Постанова № 68090843, 31.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року Справа № 905/1638/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 07.02.2017 Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017у справі№ 905/1638/16 Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі"ДоПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" Простягнення заборгованості за активну електроенергію, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань,

за участю представників сторін:

від позивача: Кулініч О.О., Гриценко Б.М., Підлісний Ю.С.,

від відповідача: Соловйова Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" м.Краматорськ, Донецька область звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 47044073,66 грн. заборгованості за активну електроенергію, 3394577,04 грн. пені, 231448,33 грн. 3% річних, 377667,74 грн. інфляційних нарахувань.

Крім цього, в ході розгляду справи відповідач надав заяву № 17/63-72 від 18.01.2017 із додатками про відстрочку виконання рішення на три роки та клопотання № 17/124 від 02.02.2017 про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 50%.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.02.2017 у справі № 905/1638/16 (суддя Шилова О.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" м. Краматорськ, Донецька область частково задоволено. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 100000,00 грн. пені за порушення строків оплати заборгованості за січень 2016 року припинено у зв'язку із відсутністю предмета спору. Розмір стягуваної суми пені зменшено до 1336388,71 грн. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" 47044073,66 грн. заборгованості за активну електроенергію, 1336388,71 грн. пені, 189053,00 грн. 3% річних, 153459,18 грн. інфляційних нарахувань та 202690,02 грн. витрат з оплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Заяву Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/1638/16 на 3 роки частково задоволено. Відстрочено виконання рішення на 1 рік з дати набрання рішенням законної сили.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 905/1638/16 (у складі колегії суддів: Ломовцевої Н.В.-головуючого, Скакуна О.А., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2017 у справі № 905/1638/16 Господарського суду Донецької області залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 905/1638/16 Господарського суду Донецької області в частині надання відстрочки виконання рішення на 1 рік та зменшення розміру пені на 50%, і прийняти нове рішення про відмову у наданні відстрочки виконання рішення та стягнути пеню у повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання вимог господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 19.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 30200000 (далі-договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 452000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами цього договору (п. 1 договору).

Відповідно до підп. 2.2.2. договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та Із урахуванням розділу 6 договору (додаток обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам).

Відповідно до підп.2.3.3. договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про покази розрахункових приладів обліку згідно із умовами додатків порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії споживача до договору.

Договір набирає чинності Із моменту досягнення згоди з усіх суттєвих умов договору, за умови підписання сторонами всіх перерахованих у п. 9.1 договору додатків і укладається на строк до 31.12.2009 включно.

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Згідно із п. 1.1. додатку № 2 від 19.12.2008 до договору Порядок розрахунків (далі- додаток № 2) тривалість розрахункового періоду місяць. Дата початку розрахункового періоду 01 число кожного місяця.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2011 до договору сторонами замінено найменування споживача у тексті договору та додатків до нього із Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь".

Додатковою угодою № 6 від 03.01.2014 до договору сторонами замінено найменування постачальника у тексті договору та додатків до нього із Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі".

Договір, додаткові угоди № 1 від 01.05.2011, № 6 від 03.01.2014 та додаток № 2 до нього підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору Із енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем належним чином поставлено відповідачу електричну енергію за період грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, що підтверджується актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість поставленої активної електроенергії, а також рахунками за спожиту активну електричну енергію на загальну суму 47552003,16грн.

Усі зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками сторін без зауважень.

Крім цього, виставлені рахунки отримано уповноваженим представником споживача, про що свідчать відповідні відмітки на рахунках.

Щодо визначення дати прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати рахунків за активну електричну енергію, поставлену у грудні 2015 року березні 2016 року, судом апеляційної інстанції зазначено наступне

Відповідно до п. 7.6 договору обчислення обсягів та вартості поставленої активної електроенергії, умови і порядок здійснення розрахунків за договором узгоджуються сторонами додатком "Порядок розрахунків" (далі - додаток № 2 до договору).

Пунктом 3 додатку № 2 сторонами погоджено наступний порядок розрахунків за спожиту споживачем активну електроенергію, зокрема, постачальник зобов'язався щомісячно надавати споживачу рахунки за активну електроенергію 01 числа щомісячно при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період (п. 3.1. додатку № 2).

Споживач зобов'язаний здійснювати оплату отриманого від постачальника остаточного рахунку самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника наступним чином: до 06 числа (включно) щомісячно сплачувати суму за попередній розрахунковий період (п. 3.2. додатку № 2).

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією від 31.07.1996 № 28, які затверджені Постановою НКРЕ 31.07.96 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996р. за № 417/1442 (далі Правила) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

За змістом п. 1.2. Правил розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору (абз. 2 п. 6.11 Правил).

Абз. 7 п. 6.11 Правил передбачено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і не повинен перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Відмітки на рахунках свідчать, що частина із них надана позивачем (отримана відповідачем) із запізненням, а саме: рахунок за грудень 2015 року 13.01.2016 (відправлений позивачем поштою 05.01.2016 із супровідним листом № 08-25/1 від 04.01.2016), за січень 2016 року 02.02.2016, за лютий 2016 року 02.03.2016, і лише рахунок за березень 2016 року наданий вчасно 01.04.2016.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що зі змісту пунктів додатку № 2 та Правил випливає, що споживач має оплачувати рахунки за активну електроенергію протягом п'яти днів після їх отримання, враховуючи те, що розрахунок спожитої електричної енергії, який здійснюється відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку споживача, здійснює саме постачальник електричної енергії, що обумовлюється особливими споживчими якостями такої енергії, яка відрізняється від інших товарів, та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком місцевого господарського суду, що прострочення оплати рахунків наступило: за активну електричну енергію, отриману у грудні 2015 року із 19.01.2016, у січні 2016 року із 09.02.2016 (п'ятий день після отримання рахунку - на вихідний), у лютому 2016 року із 08.03.2016, у березні 2016 року із 07.04.2016, а у задоволенні вимог про стягнення нарахованих за 07.01. 18.01.2016, 07.02. 08.02.2016 та 07.02. 07.03.2016 (включно) пені і річних на заборгованість за грудень 2015 року, січень та лютий 2016 року слід відмовити.

Відповідач отриманий рахунок за лютий 2016 року на суму 11446681,08 грн. частково оплатив, в сумі 507929,50 грн., що підтверджується випискою із рахунку від 27.01.2017.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 47044073,66грн. в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, позивачем нараховано до стягнення із відповідача 3394577,04 грн. пені за загальний період з 07.01.2016 по 11.04.2016, 231448,33грн. 3% річних з 07.01.2016 по 11.04.2016, 377667,74 грн. інфляційних витрат за загальний період з січня 2016 року по березень 2016 року за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши повний розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком суду щодо задоволення вимоги частково в сумі 189053,00 грн. за загальний період з 19.01.2016 по 11.04.2016, виходячи з того, що початок періодів прострочення оплат визначається після спливу п'яти днів з моменту отримання рахунків за активну електроенергію.

Щодо стягнення із відповідача інфляційних судом апеляційної інстанції зазначено наступне. Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації із посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно із статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу із урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи із місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши повний розрахунок інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком місцевого господарського суду, що стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в загальній сумі 153459,18 грн., виходячи із того, що нарахування здійснюються із місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а найменший період визначення складає місяць.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних витрат, 3% річних на 50%, суд апеляційної інстанції правомірно не погодився із висновком господарського суду про його незадоволення.

За змістом норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання, і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" без попередньої вимоги (правову позицію зазначено у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 № 6-38цс11).

Крім цього, позивач просить стягнути із відповідача 3394577,04 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, нараховану за загальний період з 07.01.2016 по 11.04.2016.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу країни, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами встановлено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, із порушенням термінів, визначених додатком № 2 від 19.12.2008 до договору про постачання електричної енергії № 3 0200 000 від 19.12.2008, порядок розрахунків, споживач сплачує постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом (підп.4.2.1. договору).

Здійснивши повний перерахунок суми пені, яка підлягає до стягнення за умовами договору та законодавства, суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком місцевого господарського суду, що її розмір дорівнює 2772777,41 грн. за період з 19.01.2016 по 11.04.2016, враховуючи дійсний початок періодів прострочки здійснення оплат.

