Постанова № 68075003, 01.08.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1097/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Черненко Л.В.,

представника відповідачів - Арамуні А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання відмови протиправною та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Крісталіст" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування відмови ДПІ у м. Полтава у формі листа №608/10/16-31-12-03-23 від 03.05.2017 у проведенні взаємозаліку погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 34043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених кошів по платежу "податок на прибуток приватних підприємств" та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.06.2017 №006311206.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за товариством рахується переплата за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 1 137 334,48, грн. 25.04.2017 товариством до ДПІ у м. Полтава подано лист №52 з проханням провести взаємозалік з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок наявної переплати по податку на прибуток приватних підприємств.

03.05.2017 відповідач своїм листом в порушення норм Податкового кодексу України відмовив у проведенні вказаного взаємозаліку посилаючись на сплив строків встановлених статтею 43 ПКУ. У зв'язку з чим товариство було змушено 25.05.2017 сплатити земельний продподаток за березень 2017 року, сплата відбудусь на підставі платіжного доручення №574 та з 25 денною затримкою.

Враховуючи своєчасність звернення до контролюючого органу з листом про проведення взаємозаліку та відсутність підстав для відмови ДПІ у м. Полтава у його проведенні товариство просить визнати відмову у проведенні взаємозаліку та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 21.06.2017 №006311206.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати земельного податку за березень 2017 року, терміном на 25 днів, у зв'язку з чим Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 №006311206.

Крім того, за даними карти платника ІТС "Податковий блок" за ПАТ "Крісталіст" станом на 19.07.2017 по податку на прибуток приватних підприємств обліковується переплата в сумі 1137334,48 грн. яка виникла станом на 05.04.2011, а тому враховуючи положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України підстави для проведення перерахунку коштів по погашенню податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Крісталіст", у встановленому законом порядку, зареєстровано як юридичну особу, ідентифікаційний номер 00222373 /а.с. 19/.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтава.

Судом встановлено, що 12.04.207 позивачем до ДПІ у м. Полтава подано податкову декларацію з плати за землю за березень 2017 року вх. №9063181390 згідно якої самостійно задекларовано податкове зобов'язання зі сплати земельного податку в сумі 34 043,83 грн. /а.с. 33 - 35/.

Відповідно до пункту 87.1. статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Підпунктом 17.1.10. підпункту 17.1. статті Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

25.04.2017 позивач звернувся до ДПІ у м. Полтава з листом про проведення взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів по платежу "податок на прибуток приватних підприємств" /а.с. 10/.

03.05.2017 позивач повторно звернувся до ДПІ у м. Полтава з листом про проведення взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів по платежу "податок на прибуток приватних підприємств" /а.с. 11/.

ДПІ у м. Полтава своїм листом №608/10/16-31-12-03-23 від 03.05.2017 відмовив товариству у проведенні перерахунку коштів з переплати по податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у зв'язку з спливом строків встановлених ст. 43 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктами 43.1. та 43.3. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Аналогічні положення містяться й в пункті 102.5. статті 102 Податкового кодексу України.

Системно аналізуючи вказані положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що ними встановлено 1095 денний строк лише для повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання та не встановлено жодного строку для проведення звернення до податкового органу із заявою про перерахунок коштів з переплати по одному податку в рахунок погашення податкового боргу по іншому податку.

Пунктом 56.21. статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вживання в цій нормі слова «будь-які» дає підстави тлумачити її як таку, що виключає обмежене тлумачення. Тобто об'єктом оскарження можуть бути будь-які дії суб'єктів владних повноважень. Таке тлумачення відповідає принципу верховенства права, як він розуміється у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме -доступу до суду. Суд встановив це як невід'ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принцип верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному права на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов'язків (рішення у справі Голдер проти Великобританії (Golder v. The United Kingdom) (1975), параграф 28-36). Обмеження доступу до суду не може бути сумісним із ч. 1 ст. 6, якщо воно не ставить правомірної мети і якщо немає обґрунтованого пропорційного співвідношення між вжитими заходами і поставленою метою (рішення у справі Вайт і Кенеді проти Німеччини (Waite and Kennedy v. Germany) (1999), параграф 59).

Окрім того, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективність юридичного захисту полягає в його спроможності відновити (поновити) порушене право чи інтерес, усунути спірність чи невизначеність у правовідносинах. З цієї норми, слідує, що звернення до суду, як найбільш ефективний засіб юридичного захисту, не може бути обмежене і відмова у правосудді не відповідає цьому принципу.

В п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, підставою для звернення до суду є лише суб'єктивне припущення позивача про порушення його прав чи інтересів.

Законом не заборонено звертатися до суду із вимогами про визнання протиправною відмови ДПІ у м. Полтава у проведенні взаємозаліку погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 34043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених кошів по платежу "податок на прибуток приватних підприємств". Та обставина, що вказана відмова оформлена листом ДПІ у м. Полтава, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, і не може бути оскаржений до суду, не означає, що така відмова не може порушувати права чи інтереси позивача, а отже й не виключає можливість звернення до суду для судового захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною відмову ДПІ у м. Полтава у проведенні взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів по платежу "податок на прибуток приватних підприємств".

Надаючи оцінку позовним вимогам про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21.06.2017 №0006311206, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 06.06.2017 працівниками ГУ ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Публічним акціонерним товариством "Крісталікс" податкового зобов'язання по земельному податку за березень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.06.2017 №2388/16-31-12-06-12/00222373 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків строків сплати земельного податку за березень 2017 року, а саме: податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 34 043,83 грн. з граничним терміном сплати 30.04.2017 сплачено підприємством 25.05.2017 тобто із затримкою 25 календарних днів, чим порушено п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України /а.с. 27, 28/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 21.06.2017 сформовано податкове повідомлення-рішення №0006311206, яким до позивача застосовано штраф в сумі 3404,39 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб, 18010500 /а.с. 16/.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Полтавській області, ПАТ "Крісталікс" звернулось до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 287.1. та 287.3. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

12.04.207 позивачем до ДПІ у м. Полтава подано податкову декларацію з плати за землю за березень 2017 року вх. №9063181390 згідно якої самостійно задекларовано податкове зобов'язання зі сплати земельного податку в сумі 34 043,83 грн.

Отже, граничним терміном сплати самостійно визначеного підприємством податкового зобов'язання за березень 2017 року є 30.04.2017.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Полтава заяву про проведення взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів по платежу "податок на прибуток приватних підприємств" завчасно - 25.04.2017, до закінчення граничного терміну сплати зобов'язання з земельного податку - 30.04.2017. Відмова відповідача у проведенні вказаного взаємозаліку визнана судом протиправною, а відтак позивач не порушував пункт 287.3 статті 287 ПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позивачем своєчасно, у встановлений податковим законодавством строк, вжиті всі заходи на погашення задекларованого грошового зобов'язання з земельного податку, а висновок податкового органу про порушення ПАТ "Крісталікс" вимог ПК України суперечить закону.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень всупереч вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів та не обґрунтував правомірність своїх дій та вимог.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21.06.2017 №0006311206.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А відповідно до частини першої цієї ж статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ДПІ у м. Полтава у проведенні взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів по платежу "податок на прибуток приватних підприємств".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21.06.2017 №0006311206.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Полтава на користь Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" судові витрати у розмірі 800,00 грн (вісімсот гривень нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" судові витрати у розмірі 1600,00 грн (одну тисячу гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2017 року.

Суддя С.С. Бойко