповідно до фактичних витрат, підтверджених первинними документами, щомісяця перераховує на утримання сторони-1 2,5% від фактичної вартості будівництва об'єкту, за рахунок власних і залучених коштів здійснює відселення громадян, які проживають в будинках, що підлягають знесенню відповідно до чинного законодавства, здійснює фінансування будівництва інженерних комунікацій до об'єкта, відповідно до технічних умов відповідних служб міста та проектно-кошторисною документацією, спільно із стороною-1 після введення об'єкту в експлуатацію в установленому законом порядку, передає об'єкт на баланс експлуатуючої організації, забезпечує замовлення і оплату за виготовлення технічного паспорта на об'єкт, зазначений в п.2.1 цього договору, в розмірі 100% від вартості витрат на його виготовлення, забезпечує оформлення правовстановлюючих документів на об'єкти фінансування.

Відповідно до п. 5.2. даного договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за договором іншим особам без письмової згоди іншої сторони.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. даного договору всі суперечки, що виникають при виконанні цього договору і не врегульовані сторонами, вирішуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Всі додатки, зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово, вступають в силу з дати підписання сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

09.02.2007 р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (сторона 1) та ТОВ "Грані" (сторона 2) було укладено додаткову угоду №1 до договору про співробітництво №116-06 (т.1, а.с. 62) відповідно до якої у статті 3 "Обов'язки сторін" внесено наступні зміни: п.п. 3.1.13 викласти в такій редакції: "після здачі об'єкту в експлуатацію і виконання сторонами п.п.3.2.2. і п.5.1 цього договору Сторона-1 оформляє актом прийому-передачі і передає у власність стороні-2 профінансований об'єкт", п.п. 3.2.9. викласти в наступній редакції: "Протягом двох місяців після отримання дозволу ДАБК на будівництво об'єкту перерахувати пайову участь замовника в розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси в розмірі 3 667 167 гривень (без ПДВ) на рахунок сторони-1. У зв'язку з великим обсягом відселення громадян з житлових будинків, що потрапляють під плями забудови об'єктів, сторона-2 звільняється від передачі житла місту для відселення громадян з аварійного і старого житла (Протокол засідання комісії з визначення розміру пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м Одеси № 14 від 30.01.2007 р.)".

23.02.2007 р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (сторона 1) та ТОВ "Грані" (сторона 2) було укладено додаткову угоду №2 до договору про співробітництво №116-06 (т.1, а.с. 63) у відповідності до якої статтю 3 "Обов'язки сторін" доповнено п.п. 3.2.10 такого змісту: п.п. 3.2.10 погоджує із стороною-1 порядок і терміни відселення громадян, які проживають в будинках, що підлягають знесенню (надання житла, розмір грошової компенсації).

27.12.2007 р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (сторона 1) та ТОВ "Грані" (сторона 2) було укладено додаткову угоду б/н до договору про співробітництво №116-06 в редакції додаткових угод №1 від 09.02.2007 р., №2 від 23.02.2007 р. (т.1, а.с. 22) у відповідності до якої сторони внесли наступні зміни до договору: П.п. 3.1.13 статті 3 "обов'язки сторін" викласти в такій редакції: "після здачі ооб'єкту в експлуатацію і виконання сторонами п. 3.2.2 та п. 5.1 цього договору сторона-1 оформляє актом прийому-передачі і передає у власність стороні-2 профінансований об'єкт за винятком частини об'єкту, яка складається з приміщень життєзабезпечення будинку (електрощитові , трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній і нижній, котельня, вентиляторні, ліфтові шахти, сміттєпровід) і житлових площ для відселення громадян відповідно до чинного законодавства України. Власником зазначених приміщень стає сторона-1. Після оформлення права власності на окремі приміщення об'єкта право спільної часткової власності, яке випливає з даного договору, припиняється, і власники можуть розпоряджатися своєю часткою в створеному об'єкті на власний розсуд".

