Ухвала суду № 68071219, 01.08.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/643/17 01.08.2017 01.08.2017 01.08.2017

Провадження №22-ц/784/1707/17

Справа № 469/643/17 Головуючий у 1-й інстанції Гапоненко Н.О.

Провадження № 22ц-784/1707/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

01 серпня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Гавор В.Б.

за участю:

-прокурора Григорян Е.Р.,

-представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року, постановлену у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації звернувся в суд з позовом до Коблівської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки.

Одночасно прокурор подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову в якій просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0805 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану по АДРЕСА_1 та заборонити відділу з питань державної реєстрації Березанської районної державної адміністрації здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки; заборонити Управлінню державної архітектурно- будівельної інспекції Миколаївської області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці; заборонити ОСОБА_4 вчиняти із вказаною земельною ділянкою дії спрямовані на зміну її цільового призначення, укладати договори, вчиняти інші правочини, а також проводити на ній будь -які будівельні роботи.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року заяву прокурора задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0805 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4; заборонено власнику проводити на вказаній земельній ділянці будівельні роботи; заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить її скасувати в частині задоволених вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню частково.

Як вбачається з копій матеріалів справи, предметом позову є спірна земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_4

Звертаючись до суду із позовом, прокурор посилався на те, спірна земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_5 за відсутності волі власника - Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та з порушеннями вимог земельного, водного та лісового законодавств, а тому повинна бути повернута державі.

На думку прокурора, розгляд даної справи потребує певного часу.

За час розгляду справи, ОСОБА_4, залишаючись власником спірної земельної ділянки, може здійснити дії, спрямовані на її забудову, отримавши на це від компетентних органів відповідні дозволи та узгодження або розпорядитись нею. Це призведе до утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, чи, взагалі, зробить його таким, що не може бути виконаним.

Щоб уникнути можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, на думку прокурора слід застосувати, у визначеному ним обсязі, заходи забезпечення позову, які б не тільки унеможливили розпорядження землею, але зробили неможливими і будь-які дії, спрямовані на зміну цільового призначення землі, її конфігурації чи розміру; виключити можливість забудови.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки предметом позову є правомірність передачі у власність спірної земельної ділянки щоб уникнути будь-яких негативних наслідків для виконання у майбутньому рішення у справі, у разі її відчуження власником або забудови, суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви прокурора та вжив заходів забезпечення позову у спосіб, визначений заявником.

З огляду на наведені обставини, посилання апелянта на те, що суд не зазначив мотиви, із яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі суду не зазначено посилання на закон, яким суд керувався при накладенні арешту на земельну ділянку, є необґрунтованими, оскільки оскаржуваною ухвалою арешт на земельну ділянку накладався відповідно до ч.1 п.1 ст.152 ЦПК України.

Не зазначення судом в оскаржуваній ухвалі про підтвердження Березанської РДА необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки відповідна заява органу виконавчої влади, в інтересах якої пред'явлено позов, міститься в матеріалах справи (а.с.29).

Водночас, забороняючи усім органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, суд тим самим вийшов за межі своїх повноважень і застосував вид забезпечення позову, який прокурором не заявлявся, тоді як згідно з положеннями ст. ст. 11, 152 ЦПК України суд може вжити заходи забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі та не може без згоди позивача вийти за межі заявлених вимог.

За такого, оскаржувана ухвала в частині заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року в частині заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0805 га, розташованій по АДРЕСА_1 змінити.

Заборонити відділу з питань державної реєстрації Березанської районної державної адміністрації здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0805 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованій по АДРЕСА_1

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :