Постанова № 68090813, 27.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Справа № 910/22677/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (протокол №1/2015 від 23.04.2015 Загальних зборів ВАТ НАСК "Оранта")на рішення від 24.02.2017 господарського суду міста Києва та постанову від 11.04.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/22677/16 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "АХА Страхування"до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"провідшкодування матеріальної шкоди в розмірі 13 200,02 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Лінкевич О.В. (дов. від 10.07.17)

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 13 200,02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2017 (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" суму страхового відшкодування у розмірі 13 200,02 грн. та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у складі:Агрикової О.В., Чорногуза М.Г., Мальченко А.О. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині стягнення 7430,17грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.06.2014 між ПАТ "СК "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування № 168140Г2/14к/мс, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за договором є страхувальник.

За умовами договору франшиза (безумовна) за ризиком "збитки внаслідок ДТП" складає 1% (п. 10 Договору страхування); строк дії Договору: з 23.06.2014 року по 24.06.2015 року (п. 14 Договору страхування).

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9455178 від 25.10.2014 в м. Київ на перехресті вул. Вишгородська - Велика Кільцева Дорога сталося ДТП за участі застрахованого автомобіля марки Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_10 керуючи автомобілем марки Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_2, проїхала на регульованому перехресті на червоний сигнал світлофора, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до Довідки ВДАІ Оболонського району м. Києва, т.з. марки Toyota, НОМЕР_1 в результаті вказаної ДТП отримав механічні ушкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24.11.2014 в адміністративній справі № 756/15102/14-п, ОСОБА_11 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із складеним позивачем страховим актом №1.001.14.17204/VESKO32685 від 25.11.2014, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склала 42 050, 58 грн.

До страхового акту № 1.001.14.17204/VESKO32685 від 25.11.2014 позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 42 050, 58 грн.

На підставі заяви власника застрахованого транспортного засобу - автомобіля Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1, про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 1.001.14.17204/VESKO32685 від 25.11.2014 ПАТ "СК "АХА Страхування", виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатило на користь ТОВ "Автосаміт ЛТД" суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 143176 від 26.11.2014.

Цивільна відповідальність ОСОБА_10 - власника транспортного засобу Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ "НАСК "Оранта" згідно із полісом АС № 5899351 строк дії якого з 08.12.2013 по 07.12.2014, з лімітом за шкоду майну 50 000 грн. та франшизою 0 грн.

Позивач листом № 1688АХА/АГ від 04.09.2015 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Відповідач частково перерахував на поточний рахунок позивача суму відшкодування в розмірі 28 850, 56 грн., з огляду на що позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (аналогічні приписи також містяться у п. 3 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування").

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Колегія суддів також зазначає, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Таким чином, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4., 32.7. статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1. статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Відповідно до пункту 22.1. вищенаведеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Проте, вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували дійсного змісту правовідносин, які виникли між сторонами, не врахували, що ці правовідносини регулюються не тільки приписами Закону України "Про страхування" та умовами договору №168140Г2/14к/мс від 23.06.2014, а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виникла за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів про задоволення позову в повному обсязі є передчасними.

З огляду на те, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Постанову від 11.04.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/22677/16 господарського суду міста Києва та рішення від 24.02.2017 господарського суду міста Києва скасувати; справу №910/22677/16 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко