Рішення № 68090996, 01.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2017 Справа № 904/6106/17

За позовом Комунального підприємства "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 4 955,27 грн. за договором про постачання теплової енергії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: Солодовнік ЕЕ. представник - дов. №393 від 16.03.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпровської міської ради звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 4 641,42 грн., пеню - 282,85 грн., 3% річних - 31,00 грн. за договором про постачання теплової енергії № 156/02-09 від 01.11.2009.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2009 № 156/02-09 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Позивач повідомив суд про часткову оплату відповідачем суми основного боргу, в іншій частині позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судове засідання відповідач не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверти з ухвалою про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернулись на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.39-44).

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 13.06.2017 відкладено розгляд справи на 03.07.2017.

Ухвалами від 03.07.2017 продовжено строк розгляду справи до 07.08.2017 та відкладено розгляд справи на 01.08.2017

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У судовому засіданні 01.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 між Комунальним підприємством "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (далі - позивач, теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води № 156/02-09 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація приймає на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію згідно затверджених тарифів у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.2.1 договору, теплопостачальна організація зобов'язалась здійснити поставку теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби споживача, а саме: опалення і тепловентиляцію - в період опалювального сезону та гарячого водопостачання - протягом року (за виключенням періоду зупинення на щорічний профілактичний ремонт), у межах балансової приналежності теплових мереж споживача і транспортуючої організації; в кількості (об'ємі) згідно Додатку № 1 до договору, за умови дотримання і виконання споживачем умов договору та отримання акта про готовність до опалювального сезону без зауважень теплопостачальної організації, на об'єкт споживача, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.. Миру, 6.

Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати за спожиту теплову енергію в кількості (об'ємах) та в строки, які передбачені розділом 6 цього договору (п. 2.3.2. договору).

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в межах договірної величини, вказаної в додатку №1 до цього договору, споживач сплачує теплопостачальній організації по діючим тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування:

- за 1 Гкал теплової енергії 346,57 грн. (в т.ч. ПДВ).

При зміні тарифів та теплову енергію органами місцевого самоврядування, сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів та доводиться до споживача.

Відповідно до п. 6.4 договору, розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються виключно в грошовій формі у відповідності з діючими тарифами. Можливі інші форми розрахунків, які не суперечать діючому законодавству, з обов'язковим укладення при цьому додаткових угод.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки за теплову енергію споживач здійснює з теплопостачальною організацією в наступному порядку:

- для споживачів категорії «інші споживачі» - передоплата за 5 днів до початку розрахункового місяця в розмірі 100% від суми заявленого розходу теплової енергії на розрахунковий місяць (відповідно додатку № 1);

- кінцева оплата проводиться на протязі 5 днів з моменту отримання рахунка (п. 6.4. договору).

Строк дії цього договору з 01.11.2019 по 31.10.2010. Цей договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про закінчення його дії (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору, позивач у період з грудня 2016 року по березень 2017 року поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 4 641,42 грн., що підтверджується Актами про постачання теплової енергії (а.с. 19-22), які підписані повноважними представниками сторін.

Позивачем відповідачеві виставлені рахунки на оплату, які отримані повноважним представником відповідача, що підтверджується його підписом (а.с. 23-26).

Відповідач оплату вартості поставленої теплової енергії за період з грудня 2016 року по березень 2017 року не здійснив, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 4 641,42 грн., що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивач, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати заборгованості в сумі 4 641, 42 грн., здійснивши розрахунки частково після звернення позивача із даним позовом до суду в сумі 2 087, 38 грн., про що свідчать платіжні доручення від 06.06.2017 та від 26.06.2017 (а.с. 58-59).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

На підставі викладеного, в частині стягнення 2 087, 28 грн. основної заборгованості провадження у справі підлягає припиненню, у зв'язку з її погашенням відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Доказів оплати боргу у сумі 2 554, 04 грн. на час розгляду даного спору відповідач суду не надав, за викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 2 554,04 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 282,85 грн. та 3 % річних у сумі 31,00 грн. за період з 18.01.2017 по 23.05.2017.

Відповідно до п. 7.2.4 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня за період з 18.01.2017 по 23.05.2017 становить 284,02 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 282,85 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 18.01.2017 по 23.05.2017 становлять 31,50 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 31,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 2 554, 04 грн., 3% річних - 31,00 грн., пені - 282,85 грн.

В частині стягнення 2 087, 28 грн. основної заборгованості провадження у справі слід припинити.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 231 Господарського кодексу України ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 6б; код ЄДРПОУ 36639101, р/р 26000030422172) основного боргу у сумі 2 554, 04 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 04 коп.), 3% річних - 31,00 грн. (тридцять одна гривня 00 коп.), пені - 282,85 грн. (двісті вісімдесят дві гривні 85 коп.). та витрат зі сплати судового збору - 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,-

03.08.2017

Суддя Н.Г. Назаренко