Постанова № 68074759, 01.08.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 року № 813/2212/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представника позивача Попівняка Н.М.,

представника відповідача Сідельника Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Розліт" до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Розліт" (надалі по тексту - ТзОВ "НВП "Розліт", позивач) звернулося до суду з позовом до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі по тексту - Миколаївський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною і скасування постанови № б/н від 02.06.2017 року винесену начальником Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сідельником Н.М., якою скасовано постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50994739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604 винесені 30.06.2016 року державним виконавцем Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Унгурян О.В. та зобов'язано державного виконавця винести постанову про повернення виконавчих документів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчих провадженнях ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50994739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604.

Ухвалою судді від 21 червня 2017 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що постанова № б/н від 02.06.2017 року винесена з порушенням законодавства, а саме з неправильним розумінням та застосуванням ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження". Позивач зазначає, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову, або інший процесуальний документ у випадку коли дії державного виконавця суперечать вимогам Закону. Однак, позивач наголошує на те, що державним виконавцем було помилково зазначено не ту підставу для повернення виконавчих документів, що на переконання позивача вважається помилкою. Враховуючи наведене, позивач вважає, що помилкове зазначення не того пункту в процесуальному документі при здійсненні державним виконавцем своїх повноважень не може бути підставою для скасування процесуальної дії, яка вчинена у відповідності до Закону України. Крім того, позивач зазначив, що у випадку помилкового зазначення не того пункту статті, законодавством передбачена можливість виправлення граматичних чи арифметичних помилок, шляхом винесення відповідної постанови про виправлення помилки. Враховуючи наведені обставини, позивач не погоджується з винесенням постанови № б/н від 02.06.2017 року, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

На заперечення позовних вимог представником відповідача було подано до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що на виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження ВП № 35755839, яке об'єднувало 30 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ТзОВ "НВП - Розліт" на загальну суму 432129,10 грн. Провадження по цих виконавчих провадженнях було завершено 30.06.2016 року згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". В подальшому, начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області було встановлено, що в мотивувальній частині постанови про повернення виконавчого документа стягувачу було зазначено: в ході виконання зведеного виконавчого провадження все рухоме майно, що належить боржнику в процесі виконання зведеного виконавчого провадження реалізовано, кошти від реалізації розподілені між стягувачами згідно Закону України "Про виконавче провадження". Нерухоме майно, яке належить боржнику в процесі примусового виконання не реалізоване і стягував не заявив про своє бажання залишити за собою дане майно. Іншого майна, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено, однак виконавче провадження завершено згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", що є порушенням вимог Закону, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу у разі, якщо стягував відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення визначено п. 3 ч. 1 ст. 47 "Про виконавче провадження" № 606-XIV. Враховуючи виявлені порушення, начальником відділу на підставі абзацу 2 п. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову № б/н від 02.06.2017 року, якою було скасовано постанови про закінчення виконавчих проваджень у зведеному виконавчому провадженні та зобов'язувалося державного виконавця винести постанову про повернення виконавчих документів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на позов та просив суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Миколаївському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало зведене виконавче провадження ВП № 35755839, яке об'єднувало 30 виконавчих проваджень про стягнення з ТзОВ НВП "Розліт" коштів на загальну суму 432129,10 грн.

Провадження по вказаних виконавчих провадженнях було завершено 30.06.2016 року згідно п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

12.04.2017 року на адресу відповідача надійшла скарга ТзОВ НВП "Розліт" від 06.04.2017 року в якій скаржник просив зняти арешт та вилучити записи обтяжень з нерухомого майна належного ТзОВ "НВП - Розліт", оскільки майно не продавалося тричі на прилюдних торгах, що визначено ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі чого 30.06.2016 року державним виконавцем у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, останнім станом на 22.02.2017 року не знято арешти з майна, що належить позивачу.

У зв'язку з виявленими порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області було проведено перевірку виконавчих проваджень ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50994739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604.

За результатами перевірки було встановлено, що постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постановлені відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", однак у постанові вказано: нерухоме майно, яке належить боржникові в процесі примусового виконання не реалізовано і стягував не заявив про своє бажання залишити за собою дане майно. Враховуючи вище наведене державний виконавець при винесенні вказаних постанов мав би керуватися п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв'язку з наведеним, на підставі ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову № б/н від 02.06.2017 року про скасування постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчих провадженнях ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50994739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604 винесених 30.06.2016 року державним виконавцем Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Унгурян Олегом Васильовичем.

Крім того, вказаною постановою було зобов'язано державного виконавця винести постанови про повернення виконавчих документів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження.

Не погоджуючись із винесеною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даної справи, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно - правовими актами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Питання повернення виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, станом на момент винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві визначала ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.

Так, у відповідності до ч. 1 вказаної статті, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 47), або у разі, якщо стягував відмовився залишити за собою майно боржника, не

реалізоване під час виконання рішення (п. 3 ч. 1 ст. 47).

У відповідності до ч. 7 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Частина 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби до начальника відділу.

Так, ч. 3 ст. 74 вказаного Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Судом було встановлено, що у зв'язку з надходженням на ім'я начальника Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області скарги ТзОВ НВП "Розліт" від 06.04.2017 року, ним було проведено перевірку виконавчих проваджень, в результаті якої було встановлено, що постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог стверджує, що у даному випадку мала місце помилка державного виконавця при зазначенні у виконавчих документах конкретного пункту статті.

Суд з цього приводу зазначає, що описка переважно має поодинокий характер, а у даному випадку державним виконавцем вказано невірний пункт статті Закону у тридцяти постановах зведеного виконавчого провадження, що на переконання суду свідчить про невірне застосування Закону.

Крім того, суд звертає увагу на те, що начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області в оскаржуваній постанові чітко зазначено, що за результатами перевірки зведеного виконавчого провадження встановлено, що мало місце саме порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", а не граматична чи арифметична помилка.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що начальник Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області виявивши допущені державним виконавцем порушення вимог закону обґрунтовано виніс оскаржену у даній справі постанову № б/н від 02.06.2017 року, якою скасував постанови про закінчення виконавчих проваджень.

У зв'язку з цим, жодних підстав для задоволення позовних вимог шляхом скасування постанови № б/н від 02.06.2017 року, винесеної начальником Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сідельником Н.М. в суду немає.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд вважає, що дії відповідача відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, винесена начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України, відтак, в суду немає жодних підстав для визнання її протиправною та скасування.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з ст. 94 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18-19, 33-35, 69-71, 72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 серпня 2017 року.