Рішення № 68068929, 27.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/13/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017 Справа № 908/980/17

За позовом Виконуючого обовязки військового прокурора Південного регіону, 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11 в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6

2. Державного підприємства Міністерства оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина А0652), 69600, м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 1 (керуючий санацією ОСОБА_1, 49069, м. Дніпро, а/с 3925)

до відповідачів:

1. ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області, 72563, Запорізька область, Якимівський району, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Тур-Аг, 69104, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Горохов І.С.

За участю представників сторін та учасників процесу:

Прокурор Кришталевич В.М., посвідчення №035731 від 21.09.2015;

від позивача-1 ОСОБА_3, довіреність №220/199/д від 11.04.2017;

від позивача-2 не зявився;

від відповідача-1 ОСОБА_4, довіреність №51 від 16.01.2017;

від відповідача-2 ОСОБА_5, довіреність б/н від 29.05.2017.

суть спору:

Розглядається позовна заява Виконуючого обовязки військового прокурора Південного регіону, м. Одеса в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Державного підприємства Міністерства оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод, м. Запоріжжя до відповідачів ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області, Запорізька область, Якимівський району, смт. Кирилівка, Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Тур-Аг, м. Запоріжжя про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2017 порушено провадження у справі № 908/980/17, присвоєно номер провадження справи 15/13/17, розгляд якої призначено на 29.05.2017. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного, повного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Ухвалами суду від 29.05.2017, 15.06.2017 на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 04.07.2017.

На підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжувався, розгляд справи відкладався на 24.07.2017. Ухвалою суду від 24.07.2017, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.07.2017.

Розгляд справи за клопотанням прокурора та представників сторін здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 27.07.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. На виконання вимог ухвали від 24.07.2017 надав заперечення на правову позицію відповідача-2. Підставою для звернення з позовом зазначено суперечність договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний номер 89, укладений між ОСОБА_2 селищною радою Якимівського району Запорізької області та ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», іншим актам цивільного законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним. Оскільки при укладенні вказаного договору оренди землі ОСОБА_2 селищна рада попри вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 5 ст. 20, ч. 5 ст. 116 ЗК України (у редакції, що діяла на той час), ст. ст. 1, 4 Закону України «Про використання земель оборони» вийшла за межі власних повноважень та незаконно розпорядилася земельною ділянкою, що відносилася до земель оборони, належала державі та повинна була перебувати в користуванні ДП МОУ «ЗАРЗ».

Представник позивача-1 підтримав заявлені прокурором вимоги, просив позов задовольнити.

Представник позивача-2 надав клопотання вих. №01/2707/17 від 27.07.2017 відповідно до якого позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та провести розгляд справи без участі його представника.

Клопотання позивача-2 про розгляд справи без його участі судом задоволено.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених відповідачем 2.

Представник відповідача-2 підтримав заперечення, що викладені у відзиві від 15.06.2017. В обґрунтування своїх доводів відповідач-1 посилався на те, що прокурором та позивачами пропущено строк позовної давності, оскільки прокурору та позивачам з 20.02.2014 стало відомо про існування предмету спору договору оренди, так як наслідок порушення прав позивачів, свідчить та обставина, що обґрунтовуючи даний позов, прокурор безпосередньо посилається на рішення судів у справі № 908/2846/13. Факти, які б свідчили про незаконність прийняття ОСОБА_2 селищною радою Якимівського району Запорізької області рішення від 26.12.2016 № 16, скасованого в ході розгляду справи по якій подається дана заява, у справі № 908/2846/13 не встановлювалась.

Також посилається на те, що з причин виявлення розробником документації із землеустрою помилки у координатах поворотних точок меж земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ «Грін-Тур-АГ» та які проходять процедуру внесення відповідної інформаційної бази Державного земельного кадастру, задоволення даного позову буде направлено не на реальний захист прав позивачів, право яких з боку ТОВ «Грін-Тур-АГ» не порушується, а на формальне припинення прав відповідачів лише з підстав незаконності рішення ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Також підтримав клопотання про припинення провадження від 04.07.2017 по справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У відзиві від 15.06.2017 просив застосувати строк позовної давності.

