Рішення № 68091477, 31.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017Справа №910/8931/17За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ»

про розірвання договору оренди та повернення державного майна.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кубік Я.С., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання договору оренди та повернення державного майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7681 від 09.12.2016 не вніс завдаток та не застрахував орендоване майно, в зв'язку з чим позивач просить суд розірвати Договір оренди та зобов'язати відповідача повернути позивачу орендоване за Договором майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 порушено провадження у справі № 910/8931/17, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», розгляд справи призначено на 10.07.2017.

У судове засідання 10.07.2017 представник позивача з'явився.

Представники відповідача та третьої особи в засідання суду 10.07.2017 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.

Враховуючи неявку представників відповідача та третьої особи в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 31.07.2017.

11.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли письмові пояснення.

19.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

Також, 24.07.2017 представником позивача було подано заяву про відсутність аналогічного спору.

У судовому засіданні 31.07.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 31.07.2017 не з'явились.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.07.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7681 (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - майно), загальною площею 18,00 кв.м. (кімната 413) розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на четвертому поверсі будівлі (реєстровий номер 00294349.1.АААДДЛ116), що перебуває на балансі Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», код за ЄДРПОУ 00294349 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2016 і становить 216 550 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2016 - 1 082,75 грн.

У відповідності до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

У відповідності до п. 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік».

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік».

За умовами пункту 3.10 Договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.

У відповідності до пункту 5.2 Договору орендар зобов'язується протягом місяця після підписання Договору внести завдаток передбачений цим Договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні визначеному у пункті 3.6 цього Договору. Після закінчення дії Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.

Згідно з п. 5.3 Договору орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні Договору оренди).

Пунктом 5.8 Договору визначено, що орендар зобов'язаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майн не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість (франшиза безумовна - 0 %) на користь балансоутримувача (вигодо набувачем є балансоутримувач), який несе ризик випадкової загибелі пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством і протягом 5 днів після страхування надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення про сплату страхового платежу. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Відповідно до пункту 5.10 Договору у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодовувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 09.12.2016 до 09.11.2019 включно (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.7 Договору сторони погодили, що цей Договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема не виконав зобов'язання п. 5.2 та/або п. 5.8 цього Договору.

У відповідності до п. 10.9 та 10.10 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання передавання майна. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

09.12.2016 сторонами було підписано Акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого, орендодавець згідно з Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7681 від 09.12.2016 передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - нежитлове приміщення (далі - майно), загальною площею 18,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська,68 на першому поверсі 4-х поверхової будівлі (кімната № 413) (реєстровий номер 00294349.1.АААДДЛ116), що перебуває на балансі Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», код за ЄДРПОУ 00294349.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7681 від 09.12.2016 не вніс завдаток та не застрахував орендоване майно, в зв'язку з чим позивач направив відповідачу Пропозицію № 30-04/967 від 26.01.2017 про дострокове розірвання договору оренди № 7681 від 09.12.2016 до якого додав проект Акту приймання-передачі та проект Договору про припинення договору оренди.

Однак, відповідач відповіді на пропозицію не надав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про розірвання Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване за Договором майно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.7 Договору сторони погодили, що цей Договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема не виконав зобов'язання п. 5.2 та/або п. 5.8 цього Договору.

У відповідності до пункту 5.2 Договору орендар зобов'язується протягом місяця після підписання Договору внести завдаток передбачений цим Договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні визначеному у пункті 3.6 цього Договору. Після закінчення дії Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.

За умовами пункту 3.10 Договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.

Доказів того, що відповідачем сплачено гарантійний платіж сторонами до суду не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 771 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Також, пунктом 5.8 Договору визначено, що орендар зобов'язаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майн не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість (франшиза безумовна - 0 %) на користь балансоутримувача (вигодо набувачем є балансоутримувач), який несе ризик випадкової загибелі пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством і протягом 5 днів після страхування надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення про сплату страхового платежу. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Доказів на підтвердження виконання відповідачем пункту 5.8 Договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, що передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п. 10.7 Договору. Доказів визнання договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.

У справі наявна Пропозиція позивача № 30-04/967 від 26.01.2017 про дострокове розірвання договору, у зв'язку з невиконанням п. 5.2 та п. 5.8 Договору та про повернення приміщення, однак належних доказів надіслання його відповідачу не подано.

Разом з цим, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору (Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11).

Отже, враховуючи вищевикладене та приписи зазначених вище статей, суд вважає, що неналежне виконання відповідачем умов договору щодо внесення завдатку та укладення договору страхування, є порушенням відповідачем умов договору і оскільки пунктом 10.7 Договору прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення умов п. 5.2 та п. 5.8 Договору, вимоги позивача про розірвання Договору оренди за рішенням суду підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 5.10 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пункт 10.9 Договору встановлює, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

За умовами п. 10.10 Договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, відносини між позивачем та відповідачем мають ґрунтуватись лише на Договорі оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на вищенаведене, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання ним своїх обов'язків за Договором оренди та відповідно відсутності підстав для розірвання Договору оренди.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7681 від 09.12.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) повернути Регіональному відділенню фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) державне нерухоме майно за Договором оренди від 09.12.2016 № 7681 - загальною площею 18 м2, (кімната 413), що розміщене за адресою: 04080, м. Київ, Костянтинівська, 68, на четвертому поверсі будівлі (реєстровий номер 00294349.1.АААДДЛ116), що перебуває на балансі Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 200 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.08.2017.

Суддя О.А. Грєхова