Ухвала суду № 68086912, 02.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/72/17 Головуючий у І інстанції Мазка Н. Б.Провадження № 22-ц/780/3885/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 02.08.2017

УХВАЛА

Іменем України

02 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Приходька К.П., Сліпченка О.І.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2017 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про зобовязання встановити межові знаки,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року позивач звернулась до суду першої інстанції з вказаним позовом. Також позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову в якій просила заборонити ОСОБА_3 здійснювати будь-які роботи, як землевпорядні так і сільськогосподарські на спірній межі земельних ділянок позивача та відповідача до вирішення спору по суті.

У травні 2017 року ОСОБА_2 надала доповнення та уточнення до заяви про забезпечення позову, в яких стверджувала, що на теперішній час виконати рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року неможливо, у звязку з виникненням розбіжностей в координатах межи земельних ділянок, тобто координатах станом на 2011 рік (час отримання позивачем права власності на земельні ділянки з відповідними відмітками в державних актах, на які посилається судове рішення) та станом на 2013 рік (змінені на підставі листів землевпорядника). Також ОСОБА_2 вказує, що після скасування судом апеляційної інстанції ухвали Макарівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року про забезпечення позову, відповідач на межі земельних ділянок влаштувала склад будівельного сміття та цегли та вже встановлений паркан таким чином, що закриває ОСОБА_2 доступ до належних їй господарських споруд.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила заборонити відповідачу ОСОБА_3 здійснювати землевпорядні і сільськогосподарські роботи на земельній ділянці приблизною площею 0.0427 га, розташованою між межовими знаками, встановленими 03 вересня 2013 року на виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року по справі №1016/3009/12.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідно до висновку ТОВ «Судова незалежна експертиза» від 08 червня 2015 року на спірній межі між сусідніми земельними ділянками встановлено паркан, який перешкоджає доступу ОСОБА_2 до належних їй на праві власності господарських споруд, що унеможливлює їх обслуговування.

Крім того позивачем надана копія звернення представника відповідача від 27 травня 2016 року в якому погрожується встановити капітальний паркан саме на межі земельних ділянок по межовим знакам, встановленим 22 квітня 2016 року по координатам від 18 вересня 2013 року, які не відповідають координатам межі, визначеним при оформленні державних актів на землю, що суперечать рішенню Макарівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року.

Окрім того, відповідач активно перешкоджає позивачу встановити межові знаки по координатам, визначеним при оформленні державних актів на землю.

На даний момент існує дві лінії межових знаків, які встановлені на підставі судового рішення від 25 червня 2013 року та на підставі внесених змін 18 вересня 2013 року. При цьому друга лінія межових знаків зменшила розмір земельної ділянки позивача, всупереч державному акту на землю, що є грубим порушенням права власності позивача та третьої особи, яка надала майно в іпотеку.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просила скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду, окрім того заявником не надано доказів недобросовісності дій ОСОБА_4 щодо можливого відчуження нерухомого майна.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

Разом з тим, вирішуючи питання про задоволення чи відмову в задоволенні заяв про забезпечення позову судам слід враховувати розяснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Зі змісту вказаної постанови Пленуму види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та має існувати реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а також зі змісту позову не вбачається підстав для забезпечення позову. Реальної загрози для виконання можливого рішення суду не існує. Спір між сторонами існує щодо межі земельних ділянок. Будь-які дії сторін на межі земельних ділянок до вирішення спору не призведе до того, що ці межі не можна буде визначити експертним шляхом і відновити на підставі рішення суду. Щодо того, що відповідач використовує земельну ділянку, яку вона вважає своєю, то ухвалою про забезпечення позову заборонити таке використання не можна, оскільки такі дії відповідача не призводять до унеможливлення виконання рішення суду.

З врахуванням наведеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому відхиляє її, а ухвалу суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2017 року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий

Судді