Рішення № 68091148, 01.08.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 р. Справа № 909/556/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б.П. , секретар судового засідання Михайлюк А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міністерства юстиції України , вул. Городецького ,13 , м. Київ , 01001 в інтересах держави Україна

до відповідача: Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області , вул. Незалежності ,1 , с. Татарів , м. Яремче , Івано-Франківська область ,78596

про відшкодування збитків , завданих Державному бюджету України в сумі 110214,47 грн.

за участю :

від позивача : ОСОБА_1, (довіреність № 06-38/478 від 09.09.2017 р.) - представник ;

від відповідача : не з"явились ;

ВСТАНОВИВ: Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про відшкодування збитків , завданих Державному бюджету України в сумі 110214,47 грн.

Заявлені вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 р. у справі " ОСОБА_2 проти України" з Державного бюджету України відшкодовано на користь ОСОБА_2 110 214,47 грн. - справедливої сатисфакції.

Відшкодовані кошти є збитками Державного бюджету України та підлягають відшкодуванню з винної особи - Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області в порядку регресу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов суду не подав.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 р. у справі " ОСОБА_2 проти України" за заявою №42488/02 встановлено порушення державою Україною прав ОСОБА_2 (заявник) і зобов'язано державу - відповідача сплатити заявнику 6 000,00 євро відшкодування моральної шкоди і компенсації судових та інших витрат, а також виконати рішення національного суду, яке залишалось невиконаним і підлягало виконанню.

Європейським судом констатовано порушення державою Україною норм Конвенції, зокрема, у зв'язку з тривалим невиконання ухваленого на користь заявника рішення Верховинського місцевого районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 р. у справі №2-15, залишеного без змін ухвалами Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.05.2004 р. та Верховного Суду України від 09.10.2006 р. за позовом ОСОБА_2 до Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради про зупинення проведення поховань на земельній ділянці колишніх гаражів та стягнення моральної шкоди; до Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради, управління містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання незаконним рішення п'ятої сесії Тататрівської сільської ради від 03.07.2003р. щодо затвердження генерального плану забудови території с. Татарів ; визнання рішення архітектурно-містобудівельної ради управління містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації від 13.03.2003 р. незаконним; визнання незаконним генерального плани забудови території с.Татарів, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст " Дніпроміст" в 2002 році щодо віднесення самовільно облаштованого кладовища на території колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату ; стягнення з Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та управління містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації моральної шкоди.

На виконання зазначеного рішення Європейського суду з прав людини з Державного бюджету України на особистий рахунок заявника сплачено 110 214, 47 грн. - справедливої сатисфакції , що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 04.02.2015 р. №209.

Відшкодовані за рішенням Європейського суду в справі " ОСОБА_2 проти України" з Державного бюджету України кошти у сумі 110 214, 47 грн. є збитками Державного бюджету України.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України

Органом представництва згідно зі статтею 1 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. №784 " Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " є Міністерство юстиції України.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини першої ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування.

Таким чином, у спірних правовідносинах держава Україна має зворотне право вимоги ( регресу) на відшкодування з Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ( відповідач) збитків у сумі 110 214, 47 грн., що понесені з Державного бюджету України на виконання рішення Європейського суду " ОСОБА_2 проти України".

Регресна вимога завжди спрямована на відшкодування втрат, понесених за рахунок або з вини іншої особи , а тому вона, по суті, є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди й, отже, є формою цивільно- правової відповідальності.

Юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною - вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які утворюють склад цивільного правопорушення.

Підставами цивільно-правової відповідальності є : протиправність поведінки ( дії чи бездіяльності) ; наявність майнової та ( або) моральної шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправність відповідача встановлена Європейським судом з прав людини під час розгляду заяви №42488/02 , поданої ОСОБА_2 в рамках справи " ОСОБА_2 проти України " .

Зокрема , у пункті 83 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 р. зазначено, що " національні органи влади встановили, що облаштування кладовища вищезазначеному місці поставило заявника під загрозу забруднення ґрунту та джерел питної води і води для поливу через виділення з трупів, які розкладаються , таких речовин як трупна отрута" .

В пункті 89 даного рішення зазначено, що "процесуальні гарантії, доступні заявникові згідно із статтею 8 Конвенції, можуть стати недієвими, а державу може бути визнано відповідальною за Конвенцією, якщо судове рішення , яким орган влади зобов'язано діяти певним чином в екологічних питаннях , ігнорується органом влади або залишається невиконаним протягом значного періоду часу".

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Верховинського місцевого районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 р., яке залишене без змін Апеляційним судом Івано-франківської області та Верховним Судом України, у справі №2-15, визнано незаконним рішення п'ятої сесії Татарівської сільської ради від 03.07.2003 р. в частині затвердження генерального плану забудови території с. Татарів; визнано незаконним генеральний план забудови території с. Татарів щодо віднесення самовільно облаштованого кладовища на території колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату; визнано рішення архітектурно-містобудівельної ради управління містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації від 13.03.2003 р. незаконним та зобов'язано Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів ( рішення набрало законної сили 28.05.2004 р.).Відповідно до ст. 124 Конституції України , судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України у строки, встановлені законом.

