Ухвала суду № 68068968, 26.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2929/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Білоцерківець О.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

власника майна, директора ТОВ «УКРТРАНСАГЕНТ» ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «УКРТРАНСАГЕНТ» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Тимошенка В.О., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Яценком В.І., та накладено арешт на автомобіль марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який на праві власності належить ТОВ «Укртрансагент».

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність підстав для накладення арешту та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «УКРТРАНСАГЕНТ» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необгрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у даному кримінальному провадженні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням вимог статті 132 КПК України, оскільки орган досудового розслідування знаходиться в межах територіальної юрисдикції Дарницького районного суду міста Києва, який, як стверджує апелянт, є компетентним щодо вирішення питання про накладення арешту у даному кримінальному провадженні.

Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що товариство «УКРТРАНСАГЕНТ» не є фігурантом даного кримінального провадження та не є юридичною особою, щодо якої здійснюється таке провадження. Додає, що жодна посадова чи службова особа товариства не є підозрюваною чи обвинуваченою у даному кримінальному провадженні, що, на думку апелянта, вказує на відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Також автор апеляційної скарги зазначає, що належний товариству автомобіль не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та перебуває у власності добросовісного набувача. Додає про відсутність підстав вважати, що даний автомобіль підлягає спеціальній конфіскації, оскільки він не був одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, апелянт вказує, що слідчим суддею не зазначено підстав для застосування арешту майна, його способу і порядку виконання ухвали та вказує, що арешт автомобіля призведе до обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства «УКРТРАНСАГЕНТ».

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причини припуску такого строку зазначає, що клопотання слідчого розглянуто слідчим суддею без виклику у судове засідання власника майна та його представників та вказує, що копія оскаржуваної ухвали на адресу апелянта направлена у визначений законом строк не була.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна, який підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судові засідання по розгляду даної апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 13 червня 2017 року, 29 червня 2017 року та 26 липня 2017 року, про що надіслані повідомлення прокурору 29.05.2017 р., 16.06.2017 р. та 03.07.2017 р., проте в судові засідання прокурор не прибув, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Клопотання директора ТОВ «УКРТРАНСАГЕНТ» ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених в апеляційній скарзі, та з урахуванням того, що копія ухвали слідчого судді на адресу власника майна направлена не була, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, цей строк пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 42016100000001017, відомості про яке 21.10.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Тимошенко В.О., за погодженням із прокурором відділу прокуратури м. Києва Яценком В.І., звернувся доПечерськогорайонного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ТОВ «Укртрансагент», яке ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року задоволено.

З цим рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначені вимоги закону дотримані не були.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий Тимошенко В.О. звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно, а саме автомобіль марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1, , який на праві власності належить ТОВ «Укртрансагент», є забезпечення спеціальної конфіскації (а.с. 1-5).

Разом з тим, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлялось.

Разом з цим ч. 4 ст. 170 КПК України передбачено право накладення арешту на майно третьої особи за умови якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 962 КК України передбачено підстави застосування спецконфіскації, зокрема у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, наявність цих підстав має бути доведена ініціатором клопотання згідно ч. 5 ст. 132 КПК України.

Проте, на переконання колегії суддів, ініціатор клопотання та прокурор цього не довели, з огляду на ті обставини, що майно набуто у 2005 році, тобто до подій про які йдеться у витягу з ЄРДР.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя на це уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у ньому майно з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), хоча матеріали додані до клопотання не містять доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, як і не містять постанови про визнання майна речовим доказом, не міститься такої мети і в клопотанні слідчого.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки слідчий не надав суду достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні,а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

Що стосується доводів апелянта щодо порушення територіальної підслідності даного кримінального провадження, то вони не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до наказу прокуратури м. Києва від 03.04.2017 року про визначення місць розташування органу досудового розслідування - слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, четвертий слідчий відділ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, в провадженні якого перебувають матеріали даного кримінального провадження, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, що відноситься до Печерського району міста Києва (а.с. 12-13).

З урахуванням вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Поновити директору ТОВ «УКРТРАНСАГЕНТ» ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року.

Апеляційну скаргу директора ТОВ «УКРТРАНСАГЕНТ» ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Тимошенка В.О., та накладено арешт на автомобіль марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ТОВ «Укртрансагент», - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Тимошенка В.О. по накладенню арешту на автомобіль марки Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ТОВ «Укртрансагент» - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ _______ ______

МасенкоД.Є. ГлинянийВ.П. ПрисяжнюкО.Б.