Рішення № 68091680, 31.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017р. Справа № 914/1276/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м. Львів

до відповідача: Навчального центру Національної гвардії України (Військової частини 3007), м. Золочів Львівської області

про стягнення заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 представники.

Зміст ст. ст. 20, 22 ГПК України представникам сторін розяснено.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до Навчального центру Національної гвардії України (Військової частини 3007) стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2017.

В судовому засіданні 31.07.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та усних поясненнях.

В судовому засіданні 31.07.2017 представники відповідача щодо позовних вимог не заперечили.

Розглянувши матеріали справи, в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (надалі позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Навчального центру Національної гвардії України (Військової частини 3007) (надалі відповідач, Військова частина) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що у січні - березні 2017 року позивач здійснив поставку природного газу, а споживач (відповідач) прийняв поставлений природний газ, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за січень - березень 2017 року.

Як стверджує позивач, відповідач підписавши акти приймання передачі, взяв на себе зобовязання щодо їх оплати, однак не виконав його, внаслідок чого, станом на 15 червня 2017 року заборгованість перед позивачем за поставлений у вказаний період природний газ становить 166 636, 00 грн.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 1 116, 54 грн - 3 % річних та 2 038, 92 грн - інфляційних нарахувань, які він просить стягнути з відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог не заперечили, письмового відзиву до суду не подали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Частиною 1 статті 712 ЦК України та частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із актів приймання-передачі у січні - березні 2017 року позивач (постачальник) здійснив поставку природного газу, а відповідач (споживач) прийняв поставлений природний газ на загальну суму 356 086, 63 грн (з яких 129 046, 72 грн за січень, 90 092, 23 грн за лютий та 136 947, 68 грн за березень 2017 року).

Як вбачається із акта звірки взаємних розрахунків підписаного між сторонами, відповідач у повному обсязі за поставлений останньому природний газ не розрахувався і станом на 04.04.2017 заборгованість відповідача становила суму в розмірі 166 636, 00 грн.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ст. 692 ЦК України).

Доказів оплати суми боргу в розмірі 166 636, 00 грн станом на момент розгляду справи представники сторін до суду не подали.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд вважає підставними позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 166 636, 00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 116, 54 грн - 3 % річних та 2 038, 92 грн - інфляційних нарахувань суд зауважує наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 4 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, вважає підставним стягнення 1 092, 14 грн - 3 % річних (оскільки в акті приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 кінцевим терміном оплати вказано 10.03.2017, а позивачем помилково нарахування проведено з 01.03.2017) та 2 038, 92 грн - інфляційних нарахувань.

Зважаючи на те, що спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Навчального центру Національної гвардії України (Військова частина 3007) (80700, Львівська обл., Золочівський район, м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 2, код ЄДРПОУ 08803566) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, Львівська обл., м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 39594527) суму в розмірі 172 313, 58 грн, з них:

- 166 636, 00 грн основної заборгованості;

- 2 038, 92 грн інфляційних нарахувань;

- 1 092, 14 грн 3 % річних;

- 2 546, 52 грн судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 02.08.2017.

Суддя Манюк П.Т.