Рішення № 68091086, 31.07.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" липня 2017 р. Справа № 906/270/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Український лізинговий фонд": ОСОБА_1 довіреність №б/н від 11.04.2017;

від ПАТ "Головинський граніт": ОСОБА_2 довіреність №17-1 від 17.07.2017;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

до Публічного акціонерного товариства "Головинський Граніт"

про стягнення 246360,48грн

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

про стягнення 159478,74грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" звернулося з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 246360,48грн, з яких: 182866,85грн - заборгованість зі сплати лізингових платежів, 27529,38грн - пені, 27430,02грн - штрафу, 1878,76грн - 3% річних, 6655,47грн - інфляційних нарахувань (а.с. 3-6, т.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів згідно умов договору фінансового лізингу №1033/04/13-В від 09.04.2013.

11.04.2016 на адресу господарського суду Житомирської області надійшла зустрічна позовна заява вх.№406/16 Публічного акціонерного товариства "Головинський Граніт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про стягнення 159478,74грн (а.с. 113-114, т.1).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Головинський граніт", виконуючи умови договору фінансового лізингу №1033/04/13-В від 09.04.2013 (з врахуванням змін і доповнень до нього), здійснило переплату лізингових платежів у розмірі 159478,74грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.04.2016 зустрічну позовну заяву вх.№406/16 від 11.04.2016 Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про стягнення 159478,74грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №906/270/16 (а.с. 121, т.1).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.05.2016 суд призначив у справі №906/270/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручив Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та на час її проведення зупинив провадження у справі (а.с. 160-161, т.2).

15.06.2017 на адресу суду від Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи №344/16-25 від 31.05.2017 з матеріалами господарської справи №906/270/16 в 2-х томах (а.с. 227-240, т.2).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.06.2017 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання для розгляду справи (а.с. 248, т.2).

Представник позивача (за первісним позовом) первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у первісній позовній заяві, додатковому письмовому поясненні від 06.05.2016, письмовому поясненні від 06.07.2017. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, зазначених у письмовому запереченні на зустрічну позовну заяву від 19.04.2016.

Представник відповідача (за первісним позовом) в засіданні суду проти первісного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 08.04.2016. Зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у зустрічному позові.

Судовий експерт, який взяв участь у засіданні суду на підставі ст.31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пояснив, що під час дослідження застосовувалися метод документальної перевірки наявних у матеріалах справи документів за формою і змістом, а також методика співставлення відомостей, зазначених у них, у тому числі й з графіком внесення лізингових платежів (з відповідними змінами в додаткових угодах до нього). Також, зазначив, що при проведенні дослідження враховував з усіх умов договору фінансового лізингу, водночас, зауважив, що остаточними даними були зміни, вказані додатковою угодою №4 від 27.10.2015 у графіку внесення лізингових платежів. Пояснив, що сума 153166,48грн є переплатою лізингових платежів, здійсненою ПАТ "Головинський граніт" на користь ТОВ "Український лізинговий фонд".

Заслухавши пояснення представників сторін і судового експерта, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавець, позивач (за первісним позовом)) та Публічним акціонерним товариством "Головинський Граніт" (лізингоодержувач, відповідач (за первісним позовом)) укладено договір фінансового лізингу №1033/04/13-В (далі - Договір) (а.с. 10, т.1).

Згідно п.1.1 ст.1 Додатку №3 до Договору - "Загальні умови договору фінансового лізингу" (далі - Додаток №3) (а.с. 12-23, т.1) лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (надалі - предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (надалі - Додаток №2), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (Додаток №1 до Договору) (далі - Графік платежів), а також інші платежі відповідно до Договору.

Відповідно до Договору предметом лізингу є автомобіль SSANGYONG REXTON, детальний опис згідно Специфікації, загальна вартість включаючи ПДВ - 273900,00грн.

Термін користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) зазначений у п.5 Договору (36 місяців з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 прийому-передачі) і починається з дати підписання сторонами ОСОБА_2 прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року (п.1.2 Додатку №3).

Так, 30.04.2013 між сторонами Договору підписано акт прийому-передачі предмета лізингу, відповідно до умов якого позивач (за первісним позовом) передав, а відповідач (за первісним позовом) прийняв предмет лізингу та документи й приналежності згідно переліку (а.с. 26, т.1).

За змістом п.2.1 Додатку №3, всі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий у лізинг предмет Лізингу.

Згідно п.8.1 Договору загальна сума лізингових платежів на дату укладання складає 373172,28грн та може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж повинен здійснюватись відповідно до графіку внесення лізингових платежів (Додаток №1 до Договору) (п.8.2 Договору).

У п.8.3. Договору сторони передбачили наступний порядок проведення оплат: у відповідності з Графіком внесення лізингових платежів - Додаток №1 до Договору (п.8.3 Договору).

Пунктом 2.6. Додатку №3 визначено, що у разі вказівки в п.8.5. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним Договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку за формулою: Т=Т0 * Кт/ К0, де Т - поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях; Т0 - поточний лізинговий платіж, зазначений в Графі 6 Графіка платежів; К0 - офіційний курс української гривні до долара США на дату укладення Договору; Кт - середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 (один) відсоток (за офіційними данними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу). При цьому, якщо Кт, збільшений на 1(один) відсоток, буде менше, ніж К0, перерахунок не проводиться.

При цьому, за змістом п.8.5 Договору офіційний курс гривні до долару США на дату укладення договору становить 7,993.

Згідно п.2.8 Додатку №3 Договору лізингоодержувач має право достроково виплачувати лізингодавцю лізингові платежі лише за умови узгодження з лізингодавцем. У цьому разі Сторони підписують додаткову угоду і Графік платежів, що відображає лізингові платежі з урахуванням здійсненої дострокової оплати. У будь- якому разі термін користування Предметом лізингу не може бути менше одного року. Всі достроково сплачені лізингові платежі, здійснені без узгодження з лізингодавцем, зараховуються в рахунок оплати відповідного платежу в день настання строку його сплати згідно з графіком платежів.

Умовами п.8.3 Додатку №3 до Договору передбачено право лізингоодержувача достроково, письмово повідомивши лізингодавця не менш, ніж за один місяць, викупити предмет лізингу (але, не раніше ніж через один рік з дати початку перебігу строку лізингу - дати підписання ОСОБА_2 прийому-передачі предмету лізингу) шляхом оплати лізингодавцю платежів згідно п.8.5 Загальних умов договору фінансового лізингу (сума викупу), а лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу право власності на предмет лізингу.

Так, в матеріалах справи знаходиться заява відповідача (за первісним позовом) №616 від 19.10.2015, в якій останній просить позивача (за первісним позовом) надати можливість дострокового викупу предмета лізингу (а.с. 129, т.1).

27.10.2015 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору фінансового лізингу №1033/04/13 від 09.04.2013, якою останні дійшли згоди викласти:

- п.5 Договору в наступній редакції: "Строк лізингу 30 місяців з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 прийому-передачі";

- п.8.1 Договору в наступній редакції: "Загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього Договору 425404,46грн, може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу";

- Додаток №1 до Договору - Графік внесення лізингових платежів у новій редакції (а.с. 31, т.1).

З Графіку внесення лізингових платежів (у редакції, викладеній додатковою угодою №4) вбачається, що лізингових платежів визначено в кількості 33 періодів, починаючи з 19.04.2013 та закінчуючи 07.11.2015; загальна сума платежів, що відшкодовує вартість предмету лізингу зазначена в розмірі 291492,00грн; загальна сума винагороди (комісії) лізингодавця становить 133912,46грн, загальна сума лізингового платежу складає 425404,46грн.

Таким чином, за результатами дослідження матеріалів господарської справи встановлено, що станом на 07.11.2015, сторони узгодили загальну суму лізингових платежів у розмірі 42404,46грн для виконання п.8.3 Загальних умов договору фінансового лізингу №1033/04/13-В від 09.04.2013.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору фінансового лізингу №1033/04/13-В від 09.04.2013.

