Постанова № 68076534, 27.07.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 130/370/17

Головуючий у 1-й інстанції: Сенько Л.Ю.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

27 липня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, Леляцького сільського голови ОСОБА_5, секретаря Леляцької сільської ради ОСОБА_6 про визнання протиправної бездіяльності щодо ненадання публічних інформацій, не вжиття заходів реагування та про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2017 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, Леляцького сільського голови ОСОБА_5, секретаря Леляцької сільської ради ОСОБА_6 про визнання протиправної бездіяльності щодо ненадання публічних інформацій, не вжиття заходів реагування та про зобов'язання вчинити дії.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області постановою від 23.05.2017 року вказаний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити, решта осіб в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що представник позивача ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, яка є інвалідом другої групи (а.с. 7), звертався до відповідача Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області із письмовою заявою від 17.10.2016 року (а.с.9), у якій просив надати письмово наступну інформацію: відповіді на три заяви від 5 вересня 2016 року, копії реєстру публічних документів за 2015-2016 роки (в разі відсутності такого реєстру - копію витягу із відповідного журналу), які знаходяться у розпорядженні та володінні Леляцької сільської ради; копії реєстру публічних документів за 2015-2016 роки (в разі відсутності такого реєстру - копію витягу із відповідного журналу), які знаходяться у розпорядженні та володінні виконавчого комітету Леляцької сільської ради; копії реєстру публічних документів за 2015-2016 роки (в разі відсутності такого реєстру - копію витягу із відповідного журналу), які знаходяться у розпорядженні та володінні Леляцького сільського голови ОСОБА_5; порядок реєстрації публічних документів та порядок оголошення публічних документів, які створені при діяльності Леляцької сільської ради, виконкомом Леляцької сільської ради та Леляцьким сільським головою; дані посадової особи, яка здійснює реєстрацію публічних документів Леляцької сільської ради або ведення відповідних журналів, у разі відсутності реєстру, інформацію про те, чи здійснює особисто сільський голова ОСОБА_5 реєстрації виданих ним розпоряджень, а якщо виконання вказаних обов'язків покладено на іншу особу - повідомити її дані.

Дана заява отримана Леляцькою сільською радою та зареєстрована за №16030 від 17.10.2016 року.

Із пояснень представника позивача вбачається, що протягом п'яти днів йому видано лише копію журналу реєстрації звернень громадян відповідно до ЗУ «Про доступ до публічної інформації» (а.с.8-зворот). Жодної письмової відповіді він не отримав до даного часу. Також із усних пояснень відповідачів вбачається, що жодні інші реєстри публічних документів у сільській раді не ведуться.

Також позивачем 04.01.2017 року на адресу сільського голови ОСОБА_5 подано ряд заяв (а.с. 10-зворот-11) у якій він повідомляє дану посадову особу щодо недотримання Леляцькою сільською радою законодавства про доступ до публічної інформації, ігнорується діловодство та вимагається повідомити про вжиті заходи.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Суд першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправною бездіяльність Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області щодо ненадання ОСОБА_3 публічної інформації на її заяву про отримання публічної інформації від 17 жовтня 2016 року.

При цьому судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними бездіяльності відповідача стосовно неналежного порядку ведення та надання публічної інформації відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", та зобов'язання здійснити реєстрацію таких публічних даних у відповідності до вказаного закону.

До таких висновків суд першої інстанції дійшов зокрема зазначаючи, що діяльність відповідача з приводу забезпечення порядку ведення та надання публічної інформації в даному випадку регулюється Законом України "Про звернення громадян", а тому не поширюється на правовідносини та не порушує права заявника на одержання публічної інформації, встановлені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Крім того судом зазначено, що відповідач не є розпорядником публічної інформації, а отже вимог закону ним не порушено, а позивачем в свою чергу не доведено порушення своїх прав на одержання публічної інформації.

Разом з тим, колегія із зазначеними висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог погодитися не може, з огляду на наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI ( далі - Закон № 2939-VI).