Матеріали справи містять пояснення приватного підприємства «Науково-впроваджувальна фірма «Кадастр» (Т. 1, арк.с. 139-141) від 19.07.2017, згідно яких внаслідок допущеної розробником документації із землеустрою помилки у відомостях Державного земельного кадастру межі орендованих ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» земельних ділянок значились в межах земельної ділянки 3,0 га, яка згідно Державного акту на право користування землею Б №012923 від 1981 року надавалась в користування 402 воєнному заводу ГСП-161 (м. Запоріжжя), правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний завод» (військова частина А0652). Після виправлення даної помилки уповноваженими особами територіального органу Держгеокадастру межі земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» (по 1,0 га кожна) знаходяться поза межами земельної ділянки площею 4,0 га (3,0 га та 1,0 га відповідно), яка надавалась в користування 402 воєнному заводу ГСП-161 (м. Запоріжжя). Повідомив, що з інформацією щодо місця розташування меж земельних ділянок на території ОСОБА_2 селищної ради можна ознайомитися на офіційному інтернет-ресурсі http://map.land.gov.ua//kadastrova-karta (публічна кадастрова карта України). Внаслідок виправлення помилки загальна площа вільної земельної ділянки Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) стала складати 2,0580 га. На підтвердження викладених обставин надав технічну документацію із землеустрою 2017 року щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,0 га, що перебуває в користуванні ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ».

Суд дійшов висновку, що розгляд справи можливий за наявними у справі матеріалами без присутності представника позивача-2.

Заслухавши прокурора, представників позивача-1, відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

26.12.2006 рішенням ОСОБА_2 селищної ради № 16 затверджено проект землеустрою щодо відведення 2-ох земельних ділянок-площами по 1 га кожна, а всього 2 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ «ЗАРЗ» земель) ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» для розміщення майнового комплексу забудови; надано дані земельні ділянки ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» у довгострокову оренду на 49 років.

На виконання рішення ОСОБА_2 селищної ради від 26.12.2006 №16 між селищною радою та ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» 24.01.2007 укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 23.04.2007 за №040726400137, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:01:004:0035). За умовами даного договору ОСОБА_2 селищна рада для розміщення майнового комплексу з надання торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування передала в оренду на 49 років ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» земельну ділянку загальною площею 1 га, яка знаходиться в межах по вул. Коса Пересип, смт. Кирилівка, Якимівського району Запорізької області.

Пунктом 2 вказаного договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0 га згідно з додатком, що є невідємною частиною цього договору.

Договір укладено на 49 років і строк його дії закінчується 24.01.2056 р. (п. 5 договору).

Договір зареєстровано у Якимівському районному відділі Державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.04.2007 за №040726400137.

Доказів припинення договору оренди сторони не надали, отже його умови є чинними на момент вирішення даної справи судом.

Розміри та місцезнаходження земельної ділянки показані на абрисі земельної ділянки.

Про факт передачі вказаної земельної ділянки відповідачу -2 в оренду свідчить Акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 24.01.2007.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2013 №1257 земельна ділянка, передана в оренду ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ», має кадастровий номер 2320355400:01:004:0035.

Рішеннями господарського суду Запорізької області по справах № 908/2808/13 та №908/2846/13 передачу ОСОБА_2 селищною радою земельної ділянки загальною площею 1 га в оренду ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони визнано недійсним, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення та не потребує додаткового доказування.

Зокрема, під час розгляду справи №908/2808/13 судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне:

«...відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП-161 (м. Запоріжжя), правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина А0652), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га для бази відпочинку.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» є самостійним господарюючим субєктом, який має права юридичної особи.

У листопаді 2002 р. начальником Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) надіслано на адресу Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до якого керівництво підприємства не заперечило проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га на користь ТОВ «Лоно».

Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області №20 від 21.01.2004р. затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» під розміщення бази відпочинку «Дельфін»; вищезазначений Державний акт серії Б №012923 від 1981 року скасовано; вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу ОСОБА_2 селищної ради; надано 2-му позивачу земельну ділянку площею 1, 24 га під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування.

Даним розпорядженням земельна ділянка площею 3 га виведена з державної власності і виключена зі складу земель оборони та передана до комунальної власності.

26.12.2006р. рішенням № 16 ОСОБА_2 селищної ради затверджено проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок площами по 1 га кожна, а всього 2 га ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дані земельні ділянки ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» у довгострокову оренду на 49 років.