Судами встановлено, що в ході розгляду справи відповідач платіжним дорученням № 4821 від 01.02.2017 перерахував позивачу 100000,00 грн. із призначенням платежу: "пеня за порушення строків оплати заборгованості за електроенергію за січень 2016 року згідно із договором від 19.12.2008 № 30200000. Без ПДВ"

З урахуванням викладеного місцевим господарським судом обґрунтовано припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 100000,00 грн. пені, нарахованої на заборгованість за активну електричну енергію за січень 2016 року на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином суд апеляційної інстанції правомірно погодився із зазначеним висновком місцевого господарського суду про стягнення 2672777,41 грн. пені.

В ході розгляду справи, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на скрутне фінансове становище та форс-мажорні обставини.

Згідно із п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити виконання рішення.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання зазначено у ст. 617 Цивільного кодексу України. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі із власної ініціативи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд надав оцінку обставинам, на які посилався відповідач в обґрунтування свого клопотання, а саме: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 9 місяців 2016 року), за якими прибуток відсутній, а збитки становлять 3210126,00грн. та 927647,00грн. відповідно.

Крім цього, відповідно до звіту про взаєморозрахунки із нерезидентами станом на 30.09.2016 кредиторська заборгованість підприємства становить 890065,1 грн., з якої прострочена 794128,3грн., при цьому дебіторська заборгованість складає 207366,2грн., з якої прострочена 105449,7грн.

Із довідки Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" вбачається, що заробітна плата працівникам підприємства виплачується несвоєчасно.

Листом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" без дати (а.с. 162 Т. 1) підтверджено, що 18.05.2014 о 17:40 припинено газопостачання Публічному акціонерному товариству "Енергомашспецсталь" у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (бойових дій).

Довідкою за контрактами на поставку продукції Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", яка видана начальником юридичного відділу Соловйовою Н.В., підтверджено, що у зв'язку із неплатоспроможністю замовників різко зменшилась кількість замовлень на вироблену Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" продукцію, почастішали випадки відмови контрагентів від вже замовленої продукції, а також випадки несвоєчасної оплати вже виготовленої та відвантаженої відповідачем продукції, що призвело до зменшення оборотних коштів відповідача.

Крім цього, відповідач посилається на висновок Донецької торгово-промислової палати № 1029/12.12-03 від 19.06.2014, яким визнано настання форс-мажорних обставин за договором поставки електричної енергії № 30200000 від 19.12.2008 з 14.05.2014.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином висновок № 1029/12.12-03 від 19.06.2014 Донецької торгово-промислової палати розглянуто судом апеляційної інстанції у сукупності із іншими доказами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" від 02.12.2015 № 1275-р м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Судами встановлено, що заперечення на клопотання про зменшення пені від позивача не надійшли. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що він знаходиться в більш скрутному фінансовому становищі, ніж відповідач у зв'язку із подіями, які відбуваються на сході України та знаходженням електричних мереж, в тому числі, на території непідконтрольній владі України.

Із наданих сторонами звітів про фінансові результати за 9 місяців 2016 року вбачається, що у звітному періоді відповідач має чистий фінансовий результат у вигляді збитку в сумі 927647 тис. грн., що в 1,92 рази (або на 47,92%) менше порівняно із аналогічним періодом попереднього року; позивач має чистий фінансовий результат у вигляді збитку в сумі 37320 тис. грн., що в 2,46 рази (або на 59,35%) менше порівняно із аналогічним періодом попереднього року, тобто на час розгляду спору відповідач перебуває у значно гіршому матеріальному становищі.

Зі змісту зазначених вище норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Враховуючи наведене, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг (грудень 2015 року та січень-березень 2016 року), часткове погашення суми основного боргу та пені; положення ст. 129 Конституції України та інтереси позивача, скориставшись правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком господарського суду про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру суми пені, що підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, зокрема, від розміру встановленого судом на 50%, тобто до 1336388,71 грн.