Відповідно до ч.1 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України "Про фінансовий лізинг", згідно положень якого фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частиною 1 ст.759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України визначено, що зобов'язання лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який лізингоодержувач сплачує лізингодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені ч.1 ст.806 ЦК України та ч.1 ст.292 ГК України, ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Частина 1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати визначений в додатковій угоді №4 від 27.10.2015.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт передання позивачем (первісним позовом) відповідачу (за первісним позовом) підтверджується підписаним повноважними представниками та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі предмета лізингу від 30.04.2013, відповідно до умов якого позивач (за первісним позовом) передав, а відповідач (за первісним позовом) прийняв предмет лізингу та документи й приналежності згідно переліку (а.с. 26, т.1), про що суд вказував вище.

При цьому, з Графіку внесення лізингових платежів (у редакції, викладеній додатковою угодою №4) (а.с. 31, т.1) вбачається, що лізингових платежів визначено в кількості 33 періодів, починаючи з 19.04.2013 та закінчуючи 07.11.2015; загальна сума платежів, що відшкодовує вартість предмету лізингу зазначена в розмірі 291492,00грн; загальна сума винагороди (комісії) лізингодавця становить 133912,46грн, загальна сума лізингового платежу складає 425404,46грн, про що судом також зазначалося вище.

У свою чергу, відповідач (за первісним позовом) також виконав умови договору фінансового лізингу №1033/04/13-В від 09.04.2013, про що, зокрема, свідчать відповідні платіжні доручення (а.с. 82-142, т.2) та виписки з банку (а.с. 61-105, т.1).

Окрім того, в матеріалах справи наявний наданий Житомирським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз висновок судово-економічної експертизи №344/16-25 від 31.05.2017 (а.с. 227-240, т.2), в якому судовий експерт встановив, що наявними у справі №906/270/16 документами не підтверджується заборгованість ПАТ "Головинський Граніт" перед ТОВ "Український лізинговий фонд" станом на 22.03.2016.

Таким чином, станом на день звернення позивача (за первісним позовом) з позовом до суду заборгованість відповідача (за первісним позовом) з лізингових платежів відсутня, що, у тому числі, також підтверджується підписаним повноважними представниками і скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків на 04.05.2016 (а.с. 158, т.2).

Судом критично оцінюється посилання позивача (за первісним позовом), в якості обґрунтування позовних вимог, на правомірність застосування при визначенні розміру лізингових платежів коригування курсу валют, враховуючи наступне.

Дійсно, п.2.6. Додатку №3 визначено, що у р а з і в к а з і в к и в п . 8 . 5 . Д о г о в о р у на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним Договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку за відповідною формулою.

Разом з тим, у п.8.5. договору фінансового лізингу №1033/04/13-В від 09.04.2013 зазначено, що офіційний курс гривні до долару США на дату укладення договору становить 7,993. Тобто, у п.8.5. Договору вказівка на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют відсутня.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги первісного позову щодо стягнення 182866,85грн боргу зі сплати лізингових платежів є недоведеними і необґрунтованими, тому відмовляє в їх задоволенні.

У зв'язку з відмовою позивачу (за первісним позовом) в задоволенні вимоги про стягнення основного боргу, наслідки порушення грошового зобов'язання, як передбачені договором фінансового лізингу №1033/04/13-В від 09.04.2013, так і ч.2 ст.625 ЦК України, у вигляді стягнення 27529,38грн - пені, 27430,02грн - штрафу, 1878,76грн - 3% річних, 6655,47грн - інфляційних нарахувань, до відповідача (за первісним позовом) не підлягають застосуванню.

Щодо вимог зустрічного позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як судом вказувалося вище, 09.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавець, відповідач (за зустрічним позовом)) та Публічним акціонерним товариством "Головинський Граніт" (лізингоодержувач, позивач (за зустрічним позовом)) укладено договір фінансового лізингу №1033/04/13-В (далі - Договір) (а.с. 10, т.1).

