Ухвала суду № 68076220, 31.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/4236/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Большакової О.О., Глушка І.В.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Дзидз А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Біо-Енергія» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області, про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Сатурн Біо-Енергія» 05.12.2016 року звернулося до суду з позовом до Городоцької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003081200 від 26.07.2016 року, скасувати податкову вимогу від 10.10.2016 року за №49913-13 та зобов'язати подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми в розмірі 146241 грн. 70 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету, стягнути судовий збір.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатом камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Сатурн Біо-Енергія» щодо суми бюджетного відшкодування, Городоцькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було складено акт від 11.07.2016 року за №266/12-00/39181403 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 року за №0003081200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 146242 грн. 00 коп., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36551 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення: - ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Сатурн Біо-Енергія» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та ст.656 ЦК України, ч.2 ст. 228, ст.216 ЦК України, ст.185, ст.188, ст.198 ПК України завищено податковий кредит за червень-листопад 2014 року на суму 146242 грн. 00 коп., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 року на суму 146242 грн. 00 коп.

Також, на адресу платника податків було надіслано податкову вимогу від 10.10.2016 року за №49913-13 на суму 36561 грн. 00 коп.

При проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що відсутність за юридичною адресою контрагента позивача ПП «Сельмах» обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Як передбачено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента ПП «Сельмах».

Між ПП «Сельмах» (продавець) та ТзОВ «Сатурн Біо-Енергія» (покупець) 10.06.2014 року був укладений договір купівлі-продажу біомаси за №3 відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати і передати покупцеві у власність, а покупець - оплатити і прийняти на умовах даного Договору, паливні гранули (пеллети) з лушпиння соняшника.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору купівлі-продажу біомаси представлено до суду відповідні податкові накладні, картку рахунку, виписки з банківського рахунку, видаткові накладні, рахунки-фактури.

Транспортування вищенаведеного товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Що стосується посилань контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію Бердянської ОДПІ за №1833/7/08-22-22-02-14 від 21.12.2015 року, то дані обставини не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки перевіряючими не досліджувались обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Сельмах», а лише зазначено про неможливість провести зустрічної звірки останнього.

Відтак, наведені обставини є нічим іншим як припущенням, а тому не беруться судом до уваги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Крім того, пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяг та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також витяг з реєстру платників податків на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Також, суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що контролюючий орган при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на статтю 228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано обставин завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 146242 грн. 00 коп. за результатами господарських операцій з ПП «Сельмах», а тому висновки в цій частині є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 року за №0003081200.

Як наслідок, протиправною є податкова вимога від 10.10.2016 року за №49913-13, яка надіслана платнику податків на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36561 грн. 00 коп., визначених вищезгаданим податковим повідомлення-рішенням.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми в розмірі 146241 грн. 70 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету, то суд зазначає наступне.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано у статті 200 ПК України. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 20 ПК України).

Кабінет Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Правомірність суми бюджетного відшкодування підтверджується викладеними вище обставинами.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Наведені норми вказують на те, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №2а/0570/17001/2012. При цьому, суд не вбачає підстав для відступлення від наведеної позиції.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.07.2016 року за №0003081200, скасування податкової вимоги від 10.10.2016 року за №49913-13 та зобов'язання подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми в розмірі 146241 грн. 70 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року у справі № 813/4271/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали виготовлено 03.08.2017 року