<... вказане вище розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області № 20 від 21.01.2004р. оскаржено прокурором у судовому порядку, а саме, в провадженні господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/2846/13 за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження № 20 від 21.01.2004., на підставі якого було винесено спірне рішення ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області № 16 від 26.12.2006р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку «Дельфін» Товариству з обмеженою відповідальністю «Лоно».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 у справі №908/2846/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування Державного акту на право постійного користування серії Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу ОСОБА_2 селищної ради.

Під час винесення вищевказаного рішення у справі № 908/2846/13 господарським судом Запорізької області встановлено, що у листопаді 2002 року начальник Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га (відповідно до державного акту 1981 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоно», за результатами розгляду якого Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 20 від 21.01.2004. Крім того, судом встановлено, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га в установленому ч. 4 ст.83 Земельного кодексу України порядку до земель комунальної власності не передавалася. Таким чином, в розумінні ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області фактично змінила право державної власності на спірну земельну ділянку.

З постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 у справі №908/2846/13 вбачається, що земельна ділянка, яка була надана у користування Державному підприємству Міністерства оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод згідно Державного акту серії Б № 012923 - є державною власністю, спірна земельна ділянка у встановленому ст. 83 Земельного кодексу України порядку до земель комунальної власності не передавалась.

<... Враховуючи вищевикладене та те, що рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2014р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. у справі № 908/2846/13 набрали законної сили, тому, встановлені даними рішеннями факти не підлягають доказуванню у даній справі № 908/2808/13 та мають преюдиціальне значення. >

<... лист начальника Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) № 790 від листопада 2002 р., яким керівництво підприємства не заперечило проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га на користь ТОВ «ЛОНО», не може свідчить про добровільну відмову від землекористування, оскільки за вказаним листом керівництво 2-го позивача не заперечило лише проти вилучення земельної ділянки. Однак, в матеріалах справи відсутні докази вилучення земельної ділянки площею 0,3 га у встановленому порядку. >

Відповідно до ст. 141 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час прийняття рішення), підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Згідно з ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, оскільки п. 2 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, яким скасовано державний акт на право постійного користування серії Б №012923 від 1981 року, визнано недійсним в судовому порядку, оскільки земля за вказаним актом є державною власністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» зверталося до господарського суду Запорізької області із заявою про перегляд судового рішення від 27.01.2015 р. у справі № 908/2808/13 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що межі переданих рішенням ОСОБА_2 селищної ради № 16 від 26.12.2006 р. в оренду ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» земельних ділянок по 1,0000 га кожна (кадастрові №№ 2320355400:01:004:0035; 23203355400:01:004:0037) внаслідок помилки розробника при розробленні відповідної технічної документації з землеустрою в частині визначення координат поворотних точок були невірно встановлені на місцевості.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2017р. заяву ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» про перегляд судового рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р. у справі №908/2808/13 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р. у справі №908/2808/13 - без змін.

Отже, рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015р. у справі №908/2808/13, яким встановлена недійсність рішення ОСОБА_2 селищної ради від 26.12.2006 р. №16, на підставі якого укладено спірний договір оренди земельної ділянки, не скасовано та є чинним.

Оскільки, рішення ОСОБА_2 селищної ради від 26.12.2006 № 16 прийнято з перевищенням наданих повноважень та скасовано в судовому порядку, договір оренди землі, який укладено на підставі цього рішення, на думку прокурора є недійсним, внаслідок чого земельна ділянка, яка була предметом договору оренди землі, підлягає поверненню Міністерству оборони України.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договір оренди землі від 24.01.2007, реєстраційний номер 89 та повернення земельної ділянки загальною площею 1 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035) підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зміст спірного договору відповідає визначенню, викладеному у ст. 13 ЗУ «Про оренду землі», а отже на спірні правовідносини розповсюджуються правила щодо договору оренди землі.

Так, відповідно до ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

При цьому, порядок укладення договору оренди земельної ділянки зі складу земель державної чи комунальної власності має певні особливості.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 17 цього ж закону, обєкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що "Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. ... Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування... Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. ... "

Крім того, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, відповідно вищевказаних приписів чинного законодавства України, порядок укладення договору оренди землі має такі етапи:

1) звернення зацікавленої особи із заявою (клопотанням) про надання в оренду земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

2) розгляд заяви (клопотання) у порядку, передбаченому ЗК України.