30.04.2013 між сторонами Договору підписано акт прийому-передачі предмета лізингу, відповідно до умов якого позивач (за первісним позовом) передав, а відповідач (за первісним позовом) прийняв предмет лізингу та документи й приналежності згідно переліку (а.с. 26, т.1).

За змістом п.2.1 Додатку №3, всі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі н е з а л е ж н о в і д в и с т а в л е н н я т а о т р и м а н н я р а х у н к і в лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий у лізинг предмет Лізингу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 82-142, т.2) та виписок з банку (а.с. 61-105, т.1), позивачем (за зустрічним позовом) здійснювалась сплата періодичних лізингових платежів, внаслідок чого заборгованість ПАТ "Головинський Граніт" перед ТОВ "Український лізинговий фонд" відсутня, що було встановлено судом вище.

Водночас, зазначені вище платіжні документи свідчать про наявність переплати лізингових платежів позивача (за зустрічним позовом) перед відповідачем (за зустрічним позовом) у розмірі 153166,48грн.

Варто зауважити, що даний факт також підтверджується і наявним у матеріалах справи висновком судово-економічної експертизи №344/16-25 від 31.05.2017 (а.с. 227-240, т.2).

У зв'язку з цим, позивачем (за зустрічним позовом) на адресу відповідача (за зустрічним позовом) направлялася письмова вимога №11-1 від 11.02.2016 про повернення переплати лізингових платежів (а.с. 106-107, т.1), яка отримана останнім 15.02.2017 (що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 111, т.1)) і яка залишена ним без відповіді та без задоволення.

Виходячи зі встановлених судом обставин справи про те, що позивачем (за зустрічним позовом) здійснено внесення лізингових платежів у більшому розмірі, ніж визначено у Графіку внесення лізингових платежів (у редакції, викладеній додатковою угодою №4) (а.с. 31, т.1), у відповідача (за зустрічним позовом) виникло зобов'язання з повернення суми переплати.

Враховуючи невиконання відповідачем (за зустрічним позовом) вказаного зобов'язання, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з останнього переплати в сумі 153166,48грн, тому, задовольняє зустрічні позовні вимоги в цій частині. У частині стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) 6312,26грн суд відмовляє в позові.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

ТОВ "Український лізинговий фонд" не надано належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо стягнення з відповідача (за первісним позовом) 182866,85грн - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 27529,38грн - пені, 27430,02грн - штрафу, 1878,76грн - 3% річних, 6655,47грн - інфляційних нарахувань.

При цьому, зустрічні позовні вимоги на суму 153166,48грн ПАТ "Головинський Граніт" доведено належними та допустимими доказами, у тому числі, й висновком судово-економічної експертизи №344/16-25 від 31.05.2017.

З огляду на встановлені судом в процесі розгляду спору обставини та досліджені подані учасниками процесу на обґрунтування своїх позицій докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задоволенні вимог зустрічного позову щодо стягнення 153166,48грн. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог суд відмовляє.

Судовий збір, сплачений позивачем (за зустрічним позовом) двома платіжними дорученнями: №446 від 07.04.2016 на суму 2234,39грн і №454 від 11.04.2016 на суму 157,80грн, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача (за зустрічним позовом), пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, м.Київ, проспект Оболонський, 35-а, оф. 301, ідентифікаційний код 37859096) на користь Публічного акціонерного товариства "Головинський Граніт" (01103, м.Київ, вул. Івана Фіаленка, буд. 1, ідентифікаційний код 31603505):

- 153166,48грн боргу,

- 2297,50грн судового збору;

- 16515,00грн витрат за проведення судової експертизи.

4. В решті вимог зустрічного позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Головинський Граніт" (01103, м.Київ, вул. Івана Фіаленка, буд. 1, ідентифікаційний код 31603505) в дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) - 157,79грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.08.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - ТОВ "Український лізинговий фонд" (04205, м.Київ, проспект Оболонський, 35-а, оф. 301) (рек. з повід.)

3 - ПАТ "Головинський Граніт" (01103, м.Київ, вул. Івана Фіаленка, буд. 1) (рек. з повід.)