Пункт 5.2. статті 5 "особливі умови" викладено у наступній редакції: "жодна із сторін не має права без письмової згоди іншої сторони передавати свої права та обов'язки за договором іншим особам, відчужувати об'єкт або права на нього, передавати об'єкт або права на нього як внесок до статутного капіталу юридичної особи, передавати їх в спільну діяльність або іпотеку до остаточного виконання всіх зобов'язань за договором, введення об'єкту в експлуатацію і передачі його стороні-2. Даний пункт не виключає можливість укладення сторонами договорів, спрямованих на відчуження майнових прав на окремі приміщення об'єкта, які стануть власністю сторін або їх контрагентів після виконання всіх зобов'язань за цим Договором".

05.10.2009 р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (сторона 1) та ТОВ "Грані" (сторона 2) було укладено додаткову угоду №3 до договору про співробітництво №116-06 в редакції додаткових угод №1 від 09.02.2007 р., №2 від 23.02.2007 р. (т. 3, а.с. 120-121) у відповідності до якої сторони погодили статтю 2 "предмет договору" викласти в такій редакції: 2.1. Предметом договору є співробітництво сторін з реалізації програми по проектуванню і будівництву 2-х секційного 16-ти поверхового 140 квартирного житлового будинку загальною площею будівлі 20278,8 м2 з вбудовано-прибудованими громадськими і торговими приміщеннями загальною площею 9488,5 м2 та однорівневим підземним паркінгом на 50 машино-місць, 6-8-10- поверхового офісного будинку загальною площею 11419,7 м2 з підземним паркінгом на 50 машино-місць і 5-поверхової будівлі паркінгу на 230 машино-місць за адресою: м Одеса, вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської) з інженерними мережами (далі - об'єкт) у том числі: 1-а черга будівництва - 2-х секційний 16-ти поверховий 140 квартирний житловий будинок площею 20278,8 м2 з вбудовано-прибудованими громадськими і торговими приміщеннями площею 9488,5 м2 і однорівневим підземним паркінгом на 50 машино-місць; 2-а черга будівництва - 6-8-10- поверхового офісного будинку площею 11419,7 м2 з підземним паркінгом на 50 машино-місць і 5-поверхової будівлі паркінгу на 280 машино-місць.

В Статтю 3 "Обов'язки сторін" внесено наступні зміни: в п. 3.1.13 виключено слова "у власність", п.п. 3.2.2. викладено в наступній редакції: 3.2.2 щомісячно до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, перераховує стороні-1 кошти на її утримання в розмірі 1,5% від вартості виконаних будівельних робіт і витрат відповідно до наданих типових форм № КБ-3, п.п. 3.2.4. викласти в наступній редакції: 3.2.4 Здійснює будівництво інженерних мереж до об'єкта за рахунок власних коштів, відповідно до технічних умов відповідних служб міста і проектно-кошторисної документації, п.п. 3.2.9. викласти в наступній редакції: 3.2.9. у зв'язку з великим обсягом відселення громадян з житлових будинків, що потрапляють під пляму забудови об'єктів, з урахуванням раніше перерахованих коштів в розмірі 500,0 тис.грн., сторона-2 звільняється від передачі житла місту для відселення громадян з аварійного та старого житла, а так само від пайової участі в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Статтю 5 "особливі умови" доповнено п. 5.5. наступного змісту: п. 5.5. строки будівництва визначаються наступні: закінчення будівництва 1-ї черги 30.06.2011 р., початок будівництва 2-ї черги 01.10.2010 р., закінчення будівництвом 2-ї черги 30.06.2013 р.

16.02.2010 р. між Акціонерним комерційним банком "Порто-Франко" (іпотекодержатель) та ТОВ "Грані" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір відповідно до п.п.1.1.- 1.2. якого цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекадержателя за кредитним договором (відзивної реверсивної кредитної лінії) № 42/3-10 від 16 лютого 2010 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцсм, а також усіх додаткових угод до неї, які можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір 1), стосовно повернення іпотекодержателю грошових коштів (далі - кредит) в сумі, передбаченій кредитним договором 1. Договором поруки № 15-12-09/2 від 15 грудня 2009 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем (майновим поручителем) (далі - Договір Поруки 1) та за кредитним договором № 1143/3-08 від 03 липня 2008 року, а також усіх додаткових угод до нього, які укладені і які можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір 2), укладеним між іпотекодержателем та боржником 2, стосовно повернення іпотекодержателю грошових коштів (далі - кредит) в сумі, передбаченим кредитним договором 2.