3) прийняття рішення органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду чи про відмову у такій передачі;

4) у випадку позитивного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки із земель запасу або із зміною її цільового призначення розробляється проект відведення такої земельної ділянки у порядку, визначеному ЗК України. Надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі (на місцевості), здійснюється без розроблення проекту її відведення.

5) укладення договору оренди земельної ділянки, в якому обумовлюють істотні та інші умови оренди землі, його нотаріальне посвідчення (за бажанням однієї зі сторін) та державна реєстрація.

Як вже зазначалось судом, 26.12.2006 рішенням ОСОБА_2 селищної ради № 16 затверджено проект землеустрою щодо відведення 2-ох земельних ділянок площею по 1 га кожна, ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дані земельні ділянки ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» у довгострокову оренду на 49 років.

На підставі цього рішення, 24.01.2007 між ОСОБА_2 селищною радою та ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» укладено договір оренди земельної ділянки, який є предметом розгляду в даній справі.

В підпункті 2.24 пункту 2 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розяснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку факт відсутності повноважень у ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області на розпорядження спірною земельною ділянкою встановлений рішенням суду у справі №908/2808/13. Встановленим фактом також є належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, зокрема, земель оборони.

Приймаючи до уваги наведені факти, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права вчиняти дії щодо укладання договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 реєстраційний № 89 з товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» відносно земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035).

До того ж, слід зауважити, що скасування рішення ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької від 26.12.2006 №16 є підставою для визнання даного договору оренди земельної ділянки недійсним.

При вирішенні спору відповідач-2 надав суду пояснення про те, що в відомостях Державного земельного кадастру була виправлена помилка, допущена розробником документації із землеустрою приватним підприємством «Науково-впроваджувальна фірма «Кадастр» при розробці у 2006 році проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок в оренду ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» площею 1,0 га кожна, внаслідок чого станом на 19.06.2017 права позивачів на земельну ділянку площею 4,0 га (3,0 га та 1,0 га відповідно) з боку ТОВ «Грін-Тур-Аг» не порушуються.

Також матеріали справи містять пояснення приватного підприємства «Науково - впроваджувальна фірма «Кадастр» від 19.07.2017, згідно з якими після виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру межі земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» (по 1,0 га кожна) знаходяться поза межами земельної ділянки площею 4,0 га (3,0 га та 1,0 га відповідно), яка надавалась в користування 402 воєнному заводу ГСП-161 (м. Запоріжжя). Повідомив, що з інформацією щодо місця розташування меж земельних ділянок на території ОСОБА_2 селищної ради можна ознайомитися на офіційному інтернет-ресурсі http://map.land.gov.ua//kadastrova-karta (публічна кадастрова карта України).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про землеустрій» зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Порядок погодження та затвердження документації із землеустрою визначений ст. 186 Земельного кодексу України.

Зокрема, у пунктах 14, 15 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується:

- Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності;

- власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим субєктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

В абз. 3 пункту 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що в разі, якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

В даному випадку необхідно зазначити, що «уточнення» просторових (поворотних точок) характеристик земельних ділянок тягне за собою не лише коригування реєстраційних відомостей про земельні ділянки, але й переоформлення «Неправильних» правовстановлюючих документів, уточнення оцінюючих показників земельних ділянок, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та інше.

Виконана приватним підприємством «Науково - впроваджувальна фірма «Кадастр» технічна документація 2017 року із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: Запорізька область, Якимівський район смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, площею 1,0 га, що перебуває в користуванні ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ», не затверджена органом, який відповідно до ст. 122 цього Кодексу має повноваження на передачу спірної земельної ділянки в оренду, а також не погоджена територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У звязку з цим вказана технічна документація не може бути прийнята судом до уваги як належний доказ на підтвердження факту змінення меж спірної земельної ділянки в розумінні ст. 34 ГПК України.

Ознайомившись з інформацією щодо місця розташування земельних ділянок на території ОСОБА_2 селищної ради на офіційному Інтернет - ресурсі http://map.land.gov.ua//kadastrova-karta (публічна кадастрова карта України), судом встановлено, що за пошуковим запитом №2320355400:01:004:0035 (кадастровий номер спірної земельної ділянки) видається інформація: державна власність, 1,0 га, цільове призначення інша комерційна діяльність.