Згідно з Законом України " Про виконавче провадження " примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу України, яка входить до системи Міністерства юстиції України.

Державні виконавці мають будь-якими не забороненим законодавством способом виконувати рішення суду, що набрало законної сили, у чітко встановлений Законом України " Про виконавче провадження " строк, необхідний для виконання остаточного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи листом Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Івано-Франківської області від 07.07.2004 р. №1421 проінформовано Татарівську сільську раду про те, що 07.07.2004 р. за заявою ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа Верховинського районного суду Івано-Франківської області №2-15 , виданого 18.06.2004 р., про закриття новоблаштованого кладовища на території гаражів с. Татарів.

Із наявних у справі матеріалів вбачається , що з липня 2004 р. по лютий 2005 р. органом державної виконавчої служби неодноразово виносились постанови про накладення штрафу на Татарівську сільську раду за не виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2003 р., у зв'язку з цим 03.03.2005 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Дані обставини свідчать про те, що органами державної виконавчої служби вжито всіх передбачених законодавством заходів з метою виконання вищезазначеного рішення національного суду.

Разом з тим, тривале невиконання Татарівською сільською радою Яремчанської міської ради рішення національного суду, що стало причиною звернення ОСОБА_2 до Європейського суду з прав людини, не пов'язане з діяльністю органів державної виконавчої служби, оскільки відповідач зобов'язаний був виконати рішення суду шляхом прийняття відповідного рішення ради.

Обов'язок особи-боржника за судовим рішенням виконати таке рішення виникає з моменту набрання рішенням законної сили та продовжує існувати до повного виконання судового рішення.

Дії державної виконавчої служби відповідали вимогам чинного законодавства, оскільки належним доказом неправомірності дій ( бездіяльності) державного виконавця є відповідне рішення суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Такі рішення по даній справі відсутні. Бездіяльність органу державної виконавчої служби не встановлена.

Таким чином, моральна шкода заявнику завдана саме бездіяльністю відповідача у зв'язку з неспроможністю забезпечити своєчасне виконання рішення національного суду, що зокрема і встановлено рішенням Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищезазначене рішення Європейського суду з прав людини є преюдицією, а тому повторному доказуванню встановлені в ньому факти не підлягають.

В даному випадку, протиправна поведінка відповідача призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини " ОСОБА_2 проти України " у сумі 110 214,47 грн.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою є очевидним, оскільки визнання Європейським судом з прав людини порушення державою України Конвенції є наслідком тривалого ( понад три роки) невиконання рішення національного суду щодо оголошення Татарівською радою нового генерального плану забудови села незаконним та закриття кладовища.

У випадку неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, настання негативних наслідків у вигляді порушення законних прав заявника та, відповідно, звернення його до Європейського суду з прав людини, ухвалення Європейським судом з прав людини рішення, що призвело до понесення збитків Державного бюджету внаслідок виплати справедливої сатисфакції, виключається.

Частиною 2 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України , особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що держава, ОСОБА_3 Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної ОСОБА_3 Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Татарівська сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.

З аналізу вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у заподіянні збитків Державному бюджету, внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини " ОСОБА_2 проти України" у розмірі 110 214,47

Таким чином, суд вважає, що в діях ( бездіяльності) відповідача наявні всіх елементів складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення з відповідача збитків у розмірі 110 214, 47 грн., завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини " ОСОБА_2 проти України" .

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.. 22, 1191, Цивільного кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем збитків у вигляді сплачених ОСОБА_2 110 214,47 грн.- справедливої сатисфакції, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню .

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 82 -85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про відшкодування збитків , завданих Державному бюджету України в сумі 110214,47 грн.

Стягнути з Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ( вул. Незалежності ,1 , с. Татарів , м. Яремче , Івано-Франківська область ,78596, ідент. код 04354737) на користь Державного бюджету України ( рахунок 31116115700028 , код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646 , банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, отримувач Державна казначейська служба України) збитки, завдані Державному бюджету України у сумі 110 214, 47 грн. ( сто десять тисяч двісті чотирнадцять гривень 47 коп.) .

Стягнути з Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ( вул. Незалежності ,1 , с. Татарів , м. Яремче , Івано-Франківська область ,78596, ідент. код 04354737) на користь Міністерства юстиції України , вул. Городецького ,13 , м. Київ , 01001, ( ідент.код 00015622) 1653,22 грн. ( одну тисячу шістсот п'ятдесят три гривні 22 коп.) - судового збору .

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.17

Суддя Гриняк Б.П.