Постанова № 68090902, 02.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року Справа № 910/18995/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач),суддіКовтонюк Л.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників:від позивачаШвець К.О.,від відповідачаМішакіної Л.О., Марків Н.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "ГК Феофанія"нарішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 рокуу справі№ 910/18995/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доПриватного підприємства "ГК Феофанія"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Інституту теоретичної фізики ім. Боголюбова НАН Українипростягнення 135820,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - АК "Київводоканал", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Приватного підприємства "ГК Феофанія" (надалі - ПП "ГК Феофанія", відповідач) грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид у стічних вод у розмірі 135820,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011 року (надалі - Правила приймання стічних вод), у період з 01.03.2013 року по 31.01.2016 року здійснював скид стічних вод до мережі міської каналізації без отримання Умов на скид стічних вод, що є обов'язковою умовою для скидання стічних вод у міську каналізацію, а тому відповідно до п. 8.1 цих Правил має сплатити п'ятикратний розмір тарифу на послугу з водовідведення за весь час відсутності у нього цих Умов у розмірі 135619,44 грн та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 200,64 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що частина мереж міської каналізації по вул. Метрологічній, 14-Б перебуває в господарському віданні Інституту теоретичної фізики ім. Боголюбова НАН України (надалі - Інститут ім. Боголюбова, третя особа). На думку відповідача, позивач не довів, що здійснює обслуговування цієї мережі приймання стічних вод, їх очищення і утилізацію, тому безпідставно вимагає оплати послуги, які не надає. Окрім цього, відповідач зазначив, що договір № 01708/5-01 від 28.01.2003 року укладений неуповноваженою особою відповідача, у зв'язку з чим не створює юридичних наслідків.

У письмових поясненнях позивач вказав, що правовідносини між сторонами врегульовані у договорі на послуги водопостачання та водовідведення від 28.01.2003 року № 01708/5-01, тому відповідач має дотримуватись умов цього договору, а також Правил приймання стічних вод, які поширюються на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів, і є обов'язковими для всіх підприємств, яким водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради. Відповідач не довів, що є субабонентом третьої особи, оскільки доказів укладення відповідного договору з третьою особою не надало, в той час як між третьою особою та позивачем договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений і діє з 30.08.2002 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/18995/16 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року (колегія у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів: Мартюк А.І., Зубець Л.П.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у розмірі 135619,44 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, захистивши незаконний інтерес позивача, а також норми процесуального права, оскільки не надали належної оцінки всім доказам у справі і прийняли рішення, які стосуються прав та інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме Фонду державного майна України та Національної академії наук України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.01.2003 року між "АК "Київводоканал", як постачальником, та ПП "ГК Феофанія", як абонентом, був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення №01708/5-01, відповідно до якого постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язувався вказані послуги оплачувати згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

10.04.2012 року, 25.11.2015 року, 30.09.2016 року позивачем за результатами проведених обстежень об'єкта ПП "ГК Феофанія", розташованого за адресою: вул. Метрологічна, 14-Б, встановлено, що: утворені стічні води скидаються без очистки до мереж Інституту теоретичної фізики ім. Боголюбова НАН України та далі до міської каналізації; технічна документація на підключення до мереж Інституту за погодженням позивача - не надана; документи згідно п. 3.3 Правил приймання стічних вод (Умови на скид стічних вод) не оформлені. За результатами проведених перевірок складено Акти, в яких відповідачу надано приписи оформити документи згідно п. 3.3 Правил приймання стічних вод, надати технічну проектну документацію на підключення до мереж каналізації Інституту теоретичної фізики ім. Боголюбова НАН України за погодженням позивачем.

Відповідач вищевказані приписи не виконав, Умови на скид стічних вод у позивача не отримав, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти за скид стічних вод без Умов на скид у розмірі 135619,44 грн за період з 01.03.2013 року по 31.01.2016 року та 3% річних в сумі 200,64 грн.

