Ухвала суду № 68072655, 02.08.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1176/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2016 року,

встановила:

У червні 2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору №1501/0808/64-161 від 07.08.2008 року ПАТ «Сведбанк» надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 14220, дол. США на строк користування з 07.08.2008 року по 07.08.2015 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 13,0% річних, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим договором, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним – 07.08.2015 року.

Наданий кредит ОСОБА_4 забезпечений порукою ОСОБА_5, про що 07.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (ПАТ «Сведбанк»), позичальником ОСОБА_4 і поручителем ОСОБА_5 укладено договір поруки №1501/0808/64-161-Р-1.

На час звернення до суду за кредитним договором №1501/0808/64-161 від 07.08.2008 року виникла заборгованість у загальному розмірі 85601,48 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 53790,76 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами – 1105283 грн.; нарахована пеня – 20757,89 грн.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 25.05.2012 р. за р. №№1306, 1307, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» змінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі право вимоги за кредитним договором №1501/0808/64-161 від 07.08.2008 року до ОСОБА_4 та за договором поруки №1501/0808/64-161-Р-1 від 07.08.2008 року до ОСОБА_5

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1501/0808/64-161 від 07.08.2008 року у загальному розмірі 85601 грн. 48 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду частково оскаржує в апеляційному порядку ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5

В скарзі ПАТ «Дельта Банк» з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови ПАТ «Дельта Банк» в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом та відсоткам за користування коштами станом на березень 2015 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг та заперечень на них, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до кредитного договору №1501/0808/64-161 від 07.08.2008 року з додатками ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 14220, дол. США на строк користування з 07.08.2008 року по 07.08.2015 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 13,0 % річних, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим договором, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним – 07.08.2015 року.

Наданий кредит ОСОБА_4 забезпечений порукою ОСОБА_5, про що 07.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (ПАТ «Сведбанк»), позичальником ОСОБА_4 і поручителем ОСОБА_5 укладено договір поруки №1501/0808/64-161-Р-1.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 2 договору поруки №1501/0808/64-161-Р-1 від 07.08.2008 року передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з п позичальником за виконання позичальником умов основного зобов’язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 25.05.2012 року за р. №№1306, 1307), відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» змінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 1501/0808/64-161 від 07.08.2008 року до ОСОБА_4 та за договором поруки № 1501/0808/64-161-Р-1 від 07.08.2008 року до ОСОБА_5

На підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були прийняті рішення від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та від 08.04.2015 року №71 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з якими з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Через невиконання позичальником ОСОБА_4 своїх зобов’язань за кредитним договором №1501/0808/64-161 від 07.08.2008 року, її заборгованість за цим договором станом на 20.05.2016 року склала у загальному розмірі 85601,48 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 53790,76 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ (2525,9572 грн. за 100,00 дол. США на вказану дату становить 2129,52 дол. США; заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами – 1105283 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 437,57 дол. США; нарахована пеня – 20757,89 грн.).

Обґрунтованих заперечень щодо наданого банком розрахунку відповідачами до апеляційного суду не надано, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 є безпідставними.

Відповідно до п. 10 договору поруки №1501/0808/64-161-Р-1 від 07.08.2008 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини четвертої ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов’язків, передбачених основним зобов’язанням.

У абз. 4 пункту 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді спорів, які виникають з кредитних правовідносин» роз’яснено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодний дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене ним припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості до боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Враховуючи, що відповідно до умов кредитного договору №1501/0808/64-161 від 07.08.2008 року строк виконання основного зобов’язання у повному обсязі настав 07.08.2015 року, отже позивач був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя ОСОБА_5 протягом шести місяців, починаючи від 07.08.2015 року, але не зробив цього та звернувся до суду з даним позовом лише в червні 2016 року, тому, всупереч твердженню апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк», відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_5, встановлена договором поруки №1501/0808/64-161-Р-1 від 07.08.2008 року, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, є припиненою.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ПАТ «Дельта Банк». Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення. Докази та обставини, на які посилаються апелянти в скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз’яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов’язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_7