Виходячи з наведеного та враховуючи відомості Державного земельного кадастру слідує, що орендована земельна ділянка площею 1,0 га перебуває в державній власності.

Отже, відповідачами не доведено, що спірна земельна ділянка не належить до складу земель оборони, які перебували в користуванні Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» згідно Державного акту серії Б № 012923. Навпроти, даний факт встановлений рішенням від 27.01.2015 у справі № 908/2808/13, яке набрало законної сили, а тому не може бути поставлено судом під сумнів при розгляді даної справи.

До того ж суд зазначає, що юридична оцінка доводам відповідача-2 про допущення помилки при розробці документації із землеустрою вже надавалась судом при розгляді справи №908/2808/13 за нововиявленими обставинами і в перегляді рішення з цих підстав судом було відмолено (ухвала господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 у справі №908/2808/13). В разі встановлення інших істотних обставин, що впливають на суть прийнятого рішення у справі № 908/2808/13, відповідачі не позбавлені права знов звернутися до господарського суду із заявою в порядку ст. 112 ГПК України.

В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності.

У підпункті 4.2 пункту 4 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що за змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони з 01.01.2013 можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. З огляду на це залучення Міністерства оборони України до участі у розгляді справ, предметом спору в яких виступають землі оборони, є обов'язковим.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони".

У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 ЗК України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

З огляду на викладене, договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007 реєстраційний № 89, укладений між ОСОБА_2 селищною радою Якимівського району Запорізької області та товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ щодо земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035) слід визнати недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку в оренду, до спірних відносин сторін не може бути застосована реституція у вигляді повернення земельної ділянки ОСОБА_2 селищній раді Якимівського району Запорізької області.

В силу положень ст. 170 Цивільного кодексу України носієм порушеного права на спірну земельну ділянку є відповідній орган державної влади, який в межах компетенції реалізує права власника.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України» та п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, п. 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. N 483, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке, зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження або передачу військового майна, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України.

Отже, Міністерство оборони України здійснює повноваження власника щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи зазначене, суд визнав обґрунтованою та правомірною позовну вимогу про зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку площею 1 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035), передану ОСОБА_2 селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007 № 89.

Клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності щодо предявлених позовних вимог судом відхилено, з огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки спливу позовної давності. Зокрема, ч. 4 цієї статті визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Аналіз зазначених норм свідчить, що правила позовної давності поширюються і на державу, а початок перебігу позовної давності повязується з виникненням у відповідного державного органу права на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, положення закону щодо позовної давності застосовуються і до позовних вимог прокурора, який звертається до суду із позовною заявою про захист державних інтересів.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, закон повязує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості особи про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у звязку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Факт відсутності повноважень у ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області на розпорядження спірною ділянкою став відомий прокурору та позивачам після набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі №908/2808/13, а саме: після винесення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 01.04.2015 справі №908/2808/13 про залишення без змін рішення суду першої інстанції в даній справі.

Таким чином, на момент звернення прокурора з позовом до суду (03.05.2017 поштовий штемпель на конверті) трирічний термін позовної давності для звернення до суду за захистом не сплив.

Також судом відхилено клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд дійшов такого висновку виходячи з наступного:

Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Між тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів врегулювання учасниками спору спірних питань, що є предметом спору.

Натомість прокурором та позивачами доведений факт протиправної поведінки відповідача-1, безпідставне укладання договору оренди землі та передачу її в платне довгострокове користування відповідачу-2, що є порушенням прав та законних інтересів позивачів.

Враховуючи зазначені обставини та приписи законодавства, суд дійшов висновку, що заперечення відповідачів на позов є безпідставними з огляду на вище викладене, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний №89, зареєстрований у ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 23.04.2007 за №040726400137, укладений між ОСОБА_2 селищною радою Якимівського району Запорізької області (ідентифікаційний код 25489968 та ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» (ідентифікаційний код 33610446) щодо земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Перепис (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035).

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» (69104, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 33610446) повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 1 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035), передану ОСОБА_2 селищної радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007 реєстраційний № 89. Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_2 селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, ідентифікаційний код 25489968) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, ідентифікаційний код 38296363) судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» (69104, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 33610446) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, ідентифікаційний код 38296363) судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.). Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 01 серпня 2017.

СуддяІ. С. Горохов