Предмет іпотеки за цим договором складається з всіх майнових прав іпотекодавця, які існують на момент укладання цього договору, за виключенням узгоджених в письмовій формі з іпотекодержаталем, а також виникнуть і будуть існувати у майбутньому на двохсекційний вісімнадцятиповерховий жилий будинок з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом за адресою: місто Одеса, вулиця Маршала Малиновського (в межах провулка Союзного та вулиці Заводської) (далі за текстом - "об'єкт будівництва" та/або "Об'єкт" та/або "Предмет іпотеки"), з всіма приміщеннями, які входять до складу об'єкта будівництва (складовими частинами), який стане власністю іпотекодавця після укладання цього договору, завершення будівництва та прийняття в експлуатацію. Будівництво об'єкта будівництва здійснюється на земельній ділянці загальною площею 13311 кв.м., а саме земельна ділянка площею 12213 кв.м. для подальшого проектування га будівництва двохсекційного вісімнадцятиповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом, 6-8-10-поверхової офісної будівлі та п'ятиповерхового паркінгу, земельна ділянка площею 1098 кв.м. для організації будівництва та благоустрою прилеглої території, яка знаходиться в користуванні іпотекодавця на підставі договору суборенди землі, укладеного 31 серпня 2007 року між іпотекодавцем та Управлінням капітального будівництва Одеської міської Ради, зареєстрованого в Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК про що у Державному реєстру земель вчинено запис № 040750500135 від 21 вересня 2007 року. Будівництво об'єкта здійснюється на підставі: дозволу на виконання будівельних робіт № 544/07 від 21 грудня 2007р., виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Одеси; рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 695 від 15.11.2006 р. "Про надання дозволу Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради на подальше проектування та будівництво двохсекційного вісімнадцятиповерхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом, 6-8-10-поверхової офісної будівлі та п'ятиповерхового паркінгу за адресою: місто Одеса, вулиця Малиновського Маршала, (в межах провулка Союзного та вулиці Заводської)", договору про співробітництво №116-06, укладеного між іпотекодавцем та Управлінням капітального будівництва Одеської міської Ради 20 грудня 2006 року, додатковою угодою № 1 до нього, укладеної 09 лютого 2007 року та додатковою угодою № 2 до нього, укладеної 23 лютого 2007 року.

Право іпотеки за цим договором поширюється на об'єкт будівництва та всі його складові частини і після завершення будівництва, прийняття до експлуатації об'єкта будівництва, реєстрації права власності на об'єкт будівництва та його складові частини в Бюро технічної інвентаризації, а також оформлення права власності іпотекодавця на об'єкт будівництва та його складові частини незалежно від внесення змін до цього договору, пов'язаними із завершенням будівництва.

Предмет іпотеки передається в іпотеку з невід'ємними приналежностями предмету іпотеки. Іпотека розповсюджується на всі невіддільні поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем, в період дії цього договору, всілякого роду поліпшення, реконструкції, зміні, доробки тощо, атоматично стають предметом іпотеки за цим договором, про що нотаріус робить відмітку на цьому договорі.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції Управління капітального будівництва Одеської міської ради зазначило, що означеним договором іпотеки було порушено його права, оскільки останнє виступало замовником будівництва зазначеного об'єкта та не надавало згоди на передання майнових прав на нього в іпотеку.

Також, позивачем відзначено, що у порушення умов договору про співробітництво №116-06, в редакції додаткової угоди б/н до договору про співробітництво №116-06 ТОВ "Грані" передано майнові права на об'єкт в іпотеку банку без згоди позивача, хоча право власності на будинок мало перейти до ТОВ "Грані" тільки після та за умови виконання усіх умов договору про співробітництво та не на весь будинок, а за виключенням приміщень життєзабезпечення будинку та житлових приміщень для відселення громадян, які залишаються у власності Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

Крім того, позивач послався на порушення відповідача приписів ч. 2, 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", які визначають, що предметом іпотеки може виступати як нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпоткодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так й майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення.