Статтею 1 вказаного закону надано визначення публічної інформації, згідно якої публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 2 Закону № 2939-VI, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Тобто, положення вказаного закону регулюють правовідносини з приводу забезпечення отримання інформації громадянами або іншими особами, що створюється та виникає в процесі функціонування суб'єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань, така інформація є (має бути) загальнодоступною та не стосується конкретно визначених осіб.

Статтею 3 Закону № 2939-VI, встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема:

- обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Також, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (стаття 4 цього ж Закону).

Згідно статті 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Отже, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб'єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.

За змістом статті 10-1 Закону № 2939-VI, публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов'язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:

1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;

4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

4. Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов'язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

Відповідно статті 14 Закону № 2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб'єктів владних повноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, що має містити: 1) назву документа; 2) дату створення документа; 3) дату надходження документа; 4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; 6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; 7) галузь; 8) ключові слова; 9) тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); 10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); 11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); 12) форму та місце зберігання документа тощо. Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом: 1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб; 2) надання доступу до системи за запитами. Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.

Відповідно до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, що затверджене Постановою КМ України від 21.10.2015, № 835 органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити протягом шести місяців оприлюднення та подальше оновлення на своїх офіційних веб-сайтах або Єдиному державному веб-порталі відкритих даних наступні набори даних:

Основні положення генеральних планів населених пунктів та детальних планів територій; перелік об'єктів комунальної власності; перелік об'єктів комунальної власності, що передані в оренду чи інше право користування (з даними про умови передачі об'єктів в оренду); перелік незадіяних земельних ділянок і майнових об'єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані в користування; перелік суб'єктів господарювання комунальної власності; фінансова звітність суб'єктів господарювання комунальної власності; реєстр боргових зобов'язань суб'єктів господарювання комунальної власності територіальної громади; відомості щодо комплексних схем розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності; перелік перевізників, що надають послуги пасажирського автомобільного транспорту, та маршрути перевезення; перелік розповсюджувачів реклами, що отримали дозвіл на розміщення зовнішньої реклами; інформація про рекламні засоби; перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови; перелік укладених договорів.

З комплексного аналізу зазначених норма, можна прийти до висновок, що вимогами чинного законодавства на суб'єктів владних повноважень покладено обов'язок формувати розповсюджувати та забезпечувати доступ осіб до загальнодоступної публічної інформації яка виникає та створюється в процесі здійснення ними свої владних, делегованих повноважень, шляхом розміщення та оприлюднення такої інформації у спосіб встановлений законодавством.

Зазначене за своєю суттю і є тим самим механізмом встановленим на забезпечення дотримання суб'єктами владних повноваження права громадян на доступ до публічної інформації.

В даному ж випадку, відповідачем було порушено, як вимогу закону стосовно порядку здійснення оприлюднення інформації у відповідь на відповідне звернення позивача, так і встановлений законом обов'язок щодо створення та забезпечення функціонування відповідних реєстрів та інших встановлених законом способів ведення, обліку та оприлюднення інформації, чим фактично порушено законні права позивача на доступ до публічної інформації.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 24 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 24 цього ж Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації згідно якої відповідальність несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Таким чином, позивач відповідно до зазначеного, мав повне право звернутися до відповідача із відповідним запитом на отримання інформації, а також звернутися до суду із вимогою визнання протиправної бездіяльності щодо невиконання встановлених чинним законодавством вимог здійснення суб'єктами владних повноважень забезпечення доступу осіб до публічної інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, відповідач не виконуючи вказані вимоги Закону № 2939-VI, діяв всупереч вимог та не у порядку передбаченому чинним законодавством, що має за собою наслідком визнання такої бездіяльності протиправною.

Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Леляцька сільська рада Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправної бездіяльності щодо ненадання публічних інформацій, не вжиття заходів реагування та про зобов'язання вчинити дії скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Леляцького сільського голови ОСОБА_5 та секретаря Леляцької сільської ради ОСОБА_6 щодо неналежного порядку ведення та надання публічної інформації відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Зобов'язати Леляцьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області здійснити реєстрацію публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 серпня 2017 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.