Крім цього, відповідач надав суду заяву №17/63-72 від 18.01.2017 про відстрочку виконання рішення у даній справі на 3 роки, а також доповнення до заяви про надання відстрочку виконання рішення від 20.01.2016.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи із особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Як вбачається із п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо фізичних та юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Підставами для задоволення зазначеного клопотання відповідач зазначає різке зменшення кількості замовлень на вироблену Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" продукцію у зв'язку із неплатоспроможністю замовників, відмови контрагентів від вже замовленої продукції, несвоєчасною оплатою вже виготовленої та відвантаженої продукції, що спричинене проведенням антитерористичної операції.

Крім цього, відповідачем здійснюються заходи зі стягнення дебіторської заборгованості, для подальшої можливості взаєморозрахунків з контрагентами, що підтверджується рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі № 34г/2016, № 228г/2015, № 18ч/2016, № 643ч/2015, № 717ч/2015, № 776ч/2015, № 856ч/2015, № 308ч/2016, № 41/2016; рішеннями Арбітражного суду м. Москва у справі № Ф40-75278/16-170-646, № А40-104970/16-118-940, № А40-115730/16-155-1008 та рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/956/16.

Відповідач зазначає, що за рішеннями судів, пред'явленими позовами про стягнення дебіторської заборгованості та повернення бюджетного відшкодування, приблизна сума, яку розраховує отримати останній від контрагентів в 2017-2019 роках, складає понад 82 млн. грн.

Крім цього, Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" посилається на укладення у 2016 році довгострокових контрактів.

Крім цього, відповідачем до матеріалів справи додане платіжне доручення від 14.02.2017 № 5054 на суму 100000,00грн. про сплату заборгованості за грудень 2015 року, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від виконання рішення господарського суду та здійснює всі можливі заходи для погашення заборгованості. Із наданих апеляційному суду копій платіжних доручень також вбачається, що відповідач здійснив оплату боргу за іншим договором, укладеним з позивачем.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та не ухиляється від виконання судового рішення, а звертається із заявою щодо відстрочення його виконання з метою надання можливості боржнику за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача негайне виконання рішення суду є неможливим.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Судами правомірно прийнято до відома посилання позивача на наявність збитків через несплату боргів споживачами, що знаходяться на території, яка тимчасово не контролюється українською владою, вплив антитерористичної операції на господарську діяльність позивача, а також наявність інфляційних процесів в економіці держави, що підтверджується балансом (звітом про фінансові результати) на 30.09.2016 та звітом про фінансові результати (звітом про сукупний дохід) за 9 місяців 2016 року.

Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги доводи сторін, їх матеріальні інтереси та фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, загальновідомі події, які відбуваються на території Донецької області, що потягли за собою певні складності у здійсненні господарської діяльності, а також часткове погашення відповідачем суми боргу, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань. Суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком місцевого господарського суду про можливість часткового задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2017 у справі № 905/1638/16 строком на 1 рік.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився із висновком місцевого господарського суду, що надання відстрочки виконання рішення саме на рік, а не на 3 роки, як просив боржник, не порушить баланс інтересів сторін, зокрема, досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника із інтересом кредитора, сприятиме як можливості продовження господарської діяльності боржника (збереже діюче підприємство та десятки тисяч робочих місць), надасть можливість боржнику акумулювати суму, необхідну для погашення заборгованості перед стягувачем, так і зробить реальною можливість отримання стягувачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Право суду відстрочити (розстрочити) виконання рішення саме під час його прийняття передбачене п. 6 ч. 1 ст. 83 названого Кодексу і вказана норма жодних умов для надання відстрочки (розстрочки) не містить (на відміну від інших пунктів ч. 1 ст. 83 та ст. 121 ГПК України), тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що посилання позивача на те, що із заявою про надання відстрочки виконання рішення можуть звернутися лише сторони виконавчого провадження не заслуговує на увагу.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 905/1638/16 Господарського суду Донецької області прийняті із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117, Господарського процесуального кодексу України, тому підстави для зміни або скасування ухвалених у цій справі судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" на рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 905/1638/16 Господарського суду Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2017 та постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 905/1638/16 Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.