Судом першої інстанції позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України "Про іпотеку", за яким законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається з ЦК України, Господарського кодексу України, цього Закону й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України; Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", який регулює відносини у системі іпотечного кредитування, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, і частково Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", який установлює обов'язковість іпотеки при забезпеченні договорів між забудовником і стороною, яка фінансує будівництво.

Так, за змістом ч. ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що взаємні права та обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про нотаріат" угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують майнові права на нерухомість (ч. 8 ст. 55 Закону України "Про нотаріат" в редакції чинній на момент нотаріального посвідчення спірних іпотечних договорів).

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення поняття "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Стаття 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" установлює, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України "Про іпотеку" щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати").

Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" дозволяє дійти висновку про те, що майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2013 у справі №6-36цс13).

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у вказаній постанові, а також в постанові цього ж суду від 03.04.2013 у справі №6-21цс13, для набуття особою майнових прав на недобудоване майно, а в майбутньому - права власності на це майно, особа має вчинити дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для набуття майнових прав на цей об'єкт - така особа має виконати своє грошове зобов'язання, сплативши вартість об'єкта будівництва (стовідсоткову передоплату).

Отже, з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, укладаючи договір іпотеки від 16.02.2010 р. ТОВ "Грані" повинно було надати докази на підтвердження наявність в останнього майнових прав на незавершене будівництво на момент укладення спірного іпотечного договору або набуття права власності в майбутньому на нерухоме майно, майнові права на яке передавалися за спірним іпотечним договором.

Разом цим, із спірного іпотечного договору взагалі не вбачається, які документи були надані іпотекодавцем ТОВ "Грані" на підтвердження майнових прав на незавершене будівництво або набуття права власності на означене майно в майбутньому.

В означеному іпотечному договорі лише вказується, що будівництво об'єкта здійснюється на підставі: дозволу на виконання будівельних робіт № 544/07 від 21 грудня 2007р., виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Одеси; рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 695 від 15.11.2006 р. "Про надання дозволу Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради на подальше проектування та будівництво двохсекційного вісімнадцятиповерхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом, 6-8-10-поверхової офісної будівлі та п'ятиповерхового паркінгу за адресою: місто Одеса, вулиця Малиновського Маршала, (в межах провулка Союзного та вулиці Заводської)", договору про співробітництво №116-06, укладеного між іпотекодавцем та Управлінням капітального будівництва Одеської міської Ради 20 грудня 2006 року, додатковою угодою № 1 до нього, укладеної 09 лютого 2007 року та додатковою угодою № 2 до нього, укладеної 23 лютого 2007 року.

Разом з цим, означені докази, що також містяться у матеріалах справи, не підтверджуються наявність у ТОВ "Грані" майнових прав на майно, що було передано в іпотеку як на момент укладення даного договору так й на майбутнє.

Колегія суддів відзначає, що підставою для передання нерухомого майна в іпотеку був укладений між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" договір про співробітництво №116-06 за умовами якого Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради оформлює актом приймання-передачі та передає у власність ТОВ "Грані" профінансований об'єкт, за виключенням житлових площ для відселення громадян із ветхих та аварійних житлових будинків, а також інших категорій громадян, відповідно до чинного законодавства України. Так, п. 3.1.13. означено договору, в редакції додаткової угоди б/н від 27.12.2007 р., визначено, що після здачі об'єкту в експлуатацію і виконання сторонами п. 3.2.2 та п. 5.1 цього договору сторона-1 оформляє актом прийому-передачі і передає у власність стороні-2 профінансований об'єкт за винятком частини об'єкту, яка складається з приміщень життєзабезпечення будинку (електрощитові, трансформаторна підстанція, насосна, бакова, тепловий пункт верхній і нижній, котельня, вентиляторні, ліфтові шахти, сміттєпровід) і житлових площ для відселення громадян відповідно до чинного законодавства України. Власником зазначених приміщень стає сторона-1. Після оформлення права власності на окремі приміщення об'єкта право спільної часткової власності, яке випливає з даного договору, припиняється, і власники можуть розпоряджатися своєю часткою в створеному об'єкті на власний розсуд.

