Ухвала суду № 68076242, 02.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/302/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у розмірі 25 000 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 30 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2017 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 1026-17 від 16.06.2015 року, яким збільшено відповідачу суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення направлено відповідачу засобами поштового зв'язку, яке було ним отримано.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України позивачем направлялася відповідачу засобами поштового зв'язку податкова вимога форми «Ф» № 1460-16 від 04.04.2016 року на суму 25 000 грн. Проте, зворотнє повідомлення повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Належних доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначених податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податкового зобов'язання є узгодженою та відповідачем у встановленому порядку не сплачена.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України введено новий податок з громадян України транспортний податок.

Пунктом 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Сума визначеного транспортного податку, відповідно до п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо сплати відповідачем податкового зобов'язання з визначеного податку, як і не надано доказів оскарження ним податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку.

В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Станом на час розгляду справи сума податкового зобов'язання є узгодженою та відповідачем не сплачена, відтак за відповідачем рахується податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.

Податкова вимога не оскаржувалася та платником податків не виконана на момент звернення позивача до суду.

Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Враховуючи те, що сума податкового зобов'язання відповідача є узгодженою та у встановлені законом строки ним не сплачена, відповідачем доказів погашення зазначеного боргу не надано, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Що стосується доводів апелянта про те, що оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в даному випадку чинними залишаються податкове повідомлення - рішення та податкова вимога, які відповідно до вимог ПК України, є підставами для стягнення узгоджених податкових зобов'язань з відповідача.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.