Рішення № 68091464, 23.06.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2017 р. Справа № 911/3793/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Щит", м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП "Добрі Добрива", Київська обл., смт. Макарів

про визнання договору недійсним

Суддя- Мальована Л.Я.

Представники сторін:

позивача - Ключкін Є.Ю. (дов. № 16/10-13 від 13.10.16);

відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди б/н від 15.01.2016р., укладеного між сторонами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений судом, вимоги суду викладені в ухвалах від 28.11.2016 року, 14.12.2016 року, 25.01.2017 року, 24.04.2017 року та 31.05.2017 року не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2017 р. було зупинено провадження у справі № 911/3793/16 для проведення судової почеркознавчої експертизи.

20.04.2017 року до загального відділу господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 911/3793/16 з клопотанням експерта про надання необхідних матеріалів для проведення судово-технічної експертизи, а саме: оригіналу договору оренди від 15.01.2016 року та оригінал акту звірки від 15.01.2016 року, проте вказані оригінали документів, згідно наданих ТОВ «ВВ-Щит» пояснень, відсутні у позивача, а відповідач ухиляється від вимог суду, в судові засідання не з'являється, у зв'язку з чим проведення судової експертизи не вбачається за можливе, тому суд перейшов до розгляду справи по суті.

Щодо заяви представника позивача про притягнення до відповідальності відповідача за ухилення від виконання ухвали суду в якій просить суд, стягнути з відповідача штраф у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, та зобов'язати відповідача надати до суду оригінал договору оренди від 15.01.2016 р. та оригінал акту звірки від 15.01.2016 р., то суд зазначає, що застосування передбачених п. 5 ст. 83 ГПК України санкцій є правом, а не обов'язком суду, оскільки відповідач неодноразово ухиляється від виконання вимог викладених в ухвалах, а накладення штрафу не дасть очікуваного результату, оскільки відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений строками вирішення спору. Під час розгляду справи було вжито всіх можливих процесуальних заходів щодо повного та всебічного розгляду справи, а тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15.01.2016 року між ТОВ «ВВ-Щит» та ТОВ «ВТП «Добрі Добрива» було укладено договір оренди приміщення та додаткову угоду до нього від 18.01.2016 року.

15.05.2016 року сторони підписали угоду про припинення дії договору оренди від 15.05.2016 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

На виконання умов вказаного договору відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт оренди згідно акту приймання-передачі приміщення від 15.01.2016 року, який було повернуто відповідачу згідно акту приймання-передачі приміщення від 15.05.2016 року, в зв'язку з чим у орендаря виникла заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 120 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що підпис та печатку від імені позивача було нанесено колишнім директором ОСОБА_1, який 17.05.2016 року був звільнений з посади директора згідно протоколу загальних зборів ТОВ «ВВ-Щит» від 16.05.2016 року, в зв'язку з чим позивачем було заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи документів, яке задоволено ухвалою суду від 25.01.2017 року, проте дослідження не виконано експертною установою в зв'язку з відсутністю оригіналів документів.

Пунктом 10.9. договору, передбачено, що цей договір складено українською мовою в двох автентичних примірниках, по одному для кожної сторони.

В порушення вищевказаного пункту договору у позивача, згідно наданих пояснень, відсутній примірник зазначеного договору, а відповідачем проігноровано вимоги ухвал суду.

На переконання господарського суду без призначення у даній справі судової технічної експертизи документів встановити обставини викладені в позовній заяві, не вбачається за можливе.

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги повинні бути доведені „поза розумним сумнівом". У цьому разі розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати. (Справа Європейського суду з прав людини „Грецька справа", № 3321/67, 3322/67, 3323/67, 3344/67, доповідь Комісії від 5 листопада 1969 р.; рішення Європейського суду з прав людини по справі „Вільваража та інші проти Обєднаного Королівства" від 30 жовтня 1991 р. № 215, § 107; рішення Європейського суду з прав людини по справі „Науменко проти України" від 10 лютого 2004 року § 109).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказану правову позицію викладено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо.

Як вбачається зі змісту оспорюваного Договору, сторонами погоджені істотні умови такого договору, що свідчить про те, що останній є вчиненим з моменту його укладення.

Що стосується посилань позивача на вчинення Договору за відсутності вільного волевиявлення орендаря в частині нанесення підписів і печаток від імені останнього ОСОБА_1 після звільнення з посади директора ТОВ «ВВ-Щит», то суд зазначає, що вони не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши доводи ТОВ «ВВ-Щит» суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину на момент укладення між сторонами договору, тому в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Л.Я. Мальована