Разом з цим, при укладені спірного іпотечного договору не було взято до уваги наявність додаткової угоди №3 від 05.10.2009 р. до договору про співробітництво №116-06, що була укладена між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані" у відповідності до якої сторони погодили в статтю 3 "Обов'язки сторін" внести наступні зміни, а саме п. 3.1.13., яким виключено слово "у власність".

Отже, іпотекодавецем ТОВ "Грані" на момент укладення спірного договору іпотеки не було підтверджено наявності в останнього майнових прав на незавершене будівництво на момент укладення спірного іпотечного договору або набуття права власності в майбутньому на нерухоме майно, майнові права на яке передавалися за спірним іпотечним договором.

Крім того, у відповідності до п. 5.2. статті 5 "особливі умови" договору про співробітництво №116-06, з урахуванням додаткової угоди б/н від 27.12.2007 р., жодна із сторін не має права без письмової згоди іншої сторони передавати свої права та обов'язки за договором іншим особам, відчужувати об'єкт або права на нього, передавати об'єкт або права на нього як внесок до статутного капіталу юридичної особи, передавати їх в спільну діяльність або іпотеку до остаточного виконання всіх зобов'язань за договором, введення об'єкту в експлуатацію і передачі його стороні-2.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно було передано ТОВ "Грані" в іпотеку ПАТ АБ "Порто-Франко" без отримання згоди на таку передачу Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

Згідно п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що при укладенні спірного іпотечного договору від 16.02.2010 р. сторонами було порушено вимоги ст. 5 Закону України "Про іпотеку", а саме, ТОВ "Грані" не було надано належних доказів на підтвердження як наявність у вказаного товариства майнових прав на незавершене будівництво на момент укладення спірного іпотечного договору, так і на набуття права власності в майбутньому на нерухоме майно, майнові права на яке передавалися за спірним іпотечним договором. А також, у порушення умов додаткової угоди б/н від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06, спірне нерухоме майно було передано ТОВ "Грані" в іпотеку ПАТ АБ "Порто-Франко" без отримання згоди на таку передачу Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

Колегією суддів не приймаються колегією суддів до уваги й посилання апелянта на заяву ОСОБА_9 підписану 24.07.2017 року у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежан A.B., згідно тексту якої ОСОБА_9 заявлує, що ним не укладалась та не підписувалась від імені ТОВ "Грані" додаткова угода від 27 грудня 2007 року з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, на підставі якої судом першої інстанції було визнано недійсним іпотечний договір укладений між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Грані", оскільки, ці обставини судом першої інстанції не досліджувались, їм оцінка не надавалась, про зазначені обставини до ухвалення оскаржуваного судового рішення жодна із сторін не заявляла, а як вбачається із самої заяви вказана обставина стала відома вже після ухвалення судового рішення.

Судова колегія наголошує, що у відповідності до приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). Нікчемними, зокрема, є правочини щодо забезпечення зобов'язань, вчинені без додержання письмової форми (ст. 547 ЦК), правочини, вчинені з порушенням вимог закону про нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК). По-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так й під час апеляційного перегляду справи, недійсність додаткової угоди від 27 грудня 2007 року в судовому порядку не встановлено.

Не можуть бути прийняті до уваги й посилання скаржника у судовому засіданні від 31.07.2017 р. на те, що означена додаткова угода б/н від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 є нікчемною, у зв'язку із недодержанням сторонами письмової форми правочину, з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230,частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

У відповідності до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Згідно з ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Із спірної додаткової угоди б/н від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 вбачається, що її вчинено у письмовій формі, підписано та скріплено печатками сторін даної угоди, а саме Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ "Грані".

Отже, посилання скаржника на нікчемність означеної додаткової угоди б/н від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 у зв'язку із недодержанням її письмової форми спростовуються матеріалами справи та враховуючи приписи ст. 218 ЦК України не є наслідком недійсність такого правочину.

Не приймаються до уваги й посилання апелянта на те, що означена додаткова угода б/н від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 є фіктивною, оскільки приписами ст. 234 ЦК України унормовано, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Разом з цим, апелянтом не надано доказів, які б свідчили про визнання означеного правочину недійсним у зв'язку із його фіктивністю.