Обсяги стічних вод, на підставі яких здійснювався розрахунок п'ятикратного розміру плати, яка підлягає стягненню з відповідача, підтверджується актами №1-21-77 про зняття показань з приладів обліку від з 13.03.2013 року по 15.01.2016 року (а.с. 108-117 т. 1).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача коштів за скид стічних вод у розмірі 135619,44 грн місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року № 37 (надалі - Правила № 37), Правилами приймання стічних вод, дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач виступає саме абонентом позивача, а не субабонентом третьої особи, тому за здійснення скиду стічних вод без отримання Умов на скид, що є порушенням Правил приймання стічних вод, має сплатити у п'ятикратному розмірі тариф за послуги водовідведення за весь період такого водокористування, а саме за період з 01.03.2013 року по 31.01.2016 року. Обґрунтовуючи свою правову позицію, суди виходили з того, що відповідно до п. 1.3 Правил приймання стічних вод та п. 1.4 Правил № 37 абонент - це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг з водопостачання та (або) водовідведення, а субабонент - це суб'єкт господарювання, який скидає стічні води в міську каналізацію через мережі Абонента за укладеною з ним угодою та за погодженням Водоканалу. З матеріалів справи вбачається, що відповідач скидає стічні води до мереж третьої особи, які далі скидаються до міської каналізації, однак відповідний договір між відповідачем і третьою особою не укладався, в той час як Інститут 28.01.2002 року уклав з водоканалом договір № 01708/5-01 і відповідно є самостійним абонентом позивача.

Доводи відповідача про те, що позивач не має права звертатись з цим позовом, оскільки частина мереж міської каналізації по вул. Метрологічній, 14-б належить третій особі, а позивач не довів, що він здійснює обслуговування цієї мережі та очищення і утилізацію цих стічних вод, суди попередніх інстанцій відхилили, вказавши, що предметом даного спору є стягнення оперативно-господарської санкції за порушення відповідачем Правил № 1879 та скид стічних вод без отримання відповідних Умов, а не стягнення плати за надані позивачем послуги.

Також суди відхилили доводи відповідача про відсутність у нього зобов'язань за договором №01708/5-01 від 28.01.2003 року, який від імені відповідача підписаний неуповноваженою особою, посилаючись на те, що дійсність цього договору відповідачем не оспорювалась в судовому порядку і є дійсним. Крім того, відповідачем на підтвердження його заперечень не надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день укладення договору - 28.01.2003 року, а також доказів того, що саме на момент укладення цього договору обов'язки керівника виконувала інша особа.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 200,64 грн суди відмовили, оскільки положення ст. 625 ЦК України застосовуються лише як наслідки порушення грошових зобов'язань, тоді як предметом спору є стягнення оперативно-господарської санкції, яка за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням.

Вищий господарський суд України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимоги позивача про стягнення 135619,44 грн - плати за порушення Правил приймання стічних вод є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення стосуються прав та обов'язків осіб Фонду державного майна України та Національної академії наук України, оскільки спірні інженерні мережі, по яким відповідач здійснює скид стічних вод, є державною власністю і є частиною майнового комплексу НАН України, Вищий господарський суд відхиляє, оскільки судами було встановлено, що вирішення даного спору у цій справі могло б вплинути на права та обов'язки зазначених осіб лише у випадку існування між відповідачем і третьою особою, у господарському віданні якого знаходяться ці інженерні мережі, договірних правовідносин, які, як встановлено судом - відсутні, а стічні води, скид яких здійснює відповідач в результаті потрапляє до міської каналізації, обслуговування якої здійснює позивач.

Враховуючи викладене є безпідставними і доводи заявника касаційної скарги про те, що ухваливши оскаржені судові рішення, суди захистили незаконний інтерес позивача, який не є власником інженерних мереж, по яким відповідач здійснює скидання стічних вод, а також про неповне та неналежне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій всіх доказів у справі, оскільки вказані відповідачем листи ФДМ України та НАН України лише підтверджують, що спірні інженерні мережі є державною власністю, є об'єктом майнового комплексу НАН України і обліковується на балансі третьої особи, що встановлено судами, однак з огляду на інші встановлені обставини, не впливають на результат цього розгляду.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення залишенню без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ГК Феофанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року у справі № 910/18995/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.СуддяКовтонюк Л.В.СуддяСтратієнко Л.В.