Колегією суддів також не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що саме означена додаткова угода б/н від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06 стала підставою для звернення позивача із позовом та задоволення позовних вимог, оскільки, як вбачається й з позовної заяви, підставою визнання недійсним іпотечного договору була не лише відсутність погодження укладення означеного іпотечного договору з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, як то передбачено додатковою угодою б/н від 27.12.2007 р. до договору про співробітництво №116-06, а й порушення сторонами при укладанні іпотечного договору приписів ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність доказів виконання позивачем функцій замовника у будівництві об'єкта та те, що функції замовника у будівництві об'єкта виконувало ТОВ "Грані", з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» замовником є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №695 від 15.11.2006 р. було вирішено надати Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради дозвіл на подальше проектування та будівництво 2-секційного 18-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом, 6-8-10-пповерхової офісної будівлі та 5-поверхового паркінгу за адресою м. Одеса, вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської), після оформлення документів на землекористування, відповідно до діючого законодавства.

14.08.2007 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (орендар) було укладено договір оренди землі у відповідності до якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №1516-У від 04.07.2007 р. надає за рахунок земель міста, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельні ділянки, загальною площею 13311 кв.м, що знаходяться у місті Одесі, Малиновському районі (в межах пров. Союзного та вул. Заводської), згідно з планом земельних ділянок, який є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 2.1. договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 13311 кв.м, а саме: земельна ділянка площею 12213 кв.м, для подальшого проектування та будівництва 2- секційного 18-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом, 6-8-10-поверхової офісної будівлі та 5-поверхового паркінгу, у тому числі по угіддях: під капітальною забудовою 1668 кв.м., під тимчасовою забудовою 621 кв.м., прибудинкова територія 2377 кв.м., під проїздами, проходами, площадками 4755 кв.м., вулиць, набережних, площ 544 кв.м., рілля 2248 кв.м., земельна ділянка площею 1098 кв.м, для організації будівництва та благоустрою прилеглої території, у тому числі по угіддях під тимчасовою забудовою 127 кв.м., прибудинкова територія 85 кв.м., під проходами, проїздами, площадками 638 кв.м., вулиць, набережних, площ 72 кв.м., рілля 176 кв.м.

У відповідності до п. 5.1. даного договору земельні ділянки передаються в оренду управлінню капітального будівництва Одеської міської ради, для подальшого проектування та будівництва 2-секційного 18-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом, 6-8-10-поверхової офісної будівлі та 5-поверхового паркінгу і організації будівництва та благоустрою прилеглої території.

14.08.2007 р. Одеською міською радою та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради складено та підписано акт прийому-передачі земельних ділянок за адресою м. Одеса, вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської), що передаються в оренду Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №447 від 28.11.2013 р. вирішено призначити Управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником з проектування та будівництва інженерних мереж до 2-секційного 18-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими громадськими і торговими приміщеннями та однорівневим підземним паркінгом за адресою м. Одеса, вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської).

Також, відповідно до сертифікату від 17.11.2016 р., яким засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта 2-секційного 16-поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом по вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської) замовником об'єкту вказано Управління капітального будівництва Одеської міської ради. Генеральним проектувальником ТОВ "Грані", генеральним підрядником (підрядником) ТОВ "Чорноморська реставраційно-будівельна компанія".

Отже, наявні матеріали справи свідчать про те, що саме Управління капітального будівництва Одеської міської ради було замовником будівництва нерухомого майна, а саме житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими і торговими приміщеннями та однорівневим підземним паркінгом за адресою м. Одеса, вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської).

Посилання скаржника на те, що ТОВ "Грані" є замовником будівництва на підставі договору від 17 грудня 2007 року укладеного між ТОВ "Грані" та ТОВ "БУДСИСТЕМС" та договору суборенди від 31.08.2007 р., що був укладений між ТОВ "Грані" та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради судовою колегією відхиляються, оскільки такі твердження апелянта не узгоджуються з законодавчими приписами ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п. 4 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у відповідності до яких замовником є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

До того ж, колегія суддів зауважує, що означені договори від 17 грудня 2007 року та 31.08.2007 р. взагалі відсутні у матеріалах справи.

Не є обґрунтованими й посилання апелянта на те, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради на підставі договору про співробітництво №116-06 мало отримувати грошові кошти від ТОВ "Грані" та здійснювати розрахунок з підрядниками, проте, за твердженням апелянта, насправді саме ТОВ "Грані" здійснювало фінансування будівництва за договором та розрахунки з підрядниками, а тому, апелянт вважає, що саме ТОВ "Грані" було забудовником. Проте, такі твердження апелянта не підтверджується жодними з доказів, що наявні у матеріалах справи. Тим більше, спростовуються вищенаведеними доказами, які свідчать, що саме Управління капітального будівництва Одеської міської ради було замовником будівництва за договором про співробітництво №116-06.

З наведених вище підстав спростовуються й посилання апелянта на відсутність порушення прав та інтересів позивача оспорюваним договором іпотеки, у зв'язку із тим, що останній не є власником нерухомості, майнові права щодо якої були передані іпотекодавцем в іпотеку, а тому права Управління капітального будівництва Одеської міської ради на об'єкт не можуть бути порушені та в останнього відсутні відповідно підстави (право) для звернення до суду з будь-якими вимогами, які стосуються нерухомості, оскільки, як вже було зазначено вище, саме Управління капітального будівництва Одеської міської ради було замовником будівництва житлового будинку за адресою м. Одеса, вул. Маршала Малиновського (в межах пров. Союзного та вул. Заводської), до того ж, з урахуванням додаткової угоди від 27.12.2007 р. ТОВ "Грані" було позбавлено можливості передавати спірне майно в іпотеку без згоди Управління капітального будівництва Одеської міської ради. Крім того, додатковою угодою №3 від 05.10.2009 р. до договору про співробітництво №116-06 сторонами було погоджено виключення із договору умови, що спірне майно переходить у власність ТОВ "Грані".

Отже, на момент укладення спірного іпотечного договору, Управління капітального будівництва Одеської міської ради було замовником будівництва нерухомого майна, майнові права на яке було передано ТОВ "Грані" в іпотеку ПАТ "АБ "Порто-Франко" та в порушення умов договору про співробітництво №116-06 в редакції додаткової угоди до нього від 27.12.2007 р., ТОВ "Грані" передало майнові права на об'єкт і іпотеку ПАТ "АБ "Порто-Франко" без згоди Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що спірним іпотечним договором було порушено права Управління капітального будівництва Одеської міської ради, а тому, у останнього виникло право на оскарження означеного договору у судовому порядку.

Не є обґрунтованим й посилання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено ПАТ "АБ "Порто-Франко" у призначені у справі судової експертизи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Як вбачається із клопотання ПАТ "АБ "Порто-Франко" про призначення експертизи, що було заявлено у суді першої інстанції (т.3, а.с. 127) останній просив суд призначити проведення судової експертизи та поставити експерту наступні питання: чи дійсно на додатковій угоді від 2010 р. підпис виконаний директорами підприємств або іншими особами; чи дійсно печатки проставлені у 2010 році; чи дійсно папір на якому здійснена додаткова угода та відтиски печаток на ній містять ознаки старіння на протязі 7 років.

Колегія суддів відзначає, що у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» роз'яснено, що експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Разом з цим, судова колегія зауважує, що у своєму клопотанні про призначення експертизи ПАТ "АБ "Порто-Франко" ставить на розгляд експерта питання щодо угодо від 2010 р., при цьому заявником не було конкретизовано, яка саме додаткова угода та до якого договору ставиться ним під сумнів. До того ж, колегія суддів відзначає, у матеріалах справи взагалі відсутні додаткові угоди датовані 2010 р.

Інших клопотаннь щодо призначення у справі судової експертизи, що були надані ПАТ "АБ "Порто-Франко" до суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що предметом розгляду у справі №916/1037/17 є вимога Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнати недійсним іпотечного договору, укладено 16.02.2010 між ТОВ "Грані" та ПАТ АБ "Порто-Франко", а тому призначення судової експертизи щодо угоди, яка не є предметом розгляду у даній справі та оспорюється апелянтом у окремому судовому провадженні не вимагається.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "АБ "Порто-Франко" про призначення судової експертизи.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги, наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2017 є законним та обґрунтованим та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2017 р. у справі №916/1037/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Величко Т.А.

Суддя Жеков В.І.